ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа №910/7867/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
про стягнення заборгованості 33 213,15 грн,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про стягнення заборгованості 33 213,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" не було повернуто позивачу передплати вартості газу за Договором №КС-02-2018-352/58 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 26.11.2018 у розмірі 25 664,12 грн, тому позивач просить суд стягнути вказану суму з відповідача в судовому порядку.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором №КС-02-2018-352/58 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 26.11.2018, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення нарахованих з 20.06.2024 інфляційних втрат у розмірі 3 438,99 грн, 3% річних у розмірі 768,80 грн та пені у розмірі 3 341,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 відкрито провадження у справі №910/7867/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі №910/7867/25 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" 26.06.2025 о 17 год. 50 хв., про що судом було отримано інформацію 27.06.2025 о 09 год. 15 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 26.06.2025 вручена відповідачу 27.06.2025.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, то - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі №910/7867/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" вправі було подати відзив на позов у строк до 17.07.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
26.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (яке в подальшому було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор" (споживач) укладено Договір №КС-02-2018-352/58 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди №38 від 14.12.2021) постачальник зобов'язався передати у власність споживачу в 2018-2022 роках природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені у договорі.
Згідно п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №38 від 14.12.2021) річний плановий обсяг постачання газу в 2022 року - до 605 000 куб.м.
Сторонами у 2022 році щомісячно погоджувалась вартість одного кубічного метру газу у п. 3.3 Договору шляхом викладення його в новій редакції додатковими угодами.
Так, відповідно п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди №45 від 30.05.2022 вартість одного кубічного метру природного газу становить 31,86389120 грн з ПДВ.
У пункті 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №38 від 14.12.2021) сторонами було погоджено оплату товару 10 рівними частинами у певні календарні дати у період з останнього дня місяця, що передує місяцю поставки, та протягом місяця поставки (що три календарні дні).
Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.12.2018 по 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди №38 від 14.12.2021).
Листом вих. №98 від 20.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" з вимогою повернути надлишково сплачені за Договором кошти у розмірі 25 664,12 грн.
У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" листом вих. №167-СЛ-S1-0824 від 17.08.2024, посилаючись на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор", що для нього настали форс-мажорні обставини за Договором, зокрема в частині повернення сплачених коштів, та що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" виконає обов'язок з повернення сплачених за Договором коштів протягом дванадцяти місяців з моменту припинення або скасування воєнного стану на території України.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" свого обов'язку з повернення сплаченої позивачем в якості попередньої оплати за товар, що не був поставлений, коштів, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 25 664,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 438,99 грн, 3% річних у розмірі 768,80 грн та пені у розмірі 3 341,24 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Нормою ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Позивач стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо таких тверджень з огляду на зміст листа відповідача вих. №167-СЛ-S1-0824 від 17.08.2024, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" не було виконано свого зобов'язання з поставки оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор" природного газу на суму 25 664,12 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Листом вих. №98 від 20.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" з вимогою повернути надлишково сплачені за Договором кошти у розмірі 25 664,12 грн.
Даний лист був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" 01.07.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4002004130011.
Суд не погоджується із доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор", що зобов'язання повернути кошти у відповідача виникло з дати складення листа вих. №98 - 20.06.2024, оскільки даний лист був вручений Товариству з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" лише 01.07.2024, а відтак дана вимога не могла бути пред'явлена 20.06.2024. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що до отримання вимоги вих. №98 про повернення суми попередньої оплати відповідач не міг знати про припинення у нього обов'язку з поставки товару та виникнення грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати за товар. В той час як закінчення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов'язання з поставки оплаченого товару.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тому суд вважає, що 7-денний строк на повернення суми попередньої оплати відповідачем позивачу, почав свій перебіг з дати вручення відповідачу відповідного листа вих. №98 від 20.06.2024, тобто з 01.07.2024.
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" повинне було повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фавор" кошти у розмірі 25 664,12 грн до 08.07.2024 включно.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" не виконало свого обов'язку з повернення попередньої оплати за Договором ні у встановлений законодавством строк, ні станом на дату звернення до суду із даним позовом.
Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у листі вих. №167-СЛ-S1-0824 від 17.08.2024 на настання для нього форс-мажорних обставин через початок повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та запровадження в Україні воєнного стану, що унеможливило для відповідача виконання зобов'язань за Договором, в тому числі з повернення суми попередньої оплати, то суд зазначає наступне.
По-перше, правовідносини сторін за Договором, які полягали у постачанні природного газу відповідачем та його оплату позивачем, тривали між сторонами і після повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України. Зокрема спірні кошти були сплачені позивачем згідно погоджених сторонами термінів оплати за поставку природного газу у червні 2022 року, а відтак відсутні підстави вважати, що сам факт повномасштабного військового вторгнення країни-агресора в Україну унеможливив виконання відповідачем зобов'язань за Договором, в тому числі з повернення отриманих на четвертий місяць після такого вторгнення коштів.
По-друге, судом враховано, що строк повернення попередньої оплати для відповідача настав після початку повномасштабної військової агресії проти України, однак відповідач не скористався своїм правом на доведення наявності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити придбаний товар після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов'язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.
В той же час лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Разом із тим, неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства, чого відповідачем у встановленому законом порядку доведено не було.
Щодо посилань відповідача на своє скрутне фінансове становище, то частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України (була чинною на дату, в яку зобов'язання відповідача з повернення коштів настало) передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
Відтак наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" обставини не є форс-мажорними обставинами, а відтак не звільняють відповідача ні від виконання обов'язку з повернення коштів позивачу, ні від відповідальності за порушення такого обов'язку.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" суми попередньої оплати у розмірі 25 664,12 грн підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" інфляційних втрат у розмірі 3 438,99 грн, 3% річних у розмірі 768,80 грн та пені у розмірі 3 341,24 грн.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" у встановлений законодавством строк свого обов'язку з повернення коштів не виконало, допустивши невиконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним нараховуються інфляційні втрати за період з вересня 2024 року по травень 2025 року, а 3% річних - за період з 20.06.2024 по 19.06.2025.
Однак судом встановлено, що відповідачем було порушено своє грошове зобов'язання з 09.07.2024, а відтак є правомірним нарахування 3% річних за період з 09.07.2024 по 19.06.2025.
Крім того, при здійсненні розрахунку 3% річних Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор" не враховано, що 2024 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 календарних днів.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням визначеного судом правомірного періоду їх нарахування на прострочене грошове зобов'язання, суд прийшов до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" підлягають стягненню інфляційні витрати у розмірі 3 438,99 грн та 3% річних у розмірі 728,83 грн.
Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" про стягнення пені у розмірі 3 341,24 грн, нарахованої за період з 20.06.2024 по 19.12.2024, то суд відзначає, що Договір не передбачає умов, щодо встановлюють відповідальність у виді пені за порушення постачальником обов'язку з повернення суми попередньої оплати.
Водночас розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначав, що Господарський кодекс України (який був чинний протягом вказаного позивачем періоду нарахування пені), також як і Цивільний кодекс України (в редакції, чинній протягом вказаного позивачем періоду нарахування пені), передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом, іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, ст. 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (ч. 2 цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (постанова Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №910/9181/24).
Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" про стягнення пені у розмірі у розмірі 3 341,24 грн не підлягає задоволенню, так як Договором не передбачено умов, які б встановлювали неустойку у виді пені за порушення постачальником обов'язку з повернення суми попередньої оплати.
З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" підлягають стягненню борг у розмірі 25 664,12 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 438,99 грн та 3% річних у розмірі 728,83 грн.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 7, 11, 13, 15, 16, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, офіс 338; ідентифікаційний код 38863790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (40020, Сумська обл., м. Суми, проспект Курський, буд. 18; ідентифікаційний код 30759962) борг у розмірі 25 664 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн 99 коп., 3% річних у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 2 719 (дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 74 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя Р.В. Бойко