ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/10826/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10826/25.
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
До ІНФОРМАЦІЯ_4
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 131324, 76 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення 131324, 76 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування на підставі частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України в розмірі 131324, 76 грн, право на яке перейшло до позивача, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «MG» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 01.12.2022.
16.09.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10826/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Зобов'язано відповідача надати інформацію та відповідні докази щодо правосуб'єктності останнього станом на дату даної ухвали.
29.09.2025 через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник виконав вимоги ухвали суду від 16.09.2025 та додатково долучив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 клопотання ІНФОРМАЦІЯ_4 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача повернуто без розгляду, витребувано у ГУ справами МО України наступні докази: копію Положення про ІНФОРМАЦІЯ_3; Витяг з ЄДРПОУ щодо ІНФОРМАЦІЯ_4; копію Положення про Центр забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2; Витяг з ЄДРПОУ щодо Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2. Зобов'язано ГУ справами МО України надати витребувані докази протягом 7-ми днів з моменту отримання даної ухвали.
10.10.2025 через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 клопотання ГУ справами МО України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Зобов'язано позивача та відповідача направити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача позовну заяву та відзив, докази про що надати до суду протягом 7 днів з моменту отримання даної ухвали.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали від 08.10.2025 в частині витребування доказів, судом в ухвалі від 21.10.2025 визнано встановленими обставини, з метою яких судом витребовувались у відповідача відповідні докази.
24.10.2025 через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява на виконання вимог ухвали від 21.10.2025 (щодо надання доказів про направлення/вручення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відзиву на позовну заяву) та заява на виконання вимог ухвали від 08.10.2025 (надання витребуваних документів).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 07.11.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
11.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло дві заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 продовжено розгляд справи №910/10826/25 на підставі частини 12 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
01.12.2022 у місті Києві на вулиці Дегтярівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Універсальна» (позивач) діяв договір добровільного страхування наземного транспорту №3014/261/004030 від 08.02.2022, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №761/28942/22 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 01.12.2022), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Транспортний засіб «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП належав Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2, а винна у вчинені ДТП особа проходила військову службу у вказаному центрі.
Відтак, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП не була застрахована.
Власник пошкодженого транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунку від ТОВ «Віннер Автомотів» №1089415 від 06.12.2022 на суму 117 781, 56 грн та рахунку №1091359 від 22.02.2023 на суму 13 543, 20 грн, загальна вартість відновлювального ремонту «MG» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 131 324, 76 грн.
Позивачем складені страхові акти №119382/1 від 12.12.2022 та №119382-1 від 02.03.2023, якими позивач визнав суму збитків у загальному розмірі 131 324, 76 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок СТО у загальному розмірі 131 324, 76 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №29351 від 13.12.2022, №37306 від 03.03.2023.
В березні 2023 позивач надіслав Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 претензію вих. №119382/ІН від 17.03.2023 про виплату страхового відшкодування.
Однак, Центр листом вих.№292/1471 від 04.04.2023 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Таким чином, оскільки заходами досудового врегулювання спору позивач бажаного результату не досяг, останній змушений був звернутись до суду з позовом щодо стягнення у відповідача, як органу військового управління, в якому винна особо проходить військову службу суми страхового відшкодування за завдані матеріальні збитки власнику транспортного засобу автомобіля «MG» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 131 324, 76 грн.
Позивач звернувся з позовом до Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4).
Натомість, встановити правосуб'єктність Центру на момент подання позивачем позовної заяви до суду (серпень 2025) було неможливо, у зв'язку з обмеженням інформації щодо юридичних осіб, які є частиною або дотичними до Міністерства оборони України та (або) Збройних сил України в Єдиному державному реєстрі юридичних особі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що судом неодноразово зазначалось в ухвалах по даній справі.
Однак, в процесі наповнення матеріалів справи заявами, клопотаннями та відповідними доказами судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду Центр забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4), а винна у вчинені ДТП особа проходить військову службу у Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 та має код ЄДРПОУ 26637462.
З огляду на вказані обставини, позивач в заяві від 11.11.2025 уточнив відомості щодо відповідача, до якого спрямований позов.
ІІ. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхове відшкодування в розмірі 131 324, 76 грн.
ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 01.12.2022 сталась ДТП за участю автомобіля «MG» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2023 у справі №761/28942/22.
(3) Позивач здійснив страхову виплату за пошкодження транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 на рахунок СТО у розмірі 131324, 76 грн.
(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, не була застрахована.
(5) Оскільки транспортний засіб «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 закріплений за відповідачем, а винна у заподіянні ДТП особа проходить військову службу у відповідача, останній зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування на підставі приписів статті 1172 Цивільного кодексу України.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач стверджує, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів підтвердження нанесеного матеріального збитку транспортному засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 .
V. Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
З метою повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про розгляд справи судом та про його право подати пояснення щодо позову та або відзиву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про залучення до справи такої особи від 21.10.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проходження військової служби ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостей трекінгу АТ «Укрпошта» поштового відправлення №R067025209491, ухвала суду від 21.10.2025 не була вручена адресату, у зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Вказане поштове відправлення провернулось до суду 25.11.2025.
Натомість, в матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд даної справи.
Так, відповідач на виконання вимог ухвали від 21.10.2025 надав 24.10.2025 докази нарочного вручення відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 під особистий підпис.
Однак правом на надання пояснень щодо даної справи вищезазначений учасник даної справи не скористався.
VІ. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?
- чи наявне у позивача право зворотної вимоги до відповідача?
- чи доведено, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП проходив військову службу у відповідача та те, що транспортний засіб, яким керувала зазначена особо був закріплений за відповідачем?
- чи є рахунок від СТО належним та допустимим доказом для визначення вартості відновлювального ремонту, а відтак, чи є заперечення відповідача обґрунтованими?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№1961-IV); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025).
Договором добровільного страхування наземного транспорту (сертифікат) №3014/261/004030 від 08.02.2022 укладеного між позивачем та власником пошкодженого транспортного засобу встановлена страхована сума у розмірі 642 932, 00 грн та франшиза 0, 00 грн.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№1961-IV); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025).
Судом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування для відновлення забезпеченого транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 у зв'язку з його пошкодженням на рахунок СТО (ТОВ «Віннер Автомотів») на підставі виставленого рахунку №1089415 від 06.12.2022 на суму 117 781, 56 грн та рахунку №1091359 від 22.02.2023 на суму 13 543, 20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №29351 від 13.12.2022, №37306 від 03.03.2023. Дана сума також підтверджується страховими актами №119382/1 від 12.12.2022 та №119382-1 від 02.03.2023.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2024). Аналогічний припис зазначений в статті 108 Закону України «Про страхування» (№1909-ІХ), який введений в дію 01.01.2024.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 .
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 стаття 1188 Цивільного кодексу України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (власник).
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця (власника), відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.
Таким чином, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; шкоди та її розміру; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Відповідач долучив до матеріалів справи довідку від 24.10.2025 про проходження військової служби солдата за контрактом ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній:
- з 07.10.2021 до 14.09.2022 проходив строкову військову службу в Центрі забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2;
- з 15.09.2022 до 25.09.2023 проходив військову службу за контрактом на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної колони ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- з 26.09.2023 по теперішній час (дата видачі довідки 24.09.2025) проходить військову службу за контрактом на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної колони Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового складу (частина 1, 2, 3, 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час ДТП (01.12.2022) проходив військову службу за контрактом на посаді водія у Центрі забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2, який в подальшому реорганізовано на ІНФОРМАЦІЯ_3.
Більше того, станом на 24.09.2025 ОСОБА_1 продовжував проходження військової служби у Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4.
Також, з наявного в матеріалах справи витягу з наказу начальника Центру забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 №345БД від 01.10.2022 вбачається, що легковий автомобіль «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 належить відповідачу, оскільки станом на дату ДТП перебував в строю автомобільної техніки вказаного Центру.
Згідно технічного талону транспортного засобу, вищезазначений автомобіль з листопада 2023 перебуває у складі Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, який є структурним підрозділом відповідача.
Одночасно з цим, суд зазначає, що володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.
Військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування (частина 2 стаття 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна (стаття 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (частина 1 стаття 137 Господарського кодексу України; чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 28.08.2025).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц зазначила, що шкода, заподіяна об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.
Враховуючи те, що військові частини, заклади, установи, організації Збройних Сил України володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, що здійснює експлуатацію належного їй на речовому праві оперативного управління джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 .
Водночас, водій автомобіля «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , який станом на момент скоєння ним ДТП проходив контрактну військову службу на посаді водія у Центрі забезпечення службової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (на сьогоднішній день ІНФОРМАЦІЯ_3), а саме керував вищевказаним транспортним засобом у процесі виконання своїх службових обов'язків, що на переконання суду є підставою для покладення на відповідача відповідальності, як на власника транспортного засобу у вигляді відшкодування шкоди за вказаного вище водія.
Таким чином, відповідач є особою, яка відповідальна за шкоду, заподіяну власнику автомобіля «MG» д.н.з. НОМЕР_1 , у ДТП, що відбулась 01.12.2022, а до позивача, як особи, що здійснила регламентну виплату, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 1 стаття 1192 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 склала 131324, 76 грн, що підтверджується рахунком від СТО №1089415 від 06.12.2022, №1091359 від 22.02.2023.
З наданих до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що на момент ДТП «MG» д.н.з. НОМЕР_1 перебував в експлуатації 1 рік. В такому разів, у відповідності до пункту 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу не застосовується.
Судом вище вказано, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують здійснення позивачем виплати страхового відшкодування.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази з урахуванням висновків Верховного Суду, які зазначені вище щодо підтвердження розміру заявленої до відшкодування шкоди, спростовують заперечення відповідача, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо встановлення розміру реальної шкоди та понесення позивачем матеріальних витрат.
Суд дійшов висновку, що рахунки №1089415 від 06.12.2022, №1091359 від 22.02.2023, страхові акти №119382/1 від 12.12.2022, №119382-1 від 02.03.2023 та платіжні інструкції №29351 від 13.12.2022, №37306 від 03.03.2023, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «MG» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав суду доказів відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, а також не спростував обґрунтованість заявленої до стягнення суми.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 131 324, 76 грн.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Про понесення інших судових витрати у зв'язку з розглядом даної справи позивач не повідомляв.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення 131 324, 76 грн - задовольнити.
2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_4) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ідентифікаційний код: 20113829) страхове відшкодування у розмірі 131 324 (сто тридцять одна тисяча триста двадцять чотири) грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких