Єдиний унікальний номер № 285/2843/25
Провадження № 1-кп/0285/631/25
27 листопада 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Звягель в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 285/2843/25 (12024060000000891) за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 255-1 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лобаново, Джанкойського району АРК, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. В. Молодьків, Новоград-Волинського району, Житомирської області, громадянки України, проживаючої АДРЕСА_3 , не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України
установив:
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, розгляд кримінального провадження не розпочався та продовжують існувати ризики, враховані при обранні йому запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти продовження строків тримання під вартою, просять змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд приймає до уваги те, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України..
Суду не надано доказів наявності у обвинуваченого хвороб, які унеможливлюють тримання його під вартою.
Твердження захисту про безпідставність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою у зв'язку з недоведеністю ризиків, а також посилання на заміну запобіжного заходу на більш м'який, суд вважає необґрунтованими. Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Підстав змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 на запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою на час розгляду кримінального провадження - не має. Ризики, які зазначені в клопотанні існують і залишаються актуальними та вони виключають можливість зміни його на більш м'який.
Суд звертає увагу, що стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_5 , не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині.
З огляду на наведене клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, із врахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, суд не визначає розміру застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 27, 107, 177-178, 369, 371, 372 КПК України, суд
постановив:
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 січня 2026 року включно.
Ухвала, в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий: