Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11118/2025
м. Київ Справа № 757/4184/20
30 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Ящук Т.І.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНК Дек-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоу Тревел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Чернігів Автогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомпанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Траторія-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «НАРС», про стягнення заборгованості за договорами позики,-
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНК Дек-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоу Тревел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Чернігів Автогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомпанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Траторія-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «НАРС», про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що між ним, як позикодавцем, і ОСОБА_1 , як позичальником,укладено чотири договори позики: від 21 березня 2018 року на суму 67500 доларів США,від 18 червня 2018 року на суму 67500 доларів США, від 19 липня 2018 року на суму 40000 доларів США, від 08 лютого 2019 року на суму 377000 гривень.
Відповідач порушив умови укладених між сторонами договорів позики, повністю погасив лише заборгованість за останнім із них від 08 лютого 2019 року.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договорами позики, внаслідок чого утворилась заборгованість, позивач ОСОБА_2 , зурахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15 квітня 2021 року, просивсудстягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договорами позики від 21 березня 2018 року, 18 червня 2018 року та 19 липня 2018 року, що укладені між позивачем та відповідачем, в сумі 189 968,27 доларів США, у тому числі:
- заборгованість за договором позики від 21 березня 2018 року в сумі 64 903,06 доларів США, яка складається з неповернутої суми позики у сумі 64 903,06 доларів США;
- заборгованість за договором позики від 18 червня 2018 року в сумі 69 831,80 доларів США, яка складається з неповернутої суми позики в сумі 67 500,00 доларів США, трьох процентів річних від простроченої суми позики у сумі 2 331,80 доларів США;
- заборгованість за договором позики від 19 липня 2018 року в сумі 55 233,41 доларів США, яка складається з: неповернутої суми позики у сумі 40 000,00 доларів США, трьох процентів річних від простроченої суми позики в сумі 1 278,57 доларів США, процентів від суми позики в сумі 13 954,84 доларів США.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНК Дек-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоу Тревел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Чернігів Автогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомпанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Траторія-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «НАРС», про стягнення заборгованості за договорами позики, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в загальному розмірі 189 968,27 доларів США, яка складається із заборгованості:
-за договором позики від 21 березня 2018 року у сумі 64903,06 доларів США, яка складається з неповернутої суми позики у сумі 64903,06 доларів США;
-за договором позики від 18 червня 2018 року у сумі 69831,80 доларів США, яка складається з неповернутої суми позики у сумі 67500 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики у сумі 2331,80 доларів США;
-за договором позики від 19 липня 2018 року у сумі 55233,41 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики в розмірі 1278,57 доларів США, процентів за користування позикою в розмірі 13954,84 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 10510 гривень.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 .
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторона відповідача посилалась в обгрунтування своїх заперечень.
Зазначає, що у другому та четвертому абзаці на 8 сторінці рішення, судом першої інстанції були зроблені помилки та припущення щодо розрахунків між позикодавцем та позичальником, не беручи до уваги той факт, що суми взаєморозрахунків записувалися у доларах США, а сума 32 400,00 взагалі відсутня на оригіналі договору позики - 4 (від 08 лютого 2019 року). Також відсутні будь-які докази, що записи на одному з примірників договору позики - 4(від 08 лютого 2019 року) робилися у гривні. На це суд першої інстанції уваги не звернув, а натомість почав вираховувати допустиму арифметичну похибку курсу валют, не беручи до уваги суми які присутні на примірнику договору позики - 4 (від 08 лютого 2019 року), а саме: 1200,00 доларів США та 31 200,00 доларів США.
На переконання відповідача, договір позики-4(від 08 лютого 2019 року), та записи на ньому містять суперечності, а факт підробки чи фальсифікації записів з його боку не підтверджені ні вироком суду, ні результатами проведеної експертизи №КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023рокуу рамках кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань04.06.2021 року за №12021100080001513.
Крім того, зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції взято до уваги докази та врахований висновок експерта за результатами проведення експертизи №КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування від 04.06.2021 року за №12021100080001513.
Разом з тим, суд не врахував той факт, що даний доказ, як і інші докази з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 04.06.2021 за №12021100080001513, не може бути використаний судом при вирішенні спору з огляду на те, що він здобутий з порушенням норм законодавства та є недопустимим доказом, про що свідчить той факт, що на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.01.2024 року у справі №757/59255/23-к Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №62024100120000532 за ст. 387 ч. 1 щодо розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021100080001513 слідчим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві (копія Витягу з ЄРДР від 24.06.2023 року додається).
Так, дані матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021100080001513 від 04.06.2021 року були передані слідчим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві адвокату позивача, хоча позивач на той час був свідком у вказаномукримінальному провадженні.
Тому, на думку відповідача, дані докази є недопустимими доказами, а тому судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що як правильно було встановлено судом першої інстанції: знак $ перед сумами 20 000, 27 000, 28 100, 25 800 та 20 000, що записані на другій сторінці (внизу зліва) примірнику договору позики-4 (від 08 лютого 2019 року), що зберігався у відповідача та копія якого надана відповідачем до суду, був відсутній при зазначені та підтверджені позивачем правильності вказаних сум, що було виражено у проставленні підпису позивачем.
Також, з вищенаведеного вбачається, що з 13.02.2019 року та як мінімум до 06 грудня 2019 року знак $ перед сумами 20 000, 27 000, 28 100, 25 800 та 20 000 був відсутній, що свідчить про фальсифікацію документа шляхом зміни валюти суми позики, що була повернута відповідачем; 153 330 - це сума, що виражена саме в гривні (32 400,00 гривень (1200 х 27,00 = 32 400,00) + 20 000 гривень + 27 000 гривень + 28 100 гривень + 25 800 гривень + 20 000 гривень = 153 330,00 гривень). Так, сума цифр 1200, 20 000, 27 000, 28 100, 25 800 та 20 000 складає 122 100, а не 153 330. При зазначені та підтверджені позивачем правильності таких сум, як 20 000 гривень, 27 000 гривень, 28 100 гривень, 25 800 гривень та 20 000 гривень та 8 285 $, що було виражено проставленням підпису позивачем біля сум 153 300 гривень та 8 285 $, такі суми як 31 200 $, 13 415 $ та 11 960 $ були відсутні. Також, виходячи з вищенаведеного вбачається, що як мінімум до 06 грудня 2019 року такі суми як 31 200 $, 13 415 $ та 11 960 $ на вказаноум примірнику договру позики-4 (від 08 лютого 2019 року) не були записані.
Таким чином, суми 31 200 8, 13 415 $ та 11 960 $ та знак $ перед сумами 20 000, 27 000, 28 100, 25 800, 20 000 були добавлені без відома позивача.
На інших трьох договорах позики (договорі позики-1, договорі позики-2 та договорі позики-3) будь-які записи про повернення суми позики відсутні.
Доводи відповідача про недопустимість доказу - висновку експерта за результатами проведення експертизи №КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року у рамках кримінального провадженняпозивач вважає безпідставними, посилаючись на те, що висновок експерта за результатами проведення експертизи № КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року стосується предмета доказування по цій справі, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2021 року за № 12021100080001513 (копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.06.2021 року міститься в матеріалах справи), експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, які мають відповідну освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію і стаж експертної роботи, порушень порядку його отримання не встановлено.
Про допустимість висновку експерта в кримінальній справі, як доказу в цивільній справі, зазначено в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у цивільній справі № 461/3675/17, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.
Позивач отримав засвідчену копію зазначеного висновку експерта за результатами проведення експертизи № КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2021 року за № 12021100080001513, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.06.2021 року, тому мав статус потерпілого. Пізніше, після перекваліфікації кримінального правопорушення із ч. 2 ст. 190 KK України на ч. 1 ст. 358 та ч. 2 ст. 384 КК України, було змінено статус позивача з потерпілого на свідка.
Крім того, у суді першої інстанції відповідач не заперечував щодо належності або допустимості вказаного вище висновку експерта за результатами проведення експертизи № КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2021 року за № 12021100080001513.
За таких обставин, враховуючи практику Верховного Суду, беручи до уваги його висновки, висновок експерта № КСЕ-19-23/24158, що складений судовими експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 29.06.2023 року за результатами проведення комплексної почеркознавчої експертизи, технічної експертизи документів та експертизи матеріалів, речовин і виробів, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2021 року за №. 12021100080001513, є належним та допустимим доказом у даній справі.
В окремо поданому клопотанні позивач просить суд апеляційної інстанції витребувати з матеріалів кримінальної справи № 759/18286/23, що перебуває у провадженні Святошинського районного суду міста Києва (суддя Косик Л.Г.), оригінал або завірену копію висновку експерта від 29.06.2023 року № КСЕ-19-23/24158 за результатами проведення комплексної почеркознавчої експертизи, технічної експертизи документів та експертизи матеріалів, речовин і виробів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.06.2021 за № 12021100080001513.
Клопотання мотивоване тим що, враховуючи думку відповідача щодо неналежності зазначеного вище висновку експерта та задля всебічного розгляду справи, для уникнення спірних питань, виникла необхідність в отриманні у законний спосіб та дослідженні вказаного доказу, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 759/18286/23, що перебуває у провадженні Святошинського районного суду міста Києва (суддя Косик Л.Г.).
А враховуючи його статус свідка у кримінальному провадженні № 12021100080001513 (кримінальна справа № 759/18286/23) на сьогоднішній день, він не має права, відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, отримати завірену копію висновку експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року та знайомитись з матеріалами зазначеної кримінальної справи.
Протокольною ухвалою від 30 жовтня 2025 року колегією суддів апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з матеріалів кримінальної справи.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Зайнудінов Андрій Михайлович просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНК Дек-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гоу Тревел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочний Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Чернігів Автогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомпанія «Альянс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла Траторія-Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «НАРС» участь своїх представник в судове засіданні не забезпечили. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутностіпредставників третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Р.К.-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Альянс-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНК Дек-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоу Тревел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Чернігів Автогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркомпанія «Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Траторія-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРС».
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , як позикодавцем,і ОСОБА_1 , як позичальником,було укладено чотири договори позики: від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 08 лютого 2019 року.
Так, 21 березня 2018 року між ОСОБА_2, як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, у простій письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальникові позику в сумі 67 500,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) доларів США готівкою, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначені в даному договорі (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. вказаного договору, позикодавець зобов'язаний передати позичальникові зазначену в п.1.1 суму в строк по 21 березня 2018 року включно. Факт передачі позикодавцем зазначеної суми позичальнику засвідчується розпискою позичальника. Повернення отриманої суми позики здійснюється позичальником рівними частинами у розмірі 6 750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США щомісячно по 21 число кожного місяця. Перша частина суми позики у розмірі 6 750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США повинна бути повернута позичальником по 21 квітня 2018 року включно, остання - по 21 січня 2019 року включно.
У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за договором, несумлінна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України - пункт 3.1. договору.
Сума позики вважається повернутою в момент передачі позикодавцю готівки - пункт 7.3. договору (а.с. 13-14 том 1).
Згідно з розпискою від 21 березня 2018року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 21 березня 2018 року суму позики в розмірі 67 500,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) доларів США та зобов'язувався повертати рівними частинами у розмірі 6 750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США щомісячно по 21 число кожного місяця, починаючи з квітня місяця 2018 року та, закінчуючи в січні місяці 2019 року. Виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позики забезпечує належним йому рухомим та нерухомим майном(а.с. 15 том 1).
18 червня 2018 року між ОСОБА_2, як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, у простій письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальникові позику в сумі 67 500,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) доларів США готівкою, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначені в даному договорі (пункт 1.1. договору).
Пунктами 2.1.-2.3. договору передбачено, що позикодавець зобов'язаний передати позичальникові зазначену в п.1.1 суму в строк по 18 квітня 2019 року включно. Факт передачі позикодавцем зазначеної суми позичальнику засвідчується розпискою позичальника. Повернення отриманої суми позики здійснюється позичальником рівними частинами у розмірі 6750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США щомісячно, по 18 число кожного місяця. Перша частина суми позики у розмірі 6 750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США повинна бути повернута позичальником по 18 липня 2018 року включно, остання - по 18 квітня 2019 року включно.
У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за договором, несумлінна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України - пункт 3.1. договору.
Сума позики вважається повернутою в момент передачі позикодавцю готівки - пункт 7.3. договору (а.с. 16-17 том 1).
Відповідно до розписки від 18 червня 2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 18 червня 2018 року суму позики в розмірі 67 500,00 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) доларів США та отриману суму грошових коштів зобов'язувався повертати рівними частинами у розмірі 6 750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) доларів США щомісячно по 18 число кожного місяця, починаючи з липня місяця 2018 року та, закінчуючи в квітні місяці 2019 року. Виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позики забезпечує належним йому рухомим та нерухомим майном(а.с. 18 том 1).
За умовами укладеного між сторонами договору позики від 19 липня 2018 року позикодавець ОСОБА_2 передає позичальникові ОСОБА_1 позику в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) доларів США готівкою, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму та сплатити проценти від суми позики в строки і у порядку, зазначені в даному договорі (пункт 1.1. договору).
За пунктами 2.1.-2.4. договору сторони передбачили, що позикодавець зобов'язаний передати позичальникові зазначену в п.1.1 суму в строк по 19.07.2018 року включно. Факт передачі позикодавцем зазначеної суми позичальнику засвідчується розпискою позичальника. Повернення отриманої суми позики здійснюється позичальником рівними частинами у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) доларів США щомісячно, по 19 число кожного місяця. Перша частина суми позики у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) доларів США повинна бути повернута позичальником по 19 серпня 2018 року включно, остання - по 19 травня 2019 року включно. За користування грошовими коштами позичальник щомісяця, у день повернення частини суми позики, сплачує позикодавцю проценти в розмірі 3,5 %, які нараховуються на залишок суми позики (фактичну заборгованість за цим договором).
У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за договором, несумлінна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України - пункт 3.1. договору.
Сума позики вважається повернутою в момент передачі позикодавцю готівки - пункт 7.3. договору (а.с. 16-17 том 1).
Згідно з розпискою від19 липня 2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 19 липня 2018 року суму позики в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) доларів США та отриману суму позики зобов'язувався повертати, а проценти від суми позики сплачувати відповідно до умов договору позики. Виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позики забезпечує належним йому рухомим та нерухомим майном(а.с. 21 том 1).
08 лютого 2019 року між ОСОБА_2, як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, у простій письмовій формі укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальникові позику в сумі 377 000,00 (триста сімдесят сім тисяч) гривень готівкою, а позичальник зобов'язується повернути отриману суму позики в строки і у порядку, зазначені в даному договорі (пункт 1.1. договору).
Сторони визначили, що позикодавець зобов'язаний передати позичальникові зазначену в п.1.1. суму позики 08.02.2019 року; факт передачі позикодавцем зазначеної суми позичальнику засвідчується розпискою позичальника; повернення отриманої суми позики позичальник зобов'язується здійснити по 01.04.2019 року включно - пункти 2.1.-2.3. договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань за договором, несумлінна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України - пункт 3.1. договору.
Сума позики вважається повернутою в момент передачі позикодавцю готівки - пункт 7.3. договору (а.с. 22-23 том 1).
Відповідно до розписки від 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 08 лютого 2019 року суму позики 377 000,00 (триста сімдесят сім тисяч) гривень. Отриману суму позики зобов'язувався повернути відповідно до умов договору позики. Виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позики забезпечує належним йому рухомим та нерухомим майном(а.с. 24 том 1).
Із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не оспорює факт укладення з позивачем ОСОБА_2 чотирьох договорів позики: від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 08 лютого 2019 року та одерження коштів у борг грошових коштів в сумах, зазначених у договорах.
Спір між сторонами полягає у обсязі виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами позики.
Відповідач ОСОБА_1 посилається на наявність у нього розписки кредитора ОСОБА_2 , якою він підтверджує отримання платежів, що підтверджують погашення зобов'язань за усіма договорами позики, і зазначена розписка міститься на звороті договору позики-4 (від 08.02.2019 року), копія якої надана ним до відзиву на позовну заяву (а.с. 119- 120, 121 том 1).
Спростосуючи доводи відповідача щодо погашення ним зобов'язань за усіма договорами позики, позивач наполягав на тому, що надана відповідачем до відзиву копія примірника договору позики-4 (від 08 лютого 2019 року) містить сфальсифіковані записи щодо дат, сум і валюти виконання зобов'язання. Посилається на те, що 06 грудня 2019 року відповідач зі свого мобільного номера НОМЕР_1 (належність цього номеру саме відповідачу підтверджується витягом інформації про ТОВ «Газова компанія Альянс», де відповідач є єдиним учасником і керівником) у месенджері WhatsApp направляв йому фотографію цього ж екземпляра договору позики-4 (від 08 лютого 2019 року), і він містив інші записи щодо дат та сум погашення заборгованості, а саме: «$ 1.200 (13.02)»; 20.000 (15.02)»; 27.000 (21.02)»; 28.100 (08.03)»; 25.800 (24.03)»; 20.000 (27.03)»; «$ 8.285 (27.03)» - грошові кошти отримав 27.03.2019» (а.с. 237 -238 том 1). На інших трьох договорах позики будь-які записи про повернення сум позики відсутні.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду висновок експертного дослідження, а також висновок експерта за результатом проведення судової фототехнічної експертизи (а.с. 129-134, 135-145 том 2).
Відповідно до висновку судового експертного дослідження № ЕД-19/111-21/17037-КТ від 15 квітня 2021 року у наданому на дослідження мобільному телефоні «Apple» моделі « А1865 » (належному ОСОБА_2 ), код ІМЕІ: НОМЕР_3 , у програмі «WhatsApp Messenger», виявлено два вхідних повідомлення від абонента НОМЕР_4 (ОСОБА_1) за дату 06.12.2019, надіслані о 17:24:33 (UTC+2) та 17:24:36 (UTC+2), у яких надіслано два графічні файли.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-21/18155-ФП від 27 квітня 2021 року, складеним за наслідками проведення судової фототехнічної експертизи, на другому аркуші наданої копії договору позики від 08 лютого 2019 року (Договір позики-4 доданий до відзиву) та в графічному файлі «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» (отриманий через WhatsApp) зображений один і той самий документ; у зображенні із графічного файлу «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» в порівнянні із зображенням на другому аркуші наданої копії договору позики від 08 лютого 2019 року відсутні символи «$» зліва від написів «20.000 (27.03)», «25.800 (24.03)», «28.100 (08.03)», «27.000 (21.02)», «20.000 (15.02)» та відсутності написи «$ 31200 (08.02)», «$ 13.415 (25.03)», «$ 11960 (26.03)»; в наданому на експертизу графічному файлі «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» ознак внесення змін (монтажу) не виявлено.
Згідно витягу з кримінального провадження № 12021100080001513 від 04 червня 2021 року слідчим Святошинського управлінням поліції ГУНП у м. Києві було внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме- щодо заволодіння його майном шляхом зложивання його довірою з боку громадянина ОСОБА_1 , що завдало ОСОБА_2 значну матеріальну шкоду, проводилось досудове розслідування (а.с. 179 том 3).
В межах вказаного кримінального провадження 03 січня 2023 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва постановив ухвалу (справа №759/12/23), якою задовольнив клопотання слідчого про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , і 13 січня 2023 року на підставі вищезазначеної ухвали було проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено, серед іншого, договори позики, що укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08 лютого 2019 року, від 19 липня 2018 року, 18 червня 2018 року, від 21 березня 2018 року, що підтверджується протоколом обшуку (а.с. 57-92 том 3).
Постановою від 12 квітня 2023 року слідчим Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві було призначено в кримінальному провадженні №12021100080001513 від 04 червня 2021 року комплексну технічну експертизу документів та експертизу матеріалів речовин та виробів, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Відповідно висновку експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року:
1) Цифрові рукописні записи «$ 31.200 (08.02)»; «$ 1.200 (13.02)»; «$ 20.000 (15.02)»; «$ 27.000 (21.02)»; «$ 28.100 (08.03)»; «$ 25.800 (24.03)»; «$ 20.000 (27.03)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)», розташовані на тильній стороні договору позики від 08.02.2019, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою;
2) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, під графою «Позикодавець» у цифрових рукописних записах: «$ 31.200 (08.02)»; «$ 1.200 (13.02)»; «$ 20.000 (15.02)»; «$ 27.000 (21.02)»; «$ 28.100 (08.03)»; «$ 25.800 (24.03)»; «$ 20.000 (27.03)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; мало місце зміна первинного змісту, а саме дописка символу «$» біля цифрових рукописних записів «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; дописка цифрового рукописного запису «$ 31.200 (08.02)» до цифрових рукописних записів «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; під графою «Позичальник» у цифрових рукописних записах: «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)» мало місце зміна первинного змісту, а саме дописка цифрових рукописних записів «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)» до цифрового рукописного запису «$ 8.285 (27.03)»;
3) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, під графою «Позикодавець» та «Позичальник», первинний зміст цифрових рукописних записів - «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)» та «$ 8.285 (27.03)»;
4) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, цифрові рукописні записи під графами «Позикодавець» та «Позичальник» - «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; 27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; «$ 8.285 (27.03)» та цифрові рукописні записи під графами «Позикодавець» та «Позичальник» - «$ 31.200 (08.02)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)» разом із символом «$» біля цифрових рукописних записів «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)», виконано з використанням одного типу пишучого приладу - пастами кулькових ручок синіх відтінків;
5) Фарбові матеріали, якими виконано рукописні записи на тильній стороні, представленого на експертизу Договору позики від 08.02.2019, а саме: знаку «$» поряд з цифровим записом «31.200 (08.02)»; цифрового запису «31.200 (08.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «20.000 (15.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «27.000 (21.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «28.100 (08.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «25.800 (24.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «20.000 (27.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «13.415 (25.03)»; цифрового запису «13.415 (25.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «11.960 (26.03)»; цифрового запису «11.960 (26.03)» мають між собою спільну родову належність та відрізняються від фарбових матеріалів, якими виконані усі інші досліджувані написи;
6) Фарбові матеріали, якими виконано рукописні записи на тильній стороні, представленого на експертизу Договору позики від 08.02.2019, а саме: знаку «$» поряд з цифровим записом «1.200 (13.02)»; цифрового запису «1.200 (13.02)»; цифрового запису «20.000 (15.02)»; цифрового запису «27.000 (21.02)»; цифрового запису «28.100 (08.03)»; цифрового запису «25.800 (24.03)»; цифрового запису «20.000 (27.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «8.285 (27.03)»; цифрового запису «8.285 (27.03)» мають між собою спільну родову належність та відрізняються від фарбових матеріалів, якими виконані усі інші досліджувані написи (а.с. 89-122 том 4).
Надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, суд першої інстанції погодився із позицією позивача про відсутність підстав брати до уваги записи про погашення заборгованості на фотокопії зворотного боку договору позики від 08 лютого 2019 року, наданої відповідачем ОСОБА_1 разом з письмовими запереченнями на позов, з огляду на наявність в них дописок та виправлень.
Суд першої інстанції віддав перевагу фотокопії вказаного документу (договору позики від 08 лютого 2019 року), яка міститься на аркуші справи 237-238 том 1, оскільки саме до документу в такому стані були внесені виправлення (символу «$» біля цифрових рукописних записів «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; дописка цифрового рукописного запису «$ 31.200 (08.02)» до цифрових рукописних записів «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; під графою «Позичальник» у цифрових рукописних записах: «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)» мало місце зміна первинного змісту, а саме дописка цифрових рукописних записів «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)» до цифрового рукописного запису «$ 8.285 (27.03)»), що встановлено висновком експертизи № КСЕ-19-23/24158 від 29червня 2023 року.
Судом встановлено, що за договором позики-1 від 21 березня 2018 року відповідач свої зобов'язання виконав частково в сумі 61298,00 гривень, що є еквівалентом 2 596,94 доларів США, а саме: відповідач повернув шляхом безготівкових переказів на карту позивача: 09.12.2019 року суму позики 14999,00 гривень, що еквівалентно 632,34 доларів США (14 999,00 гривень: 23,72 (офіційний курс гривні до долара США станом на 09.12.2019) = 632,34 доларів США),09.12.2019 в сумі 14999,00 гривень, що еквівалентно 632,34 доларів США; 09.12.2019 в сумі 1200,00 гривень, що еквівалентно 50,59 доларів США (1200,00 гривень : 23,72 = 50,59 доларів США),16.12.2019 в сумі 14999,00 гривень, що еквівалентно 638,53 доларів США (14 999,00 гривень : 23,49 (офіційний курс гривні до долара США станом на 16.12.2019) = 638,53 доларів США); 17.12.2019 в сумі 10051,00 гривень, що еквівалентно 427,88 доларів США (10051,00 гривень: 23,49 (офіційний курс гривні до долара США станом на 17.12.2019) = 427,88 доларів США); 18.12.2019 в сумі 5050,00 гривень, що еквівалентно 215,26 доларів США (5050,00 гривень: 23,46 (офіційний курс гривні до долара США станом на 18.12.2019) = 215,26 доларів США).
Заборгованість за договором позики-2 від 18 червня 2018 року та договором позики-3 від 19 липня 2018 року відповідачем повністю не погашена.
Сума позики за договором позики-4 від 08 лютого 2019 року повернута відповідачем майже у повному обсязі, про що були зроблені відповідні записи на примірнику відповідача вказаного договору. Зазначене підтверджує і сам позивач у своїх заявах по суті та заявах з процесуальних питань. Так, відповідачем було повернуто:13.02.2019 - 1200,00 доларів США, що еквівалентно 32400,00 гривень (1200,00 доларів США х 27,00 (офіційний курс гривні до долара США станом на 13.02.2019 року) = 32400,00 гривень); 15.02.2019 - 20 000,00 гривень; 21.02.2019 - 27 000,00 гривень;08.03.2019 - 28 100,00 гривень; 24.03.2019 - 25 800,00 гривень; 27.03.2019 - 20 000,00 гривень.
Зазначені суми та дати записані на зворотній сторінці (внизу ліворуч) примірника договору позики-4від 08 лютого 2019 року, що зберігався у відповідача ОСОБА_1 . Підсумкова сума у розмірі 153300 гривень (32400,00 гривень + 20000,00 гривень + 27000,00 гривень + 28100,00 гривень + 25800,00 гривень + 20000,00 гривень = 153 300,00 гривень) була записана позивачем, і поруч з нею був поставлений його особистий підпис.
Крім того, відповідачем 27.03.2019 року було повернуто 8285,00 доларів США (8285,00 доларів США х 26,98 (офіційний курс гривні до долара США станом на 27.03.2019) = 223529,30 гривень), про що також було зроблено запис на зворотній сторінці (внизу праворуч) примірника договору позики-4від 08 лютого 2019 року, що зберігався у відповідача.
Отже, загальна сума, що була повернута відповідачем позивачу за договором позики-4 від 08 лютого 2019 року становить 376829,30 гривень (153300,00 гривень + 223529,30 гривень = 376 829,30 гривень), що з допустимою арифметичною похибкою (курс валюти) відповідає 377000,00 гривень суми позики.
Позивач не пред'являв до відповідача вимог за договором позики-4 від 08 лютого 2019 року та, відповідно до його заяви про зменшення розміру позовних вимог, вважав заборгованість відповідача за договором позики від 08 лютого 2019 року погашеною, а суму позики за цим договором- повернутоювідповідачем (а.с. 173-176 том 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем доведено належними та допустими доказами факт укладення між сторонами договорів позики та отримання коштів відповідачем. Оскільки грошові кошти за договорами позикивід 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року відповідачем не повернуті, що свідчить про невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, то наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основного боргу за договорами позикивід 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, який за договором позикивід 21 березня 2018 рокустановить розмір 64 903,06 доларів США неповернутої суми позики, за договором позикивід 18 червня 2018 року - 67 500,00 доларів США неповернутої суми позики, за договором позикивід 19 липня 2018 року, що складається із 40 000,00 доларів СШАнеповернутої суми позикита 13954,84 доларів США- проценти за користування позикою.
Посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції, в межах заявлених позивачем позовних вимог, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за договорами позики від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року з урахуванням 3 % річних за весь час прострочення щомісячних платежів, а саме: за договорами позики від 18 червня 2018 року - три проценти річних від простроченої суми позикистановить суму 2 331,80 доларів США(за період з 19 липня 2018 року по 27 січня 2020 року); за договором позики від 19 липня 2018 року - 1278,57 доларів США (за період 20 серпня 2018 року по 27 січня 2020 року).
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Письмова форма договору позики, з огляду на його реальний характер, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, провадження № 61-33115св18, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, провадження № 61-20376св18,від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, провадження №61-42076св18, та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц, провадження № 61-47793св18.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем визнані обставини укладення між ним та позивачем у письмовій формі договорів позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 08 лютого 2019 року, отримання ним у борг грошових коштів за цими договорами у ОСОБА_2 і вказані обставини, в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Спір між сторонами полягає у обсязі виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами позики.
Відповідач ОСОБА_1 посилався на наявність у нього розписки кредитора ОСОБА_2 , якою останній підтверджує отримання платежів на виконання договорів позики у готівковій формі і зазначена розписка міститься на звороті договору позики від 08 лютого 2019 року, копія якої надана ним до відзиву на позовну заяву (а.с. 119- 120, 121 том 1).
Із наданої відповідачем копії договору позики від 08 лютого 2019 року, укладеного ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, вбачається, що зі зворотного боку договору позики після друкованого тексту договору у графі «підписи сторін» містяться рукописні записи «$ 31.200 (08.02)»; «$ 1.200 (13.02)»; «$ 20.000 (15.02)»; «$ 27.000 (21.02)»; «$ 28.100 (08.03)»; «$ 25.800 (24.03)»; «$ 20.000 (27.03)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)» - грошові кошти отримав 27.03.2019» (а.с. 121 том 1).
Взявши за основу вказані платежі за наданим ним примірником договору позики від 08 лютого 2019 року в еквіваленті іноземної валюти (долар США), відповідач стверджував, що у готівковій формі він передав позивачеві загальну суму 186 960,00 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США.
Решту суми боргу він перерахував позивачеві на його банківську картку MASTERCard world # НОМЕР_5 (банк емітент картки Монобанк, картка дійсна до 10/2024 року) наступними сумами: 09.12.2019 року у сумі 14 999,00 грн. (чек транзакції TS200585, час транзакції 14:22:01), та у сумі 14 999,00 грн. (чек транзакції TS200585, час транзакції 14:18:37), а також у сумі 1 200,00 грн. (чек транзакції TS200585 час транзакції 14:24:48); 16.12.2019 року у сумі 14 999,00 грн. (чек транзакції TS209171, час транзакції 11:53:26); 17.12.2019 року у сумі 10 051,00 грн. (чек транзакції TS212614, час транзакції 22:44:51); 18.12.2019 року у сумі 5 050,00 грн. (чек транзакції TS212853, час транзакції 14:52:24)., а всього загальна сума повернутих ним грошових коштів у безготівковій формі склала 61 298 (шістдесят одна тисяча двісті дев'яносто вісім) гривень, що у доларовому еквіваленті складає 2 584 доларів (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) доларів США за офіційним курсом НБУ 23,72 грн. за 1 долар США на грудень 2019 року.
За підрахунками відповідача загальна сума, яку він повернув позивачеві у готівковій та безготівковій формі складає 189 544,00 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) долари США (186 960,00 доларів США+ 2 584,00 доларів США), що вказує, за твердженням відповідача, про те, що він повнстю розрахувався з позивачем за договорами позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 08 лютого 2019 року (а.с. 119-123 том 1).
Спростосуючи доводи відповідачащодо погашення зобов'язань за усіма договорами позики, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15 квітня 2021 року, зазначав, що заборгованість за договорамипозики від 18 червня 2018 року та 19 липня 2018 року не погашена, а сума позики відповідачем не повернута у повному розмірі; розмір позовних вимог за договором позики від 21 березня 2018 року щодо стягнення неповернутої суми позики підлягає зменшенню з 67 500,00 доларів США до 64 903,06 доларів США; заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики від 08 лютого 2019 року слід вважати погашеною, а суму позики - повернутою(а.с. 173-176 том 1).
Позивач наполягав на тому, що надана відповідачем до відзиву копія примірника договору позики-4 (від 08 лютого 2019 року) містить сфальсифіковані записи щодо дат, сум і валюти виконання зобов'язання. Долучив до матеріалів справи фотокопію цього ж примірника договору позики-4(від 08 лютого 2019 року), який 06 грудня 2019 року відповідач зі свого мобільного номера НОМЕР_1 у месенджері WhatsApp направляв йому (позивачу).
З фотокопії примірника договору позики-4 від 08 лютого 2019 року, що надана позивачем, вбачається, що у ньому містяться інші записи щодо дат та сум погашення заборгованості, а саме: «$ 1.200 (13.02)»; 20.000 (15.02)»; 27.000 (21.02)»; 28.100 (08.03)»; 25.800 (24.03)»; 20.000 (27.03)»; «$ 8.285 (27.03)» - грошові кошти отримав 27.03.2019» (а.с. 237 -238 том 1).
На інших трьох договорах позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року будь-які записи про повернення сум позики відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Як встановлено судом першої інстанції й це вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивача Київським науково-досліднимекспертно-криміналістичним центром МВС України проведено комп'ютерно-технічне дослідження для подальшого надання висновку експертного дослідження до суду, зокрема у цивільній справі № 757/4184/20-ц, а також судову фототехнічну експертизу (а.с. 129-134, 135-145 том 2).
Відповідно до висновку судового експертного дослідження № ЕД-19/111-21/17037-КТ від 15 квітня 2021 року у наданому на дослідження мобільному телефоні «Apple» моделі «А1865» (належному ОСОБА_2 ), код ІМЕІ: НОМЕР_3 , у програмі «WhatsApp Messenger», виявлено два вхідних повідомлення від абонента НОМЕР_4 ( ОСОБА_1 ) за дату 06.12.2019, надіслані о 17:24:33 (UTC+2) та 17:24:36 (UTC+2), у яких надіслано два графічні файли.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-21/18155-ФП від 27 квітня 2021 року, складеним за наслідками проведення судової фототехнічної експертизи, на другому аркуші наданої копії договору позики від 08 лютого 2019 року (Договір позики-4 доданий до відзиву) та в графічному файлі «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» (отриманий через WhatsApp) зображений один і той самий документ; у зображенні з графічного файлу «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» в порівнянні з зображенням на другому аркуші наданої копії договору позики від 08 лютого 2019 року відсутні символи «$» зліва від написів «20.000 (27.03)», «25.800 (24.03)», «28.100 (08.03)», «27.000 (21.02)», «20.000 (15.02)» та відсутні написи «$ 31200 (08.02)», «$ 13.415 (25.03)», «$ 11960 (26.03)»; в наданому на експертизу графічному файлі «0a84dff9-856d-4e58-9025-b739980932d1.jpg» ознак внесення змін (монтажу) не виявлено.
У рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04червня 2021 року за № 12021100080001513 за заявою ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме щодо заволодіння його майном шляхом зложивання його довірою з боку громадянина ОСОБА_1 , що завдало ОСОБА_2 значну матеріальну шкоду, було призначенокомплексну технічну експертизу документів та експертизу матеріалів речовин та виробів, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Відповідно до висновку експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року:
1) Цифрові рукописні записи «$ 31.200 (08.02)»; «$ 1.200 (13.02)»; «$ 20.000 (15.02)»; «$ 27.000 (21.02)»; «$ 28.100 (08.03)»; «$ 25.800 (24.03)»; «$ 20.000 (27.03)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)», розташовані на тильній стороні договору позики від 08.02.2019, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою;
2) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, під графою «Позикодавець» у цифрових рукописних записах: «$ 31.200 (08.02)»; «$ 1.200 (13.02)»; «$ 20.000 (15.02)»; «$ 27.000 (21.02)»; «$ 28.100 (08.03)»; «$ 25.800 (24.03)»; «$ 20.000 (27.03)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; мало місце зміна первинного змісту, а саме дописка символу «$» біля цифрових рукописних записів «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; дописка цифрового рукописного запису «$ 31.200 (08.02)» до цифрових рукописних записів «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; під графою «Позичальник» у цифрових рукописних записах: «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)»; «$ 8.285 (27.03)» мало місце зміна первинного змісту, а саме дописка цифрових рукописних записів «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)» до цифрового рукописного запису «$ 8.285 (27.03)»;
3) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, під графою «Позикодавець» та «Позичальник», первинний зміст цифрових рукописних записів - «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)» та «$ 8.285 (27.03)»;
4) На тильній стороні (зі зворотного боку) Договору позики від 08.02.2019, цифрові рукописні записи під графами «Позикодавець» та «Позичальник» - «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; 27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)»; «$ 8.285 (27.03)» та цифрові рукописні записи під графами «Позикодавець» та «Позичальник» - «$ 31.200 (08.02)»; «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)» разом із символом «$» біля цифрових рукописних записів «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)», виконано з використанням одного типу пишучого приладу - пастами кулькових ручок синіх відтінків;
5) Фарбові матеріали, якими виконано рукописні записи на тильній стороні, представленого на експертизу Договору позики від 08.02.2019, а саме: знаку «$» поряд з цифровим записом «31.200 (08.02)»; цифрового запису «31.200 (08.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «20.000 (15.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «27.000 (21.02)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «28.100 (08.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «25.800 (24.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «20.000 (27.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «13.415 (25.03)»; цифрового запису «13.415 (25.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «11.960 (26.03)»; цифрового запису «11.960 (26.03)» мають між собою спільну родову належність та відрізняються від фарбових матеріалів, якими виконані усі інші досліджувані написи;
6) Фарбові матеріали, якими виконано рукописні записи на тильній стороні, представленого на експертизу Договору позики від 08.02.2019, а саме: знаку «$» поряд з цифровим записом «1.200 (13.02)»; цифрового запису «1.200 (13.02)»; цифрового запису «20.000 (15.02)»; цифрового запису «27.000 (21.02)»; цифрового запису «28.100 (08.03)»; цифрового запису «25.800 (24.03)»; цифрового запису «20.000 (27.03)»; знаку «$» поряд з цифровим записом «8.285 (27.03)»; цифрового запису «8.285 (27.03)» мають між собою спільну родову належність та відрізняються від фарбових матеріалів, якими виконані усі інші досліджувані написи.
Завірена слідчим Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Діхтієвським А.П. копія висновку експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року долучена судом першої інстанції до матеріалів справи (а.с. 89-122 том 4).
В цій справі сторона відповідача не заявляла в суді першої інстанції клопотання про проведення судової експертизи, у тому числі, комплексної технічної експертизи документів та експертизи матеріалів речовин та виробів.
Суд першої інстанції вірно врахував та дослідив висновок експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року, виконаний в рамках кримінального провадження № 12021100080001513, внесеного до Єдиного реєустру досудових рослідувань за заявою ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме щодо заволодіння його майном шляхом зложивання його довірою з боку громадянина ОСОБА_1 , що завдало ОСОБА_2 значну матеріальну шкоду, який містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні та підтверджує, що на тильній стороні (зі зворотного боку) договору позики від 08 лютого 2019 року, під графою «Позикодавець» у цифрових рукописних записах мало місце зміна первинного змісту документа, а саме дописка символу «$», дописка цифрового рукописного запису «$ 31.200 (08.02)», «$ 13.415 (25.03)»; «$ 11.960 (26.03)», а первинний зміст цифрових рукописних записів - «$ 1.200 (13.02)»; «20.000 (15.02)»; «27.000 (21.02)»; «28.100 (08.03)»; «25.800 (24.03)»; «20.000 (27.03)» та «$ 8.285 (27.03)».
Та обставина, що комплексна технічна експертиза документів та експертизаматеріалів речовин та виробів проведена не за ухвалою суду у цивільній справі не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, що відповідає положенням статті 102 ЦПК України, та обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, а сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у цивільній справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Суд першої інстанції, з дотриманням вимог процесуального закону, оцінив вищевказані висновки судового експертного дослідження № ЕД-19/111-21/17037-КТ від 15 квітня 2021 року, судового експерта № СЕ-19/111-21/18155-ФП від 27 квітня 2021 року та судового експерта № КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, дійшов обгрунтованого висновку про те, що надана відповідачем копія договору позики від 08 лютого 2019 року, з відмітками про повернення грошових коштів, оригінал якого зберігався у відповідача та був об?єктом експертного дослідження, не містить достовірних даних про виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договорами позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 08 лютого 2019 року на суму 186 960,00 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США.
Врахувавши первинний зміст цифрових рукописних записів, вчинених на договорі позики від 08 лютого 2019 року, та наявність боргового документа (договору позики від 08 лютого 2019 року) у боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані обставини підтверджують виконання відповідачем свого обов'язкуперед позикодавцем (позивачем) саме за договором позики від 08 лютого 2019 року в сумі 377000,00 гривень.
Доказів виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за іншими договорами позики від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року матеріали справи не містять та відповідачем під час судового розгляду справи не підтверджено.
Як зауважено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18): «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, встановивши наявність між сторонами правовідносин за договором позики, які лише частково були виконані відповідачем за договором позики від 21 березня 2018 року, суд першої інстанції, із висновками якого погоджується і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення неповернутої частини суми позики, яка за договором позики від 21 березня 2018 року становить розмір 64 903,06 доларів США, за договором позики від 18 червня 2018 року - 67 500,00 доларів США, за договором позики від 19 липня 2018 року - 40 000,00 доларів США, а також 13954,84 доларів США процентів за користування позикою на узгоджених сторонами умовах договору від 19 липня 2018 року в межах дії договору за період з 20 липня 2018 року по 18 травня 2019 року.
Також колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення 3 % річних з боржника відповідно до вимог статті 625 ЦК України, оскільки права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стаття 625 ЦК Українивизначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з повернення заборгованості за договорами позики, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України у визначеному судом розмірі та за вказаний періодв межах заявлених позивачем вимог в цій частині за договорами позики від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що факт підробки чи фальсифікації записів на договорі позики від 08 лютого 2019 року з його боку не підтверджено ні вироком суду, ні результатами проведеної експертизи №КСЕ-19-23/24158 від 29.06.2023 року у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування 04.06.2021року за №12021100080001513, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо належного виконання відповідачем договорів позики, що є предметом доказування у цій справі, оскільки цивільний суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні, тощо).
Проте, цивільний суд зобов'язаний дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників цивільної справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення цивільної справи, в тому числі, шляхом оцінки матеріалів кримінального провадження у сукупності з іншими доказами.
Отже, якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ЦПК України, містять інформацію про предмет доказування в цивільному провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження, зокрема, висновку експерта, виконаного в рамках кримінального провадження, в порядку цивільного судочинства, якщо на момент розгляду справи у цивільному провадженні вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Посилання відповідача на те, що висновок експерта №КСЕ-19-23/24158 від 29 червня 2023 року за результатами проведення експертизи у рамках кримінального провадження №12021100080001513 не може бути використаний судом при вирішенні спору у цивільній справі з огляду на те, що він здобутий з порушенням норм законодавства, а саме внаслідок розголошенням даних досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021100080001513 слідчим Святошинського УП ГУ НП у м. Києві, а відтак, є недопустимим доказому цивільній справі, є безпідставним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду копію цього висновку експерта, яку засвідчив слідчий, і для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження №12021100080001513, стосується предмета доказування у цій справі й оцінка цьому висновку була надана судом першої інстанції з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема, статей 76 - 79 ЦПК України.
Інші доводивідповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вонине підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договорів позики, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується борговими документами - договорами позики грошей від 21 березня 2018 року, від 18 червня 2018 року, від 19 липня 2018 року та розписками до них, умови яких останній не виконав, тому правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 189 968,27 доларів США.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: