25 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 760/4975/25
Провадження: № 22-ц/824/13682/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Верещінської І. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив припинити право спадкоємиці ОСОБА_2 на 32/100 часток квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 32/100 часток вищевказаної квартири, та виплатити їй залишки з внесених ним на депозитний рахунок суду коштів з відрахуванням судових затрат, комунальних боргів згідно вимог комунальних служб; стягнути з компенсаційних коштів за частки квартири, внесених ним для спадкоємиці на рахунок суду, за спричинені моральні збитки 500 000 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: уточнення позовних вимог, приведення їх вимог у відповідність до норм чинного законодавства, обрання належного способу захисту, а також надання доказів на підтвердження реальної вартості майна на момент пред'явлення позову і, виходячи з цього, сплати судового збору, згідно з вимогами наведеного законодавства України, а у випадку, якщо на момент пред'явлення позову встановити ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 15 140 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
31.03.2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву в новій редакції з визначеною ціною позову 1 892 000 грн, крім того, до позовної заяви долучено клопотання про призначення експертизи на предмет оцінки спірної квартири. В частині попереднього внесення вартості частки на депозитний рахунок суду вимоги ухвали не виконано, позивачем зазначено про зобов'язання внести кошти до першого судового засідання, однак, після призначення і проведення у справі відповідної експертизи.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників повернуто позивачу.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що повернення позовної заяви є порушенням права на справедливий судовий захист та обмеження його прав в доступі до суду. Положення ст. 365 ЦК України не конкретизують дату, термін, період, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, а лише визначено, що суд постановляє рішення про припинення права власності особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Звернув увагу на те, що вони з відповідачкою не перебувають у родинних відносинах, а є сторонніми особами, які лише проживають у спільній квартирі. Крім того, кожен із співвласників не володіє інформацією про майновий та сімейний стан іншого. На переконання скаржника, оцінювач не може без відповідної ухвали суду увійти до чужого житла, такі дії можливі лише після встановлення належної відповідачці частки та підтвердження її прав власності.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заявник у встановлений законом строк недоліки, визначені судом, не усунув, оскільки на позивача покладений обов'язок внести на депозитний рахунок суду грошову суму одночасно із поданням позовної заяви, що передбачено ЦК України, і це є обов'язковою умовою, встановленою законом.
Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз'яснено, що ч.1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Звертаючись до суду з позовом про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, ОСОБА_1 виклав в позовній заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги до відповідачки, та послався на норми матеріального права, які вважав за потрібне застосувати при розгляді спору по суті, тобто виконав вимоги ст. 175 ЦПК України.
Слід зазначити, що ч. 2 ст. 365 ЦК України передбачено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, однак нормами ЦПК України не визначено обов'язку внесення позивачем вартості частки спірного майна на депозитний рахунок суду саме при зверненні до суду з позовом.
Як зазначено вище, виконуючи вимоги ухвали суду від 20.03.2025 року, ОСОБА_1 подано клопотання про призначення у справі експертизи щодо визначення вартості як спірної квартири, так і частки, належної відповідачці.
За таких обставин, питання обґрунтованості позову та застосування відповідних правових норм на даній стадії (відкриття провадження у справі) є передчасним, оскільки результати експертизи, у разі її призначення судом, можуть вплинути на визначення суми грошової компенсації, що підлягає сплаті на користь відповідачки.
В будь-якому випадку питання відкриття провадження у справі не може залежати від вчинення позивачем дій щодо внесення на депозитний рахунок суду вартості частки спірного майна, зважаючи на те, що така дія прямо не передбачена процесуальним законом.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка гарантує кожній людині при визначенні її громадських прав і обов'язків право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених нею вимог на підставі наданих нею доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви через не усунення позивачем недоліків (не внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів - компенсації вартості частки у спірному майні) є таким, що не відповідає процесуальному закону та суперечить принципу доступу до судового захисту.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура