61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
18.11.2025р. Справа №905/546/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі Кравець А.Є., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (код ЄДРПОУ 44474079, адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 225)
до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (код 119991, Російська федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр.№ 1)
про стягнення реальних збитків в розмірі 150600,00 доларів США та упущеної вигоди в розмірі 39995,56 доларів США, -
представники сторін не з'явилися, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКТС» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації реальних збитків в розмірі 150600,00 доларів США, що еквівалентно 5872800, грн. (станом на дату проведення оцінки) та упущеної вигоди в розмірі 39995,56 доларів США, що еквівалентно 2714509,35 грн. (станом на дату проведення оцінки), завданих збройною агресією проти України та воєнними діями на території Донецької області, що спричинило неможливість використання позивачем майна у господарській діяльності - залізничних вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586.
На підтвердження вимог надано суду наступні документи: договори купівлі-продажу вагонів від 15.11.2017 № 15-11/2017, від 15.03.2021 № 81/КП, від 12.12.2018 № 1212/18, від 11.03.2019 № 1103/19, від 25.04.2017 № 25/4, від 01.08.2023 № 010823, від 20.12.2021 №201221 та додатки (специфікації), акти приймання-передачі до таких договорів, технічні паспорти вагонів, договори оренди залізничного рухомого складу № 171221 від 17.12.2021, № 231221 від 23.12.2021, з додатковими угодами та актами приймання-передавання, актами виконаних робіт (наданих послуг), виписки з рахунку ТОВ «ВК ТРАНССИСТЕМА» та ТОВ «ВКТС», договір оренди вагонів № 0106-24 від 01.06.2024 з додатковою угодою та актами приймання-передачі вагонів, звіт про оцінку збитків, складений за № IS/2024/63 від 01.04.2024 та затверджений 24.06.2024 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ», звіт про оцінку збитків - упущеної вигоди, складений за № IS/2024/63-2 від 01.04.2024 та затверджений 24.06.2024 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ», повідомлення Донецької обласної прокуратури з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.03.2024, повідомлення від Служби безпеки України з витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.04.2024, Інформаційну довідку з АДБ ПВ про вагонні операції від 26.01.2024, листи АТ «Укрзалізниця», бухгалтерську довідку ТОВ «ВКТС» від 26.09.2024 № 65/09/1, фінансову звітність ТОВ «ВКТС» станом на 01.01.2023, картки рахунку та оборотно-сальдову відомість за період з 01.01.2024 по 26.09.2024, фільтровану виписку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.12.2021 по 30.09.2023, правовстановлюючі документи представника позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.05.2025 для розгляду справи № 905/546/25 визначено суддю Величко Н.В.
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі № 905/546/25, вирішено справу розглядати в порядку загального провадження, призначено підготовче засідання, визначено сторонам строк для подачі суду заяв по суті спору та документів, вирішені інші процедурні питання.
Детальний хід підготовчого провадження викладений у відповідних ухвалах суду, що наявні в матеріалах справи.
Згідно ухвали від 20.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.11.2025, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
18.11.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач в жодному судовому засіданні участі не приймав, відзив на позовну заяву не подавав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання судом процесуальних рішень на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, для відповідача на сторінці Господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу Судова влада України розміщено відповідні оголошення, роздруківки яких долучені до справи.
З дня опублікування оголошення відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, відповідно до ч.4 ст. 122 ГПК України.
Також, на вимогу суду, позивачем направлено відповідачу на адресу посольства Російської Федерації в Республіці Молдова нотаріальний переклад своєї позовної заяви та ухвал господарського суду у справі № 905/546/25 на російську мову, відповідні докази надані до матеріалів справи.
Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.
Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:
Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКТС" (далі - ТОВ "ВКТС") є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань: 44474079, зареєстроване 17.11.2021, місцезнаходження: Україна, 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. 225, основним видом діяльності є: код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.
З поданих документів судом встановлено, що у власності ТОВ "ВКТС" перебувають наступні залізничні вагони: №№ 52815768, 53599304, 52881240, 53586442, 52815750, 52815784, 53603296, 56187412, 56006679, 55472351, 53599270, 55472336, 56506629, 55405179, 56472368, 54894340, 56233356, 52200102, 56439375, 57584328, 57584310, 56419336, 56419310, 56419328, 56419377, 56419401, 56419344, 55229892, 56541618, 52196086, 54894381, 56439615, 56419369, 56419302, 54894373, 56419351, що придбані ним згідно договору купівлі-продажу залізничних вагонів № 201221 від 20.12.2021 та прийняті за актами приймання-передавання № 1 від 01.01.2022 та № 2 від 01.02.2022, загальною вартістю 12.444.600,00 грн. з ПДВ згідно специфікацій № 1 від 20.12.2021 та № 2 від 01.02.2021 до цього договору купівлі-продажу (том 1, арк.справи 30-40).
Також, на підставі договору оренди залізничного рухомого складу №171221 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 41107842) як орендодавцем та ТОВ "ВКТС" як орендарем, у строковому платному користуванні позивача знаходились залізничні вагони №№ 56552425, 56439615, 53143491, 56439334, 56565450, 54894373, 56523459, 56419351, 52196086, 55418701, 56133457, 56663586, 52370731, що підтверджується наданими актами передачі в оренду №2 від 01.01.2022, №6 від 01.01.2022, №7 від 01.01.2022, № 13 від 01.01.2022, №16 від 01.01.2022, №18 від 01.01.2022, №24 від 01.01.2022. Строк дії договору оренди - до 31 грудня 2023 року (том 1, арк.справи 40 зворот - 48).
Умовами цього договору оренди передбачено право орендаря передавати в суборенду та під управління третім особам під повну фінансову і матеріальну відповідальність орендаря, за письмовим попереднім повідомленням орендодавця та його письмовою згодою (п.1.5).
До матеріалів справи не надавалось доказів, які б свідчили про отримання позивачем від орендодавця рухомого складу письмової згоди на передачу в суборенду та під управління третім особам конкретно визначених вагонів, як то обумовлено в договорі №171221 від 17.12.2021.
Як встановлено, позивач передав ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 38475263) в оренду 01.01.2022 на строк до 31.12.2024 частину власних вагонів, а саме: №№ 52881240, 53603296, 55472351, 56419336, 56439375, 56506629, 56419344, 55472336, 56472368, 56419377, 54894340, 57584310, 53599304, 53586442, 56419328, 56419401, 52815750, 52815784, 53599270, 52200102, орендовані за договором №171221 від 17.12.2021 залізничні вагони: №№ 56552425, 56439615, 53143491, 56439334, 56565450, 54894373, 56523459, 56419351, 52196086, 55418701, 55133457, 56663586, 52370731, а також залізничні вагони №№ 55211361, 53603288, правовстановлюючих документів на які позивачем до матеріалів справи не надано.
Передача позивачем в оренду ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вищеперелічених залізничних вагонів підтверджується наявними в матеріалах справи договором оренди залізничного рухомого складу № 231221 від 23.12.2021 з додатковими угодами та актами приймання-передавання вагонів в оренду №№ 2, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 26, 33 від 01.01.2022 до нього (том 1, арк.справи 59 - 82 зворот).
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що у подальшому за договором № 010823 купівлі-продажу залізничних вагонів від 01.08.2023, ТОВ «ВКТС» здобув право власності на залізничні вагони, зокрема №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586, які з 20.09.2023 передані йому від ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 41107842) згідно специфікації № 7 від 20.09.2023 та акта приймання-передавання № 7 від 20.09.2023 (том 1, арк.справи 27 зворот - 29 зворот).
Загальна вартість об'єкта купівлі-продажу за специфікацією № 7 від 20.09.2023 до договору № 010823 від 01.08.2023 (вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586) становить 433800,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 72300,00 грн.
Згідно акта приймання-передавання № 7 від 20.09.2023 до договору купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 станціями передачі залізничних вагонів згідно переліку є Велико-Анадоль Донецької залізниці, Інженерне Придніпровської залізниці, Волноваха Донецької залізниці, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, Мелітополь Придніпровської залізниці відповідно.
До матеріалів справи надано укладений між позивачем як орендодавцем та ТОВ «ТІП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 40807713) як орендарем договір оренди вагонів № 0106-24 від 01.06.2024, за яким позивач передав в оренду на строк до 31.05.2025 за актами приймання-передачі № 1 від 01.06.2024 та № 2 від 17.06.2024 наступні вагони №№ 56213317, 53501953 (том 1, арк.справи 90 зворот - 95 зворот). Правовстановлюючих документів на вказані вагони позивачем до матеріалів справи не надано.
У позовній заяві ТОВ «ВКТС» посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням в Україні воєнного стану, після 24.02.2022 він втратив контроль над вагонами, зокрема №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586, і доступ до них, а з дня переходу права власності на вказані вагони (з 20.09.2023) втратив також можливість отримувати прибуток від передачі їх в оренду.
Як зазначає позивач, факт втрати вказаних вагонів встановлено в рішенні Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 по справі № 905/1134/24.
Вважаючи свої права порушеними, позивач вважає що здобув право вимагати відшкодування від держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації реальних збитків у вигляді вартості втрачених залізничних вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586, а також суму упущеної вигоди, яка виникла у зв'язку з неможливістю використовувати ці вагони у своїй господарській діяльності, починаючи з 20.09.2023.
Як зазначає позивач у позовній заяві, для розрахунку суми завданої шкоди він звернувся до ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» (оцінювач Максимова А.В., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 123 від 19.12.2020, термін дії безстрокове), де останнє у звіті про оцінку збитків від 01.04.2024 № ІS/2024/63 завданих ТОВ «ВК Транссистема» і ТОВ «ВКТС» внаслідок втрати об'єктів основних засобів - залізничних напіввагонів згідно з переліком вказало, що вартість втрачених вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 на дату оцінки становить 150600,00 доларів США, що є еквівалентом 5872800,00 грн. без ПДВ.
Також, використовуючи висновки звіту про оцінку збитків упущеної вигоди, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» (оцінювач Ковтуненко А.В., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №631 від 24.12.2011, виданий Фондом державного майна України, термін дії безстрокове) від 01.04.2024 № ІS/2024/63-2 (том 1, арк.справи 96-115), позивач пред'явив до стягнення з відповідача суму упущеної вигоди за період з 01.08.2023 по 24.06.2024 від втрати залізничних напіввагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586, яка становить 39995,56 доларів США, що є еквівалентом 1559722,67 грн. без ПДВ.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого:
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
За змістом частин 1, 3 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
(1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
(2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
(3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
(4) вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Як відомо з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала «Судова влада України» в провадженні Господарського суду Донецької області розглядалась справа № 905/1134/24 за позовом ТОВ "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" (код ЄДРПОУ 41107842) до відповідача 1: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, до відповідача 2: Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «ВКТС» (код ЄДРПОУ 44474079), про стягнення майнової шкоди, що завдана збройною агресією РФ, яка складається з реальних збитків у розмірі 150600,00 доларів США, що еквівалентно 5872800,00 грн., та упущеної вигоди у розмірі 69607,44 доларів США, що еквівалентно 2714509,35 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 по справі № 905/1134/24 позовні вимоги ТОВ "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" про стягнення майнової шкоди, що складається з упущеної вигоди у розмірі 83528,93 доларів США, що еквівалентно 3257411,09 грн. задоволені. Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації на користь ТОВ "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" суму упущеної вигоди у розмірі 83528,93 доларів США, що еквівалентно 3257411,09 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки. Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 48861,16 грн.
В цьому судовому рішенні було встановлено, що ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» був власником вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 та 56663586 (надалі - Вагони), які за договором оренди залізничного рухомого складу №171221 від 17.12.2021 передав в тимчасову платну оренду ТОВ «ВКТС» (третя особа, Орендар), що підтверджується актами передачі в оренду №2 від 01.01.2022, №6 від 01.01.2022, №7 від 01.01.2022, №16 від 01.01.2022, №18 від 01.01.2022, №24 від 01.01.2022. Також встановлено, що на момент початку повномасштабного вторгнення російських військ 24.02.2022 залізничний рухомий склад Орендодавця знаходився в орендному користуванні ТОВ «ВКТС».
Також за змістом цього рішення, з наданої інформації про дислокацію запитуваних вагонів з інформаційних систем філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" судом було встановлено, що останнім відомим місцем дислокації вагонів позивача, які є предметом даного спору, є станції Інженерне, Мелітополь, Маріуполь-Сортуівльний, Волноваха, Велико-Анадоль, які розташовані на тимчасово окупованих територіях України. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, вся територія Маріупольського району Донецької області за винятком с. Заїченко, с. Пікузи включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 05.03.2022. Волноваська міська територіальна громада та Ольгинська селищна територіальна громада включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 10.03.2022. Мелітопольська міська територіально громада окупована з 25.02.2022, с.Інженерне Пологівської міської територіальної громади Запорізької області окуповане з 03.03.2022. На час розгляду справи відповідно до дислокації зазначених вагонів місцезнаходження їх не змінилось, стан зазначеного майна невідомий.
На запит адвоката С.Андрощука до Служби безпеки України щодо надання витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінальних проваджень за заявами ТОВ «ВКТС» та ТОВ «ВК Транссистема» про втрату товариствами 24.02.2022 своїх вагонів (в тому числі спірних) внаслідок збройної агресії РФ було повідомлено, що Головне управління СБУ у Донецькій та Луганській областях, здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42024050000000193 від 11.03.2024 внесене до ЄРДР за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 438 КК України та кримінального провадження №12024052770000078 від 02.03.2024 внесене до ЄРДР за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.438 КК, та постановою прокурора об'єднано в кримінальне провадження №12022052640000023, внесене до ЄРДР 24.02.2022, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.110, ч.ч. 1,2 ст. 437, ч.ч.1,2 ст.438 КК України.
У цьому ж судовому рішенні констатовано, що 01.08.2023 вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 були продані позивачем за договором купівлі-продажу №010823 на користь ТОВ «ВКТС». Сторонами 20.09.2023 складено та підписано Акт №7 приймання-передавання зазначених вагонів. В судовому засіданні представник третьої особи підтвердив укладання зазначеного договору та підписання акту приймання-передавання вагонів та зазначив, що фактичного (фізичного) приймання-передання вагонів не відбулось.
З наявних в матеріалах справи доказів суд вбачав, що саме внаслідок дій збройних сил Російської Федерації та окупацією частини Донецької та Запорізької областей, вагони позивача, які належали йому на праві власності, були втрачені власником. Суд вважав, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір яких визначений у Звіті про оцінку збитків від 01.04.2024р. оцінювача Ковтуненко А.М., який під сумнів у належний спосіб поставлено не було, заперечень та міркувань з цього приводу не висловлено.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 по справі № 905/1134/24 не оскаржувалось та набрало законної сили 20.05.2025.
За правилами статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 цієї статті Кодексу).
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина 3 цієї статті Кодексу).
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 цієї статті Кодексу).
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7 цієї статті Кодексу).
Вирішуючи спір, що розглядається (905/546/25), господарський суд дійшов висновку, що у рішенні по справі № 905/1134/24 не встановлено факту спричинення збитків у вигляді втрати спірних вагонів через збройну агресію після 24.02.2022 саме ТОВ «ВКТС» та їх розмір. Навпаки, у вказаному рішенні суд вбачав, що внаслідок дій збройних сил Російської Федерації та окупації частини Донецької та Запорізької областей, вагони позивача, які належали йому на праві власності, були втрачені власником, тобто ТОВ «ВК Транссистема».
Також у вказаному рішенні суд не надавав оцінки факту (обставинам) укладення 01.08.2023 між ТОВ «ВК Транссистема» як продавцем та ТОВ «ВКТС» як покупцем договору купівлі-продажу залізничних вагонів № 010823, за яким ТОВ «ВКТС» здобув право власності на залізничні вагони, зокрема №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586, і які з 20.09.2023 передані йому від ТОВ «ВК Транссистема» згідно специфікації № 7 від 20.09.2023 та акта приймання-передавання № 7 від 20.09.2023. Суд лише констатував, що 01.08.2023 вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 були продані позивачем за Договором купівлі-продажу №010823 ТОВ «ВКТС» та передані останньому 20.09.2023 за Актом №7 приймання-передавання зазначених вагонів, а також констатував, що в судовому засіданні представник третьої особи (ТОВ «ВКТС») підтвердив укладання зазначеного договору та що під час підписання акту приймання-передавання вагонів фактичного (фізичного) приймання-передання вагонів не відбулось.
Тобто, за змістом вказаного судового рішення встановлено, що ТОВ «ВКТС» придбав за договором купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 спірні залізничні вагони згідно переліку, які на дату укладення такого договору вже знаходились за місцем дислокації на тимчасово окупованій території, при цьому фактичного (фізичного) приймання-передання вагонів не відбулось.
У справі що розглядається суд виходить з того, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України (втратив чинність з 28.08.2025) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Загальновідомою є обставина, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, вся територія Маріупольського району Донецької області за винятком с. Заїченко, с. Пікузи включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 05.03.2022. Волноваська міська територіальна громада та Ольгинська селищна територіальна громада включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 10.03.2022. Мелітопольська міська територіально громада окупована з 25.02.2022, с.Інженерне Пологівської міської територіальної громади Запорізької області окуповане з 03.03.2022.
Як вже зазначалось, сукупність наявних доказів та встановлених обставин під час розгляду справи № 905/1134/24 свідчить, що згідно акта приймання-передавання № 7 від 20.09.2023 до договору купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 станціями передачі спірних залізничних вагонів є Велико-Анадоль Донецької залізниці, Інженерне Придніпровської залізниці, Волноваха Донецької залізниці, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, Мелітополь Придніпровської залізниці відповідно. Тобто території, які вже були тимчасово окупованими на дату укладання ТОВ «ВКТС» вказаного договору купівлі-продажу вагонів.
Відповідно станом на дату укладення договору купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 та дату прийняття спірних вагонів у власність (20.09.2023) позивач як покупець мав знати та усвідомлювати ризики настання несприятливих наслідків для нього.
Позивач не довів, що зазначені вагони ним втрачені саме у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України і він не міг самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій по укладанню зазначеного договору купівлі-продажу та підписанню акту приймання-передавання вагонів без їх фактичного (фізичного) приймання-передання, а також перевірити за відомостями АТ «Укрзалізниця» станції останньої дислокації зокрема вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586.
Щодо розміру реальних збитків у вигляді вартості вагонів, які позивач пред'явив до стягнення з відповідача слід зазначити наступне.
За правилами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються між іншим висновками експертів.
Згідно з частинами 1-4 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч.ч.1, 2, 5 ст.101 ГПК України).
Статтею 104 зазначеного Кодексу встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014.
Згідно з п.2 вказаної постанови Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
За змістом пп.18 п.2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п.5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до постанови №326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України, далі Загальні засади) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Спільним наказом №3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону, а згідно ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
На підтвердження розміру збитків у сумі 150600,00 доларів США позивач надав суду звіт про оцінку збитків внаслідок втрати основних засобів, складений 01.04.2024 за № IS/2024/63 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ», що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 78/2024 від 15.02.2024, та затверджений директором ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» 24.06.2024 (том 1, арк. справи 96 - 115).
Звіт про оцінку збитків підписаний директором ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» та оцінювачем Максимовою А.В., що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 123 від 19.12.2020 та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 8430-ПК від 26.10.2022, видані Фондом державного майна України.
Під час виготовлення цього висновку (звіту) оцінювачем визначено базу оцінки - ринкова, без ПДВ; види вартості, що підлягає визначенню та відповідає меті оцінки: ринкова вартість, без ПДВ; методичні підходи: при оцінці були використані дохідний і порівняльний методичні підходи. Оцінювач не здійснював огляд об'єкта оцінки, оскільки станом на дату оцінки і дату складання звіту про оцінку, оцінюване майно розташовувалось на тимчасово окупованій території частини Донецької та Запорізької області.
Оцінка проведена на дату заподіяння шкоди. Прийнята дата настання надзвичайної події - 24.02.2022.
Згідно таблиці 5.2 розділу 5.3 «Узгодження отриманих результатів і визначення розміру реальних збитків» в розрізі власників оцінювач виснував, що станом на дату заподіяння шкоди 24.02.2022 саме ТОВ «ВК «Транссистема» заподіяні реальні збитки від втрати основного засобу (вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586) у загальній сумі 150600,00 доларів США, що еквівалентно 5872800, грн. станом на дату проведення оцінки.
У переліку вихідних даних (розділ І «Загальні положення» та розділ 2.2. «Пооб'єктна ідентифікація майна в складі об'єкта оцінки») оцінювачем наведено перелік правовстановлюючої документації на оцінюване майно, наданий замовником. У даному переліку відсутнє посилання на договір купівлі-продажу вагонів № 010823 від 01.08.2023.
Тобто наданий позивачем звіт про оцінку збитків не підтверджує що саме ТОВ «ВКТС» спричинені збитки у заявленій сумі як власнику спірних вагонів, які він придбав за договором купівлі-продажу вагонів № 010823 від 01.08.2023.
Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що загальна вартість об'єкта купівлі-продажу за специфікацією № 7 від 20.09.2023 до договору купівлі-продажу № 010823 від 01.08.2023 (вагони №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586) становить 433800,00 грн. з ПДВ, які позивач сплатив продавцю, що підтверджується фільтрованою випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (том 1, арк.справи 88-89).
За висновком суду, сукупність наданих до матеріалів справи доказів свідчить про те, що позивач не довів всього складу цивільного правопорушення, зокрема протиправність поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою країни-агресора Російської Федерації та шкодою позивача, розміру збитків.
Щодо упущеної вигоди, заявленої позивачем до стягнення з відповідача.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.
Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої ст.13, ст.ст.74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Так, обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилався на те, що упущена вигода була спричинена йому відповідачем з 01.08.2023, оскільки від моменту придбання вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586 позивач їх використовував в тому числі з метою передачі в оренду і за рахунок орендних платежів отримував прибуток, а після 24.02.2022 (дата вчинення військової агресії Російської Федерації проти України) отримання прибутку стало для позивача неможливим через втрату контролю над такими вагонами і доступу до них.
У позовній заяві ТОВ «ВКТС» стверджує, що для розрахунку суми упущеної вигоди він звернувся до ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ», де останнє у своєму звіті про оцінку збитків від 24.06.2024 і за період з 01.08.2023 по 24.06.2024 вказало, що упущена вигода становить 39995,56 доларів США, що є еквівалентом 1559722,67 грн. без ПДВ станом на день оцінки.
На підтвердження розміру упущеної вигоди надає суду звіт про оцінку збитків - упущеної вигоди, складений 01.04.2024 за № IS/2024/63-2 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» (оцінювач Ковтуненко А.В., кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ і УКШ ЦМК № 631 від 24.12.2011), затверджений директором ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» Максимовою А.В. 24.06.2024 (том 1, арк.справи 116-168).
Як встановлено зі змісту поданого звіту, об'єктом оцінки є упущена вигода, яка сформувалась за період з 24.02.2022 по 01.06.2024, в результаті неможливості використання ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА» і ТОВ «ВКТС» залізничних напіввагонів в кількості 16 одиниць (згідно з переліком) в результаті збройної агресії Російської Федерації, які станом на дату заподіяння шкоди розташовувались на залізничних станціях в межах окупованих територій Донецької та Запорізької областей України, в тому числі в розрізі власників і складових одиниць станом на 24.02.2022.
У розділі 2 «Загальна характеристика майна, якому заподіяні реальні збитки, які стали причиною упущеної вигоди» у п.2.1 оцінювач вказав, що зазначене рухоме майно (залізничні напіввагони) призначались для здійснення комерційної діяльності ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА» і ТОВ «ВКТС» з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі, а саме надання їх в оренду, відповідно до договорів оренди залізничного рухомого складу № 171221 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА» (орендодавець) та ТОВ «ВКТС» (орендар) та № 231221 від 23.02.2021, укладеного між ТОВ «ВКТС» (орендодавець) та ТОВ «ІНТЕК» (орендар).
З дослідницької частини звіту вбачається, що оцінювач визначав розмір упущеної вигоди від неможливості використовувати орендодавцями наступних вагонів:
- ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА»: №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586,
- ТОВ «ВКТС»: №№ 52815750, 53599270, 55603296, 54894340, 55472336, 56419328, 56419344, 56419351, 56439375, 56506629.
Зміст поданого звіту спростовує аргументи позивача про те, що у ньому оцінювачем визначено розмір упущеної вигоди ТОВ «ВКТС» саме за період з 01.08.2023 по 24.06.2024, у розмірі 39995,56 доларів США, а також те, що при визначенні розміру збитків ТОВ «ВКТС» оцінювач використовував дані договору оренди № 231221 від 23.02.2021, укладеного між ТОВ «ВКТС» (орендодавець) та ТОВ «ІНТЕК» (орендар), відносно саме вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586.
Суд також враховує, що позивач, придбавши втрачені вагони (№№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586) за договором № 010823 купівлі-продажу залізничних вагонів від 01.08.2023, не міг розраховувати на отримання будь-яких доходів від фактично втрачених вагонів ще до укладення договору купівлі-продажу.
Суд констатує, що надані докази, зокрема звіт про оцінку збитків - упущеної вигоди, на який посилається позивач, не підтверджує розмір пред'явлених до стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди). Докази, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум у визначений ним період, матеріали справи не містять.
Таким чином, на переконання суду, позивачем у даній справі на підставі належних та допустимих доказів не доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди, зокрема позивачем не доведено факту завдання йому збитків у заявленому розмірі. Відтак, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, тому згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 28.11.2025.
Суддя Н.В. Величко