28 листопада 2025 р.Справа №160/34037/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/34037/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Партії «Громадська сила» про визнання протиправним та скасування рішення, -
28.11.2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Алейниченко Марія Миколаївна звернулася через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Партії «Громадська сила», в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 3-го етапу ХІ З'їзду Партії «Громадська сила» від 05.10.2025 року №1/3-Р-ХІ про затвердження Протоколу Конференції Дніпропетровської обласної організації Партії «Громадська сила» від 03 жовтня 2025 року щодо відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яких обрано від Партії «Громадська сила» в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та висунуто Дніпропетровською обласною організацією Партії «Громадська сила» та про відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Теслюка Ігоря Миколайовича, Булаха Михайла Михайловича та ОСОБА_2 , обраних від Партії «Громадська сила» в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, яких було висунуто Дніпропетровською обласною організацією Партії «Громадська сила».
Також разом із позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить суд зупинити дію рішення 3-го етапу ХІ З'їзду Партії «Громадська сила» від 05.10.2025 року №1/3-Р-ХІ про відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Теслюка Ігоря Миколайовича, Булаха Михайла Михайловича та Драгана Юрія Миколайовича - до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Партії «Громадська сила» про визнання протиправним та скасування рішення 3-го етапу ХІ З'їзду Партії «Громадська сила» від 05.10.2025 року №1/3-Р-ХІ.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та подальша реалізація Підгородненською міською територіальною виборчою комісією Дніпровського району Дніпропетровської області рішення керівного органу Партії «Громадська Сила» від 05.10.2025 року про відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за народною ініціативою взагалі унеможливить виконання рішення, унеможливить ефективний захист та унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких депутати Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертаються до суду. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.
За приписами п. 2 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суддя приходить до висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, сама лише незгода заявника з рішенням відповідача від 05.10.2025 року №1/3-Р-ХІ про затвердження Протоколу Конференції Дніпропетровської обласної організації Партії «Громадська сила» від 03 жовтня 2025 року щодо відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яких обрано від Партії «Громадська сила» в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та висунуто Дніпропетровською обласною організацією Партії «Громадська сила» та про відкликання депутатів Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 , Булаха Михайла Михайловича та ОСОБА_2 , обраних від Партії «Громадська сила» в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, яких було висунуто Дніпропетровською обласною організацією Партії «Громадська сила» ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності рішення відповідача, а також факт наявності порушення прав позивачів, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Разом з тим, суддя зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності рішення відповідача та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 року у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Також в суду є підстави вважати, що у випадку застосування заходу забезпечення позову фактично продовжено повноваження депутатів (позивачів) на час розгляду справи в суді, що поставить під сумнів виборчі права громадян України в частині права достроково припинити повноваження депутата місцевої ради шляхом його відкликання, що реалізується виборцями через відповідні організації політичної партії.
Суд зазначає, що порядок відкликання депутата місцевої ради регламентується нормами Закону України Про статус депутатів місцевих рад №93-IV від 11.07.2002 року (далі - Закон №93-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закон №93-IV повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі:
1) його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку;
3) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
4) обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;
5) обрання його депутатом іншої місцевої ради;
6) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі, або набрання законної сили рішенням суду, яким його притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, та застосовано покарання або накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
7-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання його активів чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
8) його смерті.
Підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою визначено розділом V Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
З аналізу вищезазначених приписів Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" вбачається, що право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою мають два суб'єкти, а саме: місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом; громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
При цьому, в залежності від того, ким ініційовано питання щодо внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, приписами Закону №93-IV визначено окремі порядки проведення процедури відкликання депутата.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
З огляду на зазначене вище, суддя приходить до висновку, що підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/34037/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Партії «Громадська сила» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна