Справа № 357/14397/25
Провадження № 2-а/357/473/25
01 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапова Юрія Святославовича, 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області, Департаменту патрульної поліції України, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -
09 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапова Юрія Святославовича, 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області, про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення. В якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 5645459 від 04.09.2025 інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП Київської області ДПП лейтенатна поліції Потапова Юрія Святославовича, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що згідно постанови серії ЕНА № 5645459 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Оскаржувана постанова є явно незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, через що підлягає скасуванню. Вказав, що в порушення ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» під час здійснення незаконного адміністративного провадження особа, яка назвала себе правоохоронцем не пред'явив на вимогу скаржника службового посвідчення через його відсутність, та у зв'язку з відсутністю реєстрації в Міністерстві юстиції України наказу МВС від 26 квітня 2017 року № 347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України» (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 травня 2020 року № 377). Таким чином в порушення вказаних нормативних актів, вказана особа діяла як неналежний суб'єкт, через відсутність правовстановлюючого документі, на підтвердження своїх повноважень. Вказав, що суб'єктом складання оскаржуваної постанови порушено вимоги щодо якості формулювання матеріалів для притягнення до адміністративної відповідальності, через що порушено право на справедливий розгляд справи. Відповідачами не встановлено особу, яку незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що водій керував транспортним засобом без чинного полісу ОСЦПВВНТЗ, не передав для перевірки, передав посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, через що виникають питання, яким чином відповідачі ідентифікували особу, яким чином відповідачі встановили особу, яку незаконно притягнули до адміністративної відповідальності , яким чином відповідачів прирівняли особу зазначену в оскаржуваній постанові з особою, незаконно притягнутої до адміністративної відповідальності, чи дійсно особа з постанови є ОСОБА_1 . Оскаржуване рішення прийняте за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачами порушено вимоги ст. 268 КУпАП.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято справу до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції та запропоновано відповідачам надати до суду копію постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 від 04 вересня 2025 року серії ЕНА № 5645459 за ч.1 ст. 126 КУпАП та в копіях всі докази, які стали підставою для накладення адміністративного стягнення.
01 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Петухова Сергія Сергійовича з проханням відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до винесеної Відповідачем Постанови, 04.09.2025 о 14 год 45 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Sport» номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: АДМ-05 «Київ-Одеса», 26-й кілометр, без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред'явив його на вимогу працівників поліції чим порушив п. 2.1. 1, п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2.4 ПДР водії зобов'язанні на вимогу поліцейського пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП с імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у н. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Також висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/11159/16. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16. Аналогічні висновки містяться у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі N?201/6167/17, постанові КАС ВС від 08.11.2018 справі № 545/1792/16-а, постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі № 175/1224/16-a. Також, відповідно з Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного від 02.12.2019 справа №766/10693/17.
В графі номер 7 Постанови «До постанови додається» Поліцейським було вказано відео з боді камери Motorola VB 400 477666 та відео з реєстратора службового транспортного засобу 70 маі, які використовувалась Поліцейським у відповідності відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Досліджуючи матеріали відеофіксації можливо встановити наступні обставини події: о 14 год. 43 хв. відповідачем було зупинено транспортний засіб, від керуванням позивача та повідомлено про законну причину зупинки, а саме при здійсненні контролю за дотриманням правил дорожнього руху та під час здійснення регулювання дорожнього руху його учасниками було виявлено транспортний засіб «Mitsubishi Pajero Sport», номерний знак НОМЕР_1 , на якому рухався позивач, при перевірці якого, згідно Єдиній централізованій базі даних МТСБУ було виявлено відсутність полісу обов'язкового страхування на автомобіль. О 14:45 водій попросив поліцейського надати своє службове посвідчення згідно ч. 3 ст.18 Закону України «Про Національну поліції» на що поліцейський пред'явив службове посвідчення встановленого зразку Міністерством внутрішніх справ України. Однак водію не імпонувала форма та зразок службового посвідчення поліцейського, яке в подальшому він вважав незаконним. На повторну вимогу поліцейського надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водій зазначив, що не страхував транспортний засіб, аргументуючи це тим, що йде війна. Також водію було доведено вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 року та повторно вимоги п.2.4.а ПДР України, згідно якого водій на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., а саме чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та що згідно ч. 1 ст. 126 КУПАП настає відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Після чого поліцейський заявив вимогу у пред'явленні свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб та посвідчення водія відповідної категорії, на основі якого в подальшому і було встановлено особу, а саме ОСОБА_2 , однак у позовній заяві останній вводить суд в оману, де зазначає, що відповідачем не встановлено особу, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.
О 14 год. 51 хв. відповідачем було оголошено про початок розгляду справи та згідно чинного законодавства ознайомлює водія з його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та с. 63 Конституції України, на зо водій заявив, що має бажання викликати слідчо-оперативну групу, оскільки вважав службове посвідчення поліцейського підробкою та мав сумніви щодо повноважень поліцейського, інших заяв чи клопотань не надходило.
О 14 год 45 хв запису водій сам визнав, що не страхував транспортний засіб та не має при собі полісу обов'язкового страхування, в результаті чого його надання не є можливим ,що і є предметом спору, а згідно ч.1 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.
Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп, що в межах санкції даної статті та повідомлено порядок її оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Після чого позивач отримав копію оскаржуваної постанови.
Взявши до уваги викладене вище, Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП. Враховуючи викладене, оскаржувана Постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відтак, твердження Позивача, викладенні у позові, с хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також вищевказане дає підстави стверджувати, що Позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не с підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови.
Враховуючи, що клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк надано відзив, тому судом вирішено провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
04 вересня 2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП лейтенантом поліції Потаповим Юрієм Святославовичем винесено постанову серії ЕНА № 56445459, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 04.09.2025 о 14 год 45 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Pajero Sport» номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: АДМ-05 «Київ-Одеса», 26-й кілометр, без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред'явив його на вимогу працівників поліції чим порушив п. 2.1. г ПДР України, чим порушив п. 2.4.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також полів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правилами дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема:
- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а» пункту 2.1);
- реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) (підпункт «б» пункту 2.1);
- чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (підпункт «ґ» пункту 2.1);
У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов'язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс для перевірки.
Згідно ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність водіїв настає за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, зокрема: ч. 1 статті за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
З огляду на ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п. 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Поліцейським 1 взводу 2 роти 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5645459 від 04.09.2025, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. З вказаної постанови вбачається, що 04.09.2025 о 14:45 на трасі АД М-05 Київ-Одеса 26 кв водій керував транспортним засобом без чинного полісу ОСЦПВВНТЗ, чим порушив п.2.1 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП.
Згідно з наявного в матеріалах справи відеозапису, який розпочинається 04.09.2025 об 14:42:29 та закінчується об 15:06:26 підтверджуються факти, за якими складена оскаржувана постанова, зокрема позивачем не заперечувався факт керування транспортним засобом 29.05.2025 та факт відсутності у нього чинного полісу ОСЦПВВНТЗ та не пред'явив його для перевірки за вимогою поліцейського. Також позивач до позовної заяви не долучив чинного на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення полісу ОСЦПВВНТЗ.
Твердження позивача, що поліцейський всупереч вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» не пред'явив на його вимогу службове посвідчення спростовується наданим відповідачем відеозаписом, де поліцейський неодноразово пред'являв водію ОСОБА_1 службове посвідчення, зокрема о 14:45:19 та о 14:52:48 відеозапису наданого представником відповідача.
Позивач стверджує, що Наказ МВС України від 26 квітня 2017 року № 347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України» (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Дійсно Наказ МВС України від 26 квітня 2017 року № 347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України» (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, Разом з тим, згідно п. 3.4-3.5 Наказу Міністерства юстиції від 15.05.2013 № 883/5 «Про внесення змін до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації» на державну реєстрацію не подаються акти: 3.4.1 персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); 3.4.2 дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано; 3.4.3 оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи; 3.4.4 якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;
3.4.5 спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; 3.4.6 рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у пункті 3.2 цього розділу, такі акти також підлягають поданню на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає Міністерство юстиції України після проведення їх правової експертизи.
Таким чином Наказ МВС України від 26 квітня 2017 року № 347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України» (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України) не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки його положення спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
Твердження позивача про те, що поліцейський не встановив його особу спростовується відеозаписом наданим відповідачем де вбачається, що поліцейський встановив особу водія з його посвідчення водія, крім того позивач самостійно називав своє прізвище, ім'я та по-батькові, а також адресу проживання.
Також суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Позивач при зверненні до суду з позовом визначив відповідачами у справі інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапова Юрія Святославовича, 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Приймаючи до уваги те, що належним відповідачем у даній справі є саме Департамент патрульної поліції, а не інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапова Юрія Святославовича, 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області визначені у позовній заяві, суд зазначає, що позивачем крім того було визначено неналежний склад відповідачів.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 724/716/16, від 17 червня 2020 року у справі № 127/6881/17 та від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17.
Отже, Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 126 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапова Юрія Святославовича, 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області, Департаменту патрульної поліції України , про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, яким рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Потапов Юрій Святославович.
Відповідач 2: 1 взвод 2 рота 1 батальйону ППП у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області.
Відповідач 3: Департамент патрульної поліції України. Місце знаходження: вул. Федора Ернтса, буд. 3, м. Київ, 03048. Код ЄДРПОУ: 40108646
СуддяМ. М. Бебешко