28 листопада 2025 р. Справа № 480/1238/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 (суддя Опімах Л.М.; м. Суми) по справі № 480/1238/25
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної поліції України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення (далі також - відповідач, НП України), в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Національної поліції України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язати Національну поліцію України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та згідно з наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.01.2016 №11 о/с звільнений зі служби відповідно до підпункту 7 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Загальна вислуга років позивача складає 22 роки 06 місяців 25 днів, з них: в календарному обчисленні - 17 років 05 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 05 років 01 місяць 19 днів. Позивач звертався до відповідача із заявою, у якій просив оформити та направити необхідний пакет документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262. Проте, листом відповідач відмовив у оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у зв'язку із відсутністю у позивача календарної вислуги років для призначення пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Рішенням від 23 травня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав протиправними дії Національної поліції України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язав Національну поліцію України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документи для розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на ухвалення рішення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі № 480/1238/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що Постанова № 393, яка у спірних правовідносинах є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію згідно Закону № 2262-XII, з 19.02.2022 (дата набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119), встановлює можливість врахування пільгового періоду служби виключно для визначення розміру пенсії та закріплює, що для призначення пенсій застосовується обчислена календарна вислуга років. Вказане унеможливлює у будь-який правовий спосіб зарахувати позивачу пільгову вислугу років у його календарну вислугу років, оскільки вказане прямо суперечить вказаним нормам права. Водночас, суд першої інстанції не врахував доводи НПУ про те, що із заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону № 2262-ХІІ позивач звернувся до НПУ 25.12.2024, тобто після набрання чинності вищевказаних змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 393, відтак НПУ діяла виключно у спосіб, встановлений законом, в редакції, що діяла на момент звернення позивача та виникнення спірних правовідносин.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.01.2016 №11 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1 (М-063148), начальника управління внутрішньої безпеки в Сумській області, з 01 лютого 2016 року звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.14)
У наказі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення складає 22 роки 06 місяців 25 днів, з них: в календарному обчисленні - 17 років 05 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 05 років 01 місяць 19 днів.
25.12.2024 позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки та Національної поліції України із заявою, в якій просив оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Листом від 21.01.2025 №9579/48-25 Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України повідомив позивача про відсутність підстав для надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області документів для призначення пенсії за вислугу років (а.с.9-10).
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо оформлення та направлення відповідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які звільнилися зі служби до набрання чинності (19.02.2022) постановою №119, вислуга років (в тому числі в пільговому обчисленні), необхідна для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, має обраховуватись відповідно до норм Порядку №393 у тій редакції, яка діяла на момент звільнення зі служби (окрім випадку покращення становища особи), незалежно від дати звернення такої особи до уповноваженого органу із заявою про підготовку документів необхідних для призначення пенсії, оскільки в силу вимог статті 58 Конституції України, внесені до Порядку №393 зміни, не можуть впливати на можливість реалізації такою особою права на пенсійне забезпечення, а поширення на таку особу нових правил визначення вислуги років, необхідної для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що в силу вимог статі 22 Конституції України є неприпустимим. А відтак, до спірних правових відносин належить застосувати Порядок № 393 у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів від 16.02.2022 № 119.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що вислуга років позивача становить більше 22 календарних років 6 місяців та позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до положень ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ), особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Як встановлено судом, позивача звільнено зі служби в поліції з 01 лютого 2016 року.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача щодо оформлення документів для призначення пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 2 ст. 17 Закону № 2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Суд апеляційної інстанції, на підставі аналізу чинного законодавства, звертає увагу на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:
- вислуга років для призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ;
- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
На час звільнення позивача зі служби (01 лютого 2016 року) діяла редакція п. 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
Як свідчать матеріали справи, вислуга років позивача станом на день звільнення у календарному обчисленні становить 17 років 05 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 22 роки 06 місяців 25 днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі - постанова №119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено п. 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови."
Відповідно до пункту 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119, чинній на час звернення позивача із заявою від 25.12.2024 щодо оформлення документів для призначення пенсії) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1508 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», яка набрала чинності 31.12.2024, внесено зміни до Постанови № 393, зокрема, пункт 3 викладено у новій редакції. У новій редакції п. 3 Порядку № 393 також визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не для призначення такої пенсії.
Таким чином, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв'язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов'язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.
Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23 дійшла таких висновків:
"…У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час вирішення суб'єктом владних повноважень певного питання (в цій справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16.
У вказаній постанові судова палата також звернула увагу на те, що у теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність, як елемент верховенства права, не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. Як стверджує єдиний орган конституційної юрисдикції, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і ст. 12 Закону №2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, виходячи з положень ст. 12 Закону №2262-XII та п.п. 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
Оспорювані дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні та направленні документів до органів Пенсійного фонду України, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, зумовлені саме відсутністю достатньої вислуги років у календарному обчисленні, як того вимагає чинне на момент вирішення цього питання законодавство.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що на момент відмови відповідача в оформленні та направленні документів до органів Пенсійного фонду України, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2262-XII та Порядком № 393.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 200/4394/24.
Крім того судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а з метою забезпечення однакового застосування норм права сформувала наступний правовий висновок:
"Призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років".
Таким чином, застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 22 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років та направлення їх до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
При вирішенні спору, судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах.
При вирішенні спору суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 у яких Суд дійшов висновку, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Водночас варто зазначити, що приймаючи висновок, викладений у постановах від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справ на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови № 393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Колегія суддів зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Відтак, ураховуючи те, що позивач звернувся із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ 25 грудня 2024 року, тобто після набрання чинності постановою № 119, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, при цьому, що позивач одразу після звільнення зі служби не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років, з огляду на що, і не настав юридичний факт, з яким закон пов'язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, доводи апеляційної скарги у повній мірі спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 по справі № 480/1238/25 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі сектору з питань пенсійного забезпечення про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко