04.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4545/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: МЕЛЬНИК КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА (поза межами приміщення суду) - від АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" - витяг з єдр
від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 (суддя Ліпинський О.В. Повне рішення складено 12.02.2025р.) у справі №904/4545/24
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 5 751 686, 04 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 5 751 686, 04 грн., з яких: 5 562 795,08 грн. - заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії, 51 778, 44 грн. - 3% річних, 137 112, 52 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
14.01.2025 року судом ухвалено рішення у справі, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас» на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 5 314 759,09 грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 51 778,44 грн. 3% річних, 137 112,52 грн. інфляційних втрат, 86 275,30 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення заборгованості в розмірі 248 035,99 грн. провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду - відмовлено.
23.01.2025 року Позивачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 року у справі № 904/4545/24 стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас» (52591, Дніпропетровської області, Синельниківського району, с. Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи оскаржуване додактове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 ГПК України щодо порядку та строків подання доказів судових витрат. Матеріалами справи підтверджено наявність між Позивачем та адвокатом договору про надання правничої допомоги, а також узгоджений сторонами обсяг і вартість наданих послуг, що відображені в Акті наданих послуг та додатку до нього.
Заперечення Відповідача щодо відсутності в позовній заяві попереднього розрахунку витрат, ненадання доказів їх фактичної оплати та сумнівів у повноваженнях представника на підписання Акту суд вважає безпідставними, оскільки: у першій заяві по суті спору Позивач зазначив попередній розмір витрат; умовами договору передбачено оплату послуг після фактичного виконання рішення суду, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України та не перешкоджає їх відшкодуванню; питання повноважень посадових осіб Позивача на підписання внутрішніх документів не є предметом розгляду у цій справі.
Доводи Відповідача щодо неспівмірності витрат не підтверджені належними та допустимими доказами, а оцінка суду з урахуванням характеру спору, обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи та тривалості її розгляду свідчить про відповідність заявленої суми критеріям реальності, необхідності та розумності.
З огляду на викладене, правові підстави для зменшення заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні, у зв'язку з чим витрати в сумі 15 000,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача в повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним додатковим рішенням, через систему “Електронний суд», Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025р. по справі №904/4545/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі до 0 (нуля) грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 123- 126 та 129 ГПК України, що призвело до ухвалення помилкового додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Частина 1 ст.124 ГПК України передбачає обов'язок сторін подати попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті спору, а згідно з ч.2 ст.124 ГПК України неподання такого розрахунку надає суду право відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Таким чином, попередній розрахунок є необхідною передумовою подальшого розподілу витрат, що також узгоджується з вимогами чч.5- 7 ст.129 ГПК України. Попри це, суд не перевірив факту подання позивачем орієнтовного розрахунку, не оцінив своєчасності подання доказів та не застосував наслідки, передбачені законом.
Належні докази, що підтверджують надання та прийняття послуг адвоката, до суду подані не були. Договір про надання правничої допомоги №5986-ДнЕМ від 04.10.2024 не був поданий до закінчення судових дебатів, що саме по собі виключає можливість ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат. Акт наданих послуг №2/904/4545/24-ДнЕМ від 21.01.2025 та Додаток 1 до нього подані у паперовому вигляді без підписів сторін. Більш того, акт містить підпис від імені АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» особою Беркутовим О.П. на підставі довіреності №146/2023 від 13.03.2023, однак сама довіреність не була надана до суду, що прямо суперечить ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.4 Положення №88. Незважаючи на це, суд безпідставно вказав, що перевірка повноважень підписанта не входить до предмета доказування, хоча наявність підпису уповноваженої особи є обов'язковим реквізитом первинного документа, без якого факт прийняття послуг клієнтом не може вважатися підтвердженим. Позивач також не надав доказів фактичної оплати послуг або документів, що підтверджують обов'язок сплатити гонорар, таких як рахунок або графік оплати, що суперечить правовим позиціям ОП КГС ВС (постанова від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Крім того, заявлений позивачем розмір витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, визначеним ч.4 ст.126 ГПК України. Суд першої інстанції не здійснив аналізу складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на надання правничої допомоги, та значення справи для сторін, хоча відповідач подавав відповідні заперечення. Справу №904/4545/24 складною вважати не можна: предмет доказування є мінімальним, правова позиція не потребувала проведення експертиз, а обсяг підготовлених адвокатом документів є незначним. Ці критерії узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.10.2018 (№910/21570/17), 14.11.2018 (№921/2/18), 11.12.2018 (№910/2170/18) та постанові Великої Палати ВС у справі №755/9215/15-ц, де наголошено на необхідності оцінки реальності, неминучості та розумності судових витрат.
Суд також не врахував фінансовий стан відповідача та принцип справедливого розподілу витрат. Відповідач є на 100% державним підприємством, яке працює на господарському розрахунку та належить до критичної інфраструктури, що підтверджується листом Міністерства інфраструктури №10004/31/14-24 від 06.08.2024. За результатами 2024 року підприємство має збиток у розмірі 145 024 000,00 грн, а дебіторська заборгованість споживачів становить 115 938 584,82 грн. За таких умов стягнення з підприємства 15 000,00 грн судових витрат є надмірним тягарем, що суперечить принципу пропорційності, закріпленому у чч.5- 7 та ч.9 ст.129 ГПК України, а також підходу ЄСПЛ, викладеному у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України».
Попри наявність заперечень, суд не застосував право відступити від загального правила розподілу судових витрат, передбачене чч.6, 7 та 9 ст.129 ГПК України, хоча такі витрати могли бути визнані надмірними, не підтвердженими або такими, що не відповідають критеріям співмірності. Верховний Суд у справах №922/445/19, №922/3436/20 та інших наголошував, що за наявності відповідних заперечень суд зобов'язаний перевірити співмірність витрат та в разі потреби зменшити їх або відмовити у відшкодуванні. Невиконання судом цих вимог свідчить про неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм процесуального права.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/4545/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.08.2025 о 11:30 годин.
Судове засідання, призначене на 19.08.2025 не відбулося, у зв'язку з відпусткою судді - Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 Розгляд апеляційної скарги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/4545/24 призначено в судове засідання на 04.11.2025 о 10:40 год.
В судове засідання 04.11.2025 з'явився представник позивача та надав свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України , а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.
04.11.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 5 751 686, 04 грн., з яких: 5 562 795,08 грн. - заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії, 51 778, 44 грн. - 3% річних, 137 112, 52 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
14.01.2025 року судом ухвалено рішення у справі, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас» на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" 5 314 759,09 грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 51 778,44 грн. 3% річних, 137 112,52 грн. інфляційних втрат, 86 275,30 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення заборгованості в розмірі 248 035,99 грн. провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду - відмовлено.
23.01.2025 року Позивачем подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про залучення доказів понесених судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 року у справі № 904/4545/24 стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Дніпро-Західний Донбас» (52591, Дніпропетровської області, Синельниківського району, с. Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Перший Радник" (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з актом наданих послуг Акт наданих послуг №2/904/4545/24-ДнЕМ від 21.01.2025 та Додатку №1 до цього Акту про вартість наданих послуг адвокатським об'єднанням надано клієнту наступні послуги:
-ознайомлення з наданими доказами, підготовка позовної заяви, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (учасник Тищенко Т.А.), участь у судових засіданнях 19.11.2024,10.12.2024,09.01.2025,21.01.2025 ( учасник Тищенко Т.А., Козак Т.В., підготовка наступних процесуальних документів: відповідь на відзив віфд 07.11.2024, клопотання про подання доказів оплати заборговансті за надані послуги від 14.01.2025 (Тищенко Т.А.)
В підтвердження розміру витрат, які Позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази:
- копію договору про надання правової допомоги від 04.10.2024 року;
- копію акту наданих послуг від 21.01.2025 року;
- копію додатку №1 акту наданих послуг від 21.01.2025 року;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3577.
Згідно п. 1.1. Договору в рамках даного Договору Виконавець зобов'язується надавати Клієнтові правничу допомогу (код ДКПП 69.10, надалі - Послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до п. 1.2. Договору для цілей цього Договору видами правничої допомоги, що може надаватись Виконавцем є зокрема, але не виключно:
- Надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань.
- Збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування.
- Представництво в суді.
- Ознайомлення з матеріалами судової справи.
- Складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо).
- Інші види правової допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.
Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість Послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається Сторонами в Акті наданих послуг (п. 1.3. Договору).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
Пунктами 4.4., 4.6. Договору сторони погодили, що вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг. Оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою - третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до тексту першої заяви по суті спору: “… Позивач визначив попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.…».
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
У даному випадку, позивачем при подачі позовної заяви було заявлено про те, що він очікує понести витрати на правову допомогу та подано докази в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу разом із заявою про стягенння витрат на професійну правничу допомогу, яка, відповідно, зареєстрована в системі “Електроний суд» 23.01.2025р.
Таким чином, колегія суддів констатує дотримання позивачем передбаченого статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядку подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до заяви про ухвалення додаткового рішення:
- копію договору про надання правової допомоги від 04.10.2024 року;
- копію акту наданих послуг від 21.01.2025 року;
- копію додатку №1 акту наданих послуг від 21.01.2025 року;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3577.
Загальне правило розподілу витрат по сплаті судового збору визначено ч. 1 ст. 129 ГПК України згідно з якою судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас частиною 9 вказаної статті встановлює, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно п. 1.1. Договору в рамках даного Договору Виконавець зобов'язується надавати Клієнтові правничу допомогу (код ДКПП 69.10, надалі - Послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до п. 1.2. Договору для цілей цього Договору видами правничої допомоги, що може надаватись Виконавцем є зокрема, але не виключно:
- Надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань.
- Збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування.
- Представництво в суді.
- Ознайомлення з матеріалами судової справи.
- Складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо).
- Інші види правової допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.
Сторони узгодили, що зміст, обсяг, вартість Послуг, номер судової справи, в межах якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображається Сторонами в Акті наданих послуг (п. 1.3. Договору).
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
Пунктами 4.4., 4.6. Договору сторони погодили, що вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг. Оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України , сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат Позивача на оплату правничої допомоги, в зв'язку з чим, відповідні витрати підлягають відшкодуванню в заявленому розмірі - 15 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що справедливим, і таким, що відповідатиме обставинам даної справи, є застосування ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та необхідність покладення на відповідача витрат на послуги адвоката.
Відповідні доводи апеляційної скарги: “… Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати….
Частиною 1 статті 124 ГПК України …
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст.124 ГПК України).
У ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справ. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою, як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п'ятої - сьомої статті 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України…
Частиною 4 статті 126 ГПК України зазначено, що …
Як убачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ….
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні. Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Пунктом 4.4. розділу 4 Договору про надання правничої допомоги від 04.10.2024р. №5986-ДнЕМ (далі - Договір), укладеного між АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та Адвокатським об'єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК», встановлено, що вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожні судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір не був поданий до суду до завершення судових дебатів. Документів про проведення позивачем оплати адвокату за надану правничу допомогу до заяви не додано.
Представником позивача додано до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу паперовий Акт наданих послуг №2/904/4545/24-ДнЕМ від 21.01.2025 та Додаток 1 до цього Акту про вартість наданих послуг по даній справі без підпису сторін та підписантом від імені АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» зазначено представника Беркутова Олексія Петровича на підставі довіреності №146/2023 від 13.03.2023, тоді як Договір був підписаний генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» Терещук Андрієм Івановичем. Довіреності на представника Беркутова О.П. не надано.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996) ….
Абзацем 3 пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ….
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (абз.9 ч.2 ст.9 Закону №996).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз.11 ч.2 ст.9 ЗУ №996).
Так, судом першої інстанції неправомірно зазначено, що також суд не приймає доводи Відповідача щодо відсутності повноважень на підписання Акту наданих послуг №2/904/4545/24-ДнЕМ від 21.01.2025 та Додатку №1 до цього Акту про вартість наданих послуг, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду даної справи».
В протиріччя вищезазначеного, Господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному додатковому рішенні посилається на п.4.6 Договору про надання правничої допомоги від 04.10.2024 року №5986-ДнЕМ, яким встановлено, що оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.
Ввжаємо також, що предмет доказування у справі №904/4545/24 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим, а також обсяг підготовлених адвокатом документів є не великий.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Судом першої інстанції також не враховано, що Відповідач знаходиться на господарському розрахунку, при цьому є 100% власністю держави і стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. суттєво вплине на фінансовий стан підприємства та в подальшому на виконання рішення по даній справі, їх стягнення становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
До того ж ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території.
Відповідно до листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 06.08.2024 №10004/31/14-24 ….
Відповідач за 2024 рік має збиток 145 024 000,00 грн. (Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2024р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2024р.- маються у справі).
Станом на 27.01.2025р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 115 938 584,82 грн., з них заборгованість населення - 20 797 792,46 грн., юридичних осіб та ФОП - 95 140 792,36 грн. (мається у справі).
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом, обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання- передачі послуг з виставленням адвокатом клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Так, судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи та докази Відповідача та не враховані при ухваленні додаткового рішення.
Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, а натомість може покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03.10.2019, зокрема, у справі №922/445/19, у справі №922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Пунктом 4 частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
Враховуючи, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, то підстави сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат відсутні.… » відхиляються колегією суддів, як такі, що не містять в собі посилань на належні і допустимі в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази, які б могли спросувати висновки суду першої інстанції, не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному додатковому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування додаткового рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область задоволенню не підлягають, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/4545/24 - залишити без задоволення
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/4545/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 28.11.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя Т.А. Верхогляд