вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.11.2025м. ДніпроСправа № 904/2372/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 307 497,50 грн., інфляційної складової у розмірі 67 132,55 грн. та 3% річних у розмірі 21 962,90 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 307 497,50 грн., інфляційної складової у розмірі 67 132,55 грн. та 3% річних у розмірі 21 962,90 грн.
Ухвалою суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2372/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (надалі - постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 466-2 від 06.07.2022 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця механічні запасні частини до техніки САТ (надалі - товар) (ДК 021:2015 34320000-6 Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів), а покупець зобов'язується його прийняти і оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за заявкою покупця.
Пунктом 7.1 договору визначено, що ціна договору складає 614 995 грн., що відповідає загальній сумі специфікацій.
Позивач вказав, що на виконання умов договору, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 06.07.2022, у якій визначено найменування, кількість, ціну, загальну вартість товару тощо.
Позивачем. за його твердженням, було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 11 від 13.07.2022 на суму 614 995 грн.
Позивач зазначив, що виконав умови договору, за видатковими накладними № 11 від 01.11.2022 на суму 295 212 грн. та № 18 від 28.11.2022 на суму 319 783 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 614 995 грн.
Позивач вказав, що поставка товару здійснювалась за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладними № 20400303030683 від 01.11.2022 та № (не зазначено) від 28.11.2022.
За твердженням позивача, товар за видатковою накладною № 11 від 01.11.2022 на суму 295212 грн. був отриманий покупцем 03.11.2022; товар за видатковою накладною № 18 від 28.11.2022 на суму 319 783 грн. був отриманий покупцем 01.12.2022.
Пунктом 8.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 50% передоплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3-х календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10-ти банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Позивач повідомив, що платіжними інструкціями № 218632 від 09.08.2022, № 219062 від 30.08.2022, № 219110 від 31.08.2022 покупцем було сплачено постачальнику 50% передоплати за товар у розмірі 307 497,50 грн.
Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням п. 8.2 договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати поставленого товару є таким, що настав.
Однак, відповідач, за твердженням позивача. порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному розмірі.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" у розмірі 307 497,50 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, позивачем було нараховано до сплати інфляційну складову у розмірі 67132,55 грн. та 3% річних у розмірі 21962,90 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
У відзиві відповідач факт наявності у нього суми основної заборгованості перед позивачем у розмірі 307 497,50 грн.
Разом з тим відповідач вказав, що, відповідно до п. 12.1. договору, при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від Сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки.
Введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України воєнного стану, а також простій підприємства, що підтверджується відповідними наказами про оголошення простою, на думку відповідача, є подіями, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), що унеможливили виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати товару.
Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення заявлених позивачем до стягнення інфляційної складової та 3% річних на 60%.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 466-2 від 06.07.2022 у розмірі 307 497,50 грн., інфляційної складової у розмірі 67132,55 грн. та 3% річних у розмірі 21 962,90 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (надалі - постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 466-2 від 06.07.2022 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 14.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.10.2022 включно.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця механічні запасні частини до техніки САТ (надалі - товар) (ДК 021:2015 34320000-6 Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів), а покупець зобов'язується його прийняти і оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, технічні характеристики, комплектація, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за заявкою покупця.
Пунктом 7.1 договору визначено, що ціна договору складає 614 995 грн., що відповідає загальній сумі специфікацій.
На виконання умов договору, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 06.07.2022, у якій визначено найменування, кількість, ціну, загальну вартість товару тощо.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 11 від 13.07.2022 на суму 614995 грн.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, за видатковими накладними № 11 від 01.11.2022 на суму 295 212 грн. та № 18 від 28.11.2022 на суму 319 783 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 614 995 грн.
Поставка товару здійснювалась за допомогою перевізника ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладними № 20400303030683 від 01.11.2022 та № (не зазначено) від 28.11.2022.
Товар за видатковою накладною № 11 від 01.11.2022 на суму 295 212 грн. був отриманий покупцем 03.11.2022; товар за видатковою накладною № 18 від 28.11.2022 на суму 319 783 грн. був отриманий покупцем 01.12.2022.
Вищенаведені обставини визнані відповідачем у відзиві, а отже, не підлягають доказуванню.
Пунктом 8.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 50% передоплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3-х календарних днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 50% протягом 10-ти банківських днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Платіжними інструкціями № 218632 від 09.08.2022, № 219062 від 30.08.2022, № 219110 від 31.08.2022 покупцем було сплачено постачальнику 50% передоплати за товар у розмірі 307 497,50 грн.
З урахуванням п. 8.2 договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати товару, поставленого:
- за видатковою накладною № 11 від 01.11.2022 у розмірі 147 606 грн. (50 % від 295 212 грн.) настав 17.11.2022;
- за видатковою накладною № 18 від 28.11.2022 у розмірі 159 891,50 грн. (50 % від 319 783 грн.) настав 15.12.2022.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному розмірі.
За таких обставин, у Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" у розмірі 307 497,50 грн.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини слід зазначити, що введення з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану вплинуло на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача.
Також слід звернути увагу на те, що укладання спірного договору та замовлення партії товару було здійснено відповідачем вже після введення воєнного стану та оголошення на підприємстві покупця простою.
За таких обставин, зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого договірного зобов'язання.
А отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 307 497,50 грн. є обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 21 962,90 грн. за загальний період з 16.12.2022 по 02.05.2025 та інфляційну складову у розмірі 67 132,55 грн. за загальний період (фактично) з січня 2023 року по березень 2025 року.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України.
Так, позивачем не було враховано, що 2024 рік був високосним, та не було застосовано показник 366 замість показника 365 під час нарахування 3% річних за період прострочення у 2024 році.
За розрахунком суду: 3% річних на суму боргу 307 497,50 грн. за період з 16.12.2022 по 02.05.2025 становлять 21 937,63 грн.
А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими у розмірі 21 937,63 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що він містить арифметичні помилки.
За розрахунком суду: інфляційна складова на суму боргу 307 497,50 грн. за період з січня 2023 року по березень 2025 року становить 67 152,47 грн. Тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 67 132,55 грн.
ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру інфляційної складової та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Щодо можливості зменшення нарахованих позивачем 3% річних за рішенням суду.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Щодо можливості зменшення нарахованої позивачем інфляційної складової за рішенням суду.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
З огляду на наведене, інфляційна складова, нарахована за порушення виконання боржником грошового зобов'язання, не може бути зменшена за рішенням суду на підставі частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.
За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційної складової та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, слід відмовити.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 466-2 від 06.07.2022 з додатками (том 1 а.с. 9 - 12), специфікацією (том 1 а.с. 13), рахунком на оплату (том 1 а.с. 9 - 14), видатковими накладними (том 1 а.с. 15, 17), експерс-накладними перевізника (том 1 а.с. 16, 18), платіжними інструкціями (том 1 а.с. 19 - 21), претензією з доказами направлення (том 1 а.с. 22 - 24), актом звіряння взаємних розрахунків (том 1 а.с. 25).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться наказами про оголошення простою (том 1 а.с. 39 - 53), наказом від 28.04.2022 № 256 (том 1 а.с. 54).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 307 497,50 грн., інфляційної складової у розмірі 67 132,55 грн. та 3% річних у розмірі 21 937,63 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 25,27 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (місце реєстрації: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код: 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (місце реєстрації: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код: 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Юніверс" (місце реєстрації: 49035, м. Дніпро, вул. Давидова, буд. 169, ідентифікаційний код: 43326719) суму основної заборгованості у розмірі 307497,50 грн., інфляційної складової у розмірі 67 132,55 грн., 3% річних у розмірі 21 937,63 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 758,81 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 25,27 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 28.11.2025.
Суддя М.О. Ніколенко