ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2114/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 (повний текст складено та підписано 15.09.2025, суддя Літвінов С.В.)
у справі №916/2114/25
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС"
про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" про зобов'язання ТОВ «Колос» надати ОСОБА_1 , копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Колос», що відбулись 18.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закрито провадження у справі №916/2114/25.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просив ухвалити по справі №916/2114/25 додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 по справі №916/2114/25 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку відмова позивача від позову по справі пов'язана з тим, що після пред'явлення позову по цій справі відповідач задовольнив позовні вимоги шляхом надання копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ“Колос». Отже, задоволення відповідачем позовних вимог є наслідком вчинення позивачем певних дій, а саме: звернення до суду з позовною заявою.
За таких обставин, суд першої інстанції виснував, що позивач вправі звертатися до суду з заявою про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.
Проте, як зазначено місцевим господарським судом, дослідивши матеріали справи судом не вбачається, що супроводження справи здійснювалось адвокатом Рупець Н.О., адвокат не приймала участі у судових засіданнях. Також при подачі до суду позову не було додано жодного доказу участі адвоката, але заявлено представником - адвоката Боднара Максима Олександрович. В подальшому всі процесуальні документи подавались особисто Разумовим В.В.
Крім того, як відзначено судом першої інстанції, дана справа є аналогічною до інших судових справ в рамках яких учасники ТОВ “Колос» - Разумов В.В. і Разумова В.М. ініціювали судові справи з питань надання протоколів ТОВ “Колос» у яких також представником був адвокат Боднар Максим Олександрович, зокрема: справа № 916/1305/25 та інші. У судовому засіданні 08.09.2025 при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Рупець Н.О. також не надано інших доказів представлення інтересів у справі.
Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази представництва інтересів адвокатом Рупець Н.О. у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявлених 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 по справі № 916/2114/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Разумова В.В. про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення з ТОВ «Колос» на користь Разумова В.В., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, а також судом при ухваленні цієї додаткової ухвали були порушені норми матеріального та процесуального права, що пояснюється наступним:
- в межах даної справи адвокат Рупець Н.О. надавала консультаційні послуги та послуги щодо складення процесуальних документів та аналізу поданих іншою стороною процесуальних документів та доказів, що підтверджується належними доказами;
- з метою отримання правової допомоги щодо ведення цієї справи Разумовим В.В. було укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом Рупець Н.О.. За отримання вказаної правової допомоги позивачем було сплачено адвокату 40 000,00 грн, як це передбачено Актом прийняття-передачі послуг від 24.07.2025;
- адвокатом Рупець Н.О. надавались позивачу інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, як це передбачено п. 4, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що не потребує безпосереднього представництва інтересів адвокатом в суді;
- той факт, що в позовній заяві було вказано іншого представника позивача не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу оскільки адвокат Боднар М.О. був вказаний в позовній заяві представником як особа, що буде брати участь в судових засіданнях, проте вказаних послуг позивачу він не надавав, оскільки відповідних судових засідань по справі № 916/2114/25 фактично не було, та провадження у справі було закрито у зв'язку задоволенням відповідачем позовних вимог позивача в повному обсязі під час розгляду справи в Господарському суді Одеської області;
- всі процесуальні документи по справі були складені адвокатом Рупець Н.О., що підтверджується договором про надання правової допомоги та актом приймання-передачі наданих послуг до цього договору;
- посилання суду першої інстанції на те, що за участю позивача розглядались інші справи про зобов'язання ТОВ «Колос» надати копії протоколів ТОВ «Колос» не заслуговують на увагу, оскільки вказані справи супроводжувались іншим адвокатом, процесуальні документи по тим справам складались іншим адвокатом, а тому адвокат Рупець Н.О. самостійно готувала відповідні процесуальні документи та надавала інші послуги, на що був затрачений відповідний час, зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг;
- Разумов В.В. не є фахівцем в галузі права, не має навичок та можливості складати процесуальні документи та вчиняти інші фахові дії щодо аналізу процесуальних документів, доказів у справі та т.і., у зв'язку з чим він й скористався професійною правничою допомогою адвоката Рупець Н.О.;
- у даному випадку допущено порушення принципів справедливості судового процесу, оскільки сторона, винна в порушенні законодавства не понесла жодних витрат, а сторона, яка змогла захистити свої права лише шляхом звернення з позовом до суду понесла фінансові витрати на оплату судового збору та послуг адвоката щодо надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2114/25 за апеляційною скаргою Разумова Віталія Вікторовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 та призначено справу до розгляду на 24.11.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що місцевим господарським судом було вірно встановлено, що супроводження даної справи адвокатом Рупець Н.О. не здійснювалось, адвокат не прийняла участі в жодному судовому засіданні. Всі процесуальні документи подавались особисто Разумовим В.В.
Відповідач також вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою.
У судове засідання призначене на 24.11.2025 представники сторін не з'явились.
Разом з цим судом апеляційної інстанції отримано заяви позивача та відповідача в яких останні просили розглянути справу за відсутності своїх представників.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі унормовані у статті 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою. Так, згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою, та з урахуванням практики її застосування, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат з зазначених підстав ставиться у залежність від встановлення судом обставин задоволення позовних вимог відповідачем після відкриття провадження у справі, а також з наявності факту закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову (за поданою ним заявою).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20.
Як вже було вказано вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та закрито провадження у справі №916/2114/25.
При цьому, відмова позивача від позову у цій справі була пов'язана з тим, що після пред'явлення позову по цій справі відповідач задовольнив позовні вимоги шляхом надання копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Колос», що був предметом даного спору. Отже, у даному випадку, позивач не підтримав своїх вимог (відмовився від позову) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Відповідно, колегія суддів вважає, що у даному випадку позивач має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Так, позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції було надано до суду Договір № 26-052025 про надання правової допомоги, акт прийняття-передачі наданих послуг та квитанцію про прийняття коштів.
За умовами Договору про надання правової допомоги № 26-052025 від 26.05.2025 (надалі - Договір), ОСОБА_1 (клієнт) доручає, а Рупець Н.О. (адвокат) бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором по супроводженню справи за позовом Разумова В.В. до ТОВ "Колос" про зобов'язання надати копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Колос" від 18.04.2025 (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Вартість правової допомоги складає 40000,00 гривень та може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору. Також клієнт компенсує виконавцю суму фактичних витрат, пов'язаних з виконання обов'язків за цим Договором. Компенсація фактичних витрат здійснюється клієнтом на підставі відповідних документів (рахунків, квитанцій, запитів) або наданого Адвокатом звіту про витрачання коштів та доданих документів, які підтверджують суми цих витрат. Оплата правової допомоги здійснюється клієнтом готівкою або па рахунок адвоката протягом 3 календарних після підписання Актів приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги або авансом за бажанням клієнта. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (п. 4.3. Договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1. Договору).
25 липня 2025 року між адвокатом Рупець Н.О. і Разумовим В.В. був підписаний акт прийняття-передачі наданих послуг, відповідно до п. 1 якого, адвокат з 26.05.2025 по 25.07.2025 надав клієнту юридичні послуги відповідно до Договору №26-05-2025 від 26.05.2025 про надання правничої допомоги, а клієнт прийняв надані послуги по супроводженню справи № 916/2114/25 в Господарському суді Одеської області.
Зокрема були надані такі послуги:
- 26.05.2025 - 29.05.2025 - аналіз наявних у позивача документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками - 8 годин;
- 30.06.2025 - аналіз клопотання відповідача від 30.06.2025 та долучених до нього доказів, зокрема копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Колос" від 18.04.2025 та доказів направлення вказаного протоколу позивачу засобами поштового зв'язку, роз'яснення Клієнту суті вказаних правових документів та узгодження подальших дій по справі - 2 години;
- 15.07.2025 - підготовка заяви про відмову позову по справі № 916/2114/25 у зв'язку з задоволенням відповідачем позовних вимог під час розгляду справи в суді - 3 години;
- 25.07.2025 - роз'яснення Клієнту суті ухвали Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 та правових наслідків для позивача - 1 година.
Загальна вартість послуг за період, вказаний а п. 1 цього Акту, становить 40 000 грн.
Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій у розмірі 40 000 грн.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
У даному випадку, відповідач скористався своїм правом на подання заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, або у разі прийняття рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до 1 000 грн.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що супроводження справи адвокатом Рупець Н.О. не здійснювалось, адвокат не приймала участі в судових засіданнях, а всі процесуальні документи подавались особисто Разумовим В.В.
Крім того, як вважає відповідач, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними, не відповідають складності справи, зокрема: позовна заява є ідентичною до позовної заяви, яка в 2025 році подавалась Разумовим В.В. по справі № 916/1305/25; клопотання ТОВ «Колос» від 30.06.2025 року складається з трьох речень і його аналіз не може займати 2 години; заява про відмову від позову по справі № 916/2114/25 є ідентичною до заяви, яка в 2025 році подавалась Разумовим В.В. по справі № 916/1305/25; ухвала Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 року, яка є невеликою за об'ємом, стосувалась задоволення заяви саме Разумова В.В., усвідомлення будь-якою людиною її суті не може зайняти годину, таке посилання не може відповідати дійсності.
Наголошує відповідач й на тому, що справа № 916/2114/25 є нескладною, аналогічною до інших судових справ в рамках яких учасники ТОВ «Колос» - Разумов В.В. і Разумова В.М. ініціювали судові справи з питань надання протоколів ТОВ «Колос».
Також, на думку відповідач, мають бути також враховані дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зокрема, що до першого судового засідання по справі сторона направила позивачу документи, які є предметом спору.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку судом першої інстанції не розглядалась справа по суті, а лише вирішувалось питання щодо закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову, що відповідно не потребувало детального дослідження представником позивача матеріалів справи, здійснення детального аналізу спірних правовідносин, тощо.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, подана позивачем позовна заява по суті складається з чотирьох аркушів, що з урахуванням наявності між сторонами інших спорів зі схожим предметом позову, не потребувало від адвоката, який є фахівцем в сфері права, витрат значної кількості часу.
Окрім позовної заяви, представником позивача було складено клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про відмову від позову, які не є великими за обсягом та не потребували від представник позивача, який є адвокатом, великих часових затрат, аналізу судової практики та спірних правовідносин, тощо.
Судом також враховується поведінка сторін, зокрема відповідача, який після пред'явлення позову, але надав позивачеві копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Колос», що відбулись 18.04.2025, який є предметом даного спору.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції, підлягає задоволенню частково, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати у розмірі 20 000 грн, що є співмірним, пропорційним та розумним розміром судових витрат понесених у суді першої інстанції для даної справи.
Разом з цим, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що позивач не має права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, з огляду на відсутність доказів представництва інтересів позивача адвокатом Рупець Н.О. у цій справі, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
У свою чергу, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 910/4997/24 викладено такий правовий висновок у подібних процесуальних правовідносинах:
"Згідно з частиною четвертою статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Касаційна скарга ТОВ ВКП "Автофургон" у справі № 910/4997/24 (підписана керівником Гапоненком Р. І.) розглядалася в суді касаційної інстанції в порядку письмового провадження.
Водночас ГПК України не містить вимоги про підписання процесуальних документів у справі, складених представником (адвокатом), лише таким представником (адвокатом). Ці документи можуть бути підписані, зокрема керівником юридичної особи, іншою особою, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Підписання таких документів не безпосередньо представником (адвокатом) саме по собі не впливає на факт їх підготовки (складення) представником (адвокатом).
Верховний Суд зазначає, що факт надання правової допомоги в суді касаційної інстанції у справі № 910/4997/24 є підтвердженим ТОВ ВКП "Автофургон".
Ураховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, а також те, що факт надання адвокатом правничої допомоги позивачеві у цій справі підтверджується договором та актом приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів наголошує на тому, що саме по собі підписання процесуальних документів по справі не безпосередньо представником (адвокатом) не впливає на факт їх підготовки (складення) представником (адвокатом), а відтак і не спростовує наявності підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів також зауважує, що наявні матеріли справи не містять доказів, які б свідчили про те, що Разумов Віталій Вікторович є фахівцем в сфері права, міг самостійно скласти процесуальні документи по справі, та відповідно не потребував професійної правничої допомоги.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана додаткова ухвала в частині відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу - скасуванню, із прийняттям в цій частині нового рішення, про задоволення таких вимог.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 по справі №916/2114/25 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу - скасувати, в іншій частині додаткову ухвалу залишити без змін, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:
«Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №916/2114/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС" на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції.
В задоволенні решти заяви - відмовити.».
3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.