Справа № 756/13426/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7627/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року в кримінальному провадженні №12025100050002145 від 27.08.2025 про арешт майна,-
Слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП в місті Києві ОСОБА_8 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна.
Просила накласти арешт на майно у вигляді заборони користування, розпоряджання та відчуження будь-кому і будь-яким чином зазначеними речовими доказами, яке було вилучено 27.08.2025 під час проведення особистого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, у затриманого ОСОБА_7 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Росо Х7» в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;
- гаманець чорного кольору та навушники марки «JBL» синього кольору;
- рюкзак «New Balance» сірого кольору;
- 73 гривні;
- Кільце.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначала, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002145 від 27.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий вказувала, що у ході досудового розслідування встановлено, що з 24.04.2025 на посаді курсанта 4 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_4 проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та день, але не пізніше ніж 27.08.2025, перебуваючи за невстановленою адресою, використовуючи всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою свого мобільного телефону, за допомогою месенджеру «Телеграм», у невстановленої на даний час особи замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), у великих розмірах, отримавши яку ОСОБА_7 27.08.2025, приблизно о 17 год. 38 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, був зупинений працівниками поліції та за результатами проведення слідчих дій у останнього вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною масою 4,289 грама, що становить великий розмір.
27.08.2025 в ході проведення особистого обшуку в порядку ст. 208 КПК України у затриманого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Росо Х7» в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , який поміщено до спец пакету №ICR0000670; гаманець чорного кольору та навушники марки «JBL» синього кольору, які поміщено до спец пакету №ICR0129336; рюкзак «New Balance» сірого кольору, який поміщено до спец пакету № SUD3096491; 73 гривні, які поміщено до спец пакету №ICR0129317; кільце, яке поміщено до спец пакету №ICR0129337.
Вилучені речі постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 від 28.08.2025 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З метою забезпечення збереження речових доказів та слідів, які залишились на них, та з метою повного та всебічного проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор просять накласти арешт на тимчасово вилучене майно (речові докази), а саме на: мобільний телефон марки «Росо Х7» в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , який поміщено до спец пакету №ICR0000670; гаманець чорного кольору та навушники марки «JBL» синього кольору, які поміщено до спец пакету №ICR0129336; рюкзак «New Balance» сірого кольору, який поміщено до спец пакету № SUD3096491; 73 гривні, які поміщено до спец пакету №ICR0129317; кільце, яке поміщено до спец пакету №ICR0129337, у вигляді заборони користування, розпоряджання та відчуження будь-кому і будь-яким чином зазначеними речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Накладено арешт на майно вилучене 27.08.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, у затриманого ОСОБА_7 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Росо Х7» в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;
- гаманець чорного кольору та навушники марки «JBL» синього кольору;
- рюкзак «New Balance» сірого кольору;
- 73 гривні;
- Кільце.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства.
Зазначив, що матеріалами поданими в його обґрунтування доведено, що майно вилучене під час обшуку затриманої особи 27.08.2025, є речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100050002145, з метою забезпечення збереження речових доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна та вважав, виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, що орган досудового розслідування обґрунтовано звернувся з клопотанням про арешт майна.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , 22.09.2025 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання слідчого та зобов'язати повернути майно власнику.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала, є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою.
Зазначив, що судове рішення постановлено з істотними порушеннями чинного кримінального законодавства, майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Стверджував, що клопотання слідчого та матеріали якими обґрунтовано не відповідає дійсності.
Зазначив, що арешт майна порушує право власності добросовісного власника.
Зазначив, що відсутні обґрунтування визнання майна речовими доказами.
Стверджував, що ухвала про арешт майна не виправдовує його мету та не відповідає завданням кримінального провадження, не є розумним, доцільним та співрозмірним.
Зазначив, що відсутні підстави для вилучення мобільного телефону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, з наведених в ній підстав, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050002145 від 27.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
27.08.2025 в ході проведення особистого обшуку в порядку ст. 208 КПК України у затриманого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Росо Х7» в корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , який поміщено до спец пакету №ICR0000670; гаманець чорного кольору та навушники марки «JBL» синього кольору, які поміщено до спец пакету №ICR0129336; рюкзак «New Balance» сірого кольору, який поміщено до спец пакету № SUD3096491; 73 гривні, які поміщено до спец пакету №ICR0129317; кільце, яке поміщено до спец пакету №ICR0129337.
Вилучені речі постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 28.08.2025 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання, заперечення представника власника майна щодо його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, а також обставини кримінального провадження №12025100050002145 від 27.08.2025, та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, а також постановою слідчого від 28.08.2025вищевказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено відношення майна до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали твердження апелянта, що слідчим суддею під час розгляду питання щодо арешту майна не здійснено належної перевірки та не обґрунтовано правову підставу і мету такого арешту, не перевірено законність походження майна вилученого під час обшуку, адже такі твердження мають бути перевірені органом досудового розслідування, під час розслідування кримінального провадження №12025100050002145 від 27.08.2025.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4