28 листопада 2025 рокуСправа №160/29757/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65609, вул. Канатна, 83 м. Одеса 65, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
15 жовтня 2025 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення від 04.07.2025 № 912480109911 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за поданою заявою від 26.06.2025 року (повідомлення від 07.07.2025 0400-010226-8/129325).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30480,23 грн (80% від 38100.29 грн), встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум, до змін обставин.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним.
Ухвалою від 20 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі №160/29757/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
12 листопада 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується та вважає їх необґрунтованими, так як пенсія позивача перевищує 10 прожиткових мінімумів, тому встановлено обмеження в індексації пенсії, що проводиться в автоматичному режимі на територіальному рівні.
06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.06.2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (індексації) з 01.03.2025 року відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядає заяву - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 04.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №912480109911 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав.
Відповідач зазначав, посилаючись на постанову №209 від 25.02.2025 року, вказав, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115.
У 2025 році передбачено обмеження в індексації пенсій. Зокрема, пенсії, які перевищують 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (23610 грн) можуть мати обмеження щодо індексації.
Тож, позивачу обмежено розмір пенсії максимальним розміром, так як розмір пенсії перевищує 10 прожиткових мінімумів.
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Сторонами не заперечується, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням приписів Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків їх заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка визначає розмір пенсії за віком.
Аналіз норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що мінімальний розмір пенсії обчислений з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд враховує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.
Отже, враховуючи положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд констатує, що позивач має право на пенсію за віком, яка має становити суму не менше 80 відсотків його заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №360/367/24.
В цій справі спірними є дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 під час здійснення індексації його пенсії з 01.03.2025.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 сформував правовий висновок відповідно до якого під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124) підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 124, розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
У свою чергу, під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац 2 пункту 6 Постанови 124).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 № 209(далі - Постанова № 209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»(Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Суд зазначає, що індексація пенсії, зокрема у 2025 році, має здійснюватися із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії. При цьому, особі, на яку поширюються положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», така пенсія після здійснення відповідного перерахунку має становити не менше як 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислювалась пенсія, або не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 04.07.2025 року № 912480109911 з 01.03.2025 вбачається, що ПФУ проведено індексацію пенсії позивача у 2025 році шляхом множення розміру пенсії, визначеного під час попереднього перерахунку на коефіцієнт збільшення 1,115. При цьому, розмір пенсії який мав би отримувати позивач після цього перерахунку, з урахуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від 38100,29 грн (середньомісячний заробіток)) складає 30480,23 грн.
Однак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зменшило вказаний розмір пенсії до 23610 грн, визначивши це як обмеження в індексації з 01.03.2023 року - «-2667,30 грн», з 01.03.2024 року «-515,54 грн» та обмеження індексації з 01.03.2025 року - «-1643,69».
При цьому, як вже зазначено судом вище, позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (індексації) з 01.03.2025 року відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що розглядає заяву - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 04.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №912480109911 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав. Позивачу обмежено розмір пенсії максимальним розміром, так як розмір пенсії перевищує 10 прожиткових мінімумів
Суд зазначає, що в межах спірних правовідносин визначальною є обставина, що позивач є отримувачем пенсії на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Тобто, мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків.
Таким чином, ПФУ обмежено саме гарантований статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії, що не є тотожним обмеженню максимального розміру індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 11.10.2025.
Тож, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65609, вул. Канатна, 83 м. Одеса 65, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії та скасувати рішення від 04.07.2025 № 912480109911 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за поданою заявою від 26.06.2025 року (повідомлення від 07.07.2025 0400-010226-8/129325).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30480,23 грн (80% від 38100.29 грн), встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум, до змін обставин.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук