25 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/3920/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокатка Єрьоміна О.Ю., на підставі ордера (в залі суду),
від відповідача - адвокат Дородних С.В., на підставі ордера (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" (вх.№2397Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 06.11.2025, суддя О.В. Погорелова) у справі №922/3920/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм", с. Вирішальний,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне", м. Харків,
про стягнення 11 737 084, 63грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 737 084, 63грн, з яких: 7 550 000, 00грн основний борг, 486 602, 19грн п'ять процентів річних, 690 072, 17грн інфляційних втрат та 3 010 410, 27грн пені.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №5 від 01.01.2025 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту:
- на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" в межах суми позову у розмірі 11 737 084, 63грн, які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , ПАТ "Банк Восток";
- на все рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цим майном та його відчуження;
- на все нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, у тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження грошовими коштами та майном, на яке буде накладено арешт, водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Відповідач, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2025, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2025 року у справі №922/3920/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Корм" про вжиття заходів забезпечення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зі змісту заяви позивача не вбачається обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, ним не доведено співмірність заходу забезпечення позову.
Апелянт вважає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, обмежившись посиланням на наявність підстав для задоволення заяви позивача, не мотивував, які саме існують обставини, що можуть бути підставами для накладення арешту на грошові кошти та інше майно відповідача та яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Апелянт посилається на те, що накладення арешту на грошові кошти відповідача фактично перешкоджатиме господарській діяльності відповідача.
Натомість, як зазначає відповідач, заявлений до стягнення позивачем розмір позовних вимог ще не свідчить про повну неможливість відповідачем виконання власних грошових зобов'язань.
Поряд з цим, апелянт вважає, що враховуючи положення статті 141 Господарського процесуального кодексу України та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, наявність реальних ризиків щодо заподіяння шкоди відповідачу наведеним вище забезпеченням позову шляхом накладення арешту на грошові кошті в сумі майже 12 млн гривень, у даному випадку суд мав би встановити розмір зустрічного забезпечення в певній сумі, щоб забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 для розгляду справи №922/3920/25, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/3920/25. Призначено справу до розгляду на "25" листопада 2025 р. о 09:30 годині.
24.11.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що відповідач не виконує зобов'язання з оплати отриманого товару протягом 8 місяців, що свідчить про те, що відповідач користується грошовими коштами позивача. З огляду на те, що відповідач не має наміру добровільно погасити борг, позивач має обґрунтовані побоювання, що, будучи обізнаним про дане судове провадження, відповідач вчинить дії, направлені на перешкоджання виконання рішення суду.
Таким чином, на думку позивача, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, у тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.
Крім того, позивач зазначає, що з огляду на те, що на час звернення з заявою про забезпечення позову не можливо було встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться/обліковуються на його рахунках, з метою забезпечення позову про стягнення суми позову виникла необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти відповідача, так і на його майно в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів.
З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.11.2025 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити.
Представниця позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, від ТОВ "Мега Корм" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" в межах суми позову у розмірі 11 737 084, 63грн, які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , ПАТ "Банк Восток"; накладення арешту на все рухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цим майном та його відчуження; накладення арешту на все нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та відчуження.
В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що 01.01.2025 між ТОВ "Мега Корм", в якості постачальника, та ТОВ "Птахофабрика "Просяне", в якості покупця, був укладений договір поставки №5 (далі - договір).
На виконання умов вказаного договору, за період з 02.01.2025 по 11.02.2025 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 17 049 817, 80грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними. Товар був прийнятий відповідачем без зауважень, претензій щодо якості або кількості поставленого товару на адресу позивача не надходило. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідачем своєчасно не сплачена вартість поставленого товару у повному обсязі.
Станом на день звернення з позовом до суду відповідачем частково була здійснена оплата за поставлений йому товар в сумі 9 499 817, 80грн, решта заборгованості в сумі 7 550 000, 00грн відповідачем не сплачена. У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару, позивачем до стягнення з відповідача, відповідно до умов договору, було нараховано: п'ять процентів річних від простроченої суми заборгованості 486 602, 19грн, пеня в розмірі подвійної ставки НБУ 3 010 410, 27грн, інфляційні втрати 690 072, 17грн.
ТОВ "Мега Корм" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Позивач вказує, що обраний захід забезпечення позову є належним, відповідає предмету спору (майнова вимога про стягнення заборгованості), що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим ТОВ "Мега Корм" вимогам, що дасть змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, та сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову, та як наслідок, забезпечить ефективний захист інтересів ТОВ "Мега Корм". ТОВ "Птахофабрика "Просяне" тривалий час не погашає заборгованість та не вчиняє інших дій, направлених на врегулювання заборгованості, чи то на її оспорювання, тобто, займає пасивну позицію, що, на переконання позивача, додатково свідчить про імовірність утруднення виконання судового рішення. Очевидно, що після задоволення позову, у випадку відсутності коштів у відповідача, рішення суду залишиться невиконаним, оскільки майна, на яке можливо звернути стягнення недостатньо для задоволення вимог, оскільки частина майна відповідача перебуває в заставі, що підтверджується доданими до заяви доказами. Заходи забезпечення, які позивач просить застосувати, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, в даному випадку наявний зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доказами, які додаються до цієї заяви підтверджуються обставини щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Виконання рішення суду можливо лише за наявності грошових коштів у відповідача. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись з позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Крім того, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Позивач посилається на те, що з огляду на те, що відповідач не має наміру добровільно погасити борг, позивач має обґрунтовані побоювання, що, будучи обізнаним про дане судове провадження, відповідач вчинить дії, направлені на перешкоджання виконанню рішення суду. До того ж, внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте, знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову. Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, у тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, частина майна відповідача вже перебуває в заставі та іпотеці, що свідчить про відсутність у нього достатньої кількості вільних активів, на які в подальшому може бути звернено стягнення. Таким чином, позивач вважає, що у разі ухвалення рішення на користь позивача фактичне виконання такого рішення буде суттєво ускладнене або навіть неможливе, оскільки майно, обтяжене заставою, має пріоритетне забезпечення вимог інших кредиторів. З огляду на те, що на даний час не можливо встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться/обліковуються на його рахунках, з метою забезпечення позову про стягнення суми позову, на думку позивача, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти відповідача, так і на його майно в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів.
Позивач також вважає, що з огляду на те, що застосування даного виду забезпечення позову не несе ризиків спричинення збитків відповідачу, зустрічне забезпечення не є необхідним.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Питання забезпечення позову врегульовані главою 10 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказано, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у разі задоволення позову.
Разом з тим, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Така правова позиція викладена, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/8671/22, від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Судова колегія зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонований позивачем захід забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов'язаний з предметом позовної заяви та є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається.
Крім того, запропонований захід забезпечення позову відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися грошовими коштами є тимчасовим заходом, який триває до визначення подальшої долі грошових коштів, та є ефективним, оскільки у разі задоволення позову, джерелом погашення заборгованості будуть грошові кошти на банківських рахунках відповідача.
Натомість, у разі не вчинення дій, таких як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, є ймовірність щодо вчинення дій зі сторони відповідача (його посадових осіб) щодо виведення коштів з рахунків відповідача, що значно ускладнить виконання рішення по цій справі, у разі задоволення позовних вимог, та може зробити неможливим погашення заборгованості перед позивачем.
Вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, оскільки цим забезпечено ефективний захист прав та законних інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та враховуючи можливе виведення або зняття коштів з рахунків відповідача під час розгляду справи, що ускладнить або унеможливить ефективний захист прав позивача та виконання майбутнього рішення суду. Таке забезпечення буде сприяти відновленню порушеного права позивача.
Отже, у випадку задоволення позовної заяви позивача до відповідача, виконання рішення буде можливе за рахунок грошових коштів відповідача, які у нього наявні.
Поряд з цим, судом першої інстанції вірно зазначено, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.11.2024 у справі №915/538/24.
Накладаючи арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення відповідача, суд першої інстанції не заборонив апелянту як власнику володіти та користуватись майном.
Тобто, захід забезпечення позову, який був застосований судом, а саме, накладення арешту на майно відповідача, не обмежують апелянта у праві володіти та користуватися власним майном і здійснювати господарську діяльність.
При цьому, як зазначає сам апелянт, належне йому майно перебуває у заставі та іпотеці, відтак, він і так не має права на власний розсуд розпоряджатися ним (без згоди банку).
Натомість, апелянт взагалі не обґрунтовує, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача перешкоджатиме господарській діяльності відповідача.
Щодо доводів апелянта про незастосування зустрічного забезпечення, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення позову - це гарантія від суду для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути внаслідок застосування забезпечувальних заходів, що вимагав позивач. Воно спрямоване на захист інтересів відповідача та встановлення балансу між сторонами процесу.
Проте, відповідач не надає суду жодних доказів в обґрунтування імовірних збитків відповідача, що можуть виникнути внаслідок застосування забезпечувальних заходів, про які просить позивач.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/3920/25 - без змін.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/3920/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.12.2025.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко