Справа № 296/5018/24
2/296/774/25
27 листопада 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді - Шалоти К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відсотків та інфляційних втрат,
1. 28.05.2024 представник ОСОБА_1 (позивач) - адвокат Український С.С. подав через електронний кабінет в ЄСІТС до Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву до ОСОБА_2 (відповідач), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача суму борг за розпискою від 28.04.2021, а саме суму основного боргу у розмірі 300 000 гривень; 3 % річних у розмірі 6 879,46; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 118 663,51 грн.
2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що 28.04.2021 позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 300 000 грн, які зобов'язався повернути у строк до 20.05.2021, про що відповідач склав розписку. Посилаючись на те, що в обумовлений строк грошові кошти відповідачем не повернуто, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
3. 13.06.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі №296/5018/24, яку призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувано у відповідача оригінал розписки від 28.04.2021; встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
4. 29.07.2024 відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
5. 22.08.2024 відповідач отримав копію ухвали суду від 13.06.2024 та позовну заяву з додатками, що стверджується його підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового повідомлення №0690251051352.
6. 13.09.2024 представник відповідача - адвокат Касянчук С.В. подав до суду відзив на позов, в якому посилаючись на додатковий час, необхідний для пошуку адвоката, що перевищив строк для подання відзиву у зв'язку із чим просив поновити строк на подання відзиву, в якому заперечував щодо факту укладення договору позики та отримання будь-яких коштів, оскільки розписка від 28.04.2021 не дає змоги ідентифікувати боржника, не містить повних персональних даних та не підтверджує передачі грошей саме йому; відповідач наголошує, що ніколи не підписував такої розписки та не вступав у позикові правовідносини з позивачем, вказував на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки строк повернення коштів визначено до 20.05.2021, а позов подано лише 28.05.2024.
7. 21.10.2024 представник позивача отримав копію ухвали суду від 13.06.2024, що стверджується копією довідки про доставку електронного документу.
8. 13.11.2024 представник позивача надіслав на адресу суду оригінал розписки від 28.04.2021.
9. 18.11.2024 представник позивача надіслав до суду пояснення щодо відзиву, в яких вказував, що розписка від 28.04.2021 є належним доказом існування та змісту позикових правовідносин, оскільки підтверджує факт передачі коштів, містить дані про боржника, кредитора та свідка, а закон не вимагає зазначення паспортних даних чи РНОКПП у розписці, зазначив, що оригінал боргового документа перебуває саме у кредитора, що відповідно до ст. 545 ЦК підтверджує невиконання відповідачем обов'язку з повернення коштів, твердження про те, що відповідач не писав розписку є безпідставною спробою уникнути повернення боргу, доводи відповідача щодо про пропуску позовної давності спростовуються п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким перебіг позовної давності зупинений на період дії воєнного стану, а тому позов подано у межах встановленого строку, а доводи відповідача щодо поневолення строку на подання відзиву не є поважними, оскільки пошук адвоката не є об'єктивною перешкодою, яка могла б виправдати поновлення строку.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
10. 28.04.2021 ОСОБА_2 написав письмову розписку про те, що ним отримано у борг у ОСОБА_1 кошти у розмірі 300 тисяч гривень, до 20.05.2021, що стверджується оригіналом розписки від 28.04.2021 (а.с. 35).
ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
11. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
12. Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
13. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина 2 статті 1047 ЦК України.)
14. За змістом частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
15. За змістом частини другої статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
16. Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
17. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
18. Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики, а також трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.
19. Відповідач у поданому відзиві просив поновити строк на його подання, заперечував проти позову, вказуючи, що розписка не дозволяє достеменно ідентифікувати боржника, а факт отримання коштів не підтверджено належними доказами, а також вказував на пропуск строку позовної давності, оскільки строк повернення коштів сплив у травні 2021 року, а позов подано у травні 2024 року.
20. Суд враховує доводи відповідача про необхідність отримання професійної правничої допомоги та укладення договору з адвокатом, однак зазначає, що такі обставини самі по собі не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного подання відзиву, тоді як матеріали справи підтверджують, що відповідач був обізнаний про розгляд справи завчасно; водночас сам відзив, поданий із пропуском строку, долучено та оцінено судом у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також при перевірці доводів щодо дотримання строків позовної давності.
21. Зі змісту оригіналу розписки від 28.04.2021 вбачається, що ОСОБА_2 написав письмову розписку про те, що ним отримано у борг у ОСОБА_1 кошти у розмірі 300 тисяч гривень, до 20.05.2021.
22. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
23. Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що між сторонами не укладався договір позики, оскільки згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Саме таку розписку надано позивачем на підтвердження передання ним відповідачу грошових коштів.
24. Суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість ідентифікації особи боржника, оскільки закон не вимагає зазначення у розписці паспортних даних чи РНОКПП позичальника, вказана розписка містить чітке зазначення про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 саме в борг грошових коштів із зазначенням суми та валюти, а також дату складення розписки, про передання коштів - 28.04.2021, тобто містить усі суттєві умовами договору позики
25. Суд зазначає, що наявність у позивача оригіналу розписки відповідно до статті 545 ЦК України підтверджує, що обов'язок відповідачем не виконано.
26. Отже, виходячи з дійсного змісту та достовірності розписки від 28.04.2021, що стверджує факт отримання відповідачем від позивача суми коштів саме в борг на визначений період, зі строком його повернення, тобто місить істотні умови договору позики, судом встановлено наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики.
27. Суд звертає увагу, що договір позики є двостороннім правочином та після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
28. Враховуючи, що між сторонами було укладено договір позики, умови якого відповідачем не виконані, позичені відповідачем грошові кошти у розмірі 300 тис грн позивачу в обумовлений сторонами строк до 20.05.2021 не повернені, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.
29. Щодо 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, що підлягають стягнення з відповідача за невиконання ним зобов'язання із повернення позичених коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
31. Строк повернення позики, визначений сторонами у розписці, спливав 20.05.2021. Тому першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання є 21.05.2021 відповідно до частини третьої статті 254 ЦК України.
32. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, лише за період з 24.02.2022, тобто 3% річних підлягають нарахуванню за період з 21.05.2021 по 23.02.2022, а тому наведений позивачем розрахунок 3% річних є вірним.
33. За вказаних обставин, з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 6 879,46 грн; суми інфляційного збільшення боргу у розмірі 118 663,51 грн.
34. У відзиві на позов відповідач просив застосувати строк позовної давності, вважаючи, що строк повернення коштів визначено до 20.05.2021, а позов подано лише 28.05.2024.
35. В період звернення позивача до суду діяла норма пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
36. Оскільки період дії воєнного стану не включається до строку позовної давності, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
37. За вказаних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
38. Згідно вимог частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у сумі 3 404,35 грн.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, інфляційні втрати у розмірі 118 663 (сто вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 51 коп., 3 відсотки річних у розмірі 6 879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 46 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) гривень 35 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
ОСОБА_1 ,
місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_2
РНОКПП НОМЕР_2
Головуючий суддя Костянтин ШАЛОТА