30.10.2025
Справа № 607/26592/24
(заочне рішення)
30 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
з участю: ОСОБА_1 , адвоката Сампари Н.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дітей,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради та просить визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 17 червня 2017 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2024 року. У даному шлюбі у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з ним по АДРЕСА_1 , перебувають повністю на його утриманні та вихованні. Відповідач виїхала за межі України з початку повномасштабного вторгнення та проживає в Канаді. Будь-якої участі в утриманні та вихованні дітей не приймає. При кожній телефонній розмові повідомляє, що забере дітей у Канаду. Він характеризується виключно позитивно та має всі можливості, щоб забезпечити дітям належний рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено провести її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу для розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його адвокат Сампара Н.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином. Попередньо не повідомила суд про причини своєї неявки та відзив на позов не подавала.
Представник третьої особи у судовому засіданні не з'явився, попередньо надав висновок щодо визначення місця проживання дітей та просив здійснювати розгляд справи без їх участі.
Суд вважає, що відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, а тому відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підстав наявних доказів та постановити заочне рішення.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 червня 2017 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року.
У даному шлюбі народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 25.10.2017 року та серії НОМЕР_2 .
Діти проживають та зареєстровані по АДРЕСА_1 , разом з батьком, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 19.07.2024 року, актом обстеження ОСББ «Громницького 7А» №45 від 25.07.2024 року та довідкою ОСББ № 45 від 21.10.2024 року (а.с. 16-19).
Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 16.06.2017 року посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №1381.
Як вбачається із довідки про доходи №21 січня 2025 року ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_5 з 18 листопада 2024 року та отримав дохід за листопад-грудень 2024 року у розмірі 9000 грн.
Згідно характеристики на позивача ФОП ОСОБА_5 , позивач як працівник характеризується виключно з позитивної сторони.
Відповідно до характеристики ОСББ «Громницького, 7А» від 12.11.2024 року, позивач за місцем проживання характеризується позитивно.
Як слідує із довідок Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №19 за № 38, 65 від 22.07.2024 року, 29.10.2024 року, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідують даний дошкільний заклад. Батько опікується дітьми, приводить та забирає дітей вчасно, бере активну участь в створенні розвивального середовища у групі.
Згідно довідки Тернопільського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів економічний ліцей №9 ім. І. Блажкевич від 06.11.2024 року, син ОСОБА_3 з 02.09.2024 року відвідує даний навчальний заклад. Батько ОСОБА_1 опікується сином, відвідує батьківські збори, цікавиться навчально-виховним процесом, успіхами сина у навчанні.
Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради від 29.11.2024 року за № 01.1-04/1471, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на обліку у лікаря педіатра амбулаторії загальної практики сімейної медицини №10 КПН «ЦПМСД» ТМР. На прийом до лікаря з приводу захворювань діти приходити у супроводі батька. Дозвіл на проведення профілактичних щеплень, надавав батько. Мати дітей в поліклініку на огляди, у випадку хвороби не супроводжувала та станом здоров'я дітей у лікаря не цікавилась.
Згідно висновку органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, останній вважає за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою позивача пояснила, що відповідач виїхала за межі України приблизно два роки тому. У 2023 році виїхала у Канаду . Знає, що інколи телефонує, однак будь-якої участь у вихованні та утриманні дітей не приймає.
Свідок ОСОБА_6 , який є сусідом позивача, пояснив, що проживає по АДРЕСА_2 з 2017 року. За даною адресою також проживає позивач з дітьми. Відповідача не знає та ніколи не бачив. Знає, що позивач проживає сам з дітьми.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.02.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь позивача аліменти на сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її доходів щомісячно, починаючи з 04.11.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько й мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
В силу вимог ст.ст. 7, 155 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У відповідності до вимог ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно із вимогами ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 4 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з вимогами ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Як сліду із висновку Органу опіки і піклування Тернопільської міської ради, відповідач на засідання комісії не з'явилась та не повідомила про причини своєї відсутності. Встановлено, що ОСОБА_2 25.08.2023 року перетнула пункт перетину «Шегині» та по даний час на територію України не поверталась. На підставі наведеного, а також наданих позивачем документів, проживання дітей разом з батьком, орган опіки та піклування дійшов висновку щодо доцільності визначення місця проживання дітей разом з батьком.
Судом встановлено, що діти з народження проживають та зареєстровані по АДРЕСА_1 , де проживали разом з батьком та матір'ю. Більше двох років сторони проживають окремо, діти залишись проживати разом з батьком по АДРЕСА_2 . З часу залишення сім'ї, перетину кордону України відповідач не вчиняла будь-яких дій щодо перешкоджання дітям проживати разом з батьком, не поверталась на територію України.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено те, що відповідач заперечує факт проживання дітей разом з батьком та вчиняє будь-які дії щодо повернення дітей. Позову про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю не подавала.
Вказані дії відповідача свідчать про те, що мати не заперечує щодо проживання дітей разом з батьком. Судом не встановлено факту наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком за місце їх реєстрації.
Відповідач проживає окремо від позивача та дітей, оскільки перебуває за межами України, що підтверджується інформацією, викладеною у висновку органу опіки та піклування.
Як на підставу своїх вимог про визначення місця проживання дітей, позивач покликається на існування між сторонами спору щодо визначення місця проживання дітей. Однак, в судовому засіданні такого спору не встановлено.
Відповідач на жодне судове засідання та на засідання комісії органу опіки та піклування не з'явилась та будь-яких заперечень не надала.
Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч.2 ст.161 СК України.
Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При визначені місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові ВС від 13.03.2024 у справі №730/921/21.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного із батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, оцінивши та дослідивши докази, вважає, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком до задоволення не підлягає, оскільки судом не встановлено порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача щодо проживання дітей разом з ним.
Суд вважає, що покликання позивача на обставини наведені ним у позові про те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, або існував на момент пред'явлення позову, а також заперечення відповідача щодо проживання дітей із батьком, не доведені матеріалами справи, а також не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, суд ураховує, що діти сторін у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали та проживають, а також зареєстровані разом із батьком по АДРЕСА_2 з часу народження, що підтверджується матеріалами справи, визнається позивачем та не заперечується відповідачем.
Судом не встановлено, що відповідач будь-яким чином заявляла про намір визначити місце проживання своїх дітей із нею, за її місцем проживання, де вона на даний час проживає, а також не порушувала питання про зміну місця проживання та реєстрації дітей. А тому, суд доходить до висновку, що правовідносини, які склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо проживання їх малолітніх дітей не є спірними.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 206, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ 43459222, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка,1 м.Тернопіль.
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька