Справа № 165/440/25
Провадження № 2/165/389/25
21 листопада 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
представника позивача Рибачок В.А.,
представника відповідача Бакуна О.С.,
представника третьої особи Поперецького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
встановив:
04 лютого 2025 року адвокат Рибачок В.А. звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О., ОСОБА_2 , про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
На обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що був рідним братом позивача ОСОБА_1 . 30 березня 2021 року ОСОБА_6 зробив розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються в філії Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» заповів своїй сестрі ОСОБА_1 07 травня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 30 жовтня 2024 року нотаріус видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина, на яку видане свідоцтво складається з грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями належних спадкодавцю ОСОБА_6 , що зберігаються у філії Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», згідно довідки №46/12-05/69407/2024/БТ від 14.06.2024. Нотаріус пояснила, що розмір залишку грошових коштів на особистому рахунку ОСОБА_6 , який вказаний в довідці, був нею зазначений у свідоцтві. Після отримання свідоцтва, позивач самостійно звернулася в банківську установу щодо надання інформації по картковому рахунку спадкодавця ОСОБА_6 . Інформація з виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 вказує на те, що 24 квітня 2024 року на рахунок спадкодавця були зараховані відсотки та депозит у сумі 210000 грн. і в період з 25 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, з рахунку ОСОБА_6 знято грошові кошти у розмірі 122000 грн. Довідавшись про те, що ОСОБА_2 зняла ці кошти, оскільки мала доступ до банківських рахунків ОСОБА_6 та повідомила про вказану обставину ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позивач звернулася до ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення про зняття ОСОБА_2 коштів, що їй не належали. Вважає, що такі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, належні позивачу. 20 листопада 2024 року ВП №1 (м. Нововолинськ) повідомило позивача, що ОСОБА_2 фактично проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 , що свідчить про те, що в її діях відсутні ознаки адміністративного або кримінального правопорушення. Зазначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття цієї спадщини, а тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України. З огляду на вищевикладене, просила суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О. 30 жовтня 2024 року та зареєстрованого в реєстрі за №4208, на ім'я ОСОБА_1 і видачі ОСОБА_1 нового свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаціями належних спадкодавцю ОСОБА_6 , що зберігаються у філії - Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», в ТВБВ №10002/0107: №10002/0107: № НОМЕР_2 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_1 - сума залишку 223493,99 грн.; № НОМЕР_3 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_4 - сума залишку 0,00 грн. Також просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 122 000 грн. Судові витрати у справі просила покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою від 06 вересня 2025 року замінено у справі неналежного співвідповідача - приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Ларису Олександрівну, належними відповідачами, а саме: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 (т.1 а.с.205).
Ухвалою від 30 вересня 2025 року, за клопотанням представника позивача, суд прийняв відмову від частини позовних вимог, та закрив провадження у справі за позовними вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О. 30 жовтня 2024 року та зареєстрованого в реєстрі за №4208, на ім'я ОСОБА_1 і видачі ОСОБА_1 нового свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаціями належних спадкодавцю ОСОБА_6 , що зберігаються у філії - Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», в ТВБВ №10002/0107: №10002/0107: № НОМЕР_2 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_1 - сума залишку 223493,99 грн.; № НОМЕР_3 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_4 - сума залишку 0,00 грн. (т.3 а.с.25).
Представник позивача - адвокат Рибачок В.А. у судовому засіданні позов підтримала, вказала не безпідставність зняття та утримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів, які знаходилися на рахунку спадкодавця на час його смерті, оскільки ці кошти згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, належні позивачу. Також вказала на те, що ОСОБА_2 необґрунтовано вважає зазначені кошти спільно набутим майном подружжя, жодних тому доказів вона не надає. Доводи представника відповідача ОСОБА_7 викладені у відзиві, спростовані нею у відповіді на відзив (т. 2 а.с. 61-64), які просить суд врахувати при ухваленні рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим. В ході судового розгляду підтримав позицію, викладену ним у відзиві на позов (т. 1 а.с. 170-173). Здійснюючи розпорядження у вигляді заповіту 30 березня 2021 року спадкодавець зазначив дослівно «належні мені грошові заощадження на збереженні в АТ «Державний ощадний банк України», а тому він не мав на увазі розрахунковий рахунок, який був відкритий у банку по спливу двох з половиною років, а саме 24 жовтня 2023 року. Спадкоємець який отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом може претендувати лише на вклади, які існували на день здійснення такого розпорядження. При цьому, строк дії договору №19953027804 від 24 жовтня 2023 року закінчився 24 квітня 2024 року, а тому вимоги щодо зняття коштів в період із 25 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, з цих підстав, є необґрунтованими. Крім того, ОСОБА_8 в АТ «Державний ощадний Банк України» було відкрито чотири рахунки, які перебували у його користуванні та у користуванні його цивільної дружини. Доступ до зазначених рахунків та коштів на них мали ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які прожили разом в цивільному шлюбі протягом останніх шістнадцяти років. Лише у судовому засіданні 20 листопада 2025 року ОСОБА_7 вказав на відсутність доказів, що підтверджують зняття коштів його довірителем.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, їх представник ОСОБА_9 подав заяви про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителів. Разом з тим, подав до суду письмові заяви про визнання позовних вимог (т.2 а.с.217-219, 227-229, 238-240, 249, ст.251, ст.253).
Представник третьої особи АТ «Державний ощадний банк України» Поперецький О.В. у судовому засіданні вказав на те, що 25 квітня 2024 року АТ «Ощадбанк» виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував на рахунок НОМЕР_1 кошти в сумі 210000,00 грн. Крім того, на рахунок НОМЕР_1 банком було зараховано проценти. Отже банк виконав взяті на себе зобов'язання за договором вкладу та повернув кошти у спосіб та строки, обумовлені цим договором. Після 30 квітня 2024 року кошти в сумі 122000 грн. не зберігалися на вказаному рахунку, оскільки були зняті через банкомат за допомогою платіжної картки, шляхом введенням пін-коду до даної картки. Решту ж коштів в розмірі 101997,38 грн. виплачено позивачу, на підставі свідоцтва про право на спадщину, на підставі її заяви, як спадкоємця від 04 листопада 2024 року. Вважає, що оскільки з пояснень представника позивача вбачається, що цими коштами заволоділа ОСОБА_2 , тому ці кошти мають бути повернуті відповідачем на підставі ст.1212, ст.1213 ЦК України. Виходячи з обставин справи, вважає, що належним способом захисту позивача є саме вимога про стягнення із ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів.(т.2 а.с.9-14, а.с.23-28, а.с.34-39).
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, думку представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_6 , що підтверджується долученою копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_5 від 02 квітня 2024 року (т.1 а.с.16).
Згідно з копією довідки про причину смерті (т.1 а.с.25) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ракової інтоксикації, об'ємного утвору верхнього середостіння, ст.IV.
Родинні відносини позивача ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_6 підтверджується долученими копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 (т.1 а.с.18), копією свідоцтва про її одруження зі зміною прізвища після реєстрації шлюбу (т.1 а.с.19).
30 березня 2021 року ОСОБА_6 зробив розпорядження на випадок своєї смерті, відповідно до якого грошові вклади з нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються в філії Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» заповів своїй сестрі ОСОБА_1 ( т.2 а.с.147).
07 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Пасюк Л.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 ( т.2 а.с. 105), що в межах строку, встановленого законом для прийняття спадщини.
Згідно з долученою копією спадкової справи №45/2024 щодо спадщини померлого ОСОБА_6 (т.2 а.с. 75-114) та копією спадкової справи 130/2024 (а.с.115-249) з заявами про прийняття спадщини за законом та за заповітом до нотаріуса за місцем відкриття спадщини звернулися також інші спадкоємці - відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які на підставі поданих заяв також отримати свідоцтва про право на спадщину.
30 жовтня 2024 року нотаріус видала позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадщина, на яку видане свідоцтво складається з грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями належними спадкодавцю ОСОБА_6 , що зберігаються у філії -Волинське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», згідно довідки №46/12-05/69407/2024/БТ від 14.06.2024 на особових рахунках залишок коштів становить в ТВБВ №10002/0107: №10002/0107: № НОМЕР_2 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_1 - сума залишку 223493,99 грн.; № НОМЕР_3 - сума залишку 0,00 грн.; № НОМЕР_4 - сума залишку 0,00 грн. (т.1 а.с. 20).
Долучена позивачем копія договору банківського вкладу фізичної особи підтверджує те, що 24 жовтня 2023 року ОСОБА_6 уклав з ТзОВ «Державний ощадний банк України» договір банківського вкладу №19953027804 на строк шість місяців. За цим договором сума вкладу становила 210000 грн., а процентна ставка складала 14 відсотків річних (т.1 а.с.21).
З матеріалів справи судом встановлено, що 25 квітня 2024 року на виконання умов договору банківського вкладу фізичної особи «Моя перемога», АТ «Ощадбанк» перерахував на рахунок НОМЕР_1 кошти в сумі 210000,00 грн. Крім того, на рахунок НОМЕР_1 банком було зараховано проценти, згідно договору вкладу. Проценти та сума вкладу за договором вкладу зараховувалися на рахунок НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_6 в АТ «Ощадбанк» 26 вересня 2018 року, згідно заяви про приєднання №535883604 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), копія знаходиться в матеріалах справи. Первинно ОСОБА_6 було відкрито картковий рахунок за № НОМЕР_6 в гривні України. В подальшому, на виконання п. 5 постанови правління Національного банку України №89 від 11.09.2017 (зі змінами) щодо переведення обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карт з балансових рахунків 2625/2605/2655 на балансові рахунки 2620/2600/2650, відповідно, змінено рахунок ОСОБА_6 № НОМЕР_7 на № НОМЕР_8 , при цьому платіжна картка до рахунку продовжувала діяти без будь-яких змін. На виконання вимог постанови правління Національного банку України від 28.12.2018 №162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» в частині переходу банківської системи України на новий формат рахунків IBAN, здійснено планову зміну рахунку ОСОБА_6 з № НОМЕР_8 на НОМЕР_1 .
З виписки по картковому рахунку ОСОБА_6 підтверджується, що 24 та 25 квітня 2024 року, 22 травня 2024 року банком проведені транзакції та за умовами договору №19953027804 від 24 жовтня 2023 року перераховані коштів на загальну суму 223493,99 грн. В період з 25 по 30 квітня 2024 року, кількома транзакціями, з карткового рахунку ОСОБА_6 знято кошти в розмірі 122000 грн. (а.с.22-23).
На обґрунтування позову, позивач вказує, що саме ОСОБА_2 , проживаючи разом з ОСОБА_6 , контролювала та мала доступ до банківських рахунків ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 під час зустрічі з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (дочками померлого ОСОБА_6 ) підтвердила зняття коштів з особистих рахунків ОСОБА_6 , вважаючи, що ці кошти належні їй.
Начальник ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Близнюк А. у відповіді на звернення ОСОБА_11 , повідомив, що в результаті проведеної перевірки не було встановлено ознак адміністративного чи кримінального правопорушення. Зазначено, що ОСОБА_2 фактично проживала з спадкодавцем як подружжя, однак вказане питання вирішується в судовому порядку шляхом звернення до суду. Також рекомендовано позивачу, з метою врегулювання спору, звернутися до суду у цивільному порядку (т.1 а.с.26-27).
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1228 ЦК України встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним (частина друга статті 1228 ЦК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання (Постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження №61-21209св21), Постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року по справі № 83/1446/17).
Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Відповідно до п.1.5. Глави 3 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Оскільки сторонами договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов'язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов'язаним з особою вкладника, таке зобов'язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-157цс13.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття цієї спадщини. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21-ц.
Часом відкриття спадщини є дата смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак позивач є власником грошових коштів, що знаходилися на особовому рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 , станом на 30 березня 2024 року.
Копією довідки №46/12-05/69407/2024/БТ від 14.06.2024 (т.2 а.с.111) підтверджується, що інформація про рахунки ОСОБА_6 була надана банком станом на 11 червня 2024 року, а тому у свідоцтві нотаріус зазначила лише залишок коштів, що знаходиться на рахунку спадкодавця № НОМЕР_1 в сумі 101997,38 грн., що також пояснила у поданому нею відзиві.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 жовтня 2024 року, набула право власності на кошти, що знаходилися на вказаному рахунку на день відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 , на вказаному рахунку знаходились кошти в розмірі 223 493, 99 грн.
Твердження представника відповідача Бакуна О.С. про те, що позивач пропустив строк звернення до нотаріуса (ст.1270 ЦК України) суперечить положенням ст.1270 ЦК України та ст.67 Закону України «Про нотаріат», оскільки заява про видачу свідоцтва про право на спадщину не є тотожна заяві про прийняття спадщини, а стаття 1270 ЦК України регулює питання строків для прийняття спадщини, а не строків щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається після спливу строку для прийняття спадщини.
При цьому, положення ст.1212 ЦК України регулюють випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України),
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, отже, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно,
У постанові ВС від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) зроблено висновок, що відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України,
Також, згідно вивновку постанові ВС від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц висновок, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна, і відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту, тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, і набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
При ухваленні рішення у справі суд бере до уваги те, що всі учасники справи, включно представник відповідача (лише за виключенням судового засідання 20.11.2025), вказували на те, що ОСОБА_2 мала доступ до банківських рахунків ОСОБА_6 та зняла грошові кошти через банкомат, що неподалік місця її проживання у м. Нововолинську (т.2 а.с.252) за допомогою платіжної картки, шляхом введення пін-коду картки, в період з 25 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, з рахунку НОМЕР_1 , а тому до тверджень представника відповідача ОСОБА_7 , в ході судового засідання 20 листопада 2025 року щодо відсутності доказів зняття таких коштів ОСОБА_2 та необґрунтованості з цих підстав позову, суд ставиться критично.
Суд також враховує, що представник позивача подала до суду письмову заяву про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.28-30), які мали підтвердити, що ОСОБА_2 19 листопада 2024 року повідомила їх про зняття частини коштів з особистих рахунків ОСОБА_6 , однак внаслідок визнання зазначених обставин відповідачем (її представником), представник позивача не підтримувала заявлене клопотання, а представник третьої особи АТ «Державний ощадний банк України», з цих же підстав, вказав, що немає необхідності надавати суду відео фіксацію зняття коштів з банкоматів, що суд взяв до уваги при постановленні ухвали про витребування доказів у справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення наведених норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/ інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.04.2025 10 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (провадження N 12-35гс21)
Так, відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст.2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд вважає, що позивач та її представник довели обґрунтованість позовних вимог щодо витребування майна - грошових коштів, в той час як відповідач ОСОБА_2 та її представник достатніх та належних доказів в їх спростування не надали, тому суд приходить до висновку, щодо сягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 121496,61 грн., які, як встановлено судом, належні ОСОБА_1 внаслідок спадкування нею цього майна за заповітом після смерті ОСОБА_6 і які відповідач ОСОБА_2 утримує без належних на те правових підстав.
При визначені суми стягуваних коштів суд враховує, що 101997,38 грн. позивач ОСОБА_1 отримала в банку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а оскільки на рахунку спадкодавця на час відкриття спадщини з тверджень самого позивача знаходилися кошти в розмірі 223493,99 грн. (сума підтверджується долученою випискою), то різниця вищевказаних сум становить 121496,61 грн.
Вирішуючи питання судових витрат, що складаються зі судового збору, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України і враховує, що від однієї з позовних вимог позивач відмовилася і така відмова була прийнята судом, тому стягує з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн. (а.с. 17).
Керуючись ст.4, ст.12, ст.13, ст.76, ст.81, ст.141, ст.258, ст.259, ст.265, ст.268, ст.274, ст.275, ст.276, ст.277, ст.278 ЦПК України, на підставі ст.1212, ст.1296 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 121496 (сто двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 61 коп., які належні ОСОБА_1 внаслідок спадкування нею майна за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін у справі:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складено 28 листопада 2025 року.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк