Номер провадження 2-др/754/94/25
Справа № 754/20081/13-ц
Іменем України
27 листопада 2025 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В. В.
за участю секретаря судового засідання Краснощоки О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про вирішення питання щодо судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягував: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», суб'єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович на дії приватного виконавця,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.07.2025, постановленою по скарзі ОСОБА_1 , стягував: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», суб'єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович на дії приватного виконавця, відмовлено у задоволені.
До суду від представника стягувача Костюченко М. І. надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.
Враховуючи п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України судом було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явилися, причину суду не повідомлено. Від представника стягувача надійшло клопотання про розгляд заяви у їх відсутності, просили задовольнити повністю.
Стаття 270 ЦПК України, регламентує, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.
07.07.2025 Деснянським районним судом міста Києва постановлена ухвала про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягував: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», суб'єкт оскарження: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович на дії приватного виконавця.
02.10.2025 Постановою Київського апеляційного суду, Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 07.07.2025, залишена без змін.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів стягувача ТОВ «Дебт Форс», здійснювало Адвокатське об'єднання «Ліга Ассістанс» на підставі: Договір про надання правової допомоги від 03.07.2024; Акт № 1-20.06.2025 про надання юридичної допомоги від 20.06.2025; Завка на надання юридичної допомоги № 16-06-2025-1 від 16.06.2025; платіжна інструкція № 0497880000 від 19.02.2025 про здійснення оплати за надання правничої допомоги в розмірі 50000,00грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, виконуючи норми процесуального закону, суд вважає правильним зазначити, що вимоги про відшкодування судових витрат не відносяться до позовних вимог і не оплачуються судовим збором, а відтак належать до процесуальних обов'язків суду незалежно від позовних вимог вирішити питання про те чи підлягають судові витрати відшкодуванню, а якщо так, то з якої саме сторони.
Отже, суд вважає, що надані стороною позивача документи є належними та допустимими в розумінні статей 137-138 ЦПК України.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином суд вважає, що витрати в розмірі 8000,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки перевіряючи детальний опис виконаних робіт наданий адвокатом з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатами роботи.
Суд врахувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність обмежити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суми 4000,00грн, якавідповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.
Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.
Повний текст складено та підписано 27.11.2025.
Суддя В. В. Бабко