ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 листопада 2025 року Справа № 918/542/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року по справі №918/542/25 (суддя Торчинюк В.Г.)
час та місце ухвалення судового рішення: 26 серпня 2025 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 28 серпня 2025 року.
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк"
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Димне м'ясо від Тараса"
до відповідача 2 ОСОБА_2
до відповідача 3 ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 999 994 грн. 99 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Хоптар Ж.О.;
від Відповідча 1 та Відповідача 2 - не з'явилися;
від Відповідача 3 - Кононенко О.І..
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України " в особі філії Рівненського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Димне м'ясо від Тараса" (надалі - Відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 2), ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 3) про стягнення заборгованості в сумі 999 994 грн 99 коп..
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що Відповідачем 1 за Договором кредитної лінії № 426 від 25 квітня 2022 року (надалі - Кредитний договір; том 1, а.с. 36-55) не виконано взяті на себе зобов'язання, та що останній не забезпечив своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення з Відповідача 1 та Відповідачів 2, 3, як поручителів позичальника згідно Договору поруки № 426/1 від 25 квітня 2022 року та № 426/2 від 25 квітня 2022 року (надалі - Договір поруки; том 1, а.с. 59-70), суми боргу за простроченим кредитом у розмірі 999 994 грн 99 коп..
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12 січня 2021 року позов задоволено повністю (а.с. 146-150).
Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача: 97171 грн основного боргу, 68573 грн 81 коп. пені, 92008 грн 40 коп. штрафу та 221316 грн 81 коп. 39% річних. В частині вимоги про стягнення 7186 грн 06 коп. судового збору, згідно з рішенням суду від 19 вересня 2019 року в справі № 906/770/19 відмовлено. Також даним судовим рішенням закрито провадження у справі в частині вимог, заявлених до Відповідача 2.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що згідно положень укладених Договорів поруки та Кредитного договору сторони домовились, що будь-які повідомлення та вимоги вважаються направленими належним чином, якщо вони, зокрема, відправлені цінним листом/листом з повідомленням про вручення із описом вкладення за адресою вказаною в розділі Реквізити та підписи Сторін. При цьому суд констатував, що датою направлення таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправника.
Також судом першої інстанції встановлено факт невиконання Відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань, а також з огляду на описані положення Закону та умов Договору поруки, у зв'язку з чим, суд виснував, що у Позивача правомірно виникло право вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості, а у Відповідачів 2, 3 - виник солідарний з Відповідачем 1 обов'язок повернути суму заборгованості за Договором у повному обсязі. Враховуючи зазначені норми та встановлені вище факти, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 3 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області (том 2, а.с. 2-10).
Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач 3 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що даний позов є фактично позовом в порядку регресу (зворотної вимоги), оскільки в порядку, передбаченому пунктом 31 Договору гарантії, Позивач звернувся до гаранта з вимогою від 3 вересня 2024 року №155 про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 4 жовтня 2024 року Гарантом перераховано Позивачу гарантійну суму у розмірі 999 994 грн 99 коп., які були спрямовані на погашення простроченої заборгованості за основним боргом. На переконання апелянта, Позивач за даним позовом виступає від імені та за дорученням третьої особи (гаранта).
Також апелянт вказав, що Відповідач 3 брав на себе зобов'язання за договором поруки, виключно за виконання Відповідачем 1 своїх обов'язків перед Позивачем, а Позивач фактично отримав грошові кошти від гаранта на підставі Договору гарантії укладеному між Позивачем та третьою особою (в особі держави). Як стверджує апелянт, Відповідач 3 немає ніякого відношення до цього договору та не брав на себе жодних зобов'язань, окрім тих які передбачені договором поруки з кредитором, а тому Позивач не має права вимагати від Відповідача 3 вищезазначену суму, враховуючи той факт , що він її вже отримав з іншої особи на підставі договору, до якого Відповідач 3 не має жодного відношення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 3 на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року в справі №918/542/25.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26 листопада 2025 року об 16:00 год.
27 жовтня 2025 року на адресу суду першої інстанції від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача 3 в котрому він заперечив проти задоволення апеляційної скарги Відповідача 3 та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що у відповідності до підпункту 7.1.2 Договорів поруки Позивач зобов'язався письмово повідомити Поручителів про факт переходу прав Позивача. Листом за вих. №55/5.9-02/42856/2025 від 11 квітня 2025 року Позивач повідомив Відповідача 3 про перехід прав Позивача до Гаранта (держави) за Кредитним договором та Договором поруки №426/2 у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом (державою). На переконання Позивача його повноваження Позивача щодо солідарного стягнення з Відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Кредитним договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності Позивача, а доводи апелянта щодо неналежного Позивача у даній справі та відсутності повноважень Позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Кредитним договором не заслуговують на увагу, так як при укладенні договору поруки дані особи взяли на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання Кредитного договору.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 25 листопада 2025 року задоволено клопотання представника Відповідача 3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання від 26 листопада 2025 року представники Відповідача 1, Відповідача 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідачів 1,2 за наявними в матеріалах справи доказами.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
В судовому засіданні від 26 листопада 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 3 просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Відповідача 3 в повному обсязі. Представник Відповідача 3 звертає увагу на те, що даний позов є фактично позовом в порядку регресу зворотної вимоги, оскільки в порядку, передбаченому пунктом 31 Договору гарантії, Позивач звернувся до Гаранта з вимогою від 3 вересня 2024 року №155 про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 4 жовтня 2024 року Гарантом перераховано Позивачу гарантійну суму у розмірі 999 994 грн 99 коп., які були спрямовані на погашення простроченої заборгованості за основним боргом. Представник вказав, що Позивач, за даним позовом виступає від імені та за дорученням третьої особи (Гаранта), тому оскільки Відповідач 3 немає ніякого відношення до цього договору та не брав на себе жодних зобов'язань, окрім тих які передбачені Договором поруки, то на його переконання Позивач не має права вимагати від Відповідача 3 сплати вищезазначеної суми.
В судовому засіданні від 26 листопада 2025 року представник Позивача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі Відповідача 3, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначив, що у відповідності до підпункту 7.1.2 Договорів поруки Позивач зобов'язався письмово повідомити поручителів про факт переходу прав Позивача. Констатував, що листом за вих. №55/5.9-02/42856/2025 від 11 квітня 2025 року Позивач повідомив Відповідача 3 про перехід прав Позивача до Гаранта за Кредитним договором та Договором поруки №426/2 у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом, та вважає, що повноваження Позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Кредитним договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності Позивача, а доводи апелянта щодо неналежного Позивача у даній справі та відсутності повноважень Позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Кредитним договором з позиції представника не заслуговують на увагу, так як при укладенні Договору поруки останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання Кредитного договору. Представник Позивача вказав, що Відповідач 3 підміняє поняття регресу та суброгації, яка в даних правовідносинах має місце.
Заслухавши пояснення представників Відповідача 3, Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача 3 слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції 25 квітня 2022 року між Відповідачем 1 (Позичальник) та Позивачем (Кредитор) укладено Кредитний договір, згідно з умовами якого Відповідачу 1 надано кредит у вигляді кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в сумі 2 000 000 грн, остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 24 квітня 2025 року з цільовим призначенням на поповнення оборотного капіталу. Кредит надано в рамках Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", реалізація якої здійснюється на підставі “Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам малого та середнього підприємництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 28 та Договору про співробітництво (надалі - Програма).
Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору, Позивач зобов'язався надати на умовах Кредитного договору, а Відповідач 1 зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені Кредитним договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 Кредитного договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.8, 3.9 статті 3 Кредитного договору кредит надається у вигляді кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в сумі 2 000 000 грн, остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 24 квітня 2025 року з цільовим призначенням на поповнення оборотного капіталу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором з рахунку для обліку Основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позивача.
У пункті 3.3 Кредитного договору сторонами погоджено збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком: до 23 листопада 2024 року (включно) - діючий ліміт 2 000 000 грн.; 24 листопада 2024 року - 23 грудня 2024 року (включно) - діючий ліміт 1 666 666 грн 67 коп.; 24 грудня 2024 року - 23 січня 2025 року (включно) - діючий ліміт 1 333 333 грн 34 коп.; 24 січня 2025 року - 23 лютого 2025 року (включно) - діючий ліміт 1 000 000 грн; 24 лютого 2025 року - 23 березня 2025 року (включно) - діючий ліміт 666666 грн 68 коп.; 24 березня 2025 року - 23 квітня 2025 року (включно) - діючий ліміт 333 333 грн 35 коп..
Пунктом 3.11 Кредитного договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами Кредитного договору, Відповідач 1 зобов'язався не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також Відповідач 1 зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше, ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3 Кредитного договору.
За користування кредитом Відповідач 1 зобов'язався забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (надалі - Базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором із застосуванням формули, визначеної п.3.5.1. Кредитного договору: БПС = Індекс інфляції ІЛЇШ (Зш) + Маржа, де: БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором; ндекс ТЛЮ) (Зш) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб; Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
Розмір та порядок сплати Банку процентів визначається Кредитним Договором та враховує особливості, встановлені Програмою.
У відповідності до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Кредитного договору, на момент укладення Кредитного договору, з урахування визначеного на таку дату індексу ТЛЮ) (Зш) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1. цього Договору, розмір базової процентної ставки становить 13,53% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов'язання Відповідача 1 зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до підпункту 3.5.3 Кредитного договору.
Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в підпункті 3.5.1 Кредитного договору формули розмір Базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% річних Базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30% річних (Максимальна процентна ставка).
Пунктом 3.6 Кредитного договору встановлено особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів, зокрема, протягом періоду часткової компенсації процентів, Відповідач 1 самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за Кредитним Договором проценти в розмірі Компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов Програми становить 7% річних.
За змістом пункту 3.16.1 статті 3 Кредитного договору, проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється в день фактичного повного погашення основної суми боргу та у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений день коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку. Пунктом 3.16.2 Кредитного договору встановлено, що проценти нараховані за користування Кредитом у відповідному місяці (звітному періоді), зокрема, частина процентів в розмірі Компенсаційної процентної ставки, протягом строку дії Договору сплачуються з 10 по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним місяцем, а у випадку розірвання Кредитного Договору, дострокового погашення всієї суми Кредиту або настання остаточного терміну повернення Кредиту одночасно з погашенням всієї Основної суми боргу за рахунок коштів Відповідача 1 в порядку, встановленому підпунктом 3.16.3 Кредитного Договору.
Відповідно до пункту 4.3.1 статті 4 Кредитного договору, Відповідач 1 зобов'язався належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з Банком.
Пунктом 8.6 статті 8 Кредитного договору передбачено, що Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Що ж стосується забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, то Позивачем долучено до матеріалів справи наступні докази.
З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 2 (Поручитель 1) укладений договір поруки № 426/1 від 25 квітня 2022 року; Відповідачем 3 (Поручитель 2) укладений договір поруки № 426/2 від 25 квітня 2022 року (надалі - Договори поруки).
Відповідно до умов Договору поруки Поручитель 1 та 2 безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання зобов'язань за Договором кредитної лінії № 426 від 25 квітня 2022 року, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Пунктами 2.2 Договорів поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед Позивачем за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і Відповідач 1 в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі але не виключно у разі повного чи часткового невиконання Відповідачем 1 зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту, щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Позивача та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором та у разі не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.
Підпунктами 3.2.2 Договорів поруки визначено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Відповідачем 1 зобов'язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Позивач набуває права вимоги до Відповідача 1 та Відповідачів 2, 3 щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Відповідачі 2, 3 та Відповідач 1 з моменту порушення Відповідачем 1 зобов'язання відповідають перед Позивачем як солідарні боржники.
Підпунктом 3.2.3 Договорів поруки встановлено, що Позивач має право вимагати виконання зобов'язання за Кредитним договором на власний вибір, як від Відповідача 1 так і Відповідачів 2, 3 спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Як визначено підпунктами 3.2.7 - 3.2.8 Договорів поруки, у випадку направлення Позивачем Відповідачам 2, 3 вимоги, Відповідачі 2, 3 зобов'язалися здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги Позивачем та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо Позивач скористався своїм правом та направив Відповідачам 2, 3 вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Відповідача 2, 3 зобов'язання в розмірі, визначеному Позивачем у вимозі. Єдиною підставою для визначення Позивачем у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню Відповідачем 2, 3, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань Відповідача 1 перед Позивачем за Кредитним договором.
Надалі, Позивач направив Відповідачу 2, як поручителю, вимогу про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою за вих. №55/5.9-02/42867/2025 від 11 квітня 2025 року та Відповідачу 3, як поручителю за вих. №55/5.9-02/42872/2025 від 11 квітня 2025 року.
Однак, як вказує Позивач вимоги залишилася не виконаними.
Підпунктами 10.1.1, 10.1.2,10.3.1 Договорів поруки врегульовано наступне: Договори поруки вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами; до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням Договору поруки (у тому числі щодо всіх грошових зобов'язань Відповідачів 2, 3 - повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування Позивачу всіх сум грошових коштів, сплачених Позивачем за рахунок власних коштів за Кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов Кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років; закінчення строку дії Договору поруки за цим договором для цілей застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання Договору поруки сторонами.
Окрім того, зобов'язання за Кредитним договором частково забезпечені державною гарантією на портфельній основі в рамках Порядку надання державної гарантії на портфельній основі у 2021 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 723 за укладеним 03 грудня 2021 року між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та Банком Договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/560 (надалі - Договір гарантії), про що з Відповідачем 1 було укладено додатковий договір №1 від 25 квітня 2022 року до Кредитного договору.
Також, виконання Відповідачем 1 зобов'язання за Кредитним договором частково, згідно ставки гарантії в розмірі 50% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.
Державна фінансова підтримка позичальників - суб'єктів господарювання мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у формі державних гарантій на портфельній основі на 2021 рік запроваджена на підставі статті 17 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1262 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році" (далі - Постанова МІ262) та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 723 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі" (надалі - Порядок № 723).
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі на 2021 рік є: агент - АТ "Державний експортно-імпортний банк України", що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором; банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених цим Порядком, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі; гарант - держава в особі Голови Боргового агентства, а до початку функціонування Боргового агентства - в особі Міністра фінансів; позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (надалі - Гарант) та АТ "Ощадбанк" (надалі - банк-кредитор) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03 грудня 2021 року (надалі - Договір гарантії).
За умовами пункту 6 Договору гарантії Гарант на умовах Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов'язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
На момент укладення Кредитного договору Відповідач 1 повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до Позивача письмової заяви від 25 квітня 2022 року отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії держави на умовах, визначених Порядком № 723 та Договором гарантії.
За таких обставин, кредит Відповідача 1 включений Позивачем до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією держави. 25 квітня 2022 року Гарант уклав з Відповідачем 1 Додатковий договір №1 до Кредитного договору, за яким: Відповідач 1 обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Позивачем зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією за ставкою 50% від суми кредиту; Відповідачу 1 відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе; Відповідач 1 визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Позивачем шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Відповідача 1 з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Відповідача 1 погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком та Договором гарантії (підпукнт 2.2.1.3 Додаткового договору №1); Відповідач 1 визнає та підтверджує, що Позивач у відповідності до норм Порядку та положень Договору гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Відповідача 1 перед бюджетом та зобов'язань Відповідача 1 зі сплати пені (підпункт 2.2.1.5 Додаткового договору); Відповідачу 1 відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Відповідача 1 простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені (підпункт 2.2.1.6 Додаткового договору).
На виконання умов пунктів 2.1, 3.8 Кредитного договору Позивач у період з 27 квітня 2022 року по 3 червня 2022 року перерахував з рахунку для обліку основного боргу за Кредитним договором UА143333680000020638000154973 на поточний рахунок Відповідача НОМЕР_1 окремими траншами кредитні кошти в загальній сумі 1 995 907 грн 75 коп. (у межах діючого ліміту кредитування в сумі 2 000 000 грн), що підтверджується відповідними виписками з рахунків.
У подальшому після виконання Позивачем пункту 3.11 Кредитного договору щодо здійснення погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період та погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше, ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, Позивачем у період з 12 травня 2023 року по 29 травня 2023 року перераховано з рахунку для обліку основного боргу за Кредитним договором UА143333680000020638000154973 на поточний UА55333369000026001300054973 окремими траншами кредитні кошти в загальній сумі 1 943300 грн 00 коп., що підтверджується відповідними виписками з рахунків.
Таким чином, станом на 29 травня 2023 року з урахуванням залишку коштів, перерахованих у попередньому періоді, Відповідачем 1 отримано 1 999 990 грн 00 коп., що відображено у відповідних виписках з рахунків Відповідача 1.
В той же час Відповідач 1 в порушення вимог пункту 2.1 Кредитного договору не виконав взяті на себе зобов'язання, не забезпечив своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених Кредитним Договором. Зокрема, починаючи з 18 вересня 2023 року Відповідач 1 допустив прострочення зі сплати комісійної винагороди та з 17 жовтня 2023 року - прострочення зі сплати процентів за користування кредитом, що також підтверджується виписками з рахунків Позивача за Кредитним договором: UА373333680000035789000054973 (за користування кредитом), НОМЕР_2 (прострочена комісія за користування кредитом) НОМЕР_3 (проценти за користування кредитом), НОМЕР_4 (прострочені проценти за користування кредитом).
За умовами пункту 3.13 Кредитного договору Позивач має право призупинити надання Кредиту (траншу) або відмовитись від надання Відповідачу 1 Кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати Кредит, або вимагати дострокового повернення суми Кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування Кредитом (траншем) (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, зокрема, якщо Відповідач 1 вчасно не здійснив погашення Основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені Кредитним договором та з урахуванням Програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті.
Згідно пункту 3.14 Кредитного договору відкликання Позивачем Кредиту з підстав, визначених пунктом 3.13 Кредитного договору здійснюється шляхом направлення Відповідачу 1 вимоги про відкликання Кредиту.
У відповідності до пункту 3.15 Кредитного договору після отримання від Позивча вимоги про відкликання Кредиту, Відповідач 1 зобов'язався не пізніше 25 банківських днів з дати направлення Позивачем такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за Кредитним договором (в тому числі повернути Основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Відповідачем 1 на користь Позивача відповідно до умов Кредитного договору).
23 лютого 2024 року Позивачем направлено Відповідачу 1 вимогу про відкликання кредиту за вих. №115.40/01-14/206, відповідно до якої Позивач вимагав у відповідності до пункту 3.15 Кредитного договору повернути усю суму кредиту та здійснити платежі за нарахованими процентами за користування Кредитом та інших платежів.
Вимога надіслана Відповідачу 1 за адресою реєстрації, проте адресат не отримав листа та відправлення було повернуто за закінченням строку зберігання.
Позивач зазначає, що виконання Відповідачем 1 вимоги Позивача щодо дострокового повернення Кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов Кредитного договору необхідно було здійснити до 29 березня 2024 року.
29 березня 2024 року закінчився строк кредитування за Кредитним договором, проте кредит Відповідачем 1 не повернуто.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку (а саме - Відповідач 1 у строк до 29 березня 2024 року не погасив основний борг, не сплатив проценти та комісійні винагороди відповідно до умов Кредитного договору), Позивач в порядку, передбаченому пунктом 31 Договору гарантії, звернувся до Гаранта з вимогою від 3 вересня 2024 року №155 про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 04 жовтня 2024 року Гарантом перераховано Позивачу гарантійну суму в розмірі 999 994 грн 99 коп., які були спрямовані на погашення простроченої заборгованості за основним боргом.
За результатами розгляду вимоги 4 жовтня 2024 року Гарант перерахував Позивачу суму за гарантією у розмірі 999 994 грн 99 коп. (50% від суми невиконаних зобов'язань), які були спрямовані Позивачем на погашення простроченої заборгованості за основним боргом.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що Позивачем не виконано зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого порукою Відповідачів 1, 2 Позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушеного, на його думку права, з позовом до Відповідачів 1, 2, 3 про стягнення солідарно суми за гарантією в розмірі 999 994 грн 99 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості перед Гарантом та випискою з рахунку обліку простроченої заборгованості перед державою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приписами статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Виходячи із змісту статей 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; будь-які забезпечувальні зобов'язання, що випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.
Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у статті 559 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено Договором поруки.
Розглядаючи дану позовну вимогу колегією суду враховується, що один із випадків множинності осіб на боці боржника прямо передбачений пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України, за змістом якого господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року в справі № 910/1733/18).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є найбільш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього (постанова від 13 березня 2018 року в справі № 415/2542/15-ц).
На підставі викладеного вище слідує, що позовна вимога про стягнення грошової суми солідарно з кількох відповідачів підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, у даному випадку - господарського. Якщо юрисдикція спору залежить від суб'єктного складу сторін, вона визначається, виходячи з того, хто відповідно до правової позиції позивача є основним боржником; склад відповідачів, які, на думку, позивача, мають солідарно відповідати за виконання зобов'язання основним боржником, не має юридичного значення.
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року в справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц (пункт 44).
Водночас слід зважати на те, що пред'явлення вимоги про стягнення коштів з декількох відповідачів солідарно не може використовуватися як засіб штучної зміни юрисдикції.
Відтак дана справа підставно та обгрунтвано розглядається господарським судом.
В той же час, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, зважаючи на доводи апеляційної скарги котрі зводяться до відсутності в Позивача права звертатися із відповідною вимогою про солідарне стягнення заборгованості по Кредитному договору укладеному з Відповідачем 1, саме до Відповідача 3, а не до Відповідача 1 на переконання апелянта, колегія суддів зазначає таке.
Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт повного виконання Позивачем умов Кредитного договору з надання першого кредиту в розмірі 2 000 000 грн 00 коп., проте, з вказаних матеріалів спарви вбачається, що Відповідач 1 порушив взяті на себе договірні зобов'язання та у строк до 29 березня 2024 року (включно) кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим у Позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Кредитним договором з огляду на наступні підстави.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Враховуючи невиконання Відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови Договору поруки, Позивач вважає наявним у нього також права вимоги до Відповідачів 2, 3 щодо погашення заборгованості, а у Відповідачів 2,3 - виникнення солідарного з Відповідачем 1 обов'язку повернути суму заборгованості за Договором у повному обсязі.
У пункті 15-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття “гарантійне зобов'язання», яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з пунктом 4 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 6 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з статтею 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб'єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку.
Частиною 9 статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.
Статтею 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачені аналогічні положення та установлено, що у 2021 році державні гарантії можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (в обсязі до 10 000 000 тис гривень).
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 723 "Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі" на рівні агента в особі акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року № 1262 "Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році".
Постановою № 1262 АТ "Ощадбанк" включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2021 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 2 000 000 000 грн.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства "Державний ощадний банк", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261, АТ "Ощадбанк" є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі, укладеним між АТ "Ощадбанк" та Міністром фінансів, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України», оформлений шляхом укладення договору № 13110-05/560 від 3 грудня 2021 року та визначає обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
У пунктах 39-45 Договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього Договору гарантії, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку № 723 та цього Договору гарантії, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються Позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами; перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.
Враховуючи описані вище норми діючого законодавства, котрі й регулювали отримання Відповідачем 1 даного виду кредиту, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм: передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Відповідачем 1 частини зобов'язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Позивача у формі гарантії відповідно до умов Порядку №723, в якості часткового покриття кредитного ризику Позивача за кредитною операцією з Відповідачем 1; в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією в обліку Позивача відображено виникнення простроченої заборгованості Відповідача 1 перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої Гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом) перейшли права кредитора та остання як Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми; своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення саме Позивача повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед Позивачем за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між Гарантом та Позивачем пропорційно ставці гарантії.
За таких обставин, повноваження Позивача щодо солідарного стягнення з Відповідачів 2 та 3 простроченої заборгованості перед державою за Кредитним договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ "Ощадбанк".
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Позивач направляв на адресу Відповідача 1 вимогу - 31 жовтня 2024 року вих. №55/5.9-02/134874/2024, та на адресу поручителів 8 листопада 2024 року (за вих. №55/5.9-02/138565/2024, вих. №55/5.9-02/1385656/2024) повідомлення про виконання зобов'язання за Договором кредитної лінії, однак останні були залишені без задоволення та реагування. Окрім того, 11 квітня 2025 року Відповідачу 2 (вих. №55/5.9-02/42867/2025) та Відповідачу 3 (вих. №55/5.9-02/42872/2025) направлено повідомлення про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, які також були залишені без задоволення та реагування.
Крім того, листами вих. №№55/5.9-02/42652/2025 від 11 квітня 2025 року, 55/5.9-02/42852/2025 від 11 квітня 2025 року та 55/5.9-02/42856/2025 від 11 квітня 2025 року Позивач повідомив Відповідачів про перехід прав кредитора до Гаранта (держави) за Кредитним договором та Договором поруки у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом.
Згідно положень укладених Договорів поруки (пунктів 11.1, 11.2) та Кредитного договору (пункту 8.4) сторони домовились, що будь-які повідомлення та вимоги вважаються направленими належним чином, якщо вони, зокрема, відправлені цінним листом/листом з повідомленням про вручення із описом вкладення за адресою вказаною в розділі Реквізити та підписи Сторін. Датою направлення таких повідомлень вважається дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправника.
Підсумовуючи усе описане вище, колегія суду звертає увагу апелянта, що Додатковим договором №1 до Кредитного договору передбачено також, що Відповідач 1 визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Позивачем шляхом здійснення платежів за рахунок державного бюджету у Відповідача 1 з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходить права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно з процедур, встановлених Порядком 723 та Договором гарантії.
У відповідності до абзацу 5 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб'єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою. Порядком надання державної гарантії на портфельній основі у 2021 році, встановлено, що у разі здійснення гарантом виплати на виконання гарантійних зобов'язань на вимогу банку кредитора банк-кредитор зобов'язаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом (зокрема за рахунок стягнення грошових коштів з позичальника та/або поручителя, реалізації предметів забезпечення, реструктуризації заборгованості за кредитом) у найкоротші строки відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитор.
За пунктом 7.1.2 Договорів поруки Позивач зобов'язався письмово повідомити Відповідачів 2, 3 про факт переходу прав кредитора.
Листом за вих. №55/5.9-02/42856/2025 від 11 квітня 2025 року Позивач повідомив Відповідача 3 про перехід прав Позивача до Гаранта (держави) за Кредитним договором та Договором поруки у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом (державою).
За таких обставин, поручитель (Відповідач 3) усвідомлював, що у разі невиконання Відповідачем 1 умов Кредитного договору, держава (Гарант) виконає перед Позивачем на його вимогу гарантійне зобов'язання (згідно ставки гарантії в розмірі 50% від суми кредиту), а Позивач зобов'язаний буде застосувати інструменти врегулювання заборгованості за кредитом у відповідності до норм Бюджетного кодексу України, Порядку №723 та умов Договору гарантії, зокрема, за рахунок стягнення грошових коштів з позичальника та/або поручителя.
Судом апеляційної інстанції вище в постанові встановлено факт невиконання Відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань, а тому діючи в правовому полі вищевказаних положень закону та умов Договорів поруки, слідує, що у Позивача правомірно виникло право вимоги до Відповідачів 2, 3 (саме як поручителів Відповідача 1) солідарної з обов'язком Відповідача 1 повернути суму заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.
Підсумовуючи усе вищеописане колегія суду зауважує, що невиконання Відповідачем 1 зобов'язання щодо повернення наданого Позивачем кредиту порушило інтереси Позивача, які полягають у несвоєчасному поверненні наданого кредиту та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді солідарного стягнення з Відповідачів 2, 3 суми простроченої заборгованості Відповідача 1.
Враховуючи зазначені норми та встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача 3, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд повністю задовольняє позовні вимоги Позивача, а відтак залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 3, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року по справі №918/542/25 - залишити без задоволеня.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року по справі №918/542/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/542/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 1 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.