25 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/4496/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Яковенко П.А., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
від відповідача - адвокат Радигін Є.С., на підставі довіреності (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№2293Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 (повний текст судового рішення складений та підписаний 20.10.2025, суддя М.В. Калантай ) у справі №922/4496/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області,
про стягнення 61 452 033, 93грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 у даній справі частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області. З відповідача на користь позивача стягнуто 41 061 548, 71грн основного боргу, 492 738, 58грн судового збору; в частині вимог про стягнення 20 390 485, 22грн основного боргу провадження у справі закрито; відстрочено виконання даного рішення строком на шість місяців з дня його ухвалення, тобто по 18.10.2025.
03 жовтня 2025 року від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі №922/4496/24 від 18.04.2025 до 18.04.2026 або на інший строк, який суд при даних обставинах вважає за можливим задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області від 03.10.2025 про відстрочку виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 у справі №922/4496/24 до 18.04.2026.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідач має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджуються доданими до його заявами фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які підтверджують наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави, при цьому, у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався. У той же час, відповідачем також надано докази того, що на даний час розмір заборгованості перед позивачем суттєво зменшено, а саме, станом на 06.10.2025 із загальної суми заборгованості, що була стягнута рішенням від 18.04.2025 у даній справі (41 061 548, 71грн заборгованості + 492 738, 58грн судового збору) непогашеною лишилася лише частина в розмірі 6 401 319, 04грн. Зазначене свідчить, що раніше надана судом відстрочка виконання рішення (по 18.10.2025) позитивним чином вплинула на виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки його заборгованість скоротилася майже на 85% без завдання шкоди для підприємства відповідача.
За таких обставин, суд першої інстанції вважає що додаткове надання відстрочки виконання рішення у даній справі дозволить відповідачу належним чином забезпечити проведення опалювального сезону 2025-2026 років, накопичити достатню суму грошових коштів для повного погашення заборгованості, без завдання шкоди своєму підприємству та споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року у справі №922/4496/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №922/4496/24 в повному обсязі. Судові витрати за розгляд даної скарги просить покласти на Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що відповідачем не надано доказів незадовільного фінансового стану підприємства (виписка по рахунках, відсутність коштів на раухнках, підтвердження обставини, з настанням яких поліпшиться його майновий стан тощо). Крім того, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Апелянт звертає увагу, що боржнику рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2025 було надано відстрочку виконання рішення суду до 18.10.2025. Протягом даного періоду боржником було сплачено значну частину заборгованості по вищезазначеному рішенню суду, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що у боржника на розрахункових рахунках є грошові кошти, тому в порушення норм статті 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов хибного висновку, що у боржника є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та повторно надав відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.
Як зазначає апелянт, господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали враховано можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але не враховані такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 для розгляду справи №922/4496/24, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4496/24. Призначено справу до розгляду на "25" листопада 2025 р. о 09:45 годині
10.11.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що на даний час відсутня можливість виконання відповідачем зобов'язань за договором розподілу природного газу №7301-НГТ-32 від 11.08.2021, що обумовлено саме значним погіршенням фінансового становища підприємства і відсутності прибутку у відповідача. Негайне виконання рішення суду у даній справі може призвести до збільшення суми боргу та неможливості відповідачем виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна буде відновити без залучення додаткових значних грошових коштів.
Погашення заборгованості, як вказує відповідач, на сьогодні можливо тільки за рахунок компенсацій (субвенцій) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні бути виділені державою згідно зі статтею 3 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", заборгованість по якій складає 201 908 123, 00грн; можливостей місцевого бюджету Лозівської міської ради, про що зазначається у листі №02-13-7/2594 від 30.12.2024.
Відповідач посилається на те, що проблема по погашенню заборгованості перед позивачем може бути вирішена шляхом законодавчих змін протягом 2025-2026 років. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 задоволено заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про участь його представника в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №922/4496/24, призначене на "25" листопада 2025 р. о 09:45 годині та усі наступні судові засідання провести за участю Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області в особі представника - адвоката Радигіна Євгена Станіславовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено судове засідання у справі №922/4496/24, призначене на "25" листопада 2025 р. о 09:45 годині, провести за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в особі представника - адвоката Яковенка Павла Антоновича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.11.2025 представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін оголосили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач вже звертався з клопотанням про відстрочення виконання рішення. Дане клопотання було частково задоволено судом, виконання рішення від 18.04.2025 було відстрочено строком на шість місяців з дня його ухвалення, тобто по 18.10.2025.
Разом із тим, до закінчення вказаного строку відповідач повторно звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення.
При цьому, відповідач посилається на наступні обставини, які унеможливлюють виконання рішення у даній справі після закінчення строку, наданої судом відстрочки (по 18.10.2025).
Так, під час дії в Україні воєнного стану відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.
Підприємство відповідача є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Як вбачається з наданих відповідачем доказів, заборгованість споживачів перед його підприємством станом на 01.09.2025 становить 169 659, 696тис.грн, з них заборгованість населення 160 335 805, 00грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії російської федерації, що почалася з 24.02.2022.
Вище зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2022 - 2025 рік.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.08.2025 за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі 201908123,00 грн. (протокол №1 від 04.11.2022 (40203883,00грн.) + протокол №2 від 19.12.2022 (17364171,00грн. + 3887361,00грн. + 646540,00грн.) + протокол №8 від 07.08.2023 (29799811,00грн. + 5951317,00грн. + 1233332,00грн.) + протокол №9 від 13.11.2023 (16870172,00грн. + 3288955,00грн. + 672496,00грн.) + протокол №10 від 21.03.2024 (10020542,00грн.) + протокол №11 від 20.05.2024 (2815497,00грн.) + протокол №12 від 15.08.2024 (17380357,00грн.) + протокол №13 від 21.11.2024 (16549505,00) + протокол №1 від 18.03.2025 (13072607,00) + протокол №2 від 16.05.2025 (15179316,00) + протокол №3 від 19.08.2025 (20572261,00).
Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 2 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:
- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";
- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Статтею 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Відповідач наголошує, що станом на момент звернення з даною заявою сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, та гроші з Державного бюджету не надійшли, хоча тарифи значно зросли.
Крім того, відповідач звертає увагу й на наявність соціальних гарантій наданих Державою без належних механізмів компенсації збитків відповідачу, а саме:
1) Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 5.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);
- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.
2) Вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016, а саме пункту 7 статті 48 Закону, де вказано, що у разі якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно пунктів 2, 9 статті 37 Закону.
Зокрема, надані відповідачем листи Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свідчать про повернення виконавчих проваджень за 2021 - 2025 рік на загальну суму у розмірі 42 284 040, 70грн з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло, де проживає боржник, у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Окрім того, відповідач вказує, що з 2023 року він бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" (надалі - Положення 2) та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022.
Починаючи з 2023 року відповідно до п.п. 7 пункту 3-1 Положення 2, залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням 2 складає лише 35% від отриманих грошей на спецрахунок, що не дає можливості ні тільки розрахуватися з позивачем, а ще є причиною проблем по виконанню фінансових зобов'язань перед іншими кредиторами та податковим органом щодо оплати податків.
На даний час відповідач має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується доданими до його заявами фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які підтверджують наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави, при цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
У той же час, відповідачем також надано докази того, що на даний час розмір заборгованості перед позивачем суттєво зменшено, а саме: станом на 06.10.2025 із загальної суми заборгованості, що була стягнута рішенням від 18.04.2025 у даній справі (41 061 548, 71грн заборгованості + 492 738, 58грн судового збору) непогашеною лишилася лише частина в розмірі 6 401 319, 04грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції, виходить з такого.
За приписом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, в розумінні наведеної норми, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №3910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №3905/30/16.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами, Лозівська територіальна громада увійшла до означеного переліку.
З початком введення в Україні воєнного стану Лозівська територіальна громада, на території якої розташовано Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій.
В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідач посилається, зокрема, на тяжкий фінансовий стан, який виник зокрема внаслідок значного збільшення заборгованості споживачів за теплову енергію в період воєнного стану, накопичення величезної бюджетної заборгованості з різниці в тарифах; обмеження впливу відповідача на стан розрахунків населення внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"; невідповідності структури тарифів на теплову енергію реальним витратам відповідача в умовах дії мораторію на їх підвищення згідно з Законом №2479; відсутності компенсації різниці в тарифах на теплову енергію у зв'язку із запровадженням мораторію на їх підвищення Законом №2479; відсутності компенсації витрат та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій, витрат на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрат від зниження рівня розрахунків, що утворилися за періоди з 01.02.2022, відповідно до статті 2 Закону №2479.
На підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду боржник надав суду інформацію про проведення розрахунків за послуги теплопостачання КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за грудень 2021 року, грудень 2022 року, грудень 2023 року, грудень 2024 року, січень-серпень 2025 року; звіт про оплату населення житлово-комунальних послуг за 4 квартал 2024 року, за 1-2 квартали 2025 року; копії листів Лозівського відділу ДВС у Лозівському районі Харківської області від 17.06.2024 №63608/26.12-12-31/5, від 13.03.2025 №21960/2612-30/5, від 28.05.2025 №50542/26.12-30/5, від 18.08.2025 №73576/2612-30/5; копію рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №37 від 21.01.2025 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 08.10.2024 №1963 "Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії та на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для КП "Теплоенерго"; копію рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №1374 від 25.09.2025 "Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії та на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для КП "Теплоенерго"; копії протоколів №№1, 2, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 1, 2, 3 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 04.11.2022, від 19.12.2022, від 07.08.2023, від 13.11.2023, від 21.03.2024, від 20.05.2024, від 15.08.2024, від 21.11.2024, від 18.03.2025, від 16.05.2025, від 19.08.2025; копії звітів із праці за 3-4 квартали 2024 року, 1-2 квартали 2025 року; копії звітів про фінансовий стан на 31.12.2024, на 30.06.2025, за 1 півріччя 2025 року; копію податкових декларацій з податку на прибуток підприємств; копії інформації про розподіл та використання коштів, що надходять на небюджетні рахунки/з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді; копії звітів про заборгованість з оплати праці за 1 вересня 2024 року, на 1 жовтня 2024 року, на 1 листопада 2024 року, на 1 грудня 2024 року.
Також боржником подані суду першої інстанції копії листів КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області №937 від 30.07.2025, №1133 від 02.09.2025, №1139 від 03.09.2025, №1153 від 08.09.2025, адресовані Лозівському міському голову; копії листів Міністерства розвитку громад та територій України №21416/8/10-25 від 22.08.2025, адресований Лозівській міській раді, та Харківської обласної військової адміністрації від 29.09.2025 №01-64/8335, від 26.08.2025 №01-64/7235, адресовані виконавчому комітету Лозівської міської ради; копію листа виконавчого комітета Лозівської міської ради від 17.07.2025 №02-13-9/1496, адресованого народному депутату П.Сушку.
Судова колегія зазначає, що відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.09.2025 становить 169 659, 696тис.грн, з них заборгованість населення 160 335 805, 00грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії російської федерації, що почалася з 24.02.2022.
Так, у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, відповідач знаходиться та здійснює діяльність на території, на якій ведуться бойові дії. Вказані обставини стали причиною виїзду населення з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2021 - 2025 роки.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.08.2025 за 2022 - 2025 роки складає 201 908 123,00 грн.
Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Виходячи з обставин даної справи, судова колегія доходить висновку, що негайне стягнення коштів з відповідача навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак, з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб'єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Разом з тим, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов'язують божника: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність божника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.
Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись доводи боржника, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що місцевим господарським судом не було враховано баланс інтересів, оскільки посилання апелянта на те, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, не може вважати обґрунтованими. Дійсно, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору. Однак, ступінь цього впливу є різним.
Основною метою діяльності КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район Харківської області.
Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Лозової, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, військові об'єкти, житлові будинки, суб'єктів господарювання.
Поряд з цим, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об'єктів інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності міста Лозової.
Не може залишитись поза увагою суду обставина, яка ускладнює виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв'язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг.
При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
Щодо доводів апелянта, що повторне відстрочення виконання рішення суду не враховує балансу інтересів сторін, так як позивач теж готується до розподілу газу в період опалювального сезону та в умовах воєнного стану теж несе значні збитки і витрати, і через наявність надмірної, тривалий час непогашеної заборгованості відповідача за рішенням суду не може в повній мірі та належно забезпечувати діяльність підприємства та його повноцінне функціонування, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції, відстрочуючи виконання судового рішення оскаржуваною ухвалою, дотримано передбачений статтею 331 Господарського процесуального кодексу України можливий строк відстрочення виконання рішення суду в цілому.
Тим паче, що апелянт не заперечує, що відповідачем було сплачено позивачу значну частину заборгованості по вищезазначеному рішенню суду.
Суд враховує заперечення позивача, проте, оцінивши всі наведені обставини та надані відповідачем до заяви докази, суд доходить висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі та унеможливлюють сплату боржником заборгованості на користь стягувача на теперішній час, що є підставою для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4496/24 - без змін.
Керуючись статтями 129, 255-256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4496/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.12.2025.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко