Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/1134/25
Провадження № 2/528/734/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без технічної фіксації засобами в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
08 вересня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» Паладич А., через систему «Електронний суд», звернулась до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код за ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість Договором №1635890 від 17.07.2024 року у розмірі 35 519 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп., та сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 17.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та відповідачем (позичальником) ОСОБА_1 було укладено договір №1635890 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Розділу І кредитного договору, ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику кредит у гривні, останній зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається на 360 дні, стандартна процентна ставка 1,5% в день та застосовується у межах строку кредитування.
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Таким чином позичальником було отримано кредит у сумі 6 300,00 грн.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотними порушеннями умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати та не в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Вказує, що 20.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (фактор) було укладено договір факторингу №01.02-01/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору право грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і до відповідача за договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року.
Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-01/25 від 20.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року, становить 35 519,40 грн., яка складається з: 6 300,00 грн. - заборгованість по тілу; 17 671,50 грн. - заборгованість по відсотках; пеня - 11 547,90 грн.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
11 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.66).
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням і викликом сторін на 03.10.2025 року о 09-00 год. (а.с.67,68). Копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу та встановлено строк для подання відзиву на позов.
В зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та не отримання відповідачем судової кореспонденції 03.10.2025 року постановлено ухвалу суду про опублікування на офіційному веб сайті судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області в судові засідання відповідача. (а.с.78,79).
26.11.2025 року в судове засідання представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» Паладич А. не з'явилася, вона належним чином сповіщена про день і час розгляду справи; надіслала клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а.с.58).
У судові засідання, призначені на 03.10.2025, 28.10.2025, 26.11.2025 відповідач не з'явився, відзиву не подавав. За зареєстрованим у встановленому порядку місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , судова кореспонденція відповідачем не отримана, конверт повернувсь до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.73).
В Постанові КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) зроблено такий висновок, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, відповідач викликався до суду шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до Гребінківського районного суду Полтавської області. Від нього не надходило заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи.
З огляду на положення ст.128 ЦПК України, він вважається таким, що належним чином сповіщений про день і час розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи подану заяву позивача про розгляд справи у його відсутність та повторну неявку відповідача в судове засідання, суд розглядає справу з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Згідно ухвали суду від 26.11.2025 року суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
17.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та відповідачем (позичальником) ОСОБА_1 було укладено договір №1635890 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписано одноразовим ідентифікатором Т245.
Відповідно до Розділу І кредитного договору, ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику кредит у гривні, останній зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту 6 300,00 грн. Кредит надається на 360 дні, стандартна процентна ставка 1,5% в день та застосовується у межах строку кредитування (п. 1.1-1.7.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
До укладання кредитного договору відповідач також ознайомився із паспортом споживчого кредиту та графіком платежів про що свідчить його електронний підпис з одноразовим ідентифікатором Т245. (а.с.9-16).
ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 6 300,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 . Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» вих.№20250120-1947 від 20.01.2025, 17.07.2024 року о 14:18:13 ОСОБА_1 перераховано на карту № НОМЕР_2 грошові кошти на суму 6 300,00 грн. (а.с.31).
Згідно розрахунку заборгованості за договором №1635890 від 17.07.2024 року загальна сума заборгованості за договором станом на 20.01.2025 року становить 35 519,40 грн., яка складається з: 6 300,00 грн. - заборгованість по тілу; 17 671,50 грн. - заборгованість по відсотках; пеня - 11 547,90 грн. (а.с.27-30).
20.01.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та користь Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (фактор) було укладено договір факторингу №01.02-01/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору право грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і до відповідача за договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року.
Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-01/25 від 20.01.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року складає 35 519,40 грн., яка складається з: 6 300,00 грн. - заборгованість по тілу; 17 671,50 грн. - заборгованість по відсотках; пеня - 11 547,90 грн. (а.с.32-45).
Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року, недійсність якого в установленому порядку невстановлена.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18)).
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Право кредитодавця на одержання процентів за кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором, передбачено частиною першою статті 1048, статтею 1056-1 ЦК України.
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 (справа №10/5026/995/2012) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід права грошової вимоги, що належало ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року, до позивача у справі. (а.с.32-45).
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року між ним та ТОВ «Селфі Кредит» в установлені кредитним договором строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до відповідача за договором факторингу.
Щодо нарахованої пені у розмірі 11 547,90 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України за № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово пролонговано відповідними Указом Президента України по теперішній час.
Відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11 547,90 грн., слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач, не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №1635890 про надання споживчого кредиту від 17.07.2024 року, суд вважає що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 23 971 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 50 коп. з яких: : 6 300,00 грн. - заборгованість по тілу; 17 671,50 грн. - заборгованість по відсотках.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 387 від 26.08.2025 в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 1).
Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову 67% з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 623,08 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код за ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість Договором №1635890 від 17.07.2024 року у розмірі 23 971 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, судовий збір в сумі 1 623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 08 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку тобто, роз'яснюється, що апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 01.12.2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код за ЄДРПОУ: 37616221).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя М. О. Вітківський