ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
28 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1838/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
розглянувши клопотання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4383/25 від 03.11.2025)
за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, постановлену суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 01.09.2025
у справі № 916/1838/25
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Плюс»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергетичні проекти»
за участю: Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький»
за участю: Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О.
про: стягнення 302800 грн,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Персей-Плюс» (далі ТОВ «Персей-Плюс») звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 1871/25) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергетичні проекти» (далі ТОВ «Нові енергетичні проекти») 302800 грн заборгованості.
14.05.2025 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення з ТОВ «Нові енергетичні проекти» на користь ТОВ «Персей-Плюс» 302800 грн заборгованості та 302,80 грн судового збору.
16.06.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим В.О. (далі приватний виконавець) постановою ВП № 78380991 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 916/1838/25, виданого 05.06.2025 Господарським судом Одеської області.
18.06.2025 ТОВ «Персей-Плюс» звернулося до суду із заявою (вх. № 2-923/25), в якій просило суд: звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» (далі ТОВ «ППК «Запорізький») у розмірі 303102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ «Нові енергетичні проекти» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Нові енергетичні проекти» перед ТОВ «Персей-Плюс» на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 у справі №916/1838/25 заяву ТОВ «Персей-Плюс» (від 18.06.2025 вх. № 2-923/25) задоволено, звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ «ППК «Запорізький» у розмірі 303102,80 грн, яке має заборгованість перед ТОВ «Нові енергетичні проекти» згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 904/2815/24 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Нові енергетичні проекти перед ТОВ «Персей-Плюс» на підставі судового наказу виданого Господарським судом Одеської області від 14.05.2025 у справі № 916/1838/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 у справі №916/1838/25.
22.07.2025 ТОВ «ППК «Запорізький» звернулося до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на те, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження по перегляду ухвали, яка була підставою для звернення стягнення на його грошові кошти.
Приватний виконавець відмовив у задоволені заяви, зазначаючи, що положення статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) застосовуються за умови оскарження лише рішення, за яким видано виконавчий документ, проте, до заяви не додано підтверджуючих доказів, що на рішення, за яким видано виконавчий документ, а саме судовий наказ у справі № 916/1938/25, з виконання якого відкрито виконавче провадження 78380991, подано апеляційну скаргу та відкрито апеляційне провадження.
30.07.2025 ТОВ «ППК «Запорізький» звернулося до суду із скаргою (вх. № 2-1214/25) на дії приватного виконавця.
Ухвалою Господарським судом Одеської області від 25.08.2025 у задоволенні скарги ТОВ «ППК «Запорізький» (від 30.07.2025 за вх. № 2-1214/25) відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «ППК «Запорізький» подало на неї апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду від 10.09.2025 для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Разом з тим, у зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 прийнято справу № 916/1838/25 до свого провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 колегією суддів у складі головуючого судді: Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф., за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «Персей-Плюс», ТОВ «Нові енергетичні проекти» та приватному виконавцю строк до 03.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 28.10.2025 о 13:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відрядженні, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 справу №916/1838/25 за апеляційною скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу ТОВ «ППК «Запорізький» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі №916/1838/25 про відмову у задоволенні скарги (від 30.07.2025 за вх. № 2-1214/25) - без змін.
02.11.2025 через систему «Електронний Суд» до суду надійшло клопотання приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4383/25 від 03.11.2025), в якому він просить стягнути з ТОВ «ППК «Запорізький» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 вирішено здійснювати розгляд клопотання приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4383/25 від 03.11.2025) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено іншим учасникам справи строк до 17.11.2025 для подання відзиву на клопотання та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи.
14.11.2025 від ТОВ «ППК «Запорізький» надійшов відзив на клопотання приватного виконавця, в якому зазначено, зокрема, що: визначена винагорода у фіксованому розмірі за участь адвоката в єдиному судовому засіданні, яке відбулось 28.10.2025, є не співмірною з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та розумністю його розміру; адвокат Зауліна О.Г. приймала участь в судовому засіданні як неналежний представник, оскільки її повноваження не були підтверджені належними документами, визначеними процесуальним законодавством; наданий адвокатом Ордер не був належним чином заповнений (в ньому немає обов'язкових реквізитів); представником не було дотримано вимог, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України; якщо апеляційним судом не будуть прийняті доводи викладені в цих запереченнях, ТОВ «ППК «Запорізький» просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн, тобто до розміру, який, на його думку, буде відповідати витраченому адвокатом часу на надання послуг (представництво інтересів в суді першої інстанції), обсягу таких послуг, а також ціною питання для приватного виконавця.
Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.
Розглянувши клопотання приватного виконавця (вх. № 4383/25 від 03.11.2025), колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 16.07.2025 між адвокатом Зауліной О.Г. (адвокат) та приватним виконавцем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір), за умовами пунктів 1, 3 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Необхідність сплати та розмір гонорару визначається сторонами за домовленістю сторін відповідно до чинного законодавства України. Порядок обчислення гонорару (погодинна оплата, фіксований розмір), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення та інше сторони фіксують у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього договору. Остаточний розмір гонорару визначається у Акті виконаних робіт. Фактичні витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, копіювання документів, вартість поштових відправлень та інше) відшкодовується клієнтом.
28.10.2025 між адвокатом Зауліною О.Г. та приватним виконавцем укладено додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої сторони домовились про наступне:
- адвокат надає клієнту послуги із представництва інтересів клієнта у Південно-західному апеляційному господарському суді у справі № 916/1838/25 за апеляційною скаргою ТОВ «ППК «Запорізький» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025, якою у задоволенні скарги ТОВ «ППК «Запорізький» на дії приватного виконавця з виконання судового наказу було відмовлено;
- за умовами даної додаткової угоди клієнт доручає, а адвокат зобов'язується здійснити всі необхідні дії для захисту інтересів клієнта під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «ППК «Запорізький» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025;
- вартість правничої допомоги за даною додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі 25000 грн та сплачується клієнтом на користь адвоката протягом 30 днів з моменту закінчення розгляду апеляційної скарги Південно-західним апеляційним господарським судом;
- ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги від 16.07.2025, складена та підписана у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.
28.10.2025 на виконання умов договору та додаткової угоди № 4 до нього, між сторонами складено та підписано без жодних зауважень відповідний Акт виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3680/25/Д1 від 30.09.2025) приватний виконавець зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс приватний виконавець і які очікує понести у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, складає 25000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.01.2025 у справі № 907/16/23).
Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання сторонню відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Колегія суддів наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
У частині восьмій статті 129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, положення частини восьмої статті 129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані: до закінчення судових дебатів у справі; протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Положення ч. 8 ст. 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Як слідує із матеріалів цієї справи у відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення приватним виконавцем у відзиві про очікувані витрати на професійну правничу допомогу і є заявою, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
В протилежному випадку, висновки ж суду про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконанням вимог ГПК України, містили б ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 914/1493/24.
З матеріалів цієї справи вбачається, що із відповідною заявою представник приватного виконавця звернувся до суду 02.11.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До вказаної заяви додані докази її направлення іншим учасникам справи, а саме квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.183-186 т.4).
Щодо Ордеру. Дійсно, деякі графи в роздрукованому Ордері, що міститься в матеріалах цієї справи (зокрема, а.с.197 т.3), не заповнені. Водночас, при дослідженні Ордеру в електронному вигляді, при натисканні кнопкою миші на відповідну графу, текст, заповнений у Ордері, відображається у повному обсязі.
У будь-якому випадку, в матеріалах цієї справи наявний оригінал Ордеру, заповнений власноручно представником приватного виконавця (а.с.53 т.2а), що спростовує доводи та аргументи ТОВ «ППК «Запорізький» в цій частині.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Щодо розміру витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Колегією суддів враховується, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі.
Так, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Стягнення з ТОВ «ППК «Запорізький» на користь приватного виконавця витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 25000 грн відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер.
При цьому суд також враховує і те, що ТОВ «ППК «Запорізький» у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, як вже зазначалось, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця та стягнення з ТОВ «ППК «Запорізький» на його користь 25000 грн витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-283 ГПК України, суд
Заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4383/25 від 03.11.2025) задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Племптахокомбінат «Запорізький» на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. витрати на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 25 000 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна додаткова постанова складена 28.11.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська