Додаткова постанова
28.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4558/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", м. Харків про ухвалення додаткового рішення у справі №904/4558/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОЛЕО ТРАНС», м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 року у справі № 904/4558/24 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОЛЕО ТРАНС» про стягнення штрафних санкцій відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", м. Харків, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 р. по справі № 904/4558/24 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі. Стягнути з ТОВ “ГАЗОЛЕО ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 43060618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтаріс ЛТД» (код ЄДРПОУ 45047398) сплачений Позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги. 4. Стягнути з ТОВ “ГАЗОЛЕО ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 43060618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтаріс ЛТД» (код ЄДРПОУ 45047398) на відшкодування понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", м. Харків на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/4558/24 (суддя Назаренко Н.Г.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.10.2025 об 12:30 годин.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", м. Харків на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/4558/24 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2025 у справі №904/4558/24 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОЛЕО ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 45047398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАРІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41668794) штраф в гривнях в розмірі 162021,09грн. (еквівалентному 3850,00 доларів США) за офіційним курсом гривні щодо іноземної валюти згідно даних офіційного сайту НБУ ( bank.gov.ua) на день виконання рішення. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗОЛЕО ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 45047398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТАРІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41668794) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
31.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткову постанову по справі №904/4558/24, якою стягнути з ТОВ «Газолео Транс» на користь ТОВ «Альтаріс ЛТД» понесені судові витрати в загальному розмірі 35 000,00 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» про стягнення витрат на надання правничої допомоги, понесених в суді апеляційної інстанції у справі №904/4558/24. Ухвалено розглянути заяву у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України послідовно викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 тощо.
Таким чином, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.
Крім того, відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відтак, відшкодування судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому згідно з частиною другою статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
Суд ураховує, що відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками:
по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №922/1998/22, від 11.04.2024 у справі № 907/568/22, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, якими обґрунтована касаційна скарга.
Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Звертаючись до апеляційного господарського суду, позивачем у першій заяві по суті (апеляційна скарга) не зазначено попереднього (орієтовного) розрахунку суми судових витрат, проте у прохальній частині останній просив стягнути з ТОВ «Газолео Транс» на користь ТОВ «Альтаріс ЛТД» суму понесених судових витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» не виконані вимоги процесуального закону, оскільки апеляційна скарга останнього не містить вказівки на подання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, як того вимагають приписи чинного процесуального законодавства.
Колегія суддів констатує, що згідно протоколу та звукозапису судового засідання від 28.10.2025, на якому був присутній уповноважений представник апелянта, останнім не було заявлено усно про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів та про намір подати такі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення (постанови) апеляційним господарським судом.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів виснувати порушення ТОВ «Альтаріс ЛТД» вимог процесуального закону в частині створення передумов для практичної реалізації у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, відсутність в першій заяві по суті, поданій в суді апеляційної інстанції визначення попереднього розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та про намім подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
При цьому, сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п'ятиденного строку не змінює обов'язку заявника надати письмово, або зробити усно заяву про подачу доказів понесення судових витрат до судових дебатів.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
На підставі наведеного та з огляду на те, що представником ТОВ «Альтаріс ЛТД» не заявлено на виконання вимог статті 221 та частини 8 статті 129 ГПК України щодо подання відповідних доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріс ЛТД» про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв