25.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3269/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Мамотенко О.П., адвокат
від відповідача: Алілуєв Д.Ю., адвокат
від третьої особи: Панченко О.В., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2025 р.
( суддя Лєскіна І.Є., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 17.02.2025 р. )
та
на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 р.
( суддя Лєскіна І.Є., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 21.04.2025 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест»,
м.Київ
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжметбрухт»,
м. Запоріжжя
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
на стороні Відповідача:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Олтрейд 2016»,
м. Дніпро
про зобов'язання виконати умови договору
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжметбрухт», про зобов'язання прийняти ( отримати ) від Позивача, на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року ( далі - Інкотермс 2010 ), за адресою постачання: Запорізька область, місто Токмак, вул. Ковальська, буд. 59, товар за договором поставки № б/н від 29.06.2021 р. та згідно зі специфікацією № 1 від 29.06.2021 р..
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Енергомаш-Інвест» вказує, що ТОВ «Запоріжметбрухт» не виконало свої зобов'язання, які передбачені умовами договору поставки № б/н від 29.06.2021 р. та специфікації № 1 від 29.06.2021 р., зокрема, Відповідач не одержав товар за адресою поставки, в подальшому, в односторонньому порядку, взагалі відмовся від виконання своїх зобов'язань за договором та відступив третій особі ТОВ «Олтрейд 2016» право грошової вимоги про повернення попередньої оплати за договором поставки від 29.06.2021 р. в сумі 30 458 502,48 грн.
Представником Відповідача в судовому засіданні 11.02.2025 р. заявлено усне клопотання про витребування оригіналів письмових доказів - видаткових накладних, копії яких долучено до позовної заяви. Вирішення зазначеного клопотання відкладено судом до наступного підготовчого засідання, оскільки представники не повідомили суд про місцезнаходження оригіналів доказів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2025 р. клопотання Позивача від 15.01.2025 р. вх. № 1019/08-08/25 та від 04.02.2025 р. вх. № 2531/08-08/25 про виклик свідків у судове засідання залишено без задоволення. Клопотання Відповідача про витребування у позивача оригіналів видаткових накладних задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 12.03.2025 р.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 р. у справі № 908/3269/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест», через систему "Електронний суд", звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати: ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.02.2025 р. в частині витребування у Позивача оригіналів видаткових накладних та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 р. у справі № 908/3269/24, ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест» задовольнити, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» прийняти (отримати) від ТОВ «Енергомаш-Інвест» на умовах EXW ( Інкотермс 2010 ) за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59, товар згідно договору поставки № б/н від 29.06.2021 р. та специфікації № 1 від 29.06.2021 р..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що суд першої інстанції однобічно й не повно з'ясував обставини справи, повністю взявши аргументи Відповідача за основу своїх висновків, не надав жодної оцінки обставинам, які пов'язані із не виконання Відповідачем обов'язку отримати товар у місці поставки у встановлений строк, не надав оцінку наслідків такого не виконання, в тому числі, виникнення у Позивача права вимагати від Відповідача отримання товару, а також не надано оцінку діям Відповідача щодо односторонньої відмови від виконання зобов'язань за договором. Зокрема, суд першої інстанції не вірно застосував до спірних відносин деякі норми матеріального права, відхилив заяви свідків, не наводячи мотивів відхилення, а також не надав оцінки домовленостям сторін про те, що копії видаткових накладних мають юридичну силу, як і оригінали.
Водночас, на думку Скаржника, з 16.12.2021 р. у ТОВ «Енергомаш-Інвест» виникло право вимоги до ТОВ «Запоріжметбрухт» щодо передачі металобрухту, яке станом на дату розгляду справи не припинено. Разом з тим, у ТОВ «Запоріжметбрухт» з цієї ж дати виник відповідний обов'язок щодо отримання зазначеного металобрухту, який також є чинним та не виконаним. При цьому, з огляду на ст. 693 ЦК України можна зробити висновок про те, що не отримання товару з вини Покупця позбавляє його права вимагати повернення попередньої оплати.
При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач взяв на себе зобов'язання не тільки оплатити товар, а й прийняти його у чітко визначеному місці. Натомість, Відповідач не дотримався вимог закону та не виконав свої зобов'язання за договором, оскільки не вчинив жодних дій спрямованих на отримання товару 16.12.2021 р. ( наприклад, направити свого повноваженого представника до місця отримання товару для огляду заготовленого металобрухту та визначення його ваги, перевірити його якість та відповідність умовам Договору, придбати або орендувати у необхідній кількості транспортні засоби, які можуть перевести 4 762 000 кг металобрухту та тому подібне ). Жодного доказу протилежного в матеріалах справи немає. Більш того, матеріали справи не містять жодного листа-вимоги, чи претензії від Покупця з приводу передачі товару у місці відвантаження. Також матеріали справи не містять жодного доказу того, що Відповідач виявляв будь-яку зацікавленість у з'ясування обставин щодо стану виконання умов договору.
Скаржник наголошує на тому, що не може ставитися в залежність Конституційне право Позивача на судовий захист ( ст. 55 Конституції України ) від тимчасової заборони переміщувати товари з тимчасово окупованої території на іншу територію України, як то передбачено ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Таке застосування зазначеної норми закону надає Покупцю, який порушив умови договору поставки, додатковий захист, що руйнує розумний баланс інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору ( постраждалої сторони ), а не тієї, яка порушила договір ( порушника ).
Скаржник підкреслює, що постачання товару було здійснене 02.08.2021 р., а видаткові накладні надані з метою підтвердження факту повільного вивезення товару Відповідачем з місця поставки. При цьому, Позивач неодноразово зазначав, що оригінали видаткових накладних знаходяться на окупованій території, зокрема, у м. Токмак. Суд першої інстанції допустив вірогідність зазначених документів на окупованій території про що зазначено у рішенні суду. Відповідач, попри об'єктивну неможливість надання Позивачем оригіналів видаткових накладних у зв'язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території, а також незважаючи на узгоджений сторонами у договорі юридичний статус копій документів, звернувся з клопотанням про витребування оригіналів на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України. На переконання Апелянта, дії Відповідача мали на меті штучно створити процесуальні умови, які формально усувають певні докази, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.
З огляду на ч. 3 ст. 43 ГПК України, Скаржник вважає, що клопотання Відповідача про витребування оригіналів документів необхідно залишити без розгляду. Але суд, керуючись ч. 6 ст. 91 ГПК України, ухвалою від 11.02.2025 р. задовольнив клопотання Відповідача та витребував у Позивача оригінали зазначених накладних. Одним із основних принципів господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України ). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість повинен запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживати заходів для виконання ними їхніх обов'язків ( п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України ). На переконання Скаржника, ухвала суду від 11.02.2025 р. в частині витребування у Позивача оригіналів видаткових накладних не відповідає наведеним вище принципам, а тому в частині витребування оригіналів документів повинна бути скасована.
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодної відмови Покупця від металобрухту. Тобто, Відповідач, підписуючи видаткові накладні із зазначенням металобрухту вид 501 ДСТУ 4121-2002 та вид 10 ДСТУ 4121-2002, підтвердив факт відповідності товару умовам договору. Отже, зазначені копії видаткових накладних є належними та допустимими доказами у цій справі, а тому суд не повинен був їх відхиляти з огляду на зазначення в них іншого товару. Таким чином, відхилення судом копій видаткових накладних з підстав зазначення в них іншого виду металобрухту, є необґрунтованим.
Також, на переконання Скаржника суд помилково керувався ст. 4 Закону України «Про металобрухт» щодо вимоги оформлення актів, як обов'язкової умови підтвердження передачі металобрухту. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару ( постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19 ). Навіть якщо в межах спірних правовідносин підписання акту, передбаченого ст. 4 Закону України «Про металобрухт», є обов'язковим, його відсутність не є доказом того, що поставка металобрухту не відбулася. Згідно п. 3.4. договору сторони визначили видаткові накладні, як єдиний документ у своїх договірних відносинах. Проте, суд допустився до власного розширеного тлумачення умов укладеного договору, що фактично вказує на вихід суду за межі позовних вимог, оскільки сторони не зверталися до суду з вимогою щодо тлумачення умов п. 3.4. договору, як наприклад, «які документи свідчать про постачання Товару».
Відтак, на думку Скаржника, факт знаходження товару на окупованій території не повинен перешкоджати прийняттю судом рішення на користь Позивача, однак його виконання має бути відкладене на час тимчасової окупації. Задоволення позову у цій справі про зобов'язання Відповідача отримати товар буде свідчити про відсутність кореспондуючого зобов'язання Позивача, а саме, повернути попередню оплату, що дозволить усунути правову невизначеність. При цьому, спосіб захисту, обраний Позивачем, спрямований саме на захист його прав та інтересів від можливих порушень у майбутньому, оскільки він унеможливлює використання неіснуючого права вимоги, що робить його ефективним. Наведене свідчить про те, що Позивач реалізує своє право на звернення до суду в межах передбаченого законом способу захисту, дотримуючись принципу добросовісності, що відповідає стандартам поведінки учасника господарських правовідносин.
У додаткових поясненнях, Скаржник просить апеляційний суд при винесенні рішення по суті заявленої скарги ТОВ "Енергомаш-Інвест" врахувати правові висновки викладені у судових рішеннях по справі № 910/18228/23, які безпосередньо стосуються даної справи, та не підлягають повторному встановленню тих чи інших обставин, в силу преюдиціальності рішення. Так, ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 910/18228/23 від 18.06.2025 р. - відмовлено ТОВ "Олтрейд 2016" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Енергомаш-Інвест", постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 р. апеляційну скаргу ТОВ "Олтрейд 2016" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.06.2025 р. у справі № 910/18228/23 - без змін. Дані судові рішення визначали правовідносини між ТОВ "Енергомаш-Інвест" як Постачальником, та ТОВ «Запоріжметбрухт» як Покупцем за договором поставки від 29.06.2021 р. із відвантаження металобрухту із території ТОВ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул. Ковальська, буд. 59.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжметбрухт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Позивач, при поданні позову, в порушення вимог процесуального закону, не зазначив про наявність в нього чи в іншої особи оригіналів доданих до позову письмових доказів, а також не надав всіх наявних в нього доказів. Жодних повідомлень про місцезнаходження оригіналів документів позов не містить. В той же час Позивач засвідчив копії письмових доказів своїм підписом та печаткою, що відповідно до закону вказує на наявність саме в нього цих письмових доказів.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що позовні вимоги є неконкретизованими, а саме Позивач не вказує яку кількість металобрухту має прийняти Відповідач та яким чином має бути виконане це приймання: шляхом підписання якогось документу чи шляхом вивезення товару з місця поставки. Суду не надані докази на підтвердження виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором та прострочення виконання Відповідачем його зобов'язань, а отже, Позивачем не доведено факт порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Товариство також вказує на те, що Апелянт зазначає, що грошові кошти, сплачені Відповідачем 16.08.2021 р. в сумі 213 502,48 грн., 18.08.2021 р. в сумі 105 000,00 грн. та 15.11.2021 р. в сумі 200 000,00 грн та отримані Позивачем за інший товар, аніж зазначено у Специфікації № 1 до договору поставки від 29.06.2021 р., а тому у Позивача не виник обов'язок з постачання товару. Дане твердження Апелянта повністю спростовує його позовні вимоги щодо порушення з боку Відповідача обов'язку з приймання товару. Адже за відсутності обов'язку з передачі товару не може виникнути обов'язок з його приймання. А отже, позовні вимоги Позивача є безпідставними. Крім того, до теперішнього часу Позивач не звертався до Відповідача з вимогою перерахувати 60 000,00 грн., яких, на його думку, не вистачає до обумовленої у Специфікації № 1 суми в 30 000 000,00 грн.
Крім того, Товариство зазначає про те, що твердження Апелянта про те, що «факт передання товару за базисом «EXW» вже підтверджує обізнаність Покупця про готовність товару до відвантаження та не потребує здійснення Продавцем додаткового повідомлення» є необґрунтованим, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів отримання Відповідачем товару в будь-якому об'ємі. Надані Позивачем копії видаткових накладних, на думку Відповідача, є підробленими ( штучно створеними ), про що Відповідачем неодноразово згадувалося під час судового розгляду. В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі металобрухту, обов'язковість складання яких передбачена ст. 4 Закону України «Про металобрухт», та наявність яких згадується у пункті 2.3 договору. Матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних, якими підтверджувалося переміщення товару від Продавця до Покупця. Позивач, а також згадані ним свідки, стверджували про майже щоденну присутність директора ТОВ «Запоріжметбрухт» у місці поставки металобрухту, що не відповідає дійсності, оскільки директор Китайгора Є.В. жодного разу не відвідував цілісний майновий комплекс, розташований у м. Токмак, вул. Ковальська, будинок 59, де мало здійснюватися відвантаження товару. Копії видаткових накладних мають ознаки підробки шляхом перенесення зображення підпису та печатки ТОВ «Запоріжметбрухт» зі спірного договору. Наведені обставини стали підставою для заявлення Відповідачем клопотання про витребування у Позивача оригіналів видаткових накладних, доданих до позову, яке було задоволено ухвалою суду від 11.02.2025 р.. Лише після винесення господарським судом згаданої ухвали, Позивач надав пояснення про неможливість надати оригінали видаткових накладних в зв'язку з їх перебування у зачиненому сейфі на непідконтрольній території України.
Відповідач наголошує, що невиконання Позивачем його обов'язку з передачі товару, виключає у Відповідача обов'язку з приймання металобрухту. А тому всі посилання Апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів на відсутність вини Відповідача у порушенні його обов'язку з приймання металобрухту не мають жодних підстав з огляду на той факт, що такий обов'язок у Відповідача не виник в зв'язку з простроченням Позивача. Позивачем не доведено належними доказами факту виконання ним обов'язку з передачі товару, а отже, саме на нього покладається вина за порушення договірних зобов'язань.
Відповідач вважає, що факт звернення Позивача до суду з цим позовом абсолютно не спрямований на реальний захист начебто порушених його прав. Адже вимога Позивача полягає у зобов'язанні Відповідача забрати майно з непідконтрольної Україні території. Позивачем ані до звернення до суду, ані підчас судового розгляду не пропонувалось Відповідачу отримати металобрухт за місцем реєстрації Позивача або за будь-якою іншою адресою на підконтрольній Україні території, адже Позивач є спеціалізованим підприємством, видом господарської діяльності якого є оптова торгівля відходами та брухтом. Отже, враховуючи положення чинного законодавства та укладеного договору поставки, а також відсутність будь-яких доказів виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки Товару, навіть, частково, ТОВ «Запоріжметбрухт» обґрунтовано мало право висувати вимогу з повернення попередньої оплати та розпорядитись цим правом шляхом його відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛТРЕЙД 2016» шляхом укладення договору відступлення права вимоги від 08.06.2023 р..
У відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач також вказує на те, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які очікує понести Відповідач, складає 37 000,00 грн. Враховуючи, що на момент підготовки відзиву на апеляційну скаргу Відповідач не може точно визначити обсяг витрат, повідомляє суд, що детальний опис послуг, наданих адвокатом та докази здійснених Відповідачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Від Товариство з обмеженою відповідальністю “Олтрейд 2016» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому Третя особа не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Третя особа вказує на те, що Позивачем не надсилались на адресу Відповідача листи-вимоги щодо несплати 100% передоплати за товар. Така поведінка Позивача вказує на те, що товар згідно до Договору поставки від 29.06.2021 р. мав бути відвантажений Відповідачу, а, попередньо, за умовами договору мало бути направлено повідомлення Відповідачеві про готовність відвантажити товару. За таких обставин у Відповідача не виникало обов'язку прийняти цей товар.
Крім того, ТОВ “Олтрейд 2016» зазначає про те, що основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є дійсно видаткова накладна та товарно - транспортна накладна, але не їх копії, окрім того оригіналів видаткових накладних Позивач суду не надав. Отже, у Скаржника відсутні докази, які підтверджують факт часткової поставки товару за Договором поставки від 29.06.2021 р. від тобто відсутні оригінали видаткових накладних, ТТН. Як стверджує Позивач про неможливість надати оригінали видаткових накладних - у зв'язку з перебуванням їх на тимчасово окупованій території. В той же час у ТОВ «ОЛТРЕЙД 2016» виникли обґрунтовані сумніви щодо справжності вказаних документів, на що зверталася увага суду в різних судових процесах де є учасниками ті ж самі ТОВ «ЕНЕРГОМАШ-ІНВЕСТ», ТОВ «ОЛТРЕЙД 2016» та ТОВ «Запоріжметбрухт». У зв'язку із зазначеним, ТОВ «ОЛТРЕЙД 2016» звернулося про проведення технічної експертизи вищезазначених копій видаткових документів до відповідної експертної установи. За результатами проведеного експертного дослідження було встановлено, що усі зображення у наданих на експертизу документах нанесені електрофотографічним способом друку, за допомогою лазерного друкуючого пристрою ( принтеру, багатофункціонального пристрою, тощо ), і є електрофотокопіями ( технічними зображеннями ) та відповідно виготовлені шляхом технічного монтажу за допомогою комп'ютерної техніки. Зазначене твердження міститься у Висновку експерта Коструба А.М. від 14.05.2025 р. № 62. До суду першої інстанції висновок експерта не подавався, адже був складений пізніше за часом. Таким чином, є непідтвердженим факт виконання ТОВ «ЕНЕРГОМАШ-ІНВЕСТ» зобов'язань, за договором поставки.
ТОВ “Олтрейд 2016» наголошує, що відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі. З огляду на вимогу до Відповідача, у нього відсутній обов'язок прийняти ( отримати ) товар за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд 59 з огляду на те , що вимога за договором поставки змінена на грошову та з огляду на те, що право вимоги передано третій особі. Таким чином по договору поставки передано право грошової вимоги до ТОВ «Енергомаш-Інвест» в рамках договору про відступлення прав вимоги, а не обов'язок прийняти товар. Водночас позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача отримати товар не містять, а ні кількісних ані сумарних показників щодо товару, загальної маси, його класифікації, який суд може зобов'язати Відповідача отримати за результатами розгляду позову. Тим самим висуваючи невизначені вимоги Позивач підтверджує, що не виконав зустрічного зобов'язання із поставки товару на усю суму зобов'язання ( передплати ), яка складає повну суму передплати - 30 458 502,48 грн.
Також, Третя особа вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 11.02.2024 р. у справі № 908/3269/24 в частині витребування у ТОВ «Енергомаш-Інвест» оригіналів видаткових накладних є законною.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3269/24.
Матеріали справи № 908/3269/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.11.2025 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2025 р. судове засідання у справі № 908/3269/24 призначене на 05.11.2025 р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш-Інвест», в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
В судовому засіданні 05.11.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена перерва на 25.11.2025 р..
В судовому засіданні 25.11.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
29.06.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжметбрухт» (Покупець) укладено Договір поставки б/н, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити брухт чорних металів, номенклатура, кількість та ціна якого вказується у специфікації.
Постачальник підтвердив, що Товар належить йому на праві власності на момент укладення Договору та вільний від будь-яких обтяжень ( п. 1.2 договору ).
Ціна Товару за одиницю визначена в Специфікаціях, які є Додатком до даного Договору. Загальна сума цього Договору складається з суми всіх накладних, за якими здійснювались поставки Товару на виконання цього Договору. Орієнтовна загальна сума Договору складає 30 000 000,00 грн ( п. 2.1 договору ).
Покупець має право робити попередню оплату в будь-якому розмірі ( п. 2.3 договору) .
Постачальник зобов'язався передати товар Покупцю протягом строку, зазначеного у Специфікації ( п. 3.1 договору ).
Товар відвантажується на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс ( в редакції 2010 р. ) ( п. 3.2 договору ).
Перехід права власності на Товар та ризику випадкової загибелі або пошкодження Товару від Постачальника до Покупця здійснюється в момент фактичної передачі Товару Покупцю, що оформлюється шляхом підписання Сторонами видаткової накладної ( п. 3.4 дговору ).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 р.. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язання за ним; договір може бути змінений, доповнений або розірваний лише за взаємною згодою сторін ( п. 9.3 договору ).
29.06.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжметбрухт» ( Покупець ) підписано Додаток до Договору - Специфікцію № 1 ( далі - Специфікація ), якою погоджено вид та кількість товару, ціну, строк та умови поставки.
Так, сторони домовились, що предметом Договору є металобрухт вид 510 згідно з ДСТУ 4121-2002, у кількості 4 762 тони за ціною 6 300 грн з тону без ПДВ на загальну суму без ПДВ 30 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 Специфікації строк поставки Товару: 4 календарні місяці з дати підписання Специфікації на умовах EXW ( Інкотермс 2010 ) (“Франко завод») за умови внесення Покупцем 100% попередньої оплати.
Вимоги до Товару: металобрухт, вид 510, згідно з ДСТУ 4121-2002 ( п. 4 Специфікації ).
Адреса постачання: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59 (територія Токмацького ковальсько-штампувального заводу) ( п. 5 Специфікації ).
На виконання зазначеного Договору та Специфікації Покупцем перераховано Продавцеві суми передоплати, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача, платіжною інструкцією № 151 від 15.11.2021 р..
У подальшому, 02.05.2023 р. Покупцем на адресу Продавця направлено вимогу про повернення передоплати № 17-п, за змістом якої Відповідач вимагав у Позивача повернути сплачені за договором поставки б/н від 29.06.2021 р. кошти у сумі 30 458 502,48 грн у зв'язку з невиконанням останнім обов'язків щодо поставки товару.
Відповідь на вимогу у матеріалах справи відсутня.
08.06.2023 р. між ТОВ “Запоріжметбрухт» та ТОВ “Олтрейд 2016» укладено договір відступлення права вимоги за Договором поставки від 29.06.2021 р., за змістом якого ТОВ “Запоріжметбрухт» відступило ТОВ “Олтрейд 2016» право грошової вимоги про повернення попередньої оплати за договором поставки від 29.06.2021 р. в сумі 30 458 502,48 грн. На виконання зазначеного договору 08.06.2023 між його сторонами підписано акт приймання-передачі документів.
Посилаючись на те, що ТОВ «Запоріжметбрухт» не виконало свої зобов'язання, які передбачені умовами договору поставки № б/н від 29.06.2021 р. та специфікації № 1 від 29.06.2021 р., зокрема, Покупець не одержав товар за адресою поставки, в подальшому, в односторонньому порядку, взагалі відмовся від виконання своїх зобов'язань за договором та відступив третій особі ТОВ «Олтрейд 2016» право грошової вимоги про повернення попередньої оплати за договором поставки від 29.06.2021 р. в сумі 30 458 502,48 грн, ТОВ «Енергомаш-Інвест» звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» про зобов'язання прийняти ( отримати ) від ТОВ «Енергомаш-Інвест» на умовах EXW (Інкотермс 2010) за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59, товар згідно договору поставки № б/н від 29.06.2021 р. та специфікації № 1 від 29.06.2021 р..
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позову.
Судове рішення мотивоване тим, що Позивачем не доведено факту належного виконання поставки товару, відсутністю підтвердження передання саме передбаченого договором товару, а також недопустимістю наданих доказів ( зокрема, копій накладних, заяв свідків, фото та відеоматеріалів ). Крім того, суд зробив припущення про можливе зловживання процесуальними правами з боку Позивача, зважаючи на подання третьою особою заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Позивача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Щодо оскарження Позивачем ухвали господарського суду від 11.02.2025 р. в частині витребування у Позивача оригіналів видаткових накладних, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Ухвала суду першої інстанції про витребування доказів ( про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів ) не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції (схожий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 01.11.2021 р. у справі № 520/14132/18).
Водночас, відповідно до приписів частини 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У частині 4 ст. 74 ГПК України зазначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів
Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України обов'язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.
За загальним правилом обов'язок ( тягар ) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
Як вбачається з матеріалів справи та зокрема з оскаржуваної ухвали - представником Відповідача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про витребування оригіналів письмових доказів - видаткових накладних, копії яких було долучено до позовної заяви. В подальшому Позивачем було сформовано письмові пояснення щодо місцезнаходження оригіналів документів, копії яких додано до позову. Пояснення були долучені судом до матеріалів справи. При цьому, представники Позивача заперечували проти задоволення заявленого клопотання, посилаючись на те, що оригінали видаткових накладних знаходяться на окупованій території. Разом з тим, клопотання Відповідача про витребування у Позивача оригіналів видаткових накладних, копії яких було долучено Позивачем до матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору місцевий господарський суд ( маючи сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів ), з метою дотримання вимог статей 74, 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом - діяв відповідно до норм процесуального права, що мало сприяти встановленню усіх фактичних обставин для правильного вирішення спору.
Причиною виникнення спору зі справи за позовом ТОВ “Енергомаш-Інвест» стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання ТОВ “Запоріжметбрухт» прийняти ( отримати ) від Позивача, на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року ( далі - Інкотермс 2010 ), за адресою постачання: Запорізька область, місто Токмак, вул. Ковальська, буд. 59, товар за договором поставки № б/н від 29.06.2021 р. та згідно зі специфікацією № 1 від 29.06.2021 р..
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу, суд перевіряє доводи Позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 р. у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту ( Позивач ), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція ). Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Ст. 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р..
Застосування судом неналежного способу захисту прав може призвести до ухвалення Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) рішення проти України. Так, у рішенні у справі "Атіма Лімітед" проти України" (заява № 56714/11) ЄСПЛ наголошено, що витребування акцій від заявника могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 р. у справі № 48/340, від 22.10.2019 р. у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права Позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та Відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 ( пункт 63 ), від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 ( пункт 6.13 ), від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 ( пункт 98 ).
Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові ( пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19 ).
За змістом позову підставою для звернення ТОВ “Енергомаш-Інвест» з позовом про зобов'язання ТОВ “Запоріжметбрухт» прийняти ( отримати ) від Позивача товар, стало порушення Відповідачем умов договору поставки № б/н від 29.06.2021 р. та специфікації № 1 від 29.06.2021 р.. в частині отримання товару на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року ( далі - Інкотермс 2010 ), за адресою постачання: Запорізька область, місто Токмак, вул. Ковальська, буд. 59.
Водночас положення частини 2 ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту ( примусове виконання обов'язку в натурі ) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо Позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов'язку прийняти товар за відповідним договором. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 р. зі справи № 910/9167/19, від 19.10.2021 р. зі справи № 910/8791/20.
Із умов договору поставки від 29.06.2021 р. вбачається, що поставка товару здійснюється на умовах EXW ( Інкотермс 2010 ) за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 29. Строк поставки - чотири календарних місяці з дати підписання Специфікації № 1 за умови внесення Покупцем 100% попередньої оплати.
Згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року усі терміни для зручності в користуванні, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, F, C, D.
До групи Е входить термін ЕХW-EX WORKS/Франко-завод, що в перекладі означає "самовивіз". Термін "Франко-завод" означає, що Продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження Покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці ( наприклад на складі ). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Таким чином, договором поставки від 29.06.2021 р. передбачено зобов'язання ТОВ "Запоріжметбрухт", як Покупця вчинити дії, які направлені на отримання в межах установленого договором строку повного обсягу товару на умовах EXW (Інкотермс 2010), тобто самовивізом за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 29.
Матеріали справи не містять доказів вчинення зі сторони Покупця ( ТОВ "Запоріжметбрухт" ) певних дій направлених на отримання в межах установленого договором строку повного обсягу товару на умовах EXW ( Інкотермс 2010 ), тобто самовивізом, за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 29.
Як зазначалося раніше, предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Енергомаш-Інвест" про зобов'язання ТОВ "Запоріжметбрухт" прийняти (отримати) товар на умовах EXW (Інкотермс 2010) за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. № 376, місто Токмак Токмацької міської територіальної громади 26.02.2022 р. тимчасово окуповане російською федерацією.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб ( ст. 2 Закону ).
Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Тому, хоч у ТОВ "Енергомаш-Інвест" формально й виникло право вимагати від ТОВ "Запоріжметбрухт" прийняти законтрактований товар за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вулиця Ковальська, буд. 29, але обраний Позивачем спосіб захисту не забезпечує реальної державно-примусової діяльності, спрямованої забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, що, в свою чергу, в контексті цього спору виключає задоволення позовної вимоги про зобов'язання Покупця прийняти (отримати) товар на умовах EXW (Інкотермс 2010) за адресою постачання Запорізька область, місто Токмак, вулиця Ковальська, буд. 59, як такої, що не може бути реалізована.
Велика Палата Верховного Суду ( 25.01.2022 р. справа № 143/591/20 провадження № 14-72 цс 21 ) зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Разом із цим суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання Покупця прийняти ( отримати) товар за адресою постачання, яка знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу Позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 ). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 ).
Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 ( провадження № 12-80гс20, пункт 6.21 ), від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 ( провадження № 12-52гс20, пункт 52 ), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 ( провадження № 14-125цс20, пункт 76 ), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц ( провадження № 14-2цс21, пункт 155 ).
Тобто обрання Позивачем, у справі, що розглядається, неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є підставою для відмови Позивачеві в позові.
Суд попередньої інстанції зазначеного не врахував, відповідно, неправильно застосував положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, до встановлених ним же обставин справи, а отже зазначені судом першої інстанції підстави для відмови у задоволення позову є помилковими і суперечать наведеному.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення та залишенням без змін його резолютивної частини.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення та залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до якої правильно відмовлено в позові.
Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» задоволенню не підлягає, а мотивувальна частина рішення господарського суду підлягає зміні.
10. Судові витрати.
Згідно ст. 129 ГПК, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно ст. 129 ГПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги результат вирішення спору ( про відмову у задоволені позову ) не змінився, а зміні підлягали лише мотивувальні частини оскаржуваного рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш-Інвест» - залишити без задоволення.
Мотивувальні частини рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 р. у справі № 908/3269/24 змінити, виклавши їх в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2025 р. у справі № 908/3269/24 ( резолютивна частина рішення ) залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.12.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін