вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/13822/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025
у справі № 910/13822/24 (суддя Івченко А.М.)
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2025 визнано кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 на суму 7 863 357,29 грн, з яких: 6056,00 грн - перша черга; 4 523 373,60 грн - четверта черга; 3 333 927,69 грн - шоста черга; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" та виключити з реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" грошові вимоги ОСОБА_2 на суму 7 863 357,29 грн, з яких: 6056,00 грн - перша черга; 4 523 373,60 грн - четверта черга; 3 333 927,69 грн - шоста черга.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Мальченко А.О., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13822/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13822/24 у 2-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №910/13822/24 задоволено; матеріали справи №910/13822/24 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України передано для здійснення автоматизованою системою визначення складу судової колегії.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24 залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7267,20 грн).
22.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію кредитового переказу від 22.09.2025 №1800307768 на суму 7267,20 грн, як доказ сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24 відмовлено (строк не пропущено). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.11.2025 об 11 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 22.10.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.202 заяву арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24, призначений на 12.11.2025 об 11 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
У судове засідання 12.11.2025 з'явились представники ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича, ОСОБА_2 та ПАТ «АК «Київводоканал». Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича та ПАТ «АК «Київводоканал» просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/13822/24, прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг".
Представник ОСОБА_2 просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ліквідатора банкрута про необхідність відкладення судового засідання, що відбулось 13.08.2025, у зв'язку з передчасністю вирішення питань, що вирішувались. Скаржник зазначає, що суд не врахував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 по справі № 910/9588/25 в межах справи про банкрутство № 910/13822/24 відкрито провадження за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" - арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича про визнання недійсним Договору поруки, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Консталтинг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.І. Вепрейчук 26.11.2019 за № 3280, у зв'язку з чим грошові вимоги ОСОБА_2 не є безспірними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича слід задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 скасувати в частині визнання ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені. Змінити пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 в частині віднесення кредиторських вимог ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у першу чергу. Віднести вимоги ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у четверту чергу, у зв'язку з чим п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 викласти в новій редакції: «Визнати кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 на суму 5 612 962, 23 грн, з яких: 4 529 429,60 грн - четверта черга; 1 083 532, 63 грн - шоста черга, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/13822/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (код ЄДРПОУ 36086428, м. Київ, 01015, вулиця Князів Острозьких, 46/2, кв. 30); визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" на загальну суму 106 818 698,82 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 27.11.2024; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" з 27.11.2024; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.03.2013 № 451); встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Сиволобову Максиму Марковичу суму основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду не пізніше 15.01.2025 відомості про результати розгляду вимог кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна боржника у строк до 27.01.2025 організувати та провести інвентаризацію майна боржника; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" у встановленому законодавством порядку; заборонено боржнику та власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; призначено попереднє засідання суду у справі на 22.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 визнано кредиторами у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_1 на суму 106 842 923,00 грн, з яких: 24 224,00 грн - перша черга; 106 818 698,82 грн - четверта черга; - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на суму 17 476,60 грн, з яких: 4 844,80 грн - перша черга; 12 631,80 грн - четверта черга; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 05.02.2025; зобов'язано розпорядника майна боржника проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надано письмові докази про розмір активу та пасиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", наявну дебіторську заборгованість; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 12.02.25; вимоги заявлені після завершення строку, визначеного для їх подання, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 затверджено звіт розпорядника майна у справі № 910/13822/24 про банкрутство ТОВ "Агроінвест Консалтинг", зокрема, нараховану грошову винагороду арбітражного керуючого в розмірі 75 200,00 грн. та понесені в ході процедури витрати в сумі 317,50 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (код ЄДРПОУ 36086428, м. Київ, 01015, вулиця Князів Острозьких, 46/2, кв. 30); припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (код ЄДРПОУ 36086428, м. Київ, 01015, вулиця Князів Острозьких, 46/2, кв. 30) арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 12.03.2013 № 451); визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (код ЄДРПОУ 36086428, м. Київ, 01015, вулиця Князів Острозьких, 46/2, кв. 30); відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" (код ЄДРПОУ 36086428, м. Київ, 01015, вулиця Князів Острозьких, 46/2, кв. 30) арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича (свідоцтво № 130 від 04.02.2013); підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 19.03.2025; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом у встановленому порядку; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 19.03.2025; зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 19.03.2026; з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; зобов'язано районну в м. Києві державну адміністрацію відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за місцезнаходженням боржника, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.
16.05.2025 від ОСОБА_2 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 7863 357,29 грн, з яких 3839703,00 грн - основної заборгованості, 3333927,69 грн - пені, 176129,67 грн - 3 % річних, 455135,93 грн - втрат від інфляції, 12405,00 грн - судового збору, сплаченого при розгляді справи № 757/25208/22-ц, 40 000,00 грн - витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справи № 757/25208/22-ц, 6056,00 грн - судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2025 визнано кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 на суму 7 863 357,29 грн, з яких: 6056,00 грн - перша черга; 4 523 373,60 грн - четверта черга; 3 333 927,69 грн - шоста черга; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ):
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 та від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Суд першої інстанції встановив, що 26.11.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., зареєстрований в реєстрі за № 3279 (надалі за текстом - "Договір позики").
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За умовами Договору позики ОСОБА_2 (за Договором позики - "Позикодавець") передав у власність ОСОБА_3 (за Договором позики - "Позичальник") грошові кошти у сумі 2 686 010 (два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч десять) гривень, що на день укладання Договору позики за курсом Національного банку України еквівалентно 100 000 (сто тисяч) доларів США, а Позичальник зобов'язувався повернути Позикодавцю суму грошових коштів, що на день розрахунку буде еквівалентна за курсом Національного банку України 100 000 (сто тисяч) доларів США.
Грошові кошти у вказаному розмірі були передані Позикодавцем Позичальнику до моменту підписання Договору позики, про що зазначено у п. 2 Договору позики.
Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 3 Договору позики повернення позики повинно бути здійснено без нарахування відсотків в місті Києві до двадцять шостого лютого дві тисячі двадцять другого року.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору, та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц встановлено наступне.
ОСОБА_3 свої зобов'язання за Договором позики не виконав - позику не повернув. Станом на 24.08.2022, за умовами Договору позики, заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 становила: 3 656 860,00 грн., що є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 100 000,00 доларів США.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 10 Договору позики сторони домовились, що за кожен календарний місяць прострочення платежу Позичальник сплачує Позикодавцю суму, яка становить 1 (один) відсоток від суми основного зобов'язання по цьому Договору.
ОСОБА_3 не виконав свого зобов'язання щодо повернення позики в строк, встановлений Договором позики, і на момент направлення йому вимоги - 24.08.2022. За таких обставин, ОСОБА_3 зобов'язаний був сплатити на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі по 1 відсотку від суми основного зобов'язання по Договору позики за шість календарних місяців (березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2022 року), що становить: 182 843,00 грн. та є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 5 000,00 доларів США.
Отже, станом на 24.08.2022 (на момент пред'явлення вимоги), ОСОБА_3 зобов'язаний був сплатити на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі: 3 839 703,00 грн., що є еквівалентом за офіційним курсом Національного банку України 105 000,00 доларів США.
Згідно зі ст. 553, ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
26.11.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ "Агроінвест консалтинг" укладено Договір поруки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Вепрейчук О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3280 (надалі за текстом - "Договір поруки").
Відповідно до ст. 1 Договору поруки: основний договір - Договір позики, укладений між Позичальником та Боржником 26.11.2019 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., зареєстровано в реєстрі за № 3279; боржник - ОСОБА_3 , реєстраційний номер картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 . Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами п. 2.1. ст. 2 Договору поруки ТОВ "Агроінвест консалтинг" (за Договором поруки - "Поручитель") поручився за виконання боржником зобов'язань перед ОСОБА_2 (за Договором поруки - "Позикодавець") за Основним договором в повному обсязі. У разі порушення Боржником зобов'язань по основному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником за таке порушення в межах всього належного йому (Поручителю) майна.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З Договору поруки відповідальність Поручителя перед Позикодавцем включає зобов'язання, які не були виконані боржником, та які передбачені основним договором (основне зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись: а) зобов'язання здійснити розрахунок за Основним договором, на умовах передбачених основним договором; б) інші грошові зобов'язання боржника відповідно до Основного договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору поруки Боржник та Поручитель відповідають перед Позикодавцем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Позикодавцем в тому ж обсязі, що і Боржник, що означає право Позикодавця вимагати виконання зобов'язань, визначених п. 3.1 цього Договору, в повному обсязі, як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
Відповідно до п. 5.4. ст. 5 Договору поруки Поручитель зобов'язаний погасити заборгованість Боржника (виконати порушені Боржником зобов'язання за Основним договором) в розмірі та обсязі, визначених у вимозі про виконання зобов'язань, якщо інший строк (термін) не буде вказаний в самій вимозі про виконання зобов'язань. Сума заборгованості зазначена в вимозі про виконання зобов'язань підлягає сплаті на користь Позикодавця готівкою, або шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця, вказаний в такій вимозі про виконання зобов'язань (залежно від того, який спосіб буде зазначений в цій вимозі про виконання зобов'язань). Зазначена сума заборгованості сплачується в гривні і вважається сплаченою (а зобов'язання Поручителя щодо її сплати виконаними): у разі сплати в безготівковому порядку - з моменту зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Позикодавця, вказаний у вимозі про виконання зобов'язань.
Оскільки, ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язань за Договором позики у обумовлені строки, ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "Агроінвест консалтинг" з вимогою погасити заборгованість ОСОБА_3
ТОВ "Агроінвест консалтинг" не погасив заборгованість ОСОБА_3 і 19.09.2022 ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Агроінвест консалтинг" 3 839 703,00 грн. - заборгованості за Договором позики та 120 976,94 грн. - пені, нарахованої за період з 28.08.2022 по 19.09.2022.
У ході судового розгляду (справа № 757/25208/22-ц) ОСОБА_2 було збільшено позовні вимоги шляхом донарахування пені - 1 083 532, 63 грн, нарахованої за період з 28.08. 2022 по 21.03.2023.
За результатами розгляду позовної заяви, 18.05.2023 Печерський районний суд міста Києва по справі № 757/25208/22-ц прийняв заочне рішення, яким стягнув з ТОВ "Агроінвест консалтинг" на користь ОСОБА_2 - 3 839 703,00 грн. - заборгованості, та 1 083 532, 63 грн. - пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 914/2693/23(914/3477/23), колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19).
Враховуючи те, що заоче рішення Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц на даний час набрало законної сили, а також те, що у справі № 757/25208/22-ц сторонами є ОСОБА_2 та ТОВ "Агроінвест консалтинг", які є сторонами й у даній справі, обставини щодо суми заборгованості та настання строку виконання зобов'язання ТОВ "Агроінвест консалтинг" за договором позики від 26.11.2019, встановлені судовим рішенням у справі № 757/25208/22-ц,- є преюдиційними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 3 839 703,00 грн - заборгованості, та 1 083 532, 63 грн- пені, яка підтверджена судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 757/25208/22-ц.
В подальшому кредитором донараховано 3 % річних на суму 176 129,67 грн та інфляційні втрати на суму 455 135,93 грн за період з 19.05.2023 по 27.11.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника в частині 3 % річних на суму 176 129,67 грн та інфляційні втрати на суму 455 135,93 грн підлягають визнанню.
Судовою колегією враховано, що провадження у справі № 910/13822/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" відкрито за ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 у даній справі. Вищевказані кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника, що заявлені у даній справі, виникли до відкриття провадження у справі № 910/13822/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", тобто є конкурсними у розумінні ст. 45 КУзПБ.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, є конкурсними, однак, не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4 ст. 45 КУзПБ).
Тобто вищевказані кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника слід визнати конкурсними (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
Крім того, ОСОБА_2 донараховано пеню у розмірі 2 250 395,06 грн за період з 22.03.2023 по 27.11.2024 із посиланнмя на п.5.5 Договору поруки.
Так, згідно з п. 5.5 Договору поруки за несплату забезпечених цим Договором зобов'язань боржника у строк, визначений п. 5.4 цього договору, Поручитель сплачує на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми.
Кредитором нараховано пеню у розмірі 2 250 395,06 грн за період з 22.03.2023 по 27.11.2024.
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Одним з видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня, штраф (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як установлено п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ч. 2 ст. 343 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено не позовну давність, а період часу, протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін; перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі №907/65/18 від 12.03.2020, у справі №916/1777/19 від 10.09.2020, у справі №911/858/22 від 27.02.2024).
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), строку, за який нараховуються штрафні санкції (неустойка).
Так, у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зроблено висновок, що у разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України. Оскільки у справі, що розглядалася, договори не містили будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, аніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. З цих підстав Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивачів щодо наявності в них права на нарахування пені за весь період прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не врахував, що нарахування пені ОСОБА_2 здійснено понад строк, встановлений ч. 6 ст.232 ГК України, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені, штрафу понад встановлений відповідною нормою строк до повного виконання зобов'язання або до повного погашення боргу, тощо.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 слід скасувати в частині визнання ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені.
Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема, у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
Суд першої інстанції відніс кредиторські вимоги ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у першу чергу. Водночас, кредиторські вимоги ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн слід віднести у четверту чергу, оскільки вказані витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, понесені кредитором вже після відкриття ліквідаційної процедури.
При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника відносно того, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ліквідатора банкрута про необхідність відкладення судового засідання, що відбулось 13.08.2025.
Колегія суддів враховує, що вказане клопотання ліквідатора банкрута було мотивовано тим, що в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" розглядається позов ліквідатора банкрута до ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору поруки, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг", тому вимоги ОСОБА_2 не є безспірними.
При цьому, відхиляючи вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції вірно зауважив, що розгляд вищевказаної позовної заяви не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, грошові вимоги кредитора заявлені на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, Договір поруки від 26.11.2019 № 3280 недійсним не визнаний.
До того ж, судова колегія враховує, що, навіть, у разі визнання вказаного договору поруки недійсним, вищевказане судове рішення залишається чинним, обставини, встановлені цим судовим рішенням, яке набрало законної сили, в даному випадку мають преюдиційний характер.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича слід задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 слід скасувати в частині визнання ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені. Змінити пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 в частині віднесення кредиторських вимог ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у першу чергу. Віднести вимоги ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у четверту чергу, у зв'язку з чим п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 викласти в новій редакції: «Визнати кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 на суму 5 612 962, 23 грн, з яких: 4 529 429,60 грн - четверта черга; 1 083 532, 63 грн - шоста черга (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Повний текст постанови складено у перший робочий день після виходу судді Козир Т.П. з відпустки.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест консалтинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 скасувати в частині визнання ОСОБА_2 кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені.
В цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника на суму 2 250 395, 06 грн пені.
Змінити пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 в частині віднесення кредиторських вимог ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у першу чергу. Віднести вимоги ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн у четверту чергу, у зв'язку з чим п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/13822/24 викласти в новій редакції:
«Визнати кредитором у справі № 910/13822/24 по відношенню до боржника: - ОСОБА_2 на суму 5 612 962, 23 грн, з яких: 4 529 429,60 грн - четверта черга; 1 083 532, 63 грн - шоста черга».
Матеріали справи № 910/13822/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 01.12.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
Т.П. Козир