ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21001/25
провадження № 3/753/7497/25
"27" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 01 жовтня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бондаренко М.С. для розгляду цієї справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 серпня 2025 року серії ЕПР № 415820, водійка ОСОБА_1 07 серпня 2025 року, о 22 год. 09 хв., у м. Києві на вул. Вишняківська, керувала транспортним засобом «Bmw», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у лікаря, результат позитивний - 0,35‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та її адвокат Мірвода А.М. у судове засідання не з'явились. Водночас адвокатом були подані заперечення, в яких остання зазначила, що проведений стосовно ОСОБА_1 огляд у закладі охорони здоров'я не відповідає вимогам Інструкції про порядок направлення та проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Зазначала, що лікар не дотримався встановленої процедури проведення огляду, а використання технічних приладів при його здійсненні свідчить про порушення порядку та ставить під сумнів його правильність.
Викладене, на переконання адвоката є підставою для закриття справи стосовно ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 415820 від 07 серпня 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 ; висновок «КМКЛ № 10», відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а саме 0,35‰ реєстраційна картка транспортного засобу; відеозапис з бодікамери поліцейського.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
Суддею перевірено заперечення висловлені щодо порушеннь при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та не встановлено таких при його оформленні.
Так, до справи долучено відеозапис із бодікамери працівників поліції із якого встановлено, що після зупинки під час первинного спілкування з ОСОБА_1 у останньої наявні явні ознаки алкогольного сп'яніння.
Далі на вимогу поліцейських пройти огляд на місці з використанням спеціального технічного приладу ОСОБА_1 відмовилась, у зв'язку з чим працівники поліції одразу запропонували їй пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я.
З матеріалів справи вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 був проведений лікарем-наркологом відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735.
За результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння з показником 0,35 проміле, що підтверджено відповідним висновком лікаря, оформленим належним чином та підписаним ним.
Посилання на те, що використання лікарем технічних засобів при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння свідчить про його незаконність, не відповідає вимогам чинної Інструкції.
Навпаки, Інструкція передбачає використання сертифікованих технічних засобів контролю, які застосовуються лікарем для визначення стану сп'яніння.
Так, відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень є обов'язковим саме у випадку встановлення наркотичного чи психотропного сп'яніння, тоді як визначення алкогольного сп'яніння може проводитися за допомогою спеціальних технічних засобів.
Таким чином, лабораторне дослідження є обов'язковим виключно для підтвердження наркотичного або психотропного сп'яніння.
Крім того, відповідно до п. 12 розділу ІІІ Інструкції про порядок направлення та проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або отримав тяжкі травми, обов'язково проводиться дослідження сечі (або іншого біологічного середовища у разі неможливості її відібрання) та крові на наявність алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я.
Отже, Інструкція також визначає окремий перелік випадків, коли відібрання біологічних зразків є необхідною складовою процедури.
Тому проведення огляду ОСОБА_1 лікарем-наркологом із застосуванням спеціальних технічних засобів повністю відповідає вимогам Інструкції, а доводи адвоката щодо нібито порушення порядку огляду є безпідставними.
Відтак, жодних порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення при дослідженні матеріалів та перегляді відеозаписів судом не встановлено.
Підсумовуючи, суддя вважає, що докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення на неї стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню її вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують її відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО