Справа № 144/1378/25
Іменем України
01 грудня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що «11.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1624983 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того як відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, ТОВ «Селфі Кредит» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №1624983 у виді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту договору позики. В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи. 11.07.2024 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і, маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «Селфі Кредит» направило 11.07.2024 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор С247, який відповідачем було 11.07.2024 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, що свідчить про прийняття (акцептування) пропозиції (оферти) щодо укладання договору на умовах, визначених офертою. Таким чином, 11.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику кредит в гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредитування. ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні позики. Таким чином, позичальником було отримано кредит в загальній сумі 10 800,00 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 20.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-01/25, відповідно до умов якого клієнт (первісний кредитор) передає (відступає) фактору (новому кредитору) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-01/25, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1624983 складає: 47 436,75 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1624983 від 11.07.2024 становить 47 436,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 800,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 236,00 грн, пеня - 5 400,00 грн. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1624983 від 11.07.2024 у загальному розмірі 47 436,75 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи».
06.10.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області на підставі ухвали судді Теплицького районного суду Вінницької області від 12.09.2025 передано за підсудністю вищезазначену позовну заяву, що подана через систему «Електронний суд».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 08.10.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 26.11.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, не заперечують з приводу ухвалення заочного рішення.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.
Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки - http://vnr.vn.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 26.11.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 11.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1624983 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого товариство надає споживачу кошти у кредит у національній валюті України - гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором; сума кредиту - 10 300,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 , що підтверджується копією такого договору (а.с. 9-13).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження умов кредитування до позову долучено графік платежів за договором №1624983 від 11.07.2024 (а.с. 13 зі звороту), а також паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-16), які підписані ОСОБА_1 електронним підписом, а також Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю Селфі Кредит» (нова редакція) (а.с. 21-30).
14.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №1624983 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 11.07.2024, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 500,00 грн, у зв'язку із чим сума кредиту (загальний розмір) складає 10 800,00 грн (а.с. 17-18).
Згідно з копіями листів ТОВ «Пейтек» №20250120-1358 від 20.01.2025 та №20250120-1359 від 20.01.2025, між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 01.04.2024; відповідно до зазначеного договору, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 11.07.2024 на суму 10 300,00 грн, 14.07.2024 на суму 500,00 грн (а.с. 35, 36).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором №1624983 від 11.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 становить 47 436,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 800,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 236,00 грн, пеня - 5 400,00 грн (а.с. 31-34).
20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-01/25, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с. 37-43).
Згідно з копією витягу реєстру боржників до договору факторингу №01.02-01/25 від 20.01.2025, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №1624983 від 11.07.2024 складає 47 436,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 800,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 236,00 грн, пеня - 5 400,00 грн (а.с. 51).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору №1624983 від 11.07.2024 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-01/25.
Згідно з копією витягу реєстру боржників до договору факторингу №01.02-01/25 від 20.01.2025, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №1624983 від 11.07.2024 складає 47 436,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 800,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 236,00 грн, пеня - 5 400,00 грн.
Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за договором №1624983 від 11.07.2024, укладеним між ТОВ «Свеа Фінанс» та ОСОБА_1 .
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії розрахунку заборгованості за договором №1624983 від 11.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту убачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 становить 47 436,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 800,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 236,00 грн, пеня - 5 400,00 грн.
Згідно з укладеним 11.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договором №1624983 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», сума кредиту - 10 300,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Відповідно до укладеної 14.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору №1624983 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 11.07.2024, сторони домовилися збільшити суму кредиту на 500,00 грн, у зв'язку із чим сума кредиту (загальний розмір) складає 10 800,00 грн.
Тому нарахування процентів кредитором здійснювалося за умовами договору №1624983 про надання споживчого кредиту від 11.07.2024, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останнім, нарахування відсотків, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку ні Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», ні його правонаступнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та за відсотками обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №1624983 про надання споживчого кредиту від 11.07.2024 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за пенею у розмірі 5 400,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки договір №1624983 про надання споживчого кредиту укладений 11.07.2024, тобто після 24.02.2022, а тому нарахована пеня у розмірі 5 400,00 грн не може бути стягнена з відповідача ОСОБА_1 за прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором№1624983 про надання споживчого кредиту від 11.07.2024.
Враховуючи викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс»заборгованість за договором №1624983 про надання споживчого кредиту від 11.07.2024 у загальному розмірі 42 036,00 грн, з яких: 10 800,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 31 236,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, доказів на спростування встановлених судом обставин не надав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 146,64 грн (42 036,00 грн ? 2 422,40 грн / 47 436,00 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором №1624983 від 11.07.2024 у загальному розмірі 42 036 (сорок дві тисячі тридцять шість) грн 00 коп., з яких: 10 800,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 31 236,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 64 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 01.12.2025.