26 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/2858/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Тарасова І.В.
секретар судового засідання Лутаєва К.В.
за участю представників:
позивача - Іващенко А.О. (поза межами приміщення суду) - на підставі довіреності №01-23/199 від 03.10.2025
третьої особи - не з"явився
відповідача - Мизиненко І.О. (в залі суду) - на підставі ордера серія АІ №1992283 від 05.09.2025, свідоцтво серія КС №6723/10 від 14.06.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх№2308/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 про закриття провадження
у справі №922/2858/25 (суддя Добреля Н.С., повну ухвалу підписано 23.10.2025)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків
за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ
до ОСОБА_1 , м.Куп"янськ Харківської області
про стягнення коштів
ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за період вересень-жовтень 2024 за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №605414УЗ у розмірі 61.126,44 грн, 3% річних у сумі 822,51 грн та інфляційні втрати в сумі 3.148,71 грн, а також витрати зі сплати судового збору. Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 провадження у справі №922/2858/25 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
ПрАТ "Харківенергозбут" із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить з урахуванням конкретних обставин справи, проблематики питання, розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" задовольнити, ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 по справі №922/2858/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Поновити строк для подачі доказів, а саме: листа НКРЕКП №12593/20.2/725 від 23.10.2025 та копії платіжних інструкцій №11640356SB від 15.11.2021, №12103794SB від 13.12.2021, №12637123SB від 17.01.2022 та приєднати до матеріалів справи лист НКРЕКП №12593/20.2/7-25 від 23.10.2025 та копії платіжних інструкцій №11640356SB від 15.11.2021, №12103794SB від 13.12.2021, №12637123SB від 17.01.2022. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що ухвала cуду 1-ї інстанції щодо закриття провадження по справі №922/2858/25 не відповідає вимогам ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, оскільки є необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального права, а також наявна невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду 1-ї інстанції, обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- скаржник стверджує, що суд першої інстанції неправильно та поверхово застосував норми ст. 20, 231 ГПК України, оскільки не врахував господарську природу правовідносин та походження спору з договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №605414УЗ від 01.01.2019, укладеного з ОСОБА_1 як із фізичною особою-підприємцем;
- позивач наголошує, що припинення відповідачем статусу ФОП у 2021 році не припиняє господарських зобов'язань, а відтак спір підлягає розгляду саме господарським судом, при цьому посилається на численну практику Великої Палати ВС щодо збереження юрисдикції господарського суду у спорах, що виникли з договорів, укладених під час здійснення підприємницької діяльності;
- апелянт стверджує, що договір постачання універсальних послуг є публічним договором, приєднання до якого підтверджене першою оплатою відповідача у 2019 році, а відповідач не повідомляв постачальника про припинення користування електроенергією чи зміну даних, передбачених договором. На думку скаржника, це свідчить про чинність договірних відносин і відсутність підстав для зміни юрисдикції;
- позивач посилається на лист НКРЕКП, у якому вказано, що відповідач не подавав передбачених ПРРЕЕ заяв про припинення споживання та не повідомляв про звільнення приміщення, у зв'язку з чим він зобов'язаний оплачувати електроенергію відповідно до чинних договорів;
- скаржник вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі питання юрисдикції, оскільки фактично оцінював обставини споживання електричної енергії та належності боржника, що має вирішуватися вже під час розгляду справи по суті.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №922/2858/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Харківенергозбут". Встановлено строк до 24.11.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи до 24.11.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 26.11.2025 Витребувано матеріали справи №922/2858/25 з Господарського суду Харківської області.
13.11.2025 на виконання ухвали апеляційного суду матеріали оскаржуваної ухвали у справі №922/2858/25 надійшли з Господарського суду Харківської області.
21.11.2025 через електронну систему "Електронний суд" на адресу Східного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких АТ "Укрзалізниця" повністю підтримує апеляційну скаргу позивача та вважає ухвалу господарського суду про закриття провадження необґрунтованою. У своїх поясненнях Укрзалізниця зазначає, що спірні правовідносини виникли з договорів про постачання та розподіл електричної енергії, укладених із відповідачем саме як із фізичною особою-підприємцем, а відтак носять господарський характер. Третя особа наголошує, що дія укладених договорів не припинялася, заяв про розірвання чи відключення від електричних мереж від відповідача не надходило, а об'єкт споживача продовжує обліковуватися у системі оператора розподілу за ФОП ОСОБА_1, що підтверджується реєстрацією точки комерційного обліку та показами встановленого приладу обліку. Укрзалізниця вказує, що відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії саме споживач зобов'язаний повідомляти про припинення користування або звільнення приміщення, а у разі неповідомлення - несе обов'язок сплачувати обсяги спожитої електроенергії згідно з даними приладу обліку. Посилаючись також на практику Верховного Суду щодо збереження господарської юрисдикції у спорах, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, яка здійснювалась фізичною особою до припинення статусу підприємця, третя особа робить висновок, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися господарським судом. У цьому зв'язку Укрзалізниця просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу про закриття провадження - скасувати.
24.11.2025 через електронну систему "Електронний суд" на адресу Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а ухвалу господарського суду законною та такою, що постановлена з повним з'ясуванням усіх обставин справи. Відповідач наголошує, що підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 було припинено 28.09.2021, що підтверджується відповідним записом у Єдиному державному реєстрі, і позивач не навів жодного доказу, який би свідчив про здійснення ним господарської діяльності у спірний період вересень-жовтень 2024 року. Також підкреслює, що будівля магазину за адресою споживання йому на праві власності чи іншій правовій підставі не належить, жодних прав користування цим приміщенням він не має, а отже позивач не довів зв'язку відповідача зі споживанням електроенергії. Акт контрольного огляду від 18.09.2024 складено односторонньо та без його підпису, тому він підтверджує лише покази лічильника, але не факт споживання електроенергії саме відповідачем. Додані позивачем довідки АТ «Укрзалізниця» та платіжні інструкції також, на переконання відповідача, не свідчать про використання ним спірного об'єкта у комерційній діяльності. ОСОБА_1 зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення він виїхав із м. Куп'янськ та фактично проживає в іншому регіоні України, що виключає можливість використання ним приміщення магазину в період, за який заявлено вимоги. Також відповідач наголошує, що спірні правовідносини виникли не внаслідок здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки після припинення статусу ФОП він не набував зобов'язань як суб'єкт господарювання, а тому не може бути стороною господарського спору відповідно до статті 20 ГПК України.
Розглянувши клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що не вбачає підстав для поновлення строку на їх подання. Сам факт подання апеляційної скарги не звільняє сторону від обов'язку дотримуватися процесуальних строків, встановлених статтями 80, 118, 269 ГПК України, та не є самостійною підставою для прийняття доказів, які могли бути подані до суду першої інстанції.
Заявником не наведено жодних об'єктивних причин, що унеможливили подання листа НКРЕКП та платіжних інструкцій у межах розгляду справи судом першої інстанції. Наведені документи існували та перебували у розпорядженні сторони до ухвалення оскаржуваної ухвали, а отже відсутні виключні обставини, які б виправдовували їх несвоєчасне подання на стадії апеляційного провадження.
Крім того, зазначені докази не впливають на вирішення питання юрисдикції, яке є предметом апеляційного перегляду. Їх зміст стосується оцінки фактичних обставин спору по суті та може бути предметом дослідження під час нового розгляду справи судом першої інстанції. У зв'язку з цим клопотання про поновлення строку та приєднання доказів задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 26.11.2025 приймають участь представник позивача - Іващенко А.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції; представник відповідача - Мизиненко І.О., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу господарського суду залишити без змін, як таку що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.
Третя особа по справі АТ "Укрзалізниця" просила розглядати справу за відсутності свого представника.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У даній справі предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Харківської області про закриття провадження, постановлена у зв'язку з висновком місцевого суду про відсутність підвідомчості спору господарським судам. Місцевий суд, встановивши припинення відповідачем статусу фізичної особи-підприємця задовго до виникнення спірного періоду, а також відсутність доказів здійснення ним господарської діяльності чи зв'язку зі споживанням електричної енергії у вересні-жовтні 2024 року, дійшов висновку, що спірні правовідносини не мають господарського характеру і мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Натомість позивач, ПрАТ «Харківенергозбут», не погоджуючись із ухвалою, у поданій апеляційній скарзі наполягає на господарській природі спору, виходячи з укладеного у 2019 році договору про постачання електричної енергії з відповідачем як із фізичною особою-підприємцем, та стверджує, що припинення підприємницької діяльності не позбавляє спір від ознак господарського. У зв'язку з цим позивач просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на наведене, для вирішення питання про законність ухвали місцевого суду колегія суддів має оцінити характер спірних правовідносин, їх можливий зв'язок із підприємницькою діяльністю відповідача, а також з'ясувати, чи були у суду першої інстанції правові підстави для закриття провадження без дослідження всіх обставин справи.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод.
Стаття 8 цього Закону встановлює, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи судом, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Позбавлення такого розгляду шляхом передчасного закриття провадження суперечить принципу доступу до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає дотримання правил юрисдикції та підсудності, але водночас вимагає забезпечення реального доступу до правосуддя та недопущення ситуацій, коли спір фактично залишається нерозглянутим.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Белілос проти Швейцарії» (29.04.1988) та «Занд проти Австрії» (12.10.1978) наголошував, що юрисдикція суду визначається законом, а відтак саме суд має забезпечити правильне застосування цих норм без створення «юрисдикційного вакууму», коли справа не може бути розглянута жодним судом.
Судова юрисдикція - це інститут, який розмежовує компетенцію цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних судів. Критеріями такого розмежування є суб'єктний склад, предмет спору, характер правовідносин, а у визначених випадках - пряма вказівка закону.
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці (зокрема, постанова від 19.02.2020 у справі №570/1472/19) підкреслює, що визначення юрисдикції повинно ґрунтуватися на реальному змісті правовідносин, а не на формальних ознаках, однак для цього суд має спершу повно і всебічно встановити фактичні обставини, які визначають характер спору.
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають спори, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Для встановлення господарської природи спору необхідно з'ясувати: чи є сторона спору суб'єктом господарювання або здійснює діяльність, пов'язану з господарською; чи виникає спір із господарських зобов'язань; чи існує матеріально-правовий зв'язок поведінки сторін зі здійсненням господарської діяльності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) наголошено, що визначення юрисдикції неможливе без аналізу та оцінки реальних фактичних обставин, у тому числі встановлення характеру зобов'язань і поведінки сторін у спірний період.
Натомість частина 1 статті 19 ЦПК України передбачає, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із будь-яких правовідносин, якщо їх розгляд не віднесено до іншого судочинства. Тобто визначення належного виду юрисдикції напряму залежить від встановлення фактичної природи правовідносин.
Статті 4 і 45 ГПК України дозволяють фізичним особам, які не є підприємцями, звертатися до господарського суду лише у випадках, прямо визначених законом, або коли характер спору об'єктивно свідчить про його господарську природу. Відтак визначення юрисдикції потребує аналізу обставин, що передують виникненню спору, дій сторін, фактичного виконання чи невиконання зобов'язань.
Таким чином, при визначенні юрисдикції у конкретній справі суд повинен виходити не з формальної наявності колись укладеного договору чи припинення статусу ФОП, а з реального характеру правовідносин у спірний період та поведінки сторін. З'ясування цих обставин потребує повного дослідження доказів у межах розгляду справи по суті, а не на стадії закриття провадження.
З аналізу наведених положень процесуального закону вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні правочинів у сфері господарської діяльності, сторонами яких є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
В даному випадку, встановивши фактичні обставини справи, пояснення сторін, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі №922/2858/24 є передчасною та постановленою без повного і всебічного з'ясування обставин, необхідних для правильного вирішення питання про юрисдикцію.
26.09.2024 Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 61.126,44 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №605414УЗ, 3% річних у сумі 822,51 грн, інфляційних втрат у сумі 3.148,71 грн та витрат зі сплати судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір був укладений між позивачем та відповідачем як фізичною особою-підприємцем на підставі даних, переданих АТ «Харківобленерго», та фактичного споживання електричної енергії у відповідному об'єкті. Позивач також зазначає, що відповідач продовжував виконувати зобов'язання за договором, оскільки здійснював платежі у 2021- 2022 роках (зокрема платіжні інструкції від 15.11.2021, 13.12.2021, 17.01.2022, 15.02.2022), тобто вже після припинення підприємницької діяльності.
Відповідач у відзиві заперечував проти позову, посилаючись на те, що припинив підприємницьку діяльність, залишив об'єкт, не здійснював у ньому господарської діяльності та не споживав електроенергію у спірний період. Він також зазначив, що не підписував жодних документів після припинення статусу ФОП та не вчиняв дій, спрямованих на підтримання договірних відносин.
Суд першої інстанції, закриваючи провадження, виходив із того, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач не був суб'єктом підприємницької діяльності, а надані позивачем документи не підтверджують господарського характеру спору. Суд визнав недоведеними факти споживання електроенергії у період листопад 2024 - січень 2025 та дійшов висновку, що справа підлягає розгляду судами загальної юрисдикції.
Разом з тим, ухвалюючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції фактично перейшов до оцінки доказів, які стосуються вже суті спору. Зокрема, суд аналізував належність об'єкта нерухомості, показання засобів обліку, зміст акта контрольного огляду від 18.09.2024 №ЕЕХл-5/2024/2-0023, довідку АТ «Укрзалізниця», платіжну інструкцію від 02.10.2024 №@2PL657371 та робив висновки щодо того, хто саме здійснював відповідні платежі. Таке дослідження доказів виходить за межі вирішення питання про юрисдикцію та може здійснюватися виключно при розгляді справи по суті, тому не могло бути підставою для висновку про непідсудність спору господарському суду.
Матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін свідчать, що між сторонами існує спір щодо змісту та обсягу договірних зобов'язань, характеру фактичного користування електричною енергією, дійсності та чинності договірних відносин після припинення відповідачем статусу ФОП. Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що договір не розривав, а доказів повідомлення постачальника про відмову від користування електричною енергією не надав. Наявність у матеріалах справи платіжних інструкцій 2021- 2022 років, які позивач пов'язує із виконанням договору, не дозволяє робити категоричний висновок про повну відсутність зв'язку відповідача зі спірними правовідносинами без їх всебічного дослідження у змагальному процесі.
Окремо колегія суддів зазначає, що укладення договору №605414УЗ від 01.01.2019 відбулося саме у період, коли відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а споживання електричної енергії було пов'язане з об'єктом, який використовувався у підприємницькій діяльності. Тому сам факт припинення статусу ФОП у подальшому не припиняє та не змінює правову природу зобов'язань, що виникли у період здійснення господарської діяльності. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи не звільняє її від виконання обов'язків, які виникли в період здійснення такої діяльності, та не змінює господарського характеру відповідних правовідносин (постанови ВС від 19.02.2025 у справі №126/506/22, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 та ін.).
Відтак для вирішення питання про юрисдикцію значення має не статус відповідача на дату звернення з позовом, а характер правовідносин на момент їх виникнення та підстави пред'явлення позову.
Доводи відзиву про те, що припинення підприємницької діяльності відповідача автоматично змінює характер правовідносин на цивільний, колегія суддів не приймає, оскільки правова природа зобов'язання визначається моментом його виникнення. Так само не можуть бути враховані твердження про відсутність будь-якого зв'язку відповідача з договором, оскільки питання належності платежів, фактичного користування об'єктом та обсягу споживання електроенергії є предметом дослідження вже при розгляді справи по суті, а не на стадії визначення юрисдикції.
Колегія суддів наголошує, що визначення юрисдикції має здійснюватися на підставі характеру правовідносин, суб'єктного складу та предмета спору, а не через оцінку доказів, які належать до предмета доказування при розгляді справи по суті. Питання наявності чи відсутності заборгованості, факту споживання електроенергії у спірний період, належності об'єкта споживання, походження платежів, а також обставин фактичного користування приміщенням є предметом розгляду по суті й потребують дослідження доказів у сукупності. Оцінювання таких доказів на стадії вирішення питання про юрисдикцію виходить за межі повноважень суду на цьому етапі та може здійснюватися лише при розгляді справи по суті.
У ситуації, коли відповідач не надав доказів розірвання договору або припинення користування послугою, а позивач наводить дані, що свідчать про можливе продовження виконання договору після припинення статусу ФОП, закриття провадження створює ризик виникнення юрисдикційного замкненого кола, коли жоден суд не матиме компетенції для розгляду спору по суті. Такий підхід є несумісним із правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини, неправильно застосував норми процесуального права, передчасно дійшов висновку про відсутність господарського характеру спору та здійснив оцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду при вирішенні питання про юрисдикцію. Ухвала про закриття провадження підлягає скасуванню з переданням справи до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду по суті.
Отже, висновки місцевого господарського суду щодо відсутності у справі достатніх доказів наявності зобов'язань відповідача за договором №605414УЗ, а також висновки про непричетність відповідача до об'єкта споживання та припинення ним усіх господарських зв'язків, є передчасними і не можуть слугувати підставою для закриття провадження. Питання наявності/відсутності заборгованості та характеру правовідносин належить вирішувати виключно під час розгляду справи по суті.
Східний апеляційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням ст.4, п.1 ч.1 ст.20, ст.45 ГПК України, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.
Отже, доводи апелянта знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку із чим апеляційна скарга ПрАТ "Харківенергозбут" підлягає задоволенню.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі №922/2858/25 скасувати.
Справу №922/2858/25 направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.12.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.В. Тарасова