вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"24" листопада 2025 р. Справа№ 910/5985/13
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Станіка С.Р.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р.
(повний текст складено 28.12.2021р.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони позивача (стягувача)
у справі №910/5985/13 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Київенерго"
до ТОВ "ХК "Євробудінвест"
про повернення авансу та стягнення штрафних санкцій, ціна позову 171 567,47 грн.,
Ухвалою господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та стягувача задоволено; замінено у справі №910/5985/13 позивача - АТ "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"; замінено у справі №910/5985/13 стягувача - АТ "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на стадії виконання судового рішення від 21.06.2013р.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, 02.09.2025р. ОСОБА_1 (керівник ТОВ "ХК "Євробудінвест") подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13, в якій просить скасувати частково ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 про заміну сторони у справі, в частині визнання кредитором та стягувачем ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» лише в частині основної заборгованості в розмірі 120 158,28 грн.; змінити ухвалу та постановити ухвалу, якою викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції: 1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та стягувача у справі №910/5985/13 задовольнити частково; 2.Замінити у справі №910/5985/13 позивача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" в частині основної заборгованості в сумі 120 158,28 грн. В заміні решти суми стягнення відмовити; 3.Замінити у справі №910/5985/13 стягувача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на стадії виконання судового рішення від 21.06.2013р. в частині основної заборгованості в сумі 120 158,28 грн. В заміні решти суми стягнення відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить відмовити керівнику ТОВ "ХК "Євробудінвест" ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника ТОВ "ХК "Євробудінвест" ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 та призначено її до розгляду на 24.11.2025р.
18.10.2025р. до апеляційного суду від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №910/5985/13 на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025р. апеляційну скаргу керівника ТОВ "ХК "Євробудінвест" ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (керівника ТОВ "ХК "Євробудінвест") на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 підлягає закриттю з таких підстав.
Приписами ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів").
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відтак реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 21.09.2018р. у справі №909/68/18, від 18.12.2018р. у справі №911/1316/17, слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №910/22354/15, від 19.06.2018р. у справі №910/18705/17, від 11.07.2018р. у справі №911/2635/17.
Таким чином, в даному випадку, першочергово необхідно з'ясувати, чи зачіпає оскаржувана ухвала безпосередньо права та обов'язки скаржника - ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. якою замінено у справі №910/5985/13 позивача - АТ "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"; замінено у справі №910/5985/13 стягувача - АТ "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на стадії виконання судового рішення від 21.06.2013р.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 вирішує питання про інтерес скаржника як засновника ТОВ "ХК "Євробудінвест", оскільки до нього, в межах справи про банкрутство ТОВ "ХК "Євробудінвест" №910/12917/24, пред'явлено заяву про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів та стягнення 803 854,93 грн. Розмір кредиторських вимог ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" впливає на факт наявності або відсутності такого виду цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 як солідарна відповідальність (ч.5 ст.34 КУзПБ) перед кредиторами ТОВ "ХК "Євробудінвест", а також інтерес у встановленні (зменшенні) розміру заборгованості. Встановлення реального розміру заборгованості ТОВ "ХК "Євробудінвест" перед ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" впливає на його обов'язок щодо наявності або відсутності та встановлення розміру заборгованості у випадку покладення солідарної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Київенерго" був заявлений позов до ТОВ "ХК "Євробудінвест" про повернення авансу та стягнення штрафних санкцій, ціна позову 171 567,47 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 21.06.2013р. у справі №910/5985/13 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ "ХК "Євробудінвест" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" штрафні санкції у розмірі 49 962,36 грн., авансові платежі з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 121 605,11 грн., 3 431,35 грн. судового збору.
19.07.2013р. місцевим судом на виконання вказаного рішення від 21.06.2013р. був виданий наказ.
18.08.2021р. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до господарського суду м.Києва із заявою про заміну сторони позивача (стягувача) у справі №910/5985/13, яка мотивована тим, що 02.08.2021р. між АТ "К.Енерго" та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" було укладено Акт про придбання майна на аукціоні, котрий укладено Сторонами на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021р., а тому до заявника перейшло право вимоги до ТОВ "ХК "Євробудінвест" за рішенням господарського суду м.Києва у справі №910/5985/13 від 21.06.2013р.
Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про осіб, які мають право апеляційного оскарження судових рішень.
Апеляційний суд зазначає, що суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (висновок, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019р. у справі №910/11946/18, від 16.07.2020р. у справі №910/4475/19).
Відповідно до положень ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), кредитор юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
Учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.02.2020р. у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Враховуючи наведені правові висновки, особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст.6 КУзПБ), відтак вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема, й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
Натомість, особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв'язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
Віднесення за ст.1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов'язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії «інших учасників справи про банкрутство» не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Отже, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як «учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство».
При цьому, сам факт залучення ухвалою суду певного суб'єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб'єкта статусом учасника справи про банкрутство.
Такі висновки є застосованими також щодо суб'єктів солідарної та субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що пояснюється наступним.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 2 ст.7 КУзПБ, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
За приписами абзацу першого ч.6 ст.34 КУзПБ, боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до висновків палати Касаційного господарського суду з розгляду справ про банкрутство, викладених в постанові від 04.09.2024р. у справі №908/3236/21, арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
З урахуванням наведених норм, заява ліквідатора про покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст.7 КУзПБ.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2022р. у справі №911/3554/17(911/401/21).
Відтак, суб'єкти солідарної та субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).
За таких обставин, суб'єкти солідарної та субсидіарної відповідальності (за винятком, якщо таким суб'єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) не наділені правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як учасники такої справи, зокрема, й щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника.
Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 22.11.2023р. у справі №910/4685/20.
Враховуючи наведені правові висновки, що є застосовними також у справах про банкрутство, апеляційний суд вважає, що за відсутності в мотивувальній чи резолютивній частині ухвали про визнання грошових вимог висновків суду про права та обов'язки суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності, вказані суб'єкти позбавлені права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов'язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою).
Отже, колегія суддів наголошує, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір солідарної та/або субсидіарної відповідальності її суб'єктів, але немає підстав вважати, що визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов'язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.
Щодо можливості вирішення відповідною ухвалою питання саме щодо майнового інтересу суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, ч.2 ст.61 КУзПБ визначає можливість звернення ліквідатора (у подальшому внаслідок доповнення Кодексу згідно із Законом №2971-IX від 20.03.2023р. таким правом наділено також кредиторів боржника) із заявою з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть солідарну та субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. При цьому розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів - суб'єктів солідарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у судовій процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі вимоги кредиторів згідно з реєстром. Також, відповідна заява (позов) до відповідачів-суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром.
У зв'язку з цим, суб'єкти солідарної та/або субсидіарної відповідальності можуть бути
залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору на певній судовій стадії як у процедурі розпорядження майном боржника (солідарна відповідальність), так і у ліквідаційній процедурі (субсидіарна відповідальність).
Відтак, на момент розгляду та визнання господарським судом грошових вимог кредитора до боржника майнового інтересу суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб'єктів відповідальності.
Таким чином, неможливо стверджувати про вирішення господарським судом в ухвалі про визнання кредиторських вимог питання щодо майнового інтересу суб'єктів солідарної та/або субсидіарної відповідальності, що, у свою чергу, позбавляє таких осіб права на апеляційне оскарження згаданої ухвали з цих підстав (позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023р. у справі №910/4685/20).
Натомість, з матеріалів справи №910/12917/24 вбачається, що апелянт - ОСОБА_1 , був залучений в якості відповідача за позовною заявою ліквідатора Боржника про стягнення солідарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника, поданою в межах цієї справи про банкрутство, а відтак, ОСОБА_1 є учасником відповідного майнового спору у відокремленому позовному провадженні, який розглядається у межах справи про банкрутство - справа №910/12917/24(910/7393/25) за заявою ТОВ "ХК "Євробудінвест" ОСОБА_2 про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на ОСОБА_1 як керівника Боржника в межах справи №910/12917/24 про банкрутство ТОВ "ХК "Євробудінвест".
Проте, у справі №910/5985/13 скаржник не був учасником провадження у цій справі, до участі у справі у будь-якому процесуальному статусі залучений також не був.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 (як суб'єкт солідарної відповідальності) не є учасником справи №910/5985/13, у зв'язку з чим він позбавлений права на апеляційне оскарження ухвали про визнання грошових вимог до боржника у цій справі саме в статусі її учасника. А відтак, у оскаржуваній ухвалі від 28.12.2021р. немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів апелянта - ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд вважає, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Скаржником в свою чергу при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про його права та обов'язки.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувались.
Керуючись ст.ст. 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Задовольнити клопотання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про закриття апеляційного провадження у справі №910/5985/13.
2. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 28.12.2021р. у справі №910/5985/13 закрити.
3. Справу №910/5985/13 повернути до господарського суду м.Києва.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно вимог ст.ст.287-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 01.12.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді С.Р. Станік
М.Л. Доманська