донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.01.2008 р. справа №17/93
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Казієв Л.С. - за довір. № 24/76 від 21.12.2007 року,
від відповідача:
Гнатюк О.І. - за довір. № 09/43 від 05.01.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
10.12.2007 року
по справі
№17/93
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" м. Донецьк
до
Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" м. Донецьк
про
стягнення 796 776 грн. 99 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2007 року частково задоволені позовні вимоги відкритого акціонерного товариста "Донвуглеводоканал" м. Донецьк (далі по тексту - Товариство) до комунального підприємства "Донецькміськодоканал" м. Донецьк (далі по тексту - Підприємство) про стягнення 796 776 грн.99 коп.
Відповідно до рішення з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу за надані транспортні послуги в розмірі 9 262 грн. 73 коп., трьох відсотків річних в сумі 13 845 грн. 49 коп. за період з 14.08.2004 р. по 23.05.2005 р., а також суму інфляційної складової в розмірі 87 698 грн. 51 коп. за період з вересня 2004 р. по квітень 2005 р. Крім того, з відповідача стягнуті на користь позивача витраті по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.
Згідно вищевказаного рішення припинено провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми боргу за надані транспортні послуги в розмірі 700 716 грн. 34 коп.
У обгрунтування рішення місцевий суд послався на законність та доведеність позовних вимог у задоволеній частині.
Підприємство не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача боргу за надані транспортні послуги в розмірі 9 262 грн. 73 коп. та трьох відсотків річних в сумі 13 845 грн. 49 коп. за період з 14.08.2004 р. по 23.05.2005 р., суми інфляційної складової в розмірі 87 698 грн. 51 коп. за період з вересня 2004 р. по квітень 2005 р. та витрат по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. Зокрема, заявник звертає увагу на те, що місцевий суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що договор був укладений між ним та позивачем в усній формі, тому строк виконання обов"язків за цим договором визначений не був, а значить Товариство повинно звернутись до Підприємства з відповідною вимогою про оплату послуг. Відповідач також послася на те, що судом першої інстанції безпідставно прийняті до уваги рахунки Позивача, як вимоги про оплату наданих транспортних послуг. Також Підприємство звернуло увагу і на порушення господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, яке привело до неправомірного задоволення позовних вимог. У скарзі та під час судового засідання заявник навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для часткового скасування оскарженого рішення.
Позивач не погодився з апеляційною скаргою та вказав, що на його думку, у суда першої інстанції були всі підстави для задоволення позову, тому рішення господарського суду є законними та обгрунтованими.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 722 271 грн. 07 коп., інфляційної складової 67 267 грн. 48 коп. та 3% річних в розмірі 7 238 грн. 44 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм статті 526 Цивільного кодексу України в частині несплати наданих транспортних послу, які підтверджуються зведеними актами виконаних робіт з транспортного обслуговування за І, ІІ, ІІІ декади липня 2004 р. -лютого 2005 р.; розрахунками вартості наданих послуг за І, ІІ, ІІІ декади липня 2004 р. -лютого 2005 р.; рахунками, листами та іншими доказами.
Як вказує позивач, за домовленістю між сторонами відповідачеві надавались транспортні послуги, які в силу статті 526 Цивільного кодексу України мали сплачуватись в повному обсязі. Внаслідок цього, за період з липня (частково) по листопад 2004 р. включно та січень-лютий 2005 р. утворилась заборгованість в розмірі 722 271 грн.07 коп.
На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 3% річних за період з 14.08.2004 р. по 18.03.2005 р. в розмірі 7 238 грн. 44 коп. Розмір інфляційної складової за період з серпня 2004 р. по лютий 2005 р. дорівнює 67 267 грн. 48 коп.
У відзиві № 09/1528 від 19.04.2005р. відповідач позовні вимоги не визнав.
Крім того, господарському суду був наданий лист КП «Донецькміськводоканал» № 05/1252 від 30.03.2005 р., в якому міститься повідомлення позивача про здійснення відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України заліку зустрічних однорідних вимог на суму 28 013 грн. 04 коп. шляхом зменшення заборгованості перед Підприємством за водопостачання та водовідведення (рахунки № 65/1-3 за період з 14.06.2004 р. по 21.03.2005 р.) за надання автотракторної техніки згідно рахунку № 345 від 30.07.2004 р.
У відповідь листом № 24/394 від 29.04.2005 р. позивач заперечив відносно здійснення такого заліку, посилаючись на відсутність боргу у Товариства перед Підприємством.
Також місцевому суду був представлений лист КП «Донецькміськводоканал» № 9/872 від 04.03.2005 р., яким позивач повідомляється про здійснення згідно до статті 601 Цивільного кодексу України заліку зустрічних однорідних вимог на суму 672 703 грн.30 коп. шляхом зменшення заборгованості перед КП «Донецькміськводоканал» за послуги водопостачання та водовідведення надані в лютому 2004 р. відповідно до платіжного доручення-вимоги № 1800 від 12.03.2004 р. за надання автотракторної техніки в період з 01.07.2004 р. по 30.11.2004 р.
В поясненнях № 24/486 від 20.05.2005 р. позивач зазначив, що суми боргу, перелічені в листі № 05/1252 від 30.03.2005 р., відсутні в бухгалтерському обліку Товариства.
Що стосується листа № 09/872 від 04.03.2005 р. про проведення взаємозаліку вимог на суму 672 703 грн. 30 коп., то позивач пояснив, що вказаний лист не був ним отриманий, оскільки заборгованість за послуги водопостачання, надані у лютому 2004 р. є погашеною (грошовими коштами, іншими формами розрахунків та на підставі статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 784-XIV від 30.06.1999 р.).
Заявою № 24/457 від 12.05.2005 р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової та 3% річних і заявив до стягнення 13 845 грн. 49 коп. трьох відсотків річних за період з 14.08.2004 р. по 23.05.2005 р., а також суму інфляційної складової в розмірі 87 698 грн. 51 коп. за період з вересня 2004 р. по квітень 2005 р.
Внаслідок проведеного позивачем перерахунку, сума боргу була зменшена до 709 979 грн. 70 коп., в той же час, період за який стягується сума боргу залишився незмінним - з липня 2004 р. (частково) по листопад 2004 р. включно, січень 2005 р.(частково), лютий 2005 р.
Крім того, господарському суду позивачем надавались клопотання №№ 24/549, 24/550 від 03.06.2005 р., в яких він просив суд вийти за межі позовних вимог на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсними угоди з проведення Підприємством заліку зустрічних однорідних вимог на суму 672 703 грн. 30 коп. та на суму 28 013 грн. 04 коп. В обґрунтування вказаних клопотань позивач посилався на недійсність вказаних угод згідно положень статей 202-204, 601 Цивільного кодексу України.
Представником відповідача також було надано до суду клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для з'ясування відповідності підписів на актах-рахунках за надані послуги водопостачання та водовідведення в період з червня 2004 р. по березень 2005 р. працівників ВАТ «Донвуглеводоканал» (громадян Кий Н.В., Радченко Є.Н., Ніконової Л.В.).
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2007р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2007р. рішення суду першої інстанції скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарським судом позивач наполягав на задоволенні своїх клопотань щодо виходу суду за межі позовних вимог та визнанні недійсними угод з проведення КП «Донецькміськводоканал» заліку зустрічних однорідних вимог на суму 672 703 грн. 30 коп. та на суму 28 013 грн.04 коп.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, як заперечував проти задоволення клопотання позивача.
Рішенням від 10.12.2007 року суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання позивача і відповідача, а також частково задовольнив позовні вимоги. В решті частини вимог провадження по справі було припинено.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Суд першої інстанції при винесенні рішення з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та дійшов правильного висновку про законність і обгрунтованість позовних вимог у задоволеній частині. Тому апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого суду, що викладені у оскарженому рішенні та з правильністю арифметичних розрахунків боргу, відсотків річнихх та інфляційної складової.
Судова колегія вважає правомірним висновок місцевого суду про те, що договір між позивачем та відповідачем укладений не був, а права та обов'язки виникли безпосередньо із взаємних правочинів сторін, а саме надання послуг та часткової їх сплати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним були надані відповідачу транспортні послуги, а саме відповідач використовував транспорт (з водієм) позивача та зобов'язаний був оплатити надані послуги.
Факт надання послуг за період - з липня 2004 р. по листопад 2004 р. включно, січень 2005 р. та лютий 2005 р. підтверджений матеріалами справи. Про це також свідчать дії відповідача спрямовані на зарахування зустрічних вимог шляхом зменшення заборгованості перед КП «Донецькміськводоканал» за надання автотракторної техніки з посиланням на рахунки, виставлені позивачем, які були отримані відповідачем.
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку такими діями, спрямованими на набуття цивільних прав та обов'язків, є отримання послуг відповідачем від позивача та часткова сплата вартості наданих послуг, як правомірно зазначив у оскарженому рішенні місцевий суд.
На адресу відповідача із супровідними листами №02/1972 від 06.08.2004р., №02/1985 від 11.08.2004р., №02/1986 від 11.08.2004р., №02/2083 від 14.09.2004р., №02/2084 від 14.09.2004р., №02/2085 від 14.09.2004р., №06/2095 від 22.09.2004р., №06/2135 від 01.10.2004р., №06/2155 від 11.10.2004р., №06/2197 від 21.10.2004р., №06/2272 від 11.11.2004р., №06/2271 від 11.11.2004р., №06/2342 від 30.11.2004р., №06/2364 від 06.12.2004р., №06/2341 від 30.11.2004р., від 15.02.2005р., №06/169 від 03.03.2005р., №06/168 від 03.03.2005р., №06/167 від 03.03.2005р. направлялись зведені акти виконаних робіт з транспортного обслуговування за І, ІІ, ІІІ декади липня 2004р. -лютого 2005р.; розрахунки вартості наданих послуг за І, ІІ, ІІІ декади липня 2004р. -лютого 2005р.; подорожні листи легкового автомобілю за І, ІІ, ІІІ декади липня 2004р. -лютого 2005р.; рахунки. Про отримання відповідачем вказаної документації свідчать відомості про вхідний номер та дату отримання на штампі КП «Донецькміськводоканал», який міститься на супровідних листах, повідомлення про вручення поштового відправлення (у разі відправлення супровідних листів разом із документами поштою), фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач приймав вказані документи та сплачував їх, у тому числі шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. На підставі дослідження правовідносин, які фактично склались між сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач погодився сплачувати надані послуги на підставі виставлених рахунків. Тому судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що викладені в цій частині оскарженого рішення.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що судом першої інстанції безпідставно не була застосована до спірних правовідносин ст. 530 Цивільного кодексу України.
Оскільки факт надання послуг доведений належними доказами, відповідач, повинен був своєчасно оплачувати ці послуги, як встановлено ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. Тому судова колегія не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 530 Цивільного кодексу України. Таким чином, заперечення відповідача у цій частині є необгрунтованими.
Враховуючи викладене, на думку судової колегії, необгрунтованими є посилання відповідача на те, що місцевий суд безпідставно прийняв у якості вимоги про сплату боргу рахунки, що виставлені позивачем відповідавчу.
Наявні у справі докази не доводять того, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та оплатив позивачу надані послуги, не надано таких доказів і апеляційному суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що заборгованість в сумі 9 262 грн.73 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Оскільки зобов"язання не виконувались належним чином, позивач правомірно зробив розрахунок та заявив до стягнення інфляційну складовоу та три відсотки річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до норм вищевказаної статті, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому три відсотки річних в сумі 13 845 грн. 49 коп. за період з 14.08.2004 р. по 23.05.2005 р. та інфляційна складова в сумі 87 698 грн. 51 коп. за період з вересня 2004 р. по квітень 2005 р. також правомірно стягнуті з відповідача.
Відтак, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу правомірно покладені господарським судом на відповідача згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується інших заперечень відповідача, то вони, на думку апеляційного суду, є необгрунтованими, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, які викладені у рішенні суду першої інстанції.
Також судова колегія, перевіривши рішення у повному обсязі, погоджується і з висновком господарського суду про припинення провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення боргу в сумі 700 716 грн. 34 коп., оскільки в цій частині заборгованість погашена відповідачем.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом також не було встановлено і інших порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2007 року є законним, обгрунтованим та скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 10.12.1007 року по справі № 17/93 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 господарському суду