01.12.2025 м.Дніпро Справа № 904/120/24 (904/4216/24)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/120/24 (904/4216/24)
за позовом
позивача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
та позивача-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11; ідентифікаційний код 36120767)
про захист прав споживача та визнання майнових прав на об'єкт інвестування, -
в межах розгляду справи № 904/120/24
за заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11; ідентифікаційний код 36120767)
про визнання банкрутом , -
До Господарського суду Дніпропетровської області 14.10.2024 надійшла заява позивачів про вжиття заходів та забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Альбува" (ідентифікаційний код 36120767) та розпоряднику майна арбітражному керуючому Шершень Юрію Сергійовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) вчиняти будь-які дії з відчуження майнових прав на квартиру будівельний АДРЕСА_3 .
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Альбува" (ідентифікаційний код 36120767), розпоряднику майна арбітражному керуючому Шершень Юрію Сергійовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), всім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії відносно квартири будівельний АДРЕСА_3 , крім ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24), зокрема, у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. суду №47522/24 від 14.10.2024) про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, з урахуванням заяви (вх. суду №47525/24 від 14.10.2024) - відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 року у справі № 904/120/24 (904/4216/24) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) - задоволено частково; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову; ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення таких вимог:
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альбува" та розпоряднику майна арбітражному керуючому Шершень Юрію Сергійовичу вчиняти будь-які дії з відчуження майнових прав на квартиру будівельний АДРЕСА_3 ;
- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альбува", розпоряднику майна арбітражному керуючому Шершень Юрію Сергійовичу, всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії відносно квартири будівельний АДРЕСА_3 , крім ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
У решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) - залишено без змін.
22.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/120/24 (904/4216/24), згідно з яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2422,40 грн - судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду.
Заявник посилається, що постановою від 29.04.2025 року у справі № 904/120/24 (904/4216/24/) питання про розподіл судових витрат не розглядалося і рішення стосовно цього питання не приймалося. Зазначає також, що ним було подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення відносно розподілу судових витрат у справі. Однак суд першої інстанції стосовно стягнення судового збору у розмірі 2422,40 грн за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду відмовив, оскільки вважає, що питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладається на суд апеляційної інстанції.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
У статті 123 Господарського процесуального кодексу України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положеннями статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 Господарського процесуального кодексу України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Разом з тим положення абзацу 2 частини третьої статті 233 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у статті 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Отже, положеннями статті 233 Господарського процесуального кодексу України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20). Такий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто, при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21, від 14.03.2023 у справі № 916/2865/22, від 04.03.2025 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24).
Крім того, зміст статті 244 Господарського процесуального кодексу України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Як вже зазначалось вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2025 року у справі № 904/120/24 (904/4216/24) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. у справі задоволено частково; зазначену ухвалу скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що ухвала місцевого суду про відмову у забезпеченні позову не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті. Тобто, у цьому апеляційному провадженні розгляд справи по суті не завершений, а тому у апеляційного суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги у даному провадженні, оскільки судове рішення, яким спір вирішено по суті, не ухвалювалося.
Тлумачення частини п'ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України приводить до висновку про те, що за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення приймається додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/120/24 (904/4216/24) щодо розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення у справі № 904/120/24 (904/4216/24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов