Справа № 636/7198/23 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.
Провадження № 22-ц/818/747/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про позбавлення батьківських прав
20 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В., Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2024 року, по справі №636/7198/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини,
У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська М.Л. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі мешкає з позивачкою.
Відповідач є батьком дитини. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірваний, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку до повноліття дитини. З часу розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні. Відповідач добровільно не виконує рішення суду про стягнення аліментів, на теперішній час утворилася заборгованість. Відповідач не спілкується з дочкою, не цікавиться її долею, не займається розвитком дочки, не піклується про стан здоров'я дитини, тобто з байдужістю ставиться до її існування.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська Марине Леніківна в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача поенесені позивачем судові витрати.
Вказала, що суд не врахував, що станом на березень 2024 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість за аліментами у розмірі 108020,88 грн. Вказаний доказ не був досліджений судом, йому не була надана правова оцінка. Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач протягом всього часу перебування рішення про стягнення аліментів на примусовому виконанні жодного разу не надав дитині матеріальної допомоги.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що під час обстеження житлово- побутових умов позивача 25.10.2023, депутат Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, зі слів мешканців селища виявив, що ОСОБА_2 з 2020 року не приймає участь у вихованні своєї дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з сім'єю не проживає, з донькою не спілкується. Тобто, в матеріалами справи підтверджено, що відповідач майже з народження дитини не спілкується з нею, не відвідує, тобто приймає участі у її вихованні, жодного разу сплатив аліменти, тобто не приймає участі у матеріальному утриманні. Суд першої інстанції не надав вказаним доказам належної правової оцінки, вважав що докази невиконання батьком своїх обов'язків - відсутні.
Вважає, що суд не взяв до уваги, що протягом тривалого часу перебування цивільної справи в суді відповідач жодного разу не з'явився, не подав заперечення проти позову, тобто байдуже ставиться як до дитини так й до питання щодо подальшого свого батьківства.
Також, як вбачається з висновку органу опіки та піклування, відповідач за телефоном та за допомогою мобільного додатку Вайбер запрошувався на засідання комісії, але не з'явився, причини неявки не повідомив. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ними своїми обов'язками та відсутність інтересу до захисту своїх батьківських прав. Відповідач не надав можливості ані в суді, ані в органі опіки та піклування з'ясувати причин такої поведінки, наявність обставин, які перешкоджають йому спілкуватися з дитиною та утримувати її. Також, ігнорування відповідачем викликів суду та органу опіки не надали можливість провести роз'яснювальну роботу, попередити про необхідність зміни свого ставлення до дитини та наслідки нехтування батьківськими обов'язками. При таких обставинах, з висновками суду про відсутність доказів винної поведінки відповідача, неможливо погодитись, відповідач не здійснив жодної дії для захисту своїх батьківських прав.
Зауважує, що суд першої інстанції вважав, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання батька
щодо належного виконання своїх обов'язків, та не забезпечить інтереси дитини, оскільки остаточно розірве її зв'язок із батьком. При цьому суд не звернув уваги на те, що відповідач з 2020 року не спілкується з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, враховуючи вік дитини, між відповідачем та малолітньою дочкою не був встановлений емоційний, родинний зв'язок, дівчинка пов'язана з батьком лише кровним зв'язком. Батько малолітньої ОСОБА_3 не приймає участі у її вихованні, а тому несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв'язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов'язків, що в даному випадку і відбулось - малолітня дитина залишилась без батьківського піклування з боку біологічного батька.
Посилається на рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11, в якому було встановлено відсутність порушень національними судами статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважено, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. Існуючі сімейні зв'язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією. Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв'язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв'язку між батьком та дітьми. В даній справі достовірно встановлений той факт, що ОСОБА_4 самостійно виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом чотирьох років без участі батька дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду не повністю відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Матеріали справи не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дитини без поважних причин , умисне і свідоме нехтування обов'язками батька.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав, але вважає, що рішення суду підлягає доповненню - покладення на відповідача обов'язку змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків під контролем органу опіки та піклування.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Так, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05.06.2019.
Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади № 2023/005532736 та № 2023/005532542 від 21.07.2023 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року шлюб між сторонами розірваний, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усій видів заробітку до повноліття дитини.
Згідно акту обстеження щодо підтвердження факту проживання без реєстрації та/або факту не проживання при реєстрації за адресою від 25.10.2023, складеного депутатом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, за підписами мешканців селища, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2020 року не приймає участь у вихованні своєї дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з сім'єю не проживає, з донькою не спілкується.
Позивачем надана копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , згідно якого 03.07.2024 вона уклала шлюб з ОСОБА_6 , та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій по справі №631/2406/15-ц.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Щодо доводів скарги про те, що згідно до висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 02.08.2024, затверджений розпорядженням Малинівської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 02.08.2024, зазначено, що орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської областівважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів відхиляє, оскільки він належним чином не обґрунтований та не є обов'язковий відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов'язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що батько є явно неблагополучний та нездатний виконувати батьківські обов'язки виконувати батьківські обов'язки, або інші достатні підстави для застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.
Щодо доводів скарги про наявну заборгованість зі сплати аліментів, колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно до правових висновків Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2020 року, прийнятій у справі №161/8507/18, провадження №61-3670св19, постанові від 17 червня 2021 року, прийнятій у справі №466/9380/14, провадження №61-2175св20, в постанові від 02 червня 2022 року, прийнятій у справі №754/15490/18, провадження №61-7195св20, не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків стягнення з відповідача за рішенням суду аліментів, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів на час звернення з позовом до суду першої інстанції не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Посилання у скарзі позивача на те, що дитина проживає разом із нею та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів і колегія суддів їх відхиляє.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Разом з тим, всупереч ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Встановлені судами обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_8 .
При цьому відповідач ОСОБА_2 зважати на те, що залишення ним поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).
Оскільки висновки суду не повністю відповідають матеріалам справи, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржене рішення суду підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни - задовльнити частково.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 08 жовтня 2024 року - змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції реченням наступного змісту.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням цього попередження накласти на Службу у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
О.Ю.Тичкова.