про відмову у забезпеченні позову
28 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/14678/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Волинській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» про стягнення з рахунків платника у банках в дохід бюджету коштів для погашення податкового боргу в сумі 16848185,09 грн.
Одночасно з пред'явленням позову представник позивача Головата І.В. подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» відчужувати майно, яке перебуває у його користуванні, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна. Заява мотивована тим, що невжиття вказаних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а вжиття цих заходів буде мати наслідком збереження існуючого становища.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №990/99/22 сформулювала правові висновки, за змістом яких інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, повинен бути переконаний у тому, що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об'єктивного існування наведених ризиків.
Аналіз практики застосування Верховним Судом підстави для забезпечення позову, визначеної пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, свідчить про те, що ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Позивач просить забезпечити позов у спосіб заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» відчужувати майно (обладнання, товарно-матеріальні цінності тощо), вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, тоді як позов заявлено про стягнення для погашення податкового боргу в дохід бюджету коштів з рахунків товариства у банках.
В контексті наведеного суд враховує, що відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Тобто, спосіб забезпечення позову (заборона відчужувати майно, яке не визначено) не відповідає заявленим позовним вимогам (стягнення коштів з рахунків).
Позивач також не довів, що не існує дієвого механізму, спроможного без заходів забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі його задоволення.
Так до заяви про забезпечення позову позивач сам долучив докази існування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна публічного обтяження (податкової застави) майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» - транспортних засобів згідно з актом опису майна від 10 квітня 2025 року та іншого рухомого майна, майна платника податків згідно з актом опису майна від 07 листопада 2025 року.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу; у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (пункти 92.1, 92.3 статті 92 ПК України).
Отже, ПК України передбачений механізм, який забезпечує виконання платником податків грошових зобов'язань перед бюджетом, а відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Суд зазначає, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем разом із заявою про забезпечення позову.
Заявником не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань зі сплати податків, а доводи Головного управління ДПС у Волинській області ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на фактичних доказах того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову.
При цьому, як слідує із заяви про забезпечення позову, на пропозицію податкового органу товариство самостійно надало перелік майна для опису у податкову заставу на загальну суму 306384,37 грн, про що складено акт від 07 листопада 2025 року №115 та зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Також встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №140/3407/25, у якій оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2024 року №0328510701, №0328520701 та від 27 листопада 2024 року №0328500701, у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань за якими, як стверджує позивач, існує податковий борг, про стягнення якого і завлено позов.
Таким чином, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та заяви позивача про забезпечення позову, а також ненаведення доводів та ненадання доказів, які б вказували на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду через невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви про забезпечення позову Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинські оптичні мережі» про стягнення податкового боргу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ж.В. Каленюк