Справа № 372/5207/25
Провадження № 1-кп-409/25
іменем України
27 листопада 2025 року м.Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в режимі відео конференції обвинувальні акти у кримінальному провадженні №62023240020001210 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Козачі Лагері Цюрупинського району Херсонської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,
Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX,
у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Згідно зі ст. 11, 16 Статуту кожен військовослужбовець повинен бути дисциплінованим, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
27.02.2022 солдата ОСОБА_7 призвано на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 27.02.2022 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду номера обслуги 3 міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 93 від 30.03.2023 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків.
Однак, під час проходження військової служби солдат ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Так, радіотелефоніст відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перебуваючи в місті Обухів Київської області, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу командирів (начальників), 13.07.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка знаходилась в АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , інших органів військового управління та правоохоронних органів.
Крім того, 21.05.2025, близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення вище вказаної квартири, внаслідок чого у нього виник злочинний умисел на таке. З цією метою ОСОБА_7 викрав ключі від вищевказаної квартири, задля подальшого безпроблемного проходу до квартири.
Цього ж дня, близько о 12 год. 00 хв., ОСОБА_7 , підійшовши до дверей квартири АДРЕСА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням до приміщення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та не може завадити вчиненню протиправних дій, за допомогою попереднього викраденого ключа від вищевказаної квартири, відчинив двері та зайшов всередину, звідти викрав телевізор марки «Hisense», модель «55A7400F», s/n: 112021UAA210636G21, чорного кольору, вартістю 12375 гривень 00 копійок та пилосос марки «Rowenta», модель «Swift Power Cyclonic RO2933EA», червоного кольору, вартістю 2650 гривень 00 копійок, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на загальну суму 15025 гривень 00 копійок.
Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, а викраденим, в умовах воєнного стану, розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 на загальну суму 15 025 гривень 00 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні вказаних злочинів визнав повністю, та підтвердив обставини встановлені досудовим слідством в обвинувальному акті, не оспорює обставин при яких ним було скоєно інкриміновані злочини, кількості та вартості викраденого майна, а також обставини самовільного залишення ним військової части. Про скоєне шкодує, просить його суворо не карати, оскільки належні висноски для себе зробив та має на меті в подальшому повернутися на військову службу.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, суд допитує обвинуваченого та досліджує дані, що характеризують особу обвинуваченого. Судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно інших фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначенні особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про слухапння справи в її відсутності, претензій до обвинуваченого не має, оскільки завдані збитки їй відшкодованні.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_7 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України доведена в повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло та вчинена в умовах воєнного стану. Крім того суд вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.5 ст.407 КК України, тому, що він вчинив умисні дії, які виразились у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд вважає щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжує покарання суд не вбачає.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, призначаючи покарання обвинуваченому суд враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують відповідальність, а саме щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, те що обвинувачений має місце проживання, враховуючи стан його здоров'я, матеріальний та соціальний стан, думку прокурора, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому суд вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинувачених від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов'язків, оскільки його виправлення неможливе без відбування покарання.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , слід залишити тримання під вартою до вступу вироку в закону силу.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:
-за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на п'ять років ;
-за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на п'ять років один місяць ;
На підставі статтей 70,72 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі.
Час відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши йому в термін відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 22 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили , з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишити тримання під вартою у Гаупвахті Білоцерківського зонального відділу ЦУ ВСП по м. Київ та Київській області до вступу вироку в закону силу.
Речовий доказ по справі: оптичні диски DVD-R з записами з камер спостереження Інтернет провайдера «Фауст», що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах; пилосос марки «Rowenta», модель «Swift Power Cyclonic
RO2933EA», телевізор марки «Hisense», модель «55A7400F», s/n: 112021UAA210636G21, що передано на зберігання потерпілій ОСОБА_9 - залишити у власника.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1