вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
01.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5110/25
За клопотанням: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" м. Запоріжжя
про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент", м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без участі представників сторін
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" надійшло клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24492,54 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 прийнято клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення) до розгляду. Рекомендовано відповідачу у строк до 24.11.2025 включно (дата отримання канцелярією суду) надати до Господарського суду письмові пояснення / заперечення на клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на правничу професійну допомогу (ухвалення додаткового рішення).
Від відповідача надійшли заперечення на клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у яких просить відмовити позивачу в задоволені заяви про розподілення судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач зауважує, що аналізуючи чинне процесуальне законодавство, приймаючи до уваги судову практику можливо прослідкувати порядок часових меж подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у справі, яка розглядається за правилами спрощеного провадження без призначення судового засідання і те, що документи в обґрунтування таких витрат мають бути поданні під час розгляду справи, і лише при неможливості подання таких документів вчасно, про що з достатнім обґрунтуванням повідомляється суд, такі документи подаються після ухвалення рішення у справі в строки передбачені процесуальним законодавством. Відповідач звертає увагу, що договір про надання правничої допомоги №561, наданий у справу, датований 01.08.2025, але поданий до суду лише 14.11.2025 та без пояснення неможливості його подачі разом з позовом; позовна заява не містить посилань на витратну частину у вигляді суми витрат на правничу допомогу та на те, що в підготовці позовної заяви приймав участь адвокат (надавав відповідні послуги); при повідомленні суду (21.10.2025) про збільшення судових витрат за рахунок витрат на правничу допомогу (не окремою заявою) не надано договір №561 від 01.08.2025, не зазначено про наміри надати в подальшому належні обґрунтовуючи заявлену суму документи, а обґрунтування збільшення суми судових витрат є безпідставним. З огляду на зазначені обставини, відповідач вважає, що заява позивача про розподілення судових витрат, в частині витрат на правничу допомогу має бути залишена судом без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати додаткове судове рішення ухвалюється без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наявні у справі документи (додані до клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на правничу професійну допомогу (ухвалення додаткового рішення), суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" основний борг у розмірі 557441,40 грн, 3% річних в розмірі 26436,47 грн та втрати від інфляції в розмірі 107138,19 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 557441,40 грн, в іншій частині позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" 3% річних у розмірі 26299,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 107138,19 грн та судовий збір у розмірі 800,63 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" надійшло клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24492,54 грн.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Так, 01.08.2025 між адвокатом Биковим Сергієм Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" (замовник) укладений договір №561 про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання з надання замовнику професійної правничої допомоги в суді першої інстанції щодо невиконання Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" зобов'язання по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною №516 на суму 557441,40 грн.
У перелік послуг, що надаються адвокатом входить: консультації з правових питань, складання проектів документів правового характеру: позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, клопотань, мирових угод і інших процесуальних документів в інтересах замовника. Представництво інтересів замовника в суді першої інстанції в якості представника позивача, відповідача, третьої особи (не залежно від кількості судових засідань). Підготовка процесуальних документів здійснюється адвокатом, подання процесуальних документів до суду здійснюється замовником.
Договором передбачено, що вартість послуг з надання правничої допомоги в межах оскарження визначеного цим договором рішення складає: гонорар є фіксованим у розмірі 2 (два) відсотки від суми не виконаного боржником зобов'язання - 11148,82 грн та 10 (десять) відсотків, стягнутих з боржника понад суму основного боргу санкцій (неустойка, штраф, пеня, річні, інфляційні та ін.). Строк оплати - не пізніше одного місяця з дня повного (остаточного) виконання судового рішення.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань кожною із сторін.
12.11.2025 адвокатом та замовником підписаний акт виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги на суму 24492,54 грн, а саме 2 відсотки від суми не виконаного боржником зобов'язання 557441,40*2%=11148,82 грн та 10 відсотків, стягнутих з боржника понад суму основного боргу санкцій (26299,02+107138,19)*10%=13343,72 грн.
Згідно акт виконаних робіт, адвокат провів наступну роботу:
- виїхав до замовника і опитав його працівників з питання заборгованості, провів консультацію з зазначеного питання, узгодив з замовником правову позицію щодо судового стягнення заборгованості та санкцій;
- зібрав необхідні документи і підготував проект позову до боржника та надав їх замовнику для підписання і надсилання до суду;
- після звернення заявника до суду боржник оплатив суму основного боргу, без врахування річних та інфляційних втрат;
- адвокат досяг результату, боржник оплатив суму основного боргу в процесі розгляду справи судом, за рішенням суду з боржника стягнуто 3% річних у розмірі 26299,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 107138,19 грн.
На підтвердження оплати за надану правничу допомогу позивачем надана платіжна інструкція №1794 від 12.11.2025 на суму 24492,54 грн.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Відповідач просив залишити клопотання про відшкодування судових витрат без задоволення.
Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, заборгованість стосувалася поставки за 1 накладною, відповідач після звернення з позовом до суду погасив суму основного боргу, а решту позовних вимог визнав (до того ж розрахунки, здійснені позивачем, містили певні недоліки). Справа не містять значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню, крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься значна кількість рішень відносно даного відповідача, а відповідно вже склалася певна судова практика щодо стягнення боргу за поставку товару.
Сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи. Як уже зазначалося, справа не є складною.
Верховний Суд у справі № 922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає максимальним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами - 5000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
З урахуванням часткового задоволення позову, до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 965,51 грн.
Щодо заперечень відповідача, що позивачем не подано разом з позовом договір про надання правничої допомоги та те, що у позові не було зазначено орієнтованого розміру правничої допомоги, суд звертає увагу на наступне. Так, позов підписаний керівником позивача, позивач до ухвалення рішення у даній справі подав заяву про збільшення розміру судових витрат, у якій зазначив орієнтовний розмір витрат, пов'язаних із правничою допомогою. До клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, позивачем додані належні докази понесення таких витрат.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, переглядаючи справу №922/376/20, у питанні щодо строків подання заяви про розподіл судових витрат та відповідних доказів висловив позицію про те, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (п. 4.2.4).
При цьому, надаючи оцінку правомірності висновків суду апеляційної інстанції у справі № 922/376/20 щодо наявності підстав для розгляду судом заяви про розподіл судових витрат у разі подання такої заяви протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі спрощеного позовного провадження, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за результатом аналізу статті 124, 129 ГПК України зазначив: "Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 17.03.2020, а заява відповідача про розподіл судових витрат з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7289,00 грн подана до суду першої інстанції 20.03.2020, тобто в межах встановленого строку на її подання. У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат по суті" (п. 4.2.4).
Отже, з урахуванням викладеного позивач у справі, що розглядається, дотримався процесуальних строків і порядку звернення до суду із заявою разом із доказами про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 221, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 152-В, оф. 414, ідентифікаційний код 4394705) витрати на правничу допомогу в розмірі 965,51 грн (дев'ятсот шістдесят п'ять грн 51 коп).
У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено - 01.12.2025.
Суддя О.М. Крижний