28 листопада 2025 рокуСправа №160/21692/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 стягнути на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин у сумі 9875 грн. 63 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що військовою частиною, вчинено протиправну бездіяльність щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2016 по 2017 рр. без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та не виплачено відповідну компенсацію. В інтересах позивача був направлений адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 з вимогою надання відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Листом від 28.06.2025 Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь, що зі своєї сторони щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення Військова частина НОМЕР_2 протиправних та незаконних дій не здійснювала, номінальні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначались згідно з чинним законодавством України.
Позивач вважає таку відповідь як відмову у вчиненні даної дії, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 28.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 07.09.2016 по 01.04.2025. Є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 07.08.2018.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2025 №96 майора ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 01.04.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Знято з відповідних видів котлового забезпечення з 02 квітня 2025 року, видано продовольчий атестат. Вказаним наказом наказано:
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у повному розмірі, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за 01 квітня 2025 року;
- виплатити надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 60% до посадового окладу за 01 квітня 2025 року.
Листом від 28.06.2025 року №11568 у відповідь на адвокатський запит, поданий в інтересах позивача, з вимогою надання відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, компенсації відпустки як учаснику бойових дій надала відповідь, що зі своєї сторони щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення Військова частина НОМЕР_2 протиправних та незаконних дій не здійснювала, номінальні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначались згідно з чинним законодавством України. Зокрема, вказано, що відповідно до п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, з урахуванням внесених змін постановою КМУ від 12.05.2023 №483, встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються виходячи з 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Щодо індексації, вказано, що індексація не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках, передбачених законом та згідно із Порядком, затвердженим КМУ та в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалася.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зазначена Інструкція діяла на момент виникнення спірних правовідносин (наказ Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018 року).
Відповідно до п.30.1-30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 від 11.06.2008 року особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Пунктом 2 частини першої цієї постанови установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Наказом Міністра оборони від 15.11.2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України, яка, визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкція № 595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до пункту 1 якої ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції № 550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем розраховано та виплачено позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови № 889. Вказане підтверджено відповідним розрахунком та не оспорювалось відповідачем.
Підставою для неврахування щомісячної додаткової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги на оздоровлення стало застосування відповідачем приписів Інструкцій про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, у частині не включення вказаної щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 року у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 дійшла висновків, що згідно з ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для за 2016 рік та 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Щодо матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 33.1, 33.2, 33.3 розділу ХХХІ Інструкції № 260 від 11.06.2008 року особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" встановлено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 7 наказу Міністерства оборони України №88 встановлено - витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2017 році здійснювати за нормами, установленими законодавством України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо виплат: у першу чергу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; у другу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у третю - грошова допомога для оздоровлення; у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).
Таким чином, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, передбачена п. 33.1 Інструкції №260, відповідно до п. 7 наказу Міністерства оборони України №88 від 09.02.2017 року є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яке виплачується за наявності коштів.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 814/238/17, від 18.03.2020 року у справі № 810/3476/16.
Судом встановлено, що відповідачем у 2016-2017 роках нараховувалась позивачу матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, що підтверджується картками особового рахунку за 2016-2017 роки, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Стосовно позовної вимоги стягнення грошових допомог з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин у сумі 9875 грн. 63 коп., суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що визначення конкретної суми стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку нарахування та виплати за спірний період належить до дискреційних повноважень відповідача, відтак з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 стягнути на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок №44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється за умови виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Ураховуючи те, що судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді зобов'язання військової частини НОМЕР_2 стягнути на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин з урахуванням виплачених сум, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплати спірних сум позивачеві ще не здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2023 у справі № 420/18163/21.
Відповідно до частини 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6-9, 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 стягнути на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 28.11.2025.
Суддя О.В. Царікова