справа № 489/9568/25 провадження №2-о/489/226/25
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судових засідань Лупової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті,
встановив:
У листопаді 2025 року заявник звернувся до суду з заявою в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України - у м. Алчевськ Луганської області.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України - у м. Алчевськ Луганської області поме рад її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник посилається на неможливість отримання свідоцтва про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану». Встановити факт смерті ОСОБА_2 потрібно заявнику для державної реєстрації смерті померлої матері, проведеної державним органом України, та одержання свідоцтва про смерть державного зразка.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 27.11.2025 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 01.12.2025, заявник та представник заінтересованої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З урахуванням приписів статті 317 ЦПК України про невідкладність розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе проводити її розгляд за відсутності усіх учасників.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, приходить до наступного.
Відповідно до статей 315, 317 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнім представником до суду за межами такої території.
Судом встановлено, що заявник є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №2755, та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис №1109.
З наданих суду документів судом встановлено, що заявник наділена правом на звернення до суду з даною заявою.
Відповідно до медичного свідоцтва про смерть серії 43 №229251263, виданого 25.07.2025 незаконно створеною та діючою на тимчасово окупованій території України Патологоанатомічним відділом Державного бюджетного закладу охорони здоров'я «Алчевська центральна міська багатопрофільна лікарня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ Луганської області. Причина смерті: набряк легень; ішемічна кардіоміопатія.
Як вказує заявник, встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно їй для отримання свідоцтва про смерть її матері.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019 м. Алчевськ Луганської області є тимчасово окупованими російською Федерацією з 20.02.2014.
Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до статті 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Таким чином, місце смерті ОСОБА_2 на дату смерті було тимчасово окупованою територією України.
Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (частина друга статті першої, четвертої Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до положень частини другої статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Також, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia", "Ila § cu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, медичними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
За викладених обставин надане заявником медичне свідоцтво про смерть, з врахуванням наведеної вище практики ЄСПЛ, як виняток, приймається судом до уваги під час розгляду даної справи як таке, що підтверджують факт смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Суд враховує, що проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не вбачається за можливе в будь-якому органі реєстрації актів цивільного стану на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який відповідно до законодавства, підтверджує факт її смерті.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті ОСОБА_2 в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом реєстрації актів цивільного стану.
З урахуванням вищевикладеного, з метою захисту прав заявника, суд вважає заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України такою, що підлягає задоволенню, оскільки лише такий спосіб забезпечити можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України,
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Алчевськ Луганської області, яке на час її смерті було тимчасово окупованою російською Федерацією територією України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа: Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Миру, 46/1.
Повний текст судового рішення складено 01.12.2025.
Суддя І.В.Коваленко