14 листопада 2025 рокуСправа №640/5653/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
16.02.2022 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546 від 11.01.2021;
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №326627 від 18.01.2021.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірними постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546 від 11.01.2021 року та №326627 від 18.01.2021 року Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві в особі Державної служби України з безпеки на транспорті було застосовано до позивача адміністративно-господарські штрафи у сумі 17 000 гривень кожний на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через відсутність у водія ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії на момент проведення перевірки та через відсутність у водія індивідуальної картки водія, відповідно. Однак позивачем зауважується, що, у першому випадку, відповідно до акту перевірки, водій вже на місці, до закінчення проведення перевірки надав у розпорядження перевіряючих посвідчення на право керування автотранспортним засобом серії НОМЕР_1 , про що є відповідний запис у акті перевірки. Стосовно другого випадку, позивачем наголошується, що позивач не є юридичною особою, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, тобто не є автомобільним перевізником, а, відтак, не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин. Крім того, позивач зауважує, що транспортний засіб, перевозив власне майно (щебінь), придбаний у ТОВ «БЕХІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР» для власного споживання у своїй господарській діяльності, що підтверджується ТТН № 000005794 от 22.11.2021 та ТТН №000006377 від 11.12.2021. Таким чином, вказаний транспортний засіб починаючи як на момент складання акту, так і на час винесення оскаржуваної постанови використовувався в своїй господарській діяльності, а тому застосування вказаного адміністративно-господарського штрафу по відношенню до позивача є безпідставним. З урахуванням викладеного, позивач не погоджується з вказаними постановами та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, прийнято позовну заяву ТОВ «КРОЛЛ-ТІМБЕР» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/5653/22. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
11 серпня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про долучення відео-доказів.
11 серпня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, 22.11.2021 інспекторами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення №013871 від 22.11.2021 та 11.12.2021 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення №000302 від 02.12.2021, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 05 2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, особу воді встановлено з ТТН№ S-000005794 від 22.11.2021- ОСОБА_1 . Під час перевірки посвідчення водія надано не було, про що внесено інформацію в акт № 297751 від 22.11.2021. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_3 , який належить позивачу. Твердження позивача про те, що він не є автомобільним-перевізником не відповідають дійсності і не заслуговують на увагу, що підтверджується ТТН від 22.11.2021 № S -000005794 та від 11.12.2021 № S -000005794. При здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено відсутність картки водія до цифрового тахографу, що унеможливлює належну перевірку режиму праці і відпочинку водія. Про те, що транспортний засіб марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_3 , обладнаний цифровим тахографом свідчить роздруківка з цифрового тахографу, яка була надана водієм під час перевірки. З наданої роздруківки видно, що особиста карта водія не використовувалася під час здійснення перевезень. Повідомленням від 22.12.2021 № 107448/19.1/24-21, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором № 0308301245038, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту № 297751 на 11.01.2022. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 28.12.2021. Повідомленням від 29.12.2021 № 109902/19.1/24-21, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором №0308301226734, було викликано його для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.01.2022. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було отримано 06.01.2022. У позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови з моменту скоєння правопорушення. Таким чином, враховуючи викладені обставини, Державна служба України з безпеки на транспорті наполягає, що доводи та твердження позивача не спростовують факту виявленого порушення, а спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а відтак не підлягають скасуванню.
18 серпня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про долучення доказів направлення позивачу відзиву на позовну заяву.
02 вересня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просив зупинити будь-які виконавчі дії органами Державної виконавчої служби, спрямованих на стягнення штрафів органами виконавчої служби на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326546 від 11.01.2022 та № 326627 від 18.01.2022 як виконавчих документів та скасування всіх вже розпочатих виконавчих дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року, відмовлено у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» про забезпечення адміністративного позову.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/5653/22.
19.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/5653/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийнято матеріали справи №640/5653/22 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
14 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, який є аналогічним за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що був поданий відповідачем 11 серпня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» (код ЄДРПОУ 43371625) зареєстровано 27.11.2019 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис № 1 071 102 0000 045183. Основний вид економічної діяльності позивача є 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.
Згідно із направленням на рейдову перевірку від 22.11.2021 №013871 старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) Обіход Д.А та Бабюк Н.М. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 141 км а/д М-07 «Київ-ЧОП», під час проведення якої 22.11.2021 року о 13 год. 55 хв. був перевірений транспортний засіб MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 та напівпричіп SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , що належить ТОВ «КРОЛЛ-ТІМБЕР» (код ЄДРПОУ 43371625), водій ОСОБА_1 (посвідчення водія надати відмовився).
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.11.2021р. №297751, у якому зафіксовано порушення ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч.1 відсутні щоденні реєтраційні листи (роздруківки) обліку режиму праці та відпочинку водія, водій згідно ТТН ОСОБА_1 не використовує картку водія, порушено накази МТЗУ №340 від 07.06.2010р., МТЗУ №385 від 24.06.2010; відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, порушено ПКМУ №1306 від 10.10.2006р.
Також в означеному Акті перевірки вказано, що водій надав пояснення про причини порушень: «посвідчення надав ВХО 104183».
Вподальшому, на адресу позивача засобами поштового зв'язку направлено повідомлення від 29.12.2021р. №109902/19.1/24-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.01.2022 з 09:30 по 15:00 в приміщенні Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки , що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого слідує, що повідомлення про розгляду справи позивачу було направлено з трекером рекомендованого листа №03083012267334
У повідомленні від 29.12.2021р. №109902/19.1/24-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі документ, який підтверджує повноваження про участь у розгляд справи, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, банківські реквізити, договір фінансового лізингу або договір оренди ( у разі наявності) та повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі.
11.01.2022р. Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за відсутність посвідчення водія відповідної категорії на момент проведення перевірки, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
ТОВ «КРОЛЛ-ТІМБЕР» було подано скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546 від 11.01.2021 року, проте рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті №1206/3.1/15-22 від 10.02.2022 «щодо розгляду скарги» було повідомлено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546 від 11.01.2021 року залишається без змін, а скарга - без задоволення.
Згідно із направленням на рейдову перевірку від №013871 від 11.12.2021 старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) Козлюком О.П та Цибенко Р.С. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Київська обл., с. Зачаньці, під час проведення якої 11.12.2021 року о 09 год. 50 хв. був перевірений транспортний засіб MERCEDES , номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , водій ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_8 центр 7401).
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2021 №292710, у якому зафіксовано порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить ТТН №S-000006377 від 11.12.2021р. у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на момент перевірки відсутня індивідуальна картка водія до цифрового тахографу, відповідальність за що передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.
Також в означеному Акті перевірки вказано, що водій надав пояснення про причини порушень: «документи для перевірки були всі надані».
Вподальшому, на адресу позивача засобами поштового зв'язку направлено повідомлення від 29.12.2021р. №109902/19.1/24-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.01.2022 з 09:30 по 15:00 в приміщенні Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки , що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого слідує, що повідомлення про розгляду справи позивачу було направлено з трекером рекомендованого листа №03083012267334
У повідомленні від 29.12.2021р. №109902/19.1/24-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі документ, який підтверджує повноваження про участь у розгляд справи, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, банківські реквізити, договір фінансового лізингу або договір оренди ( у разі наявності) та повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі.
18.01.2022р. Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326627, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за відсутність картки водія до цифрового тахографа на момент проведення перевірки , відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
ТОВ «КРОЛЛ-ТІМБЕР» було подано скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326627 від 18.01.2021 року, проте рішенням Державної служби України з безпеки на транспорті №1067/3.1/15-22 від 08.02.2022 «щодо розгляду скарги» було повідомлено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №326627 від 18.01.2021 року залишається без змін, а скарга - без задоволення.
Не погодившись з постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу №326546 від 11.01.2021 року та №326627 від 18.01.2021 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Так, відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
За визначення пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі Правила дорожнього руху), водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.1 вказаних Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, наявність посвідчення водія відповідної категорії є обов'язковою умовою для допуску особи до керування тим чи іншим транспортним засобом.
При цьому обов'язок водія транспортного засобу мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та пред'являти його для проведення перевірки уповноваженим посадовим особам чітко передбачений нормами Закону №2344-ІІІ.
Відсутність у водія транспортного засобу на момент проведення перевірки посвідчення водія відповідної категорії чи відмова у його наданні, що має наслідком неможливість встановити особу водія транспортного засобу, є підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.
Так, під час проведення рейдової перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_1 на відповідну вимогу інспектора надати посвідчення водія було отримано відмову, що підтверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора інспектора контролюючого органу.
Відповідно до положень пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб (пункт 2.2 Правил дорожнього руху).
Таким чином, наявність у водія транспортного засобу реєстраційних документів на транспортний засіб (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) є обов'язковою умовою для здійснення керування ним та обумовлена необхідністю підтвердити законність використання такого транспортного засобу та коло осіб, що здійснюють перевезення з його використанням.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979р. №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону №2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 р. №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - ) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.
Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що пункти сервісу тахографів виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Згідно з положеннями пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції майстерні або механіка та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 5.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210x297 мм) щільністю 100 г/кв. м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до п. 3.5. Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.5, п.3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТС здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.
Отже, автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2021 №292710, відповідач зробив висновок про порушення позивачем Закону України Про автомобільний транспорт, наказу №385 від 24.06.2010 та наказу №363 від 14.10.1997... Суть виявленого порушення полягає в тому, що під час перевезення, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною та протоколом повірки і адаптації до цифрового тахографа.
Про те, що транспортний засіб марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_3 , обладнаний цифровим тахографом свідчить роздруківка з цифрового тахографу, яка була надана водієм під час перевірки
Щодо відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно пункту 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
Пунктом 3.5.передбачено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Також в пункті 3.6. зазначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Висновок щодо обов'язкової наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Суд не бере до уваги покликання позивача про обов'язок ведення тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, оскільки Інстукція №385 поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто поширюється і на міжнародні перевезення.
З огляду на вищенаведене, встановлене правопорушення під час проведенняперевірки щодо відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу підтверджується матеріалами справи.
Щодо твердження позивача, що перевезення товарів здійснювалось ТОВ «Алан» виключено для потреб ТОВ «КРОЛЛ-ТІМБЕР» та в такому випадку інструкція №385 на нього не поширює свою дію.
Суд звертає увагу, що за відсутності документів, зокрема у даному випадку заповнених тахокарт, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила).
Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.
З огляду на вищезазначене, суд враховує, що товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.
При цьому, вимоги статті 48 Закону №2344-III щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна як документ на вантаж підтверджує операцію з надання послуг з перевезення конкретного вантажу та зазначає, що видаткова накладна служить основним первинним документом, який виданий постачальником та підтверджує передачу товарно-матеріальних цінностей від нього до покупця.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, зокрема такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, суд враховує, що твердження позивача про те, що послуги вантажного перевезення позивачем не надавалися не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд в постанові від 31.07.2024 по справі №440/5873/23 вказав, що:
« 41. Таким чином, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умовна дорозі.
42. У свою чергу, пунктом 1.3. Інструкції №385, на який звертав увагу позивач, визначено, що ця інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.
43.Обов'язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням №340.
44. При цьому, пунктом 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
45. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
49. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.
Враховуючи, що позивач є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність за для отримання прибутку, та він здійснював перевезення вантажу в рамках своєї підприємницької діяльності, його твердження про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним.
В зв'язку з зазначеним, суд вважає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим інспектором правомірно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому, як вбачається з матеріалів рейдової перевірки та не заперечується позивачем у позовній заяві, водієм не використовується картка водія, відповідно це позбавляє можливості перевірити дотримання вимог Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів.
Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону №344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За викладених обставин, суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем правил та процедур, тобто процедурних порушень, які б впливали юридичну силу оскаржуваних рішень.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами справи, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.
За вказаних обставин, суд вважає, що постанови №326546 від 11.01.2021 року та №326627 від 18.01.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. кожний прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, відтак, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЛЛ-ТІМБЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна