Справа № 277/1247/25
Номер рядка звіту 17
іменем України
"01" грудня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді Заполовського В.В.
за участю секретаря с/з Лук'янчук Т.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 23495 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30.07.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №235925.
На час укладення договору позивач був фінансовою установою та здійснював діяльність на ринку фінансових послуг, для чого було організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
Відповідно до положень укладеного договору позики, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами. З метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яка є компанією, що мала право на надання платіжних послуг.
На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5000 грн.
В результаті платіжної операції ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний позичальником при укладанні договору позики. Таким чином, на підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики суму 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,1% в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
Відповідач не виконувала свої грошові зобов'язання належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову становить 23495 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за позикою, 18495 грн. заборгованість по процентам за користування позикою, що спонукало позивача звернутись до суду із вказаним позовом.
09.10.2025 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надіслала.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №235925.
Відповідно до пункту 1.1 договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором.
Грошові кошти у позику надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії (п.1.2 договору).
Згідно з п.1.3 договору, грошові кошти у позику надаються окремими траншами. Загальний розмір усіх наданих за цим договором траншів не може перевищувати розмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п.1.9 договору.
Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за договором складає 5000,00 грн. (п.1.9 договору).
Відповідно до п.1.5 договору, сторони домовились, що позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш (надалі транш №1) на наступних умовах: п.1.5.1 сума позики 5 000,00 грн.; п.1.5.2 плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,1% в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно до п.1.5.1 договору; п.1.5.3 строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу) 08 серпня 2021 року; 1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем №1 для споживача на дату укладання договору становить 401,50%; п.1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за траншем №1 для споживача на дату укладення договору становить 495 грн.; п.1.5.6 позика за траншем №1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.5.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті); п.1.5.7 якщо позичальник повертає позику за траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому випадку вимоги п.1.5.2 не застосовуються.
Згідно з п.1.6 договору, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Відповідно до п.1.7 договору плата за користування позикою за цим договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно до п.1.9 договору.
В п.1.8 договору сторони дійшли згоди, що п.1.7 договору не застосовується в період дії кожного окремого траншу наданого в рамках загального розміру невідновлювальної кредитної лінії за цим договором.
Згідно з п.1.10 строк дії договору становить три роки з дати підписання сторонами.
Сторони домовились, що умови надання інших траншів за цим договором узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (п.1.12 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати інші зобов'язання встановлені договором, не пізніше строків, встановлених договором.
Згідно з п.3.2 договору, сторони домовились, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до п.4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем №1 та/або іншим траншами за цим договором та/або позикою за договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
В п.9 договору визначений графік платежів, згідно з яким термін платежу 08 серпня 2021 року, транш №1, сума позики 5000,00 грн., плата за користування позикою 495 грн., заборгованість за договором позики 5495,00 грн.
Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. В п. 10 договору зазначені реквізити сторін, а саме прізвище, ім'я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації.
Відповідно до п.п.3, 4 паспорту позики основні умови кредитування наведено наступне: тип кредиту позика, сума кредиту 5000,00 грн., строк кредитування до 08 серпня 2021 року, мета отримання кредиту на споживчі потреби, орієнтовна загальна вартість кредиту 5495,00 грн., де 5000,00 грн. сума позики, 495,00 грн. відсотки за користування позикою.
Згідно з п.5 паспорту позики кредит повертається одноразово в сумі 5495,00 грн. до 08 серпня 2021 року.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту узгоджується з умовами договору позики та паспортом позики.
04 серпня 2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» було укладено договір №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку).
Відповідно до інформації, викладеної у листі за вих. №235925 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомило, що на підставі договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року, надало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. В результаті платіжної операції на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318), отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі 1439136255, номер операції 429055201, дата проведення платежу 30.07.2021, сума платежу 5000,00 грн., валюта платежу гривня UAH, платіжний засіб (метод): карта; банк емітент платіжної картки отримувача коштів Privatbank, номер банківської картки отримувача коштів: НОМЕР_1 .
Суд вважає, що вказаний лист про здійснення успішного переказу грошових коштів, з урахуванням пункту 1.5.6. договору позики, є достатнім доказом виконання ТОВ «ФК «Гелексі» зобов'язання за договором щодо надання відповідачу позики в сумі 5000,00 грн. Грошові кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі.
Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу у позику грошових коштів в сумі 5000 грн., шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника через компанію надавача платіжних послуг ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС».
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Положення Закону України «Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п.5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно з умовами договору позики позичальник зобов'язався вчасно повернути суму позики, сплатити плату за користування позикою в порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики на користь позичальника матеріали справи не містять.
За умовами договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №235925 від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала у позику грошові кошти, у спосіб передбачений цим договором, користувалася ними, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за сумою позики в заявленому представником позивача розмірі 5 000 грн.
Крім стягнення заборгованості за сумою позики, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування позикою.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відсотки за користування кредитом розраховані позивачем за період з 30 липня 2021 року по 05 грудня 2021 року, і їх розмір складає 18495 грн.
Разом із тим, як вже було зазначено у рішенні суду, за умовами договору (п.1.5), позивач отримав перший транш на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 1,1% (п.1.5.2) на строк до 08 серпня 2021 року. Таким чином, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 495 грн. підлягають стягненню з відповідача і це відповідає змісту договору в цілому, зокрема п.1.5.5. За порушення терміну платежу (прострочення слати заборгованості), пунктом 4.3 договору було передбачено можливість нарахування пені. Однак, за змістом договору сторони не обумовлювали можливість сплати процентів за користування позикою поза межами строку дії договору позики.
Суд також звертає увагу на те, що п.1.7 Договору передбачено плату за користування позикою за Договором у розмірі 3% в день. Разом із тим, вказаний пункт договору викладено не коректно і не дає розуміння випадків його застосування. Крім того, п.1.7 договору суперечить п.1.5.2 цього договору.
До позовної заяви позивачем також долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, відповідно до якої загальна вартість кредиту, з урахуванням плати відсотків за користування позикою становить 5495 грн., і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відсотки за користування позикою, в тому числі і після закінчення строку дії договору - з 08.08.2021 року до 05 грудня 2021 року.
Проте, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Нарахування позивачем відсотків за договором позики №235925 від 30 липня 2021 року в розмірі 18000,00 грн. є несправедливим, оскільки перевищує суму позики, розмір загальної вартості кредиту та не узгоджується із сумою відсотків 495,00 грн., яка була доведена до відома споживача та погоджена сторонами договору.
Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні, і позивач не заявляв про стягнення з відповідача процентів на підставі ст.625 ЦК України.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування позикою після закінчення строку повернення позики - 07.08.2021 року, слід відмовити. Тобто, позов ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 5495 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за основною сумою позики та 495 грн. заборгованість за відсотками.
З відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору, у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.
До позовної заяви представником позивача додано платіжну інструкцію про сплату судового збору в сумі 2423 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що процесуальні документи подані в електронній формі, то до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8, а тому судовий збір становить 2422,40 грн. Саме з даної суми суд визначає розмір судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» суд задовольняє на 23,39%.
Враховуючи наведене, сума судового збору, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 2328,83 грн. (2422,40 х 23,39% = 566,60 грн.).
Згідно п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на обставини викладені вище, суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,60 грн.
Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, акт №164 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом на загальну суму 5000 грн.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги, в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1169,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133-137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1) заборгованість за договором позики №235925 від 30.07.2021 року у 5495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн., яка складається з: 5000 грн. - суми позики; 495 грн. - плати за користування позикою, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 566 (п'ятсот шістдесят шість) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 50 коп., а всього кошти в сумі 7231 (сім тисяч двісті тридцять одна) грн. 10 коп., відмовивши в решті позовних вимог за безпідставністю.
Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0,60 грн. на рахунок: (Отримувач: ГУК у Жит. обл./ТГ смт Ємільчине 22030101, номер рахунку: UA 518999980313121206000006757, код отримувача: 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)» згідно платіжної інструкції №1278 від 21.09.2025 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В. В. Заполовський