ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
28 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5400/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
розглянувши заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4409/25 від 04.11.2025)
за результатом розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Залізобетонник»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025, постановлену суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 24.07.2025, про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 08.05.2024
у справі № 916/5400/23
за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідача: Приватного підприємства «Залізобетонник»
про: розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення,
У листопаді 2023 року Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Залізобетонник» (далі ПП «Залізобетонник») про стягнення 123428,52 грн заборгованості з орендної плати, 3122,89 грн 3% річних, 8188,47 грн інфляційних втрат, розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 30.06.2009 №1291 (далі договір оренди) та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,388 га, кадастровий номер 5110300000:02:023:0012, розташовану за адресою: Одеська область, м. -Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, вул. Сонячна, 1 (далі земельна ділянка) в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 916/5400/23 рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 скасовано, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з ПП «Залізобетонник» на користь Ради заборгованості з орендної плати, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.04.2025 задоволено касаційну скаргу Ради, скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 916/5400/23, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 залишено в силі.
15.05.2025 від ПП «Залізобетонник» надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 у даній справі задоволенні заяви відповідача відмовлено, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 залишено в силі.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу ПП «Залізобетонник» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 у справі № 916/5400/23 - без змін.
03.11.2025 через систему «Електронний суд» Рада подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/5400/23 (вх. № 4409/25 від 04.11.2025), в якому вона просить суд стягнути з ПП «Залізобетонник» на її користь витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у даній справі у розмірі 30000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 вирішено здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі (вх. № 4409/25 від 04.11.2025) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ПП «Залізобетонник» строк до 17.11.2025 для подання відзиву на заяву та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншому учаснику справи.
14.11.2025 від ПП «Залізобетонник» надійшли заперечення на заяву, в яких відповідач зазначає, зокрема, що:
- у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення відсутній детальний опису наданих послуг та докази, які реально підтверджують заявлений розмір витрат на адвоката та з яких можливо було б встановити їх співмірність;
- розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи та складністю відповідної роботи, її обсягом і витрачений адвокатом час, інформація про який у оскаржуваній заяві відсутня;
- оцінка підготовки, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу без залучення нових доказів, посилання на інші обставини та без застосування інших, ніж у першій інстанції правових інститутів, у сумі 30000 грн, не є обґрунтованою, розумною та співмірною відповідно до ціни позову;
- у процесуальних документах позивача на стадії апеляційної інстанції не змінювалася правова позиція, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Окремо відповідач звертає увагу на відсутність у нього можливості провадити господарську діяльність, що, на його думку, також є важливим критерієм визначення та розподілу судових витрат. Відповідач зазначає, що він знаходиться у скрутному становищі, пов'язаному із відсутністю попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну та без пекову ситуацію в країні.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Розглянувши заяву Ради про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4409/25 від 04.11.2025), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Пунктом 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, 29.11.2024 між Адвокатським об'єднанням «Ековіс Бондар та Бондар» (Адвокатське об'єднання) та Радою (Клієн) укладено договір про надання правової допомоги № 01/КБ-46, за умовами якого Адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання щодо надання позивачу правової допомоги щодо захисту прав, свобод і законних інтересів у судових справах, погоджених сторонами окремо.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до кінця року включно. Якщо жодна із сторін не повідомила іншу про відмову від договору за 10 днів до кінця року, строк його дії продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 4.1. договору).
Позивачем додано до заяви додаткову угоду до договору, укладену на виконання його умов, з якої вбачається, що Адвокатське об'єднання за завдання клієнта надає правову допомогу в межах судової справи № 916/5400/23 за позовом Клієнта до ПП «Залізобетонник» про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та процентів річних, розірвання договору оренди та зобов'язання боржника повернути земельну ділянку, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити правову допомогу, зокрема, за послуги в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн (п/п 1.2 п. 1 угоди).
Пунктом 2 даної додаткової угоди передбачено, що надання правової допомоги за кожним підпунктом таблиці п. 1 угоди фіксується сторонами у звіті про надану правову допомогу, який складається та підписується сторонами протягом 2-х днів з дати закінчення розгляду справи у суді кожної інстанції та є підставою для розрахунку за надані послуги.
При цьому, клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар шляхом безготівкового переказу за реквізитами вказаними у договорі протягом 20 робочих днів з дати підписання сторонами звіту за відповідним підпунктом таблиці п. 1 угоди (п. 3 додаткової угоди).
В матеріалах справи наявний звіт від 03.11.2025 про надану правову допомогу згідно з додатковою угодою до договору, яким сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання належним чином надало, а клієнт отримав правову допомогу, передбачену підпунктом 1.2 таблиці п. 1 угоди, вартістю 30000 грн.
З матеріалів цієї справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу складений та підписаний адвокатом Дзюбенко С.М., як і в судовому засіданні 28.10.2025 під час прийняття постанови суду апеляційної інстанції приймав участь також адвокат Дзюбенко С.М.
В матеріалах цієї справи містяться відповідні ордери на надання правової допомоги Раді у Південно-західному апеляційному господарському суді адвокатом Дзюбенко С.М., із зазначенням, що він (ордер) виданий Адвокатським об'єднанням «Ековіс Бондар та Бондар» на підставі договору № 46.
Колегією суддів враховується, що Радою у відзиві на апеляційну скаргу, яка по суті є першою заявою по суті спору в суді апеляційної інстанції, надано (зазначено) суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Окремо зазначено, що відповідні докази будуть надані у строки, визначені ст. 129 ГПК України.
Враховуючи, що ГПК України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення у відзиві і є заявою, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, із відповідною заявою представник Ради звернувся до суду 03.11.2025, тобто у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До вказаної заяви, окрім вищевказаних документів, додані докази її направлення іншому учаснику справи - ПП «Залізобетонник», а саме: квитанцію № 4951449 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Радою дотримано порядок повідомлення про понесення судових витрат, а також надано суду належні та допустимі докази на підтвердження їх понесення.
Щодо розміру витрат.
Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.
Витрати Ради на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 30000 грн, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, відповідають критерію розумності, вони є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер для відповідача.
При цьому суд також враховує і те, що ПП «Залізобетонник» у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу позивача, а також те, що такі послуги не були надані.
Разом з тим, як вже зазначалось, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-283 ГПК України, суд
Заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення (вх. № 4409/25 від 04.11.2025) задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Залізобетонник» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області витрати на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 000 грн.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна додаткова постанова складена 28.11.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді О.Ю. Аленін
І.Г. Філінюк