28 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2388/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.05.2025 №17593/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу України" від 10.12.2015 № 889-VIII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 18.04.1994 року по 23.04.2025 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723 XII та Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 05.05.2025 року пенсію державного службовця відповідно до п. 10 та 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, до якої включено всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у Довідках Чернівецької митниці від 01.05.2025 №22.02-07/69 та № 22.02-07/70.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність відмови відповідача у переведенні його з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Позивач не погоджується з висновками пенсійного органу про відсутність у нього необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Так, позивач зазначає, що згідно із записами трудової книжки її стаж державної служби становить більше 20 років, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Крім цього позивач вважає необґрунтованими твердження пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи в митних органах з 18.04.1994 по 23.04.2025, оскільки посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах зараховується до стажу державної служби та надає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказано, що необхідною умовою для наявності права на пенсію в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу. Натомість, як було встановлено пенсійним органом під час прийняття оскаржуваного рішення, у позивача відсутній стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу". Обґрунтовуючи відсутність підстав для зарахування позивачу до стажу державної служби періоду її з 18.04.1994 по 23.04.2025, відповідач посилався на те, що періоди роботи в органах державної податкової та митної служби на посадах, на яких присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, підлягають зарахуванню лише з 11 серпня 2013 року - дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи". Стосовно вимоги позивача здійснити нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідок, відповідач вказав про її передчасність, оскільки питання правомірності обчислення та виплати пенсії за результатами переведення з одного виду пенсії за інший під час прийняття оскаржуваного рішення не досліджувалось. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі наказу начальника Чернівецької митниці від 22.04.2025 №235-о позивача було звільнено 23.04.2025 у зв'язку з виходом на пенсію, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 04.06.2024 №104 та припинено державну службу.
05.05.2025 року позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заяву про перехід із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача рішенням відповідача від 12.05.2025 №о/р241670084317 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Так, у рішенні вказано, що статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах. Посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів митного контролю. З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Згідно із пунктом 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону мають особи, які на день набрання чинності Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII:
- мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України;
- на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Водночас разом із втратою чинності Закону №889-VIII постанова Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року також втратила чинність. Крім цього статтею 3 Закону №889-VIII визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Працівники митної служби даною статтею не передбачені.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до положень пункту 6 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Як вбачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 12.05.2025 №о/р241670084317, яке оскаржує позивач у даному позові, підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" слугувало те, що, на думку пенсійного органу, призначення такого виду пенсії працівникам митної служби Законом України "Про державну службу" не передбачено.
01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII) визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, до 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 розділу XI Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.07.2018 по справі №569/350/17, від 03.07.2018 по справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 по справі №591/6970/16-а.
Як стверджується в оскаржуваному рішенні, пенсійний орган вважає, що підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця слугувало те, що призначення пенсії працівникам митної служби Законом №889-VIII не передбачено.
Надаючи оцінку доводам відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що призначення пенсії працівникам митної служби не передбачено Законом №889-VIII, суд звертає увагу на таке.
Пунктом 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ (який діяв на момент роботи позивача в органах податкової служби у період до 01 травня 2016 року).
Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17.
Обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016, тобто до моменту вступу в дію Закону №899-VIII, здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року встановлено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Нормативно-правовим актом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції, правові основи діяльності та порядок її проходження є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України №1970-ХІІ від 12 грудня 1991 року, чинного до 01 січня 2004 року, передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України №92-IV від 11 липня 2002 року, чинного до 01 червня 2012 року, було визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Статтею 569 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року, який набрав чинності 01 червня 2012 року і діє на даний час, установлено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною другою статті 588 Митного кодексу України №4495-VI від 13 березня 2012 року встановлено, що пенсійне забезпечення працівників митних органів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Оскільки законодавством визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такими особами служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане також передбачено і положеннями діючого наразі Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 якого до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Крім цього суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів (далі - Порядок №306).
Додатком 6 до Порядку №306 визначене Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів, яким встановлено перелік посадових осіб митного органу, віднесених до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб митних органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Порядком №306.
Дослідженням наявних у справі матеріалів судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки, позивач працював у митних органах з 18.04.1994 по 23.04.2025.
Крім цього суд звертає увагу на те, що згідно із записами трудової книжки, позивачем прийнято Присягу державного службовця, присвоєно їй ранги державного службовця та спеціальних звань як працівнику митного органу.
З огляду на викладене, суд вважає, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VІІІ 01.05.2016, становить більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом №889-VIII та мав у тому числі й стаж державної служби не менш як 10 років.
Відповідно, позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Водночас, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області не надало жодної оцінки вказаним вище періодам роботи позивача. Ні у рішенні, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодних мотивів (причин) незарахування позивачу до стажу державної служби періодів його роботи в органах митної служби, які вказані у її трудовій книжці - з 18.04.1994 по 23.04.2025.
Тому суд вважає необґрунтованим висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої заяви від 05.05.2025.
Отже, рішення №о/р241670084317 від 12.05.2025 прийняте пенсійним органом без врахування всіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень, що є підставою для визнання протиправним та скасування такого рішення.
Суд зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте в ході судового розгляду даної справи відповідачами не доведено обґрунтованості оскаржуваного рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача.
Тому, оскаржуване рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, оскільки у позивача наявний необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (більше 20 років), враховуючи висновок суду про протиправність рішення відповідача, а також виходячи з повноважень, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій ситуації є зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 18.04.1994 по 23.04.2025 на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", та призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 05.05.2025 року (тобто з дати звернення позивача із заявою про перехід із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу") у розмірі 60 відсотків від сукупного заробітку, зазначеного у довідках Чернівецької митниці від 01.05.2025 №22.02-07/69 та № 22.02-07/70.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Водночас задовольняючи вимогу позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" у тому числі й з урахуванням довідок Чернівецької митниці від 01.05.2025 №22.02-07/69 та № 22.02-07/70, суд виходить з того, що розглядаючи заяву позивача від 05.05.2025, до якої вказані довідки були залучені для вирішення питання про перехід на пенсію державного службовця, що не заперечується учасниками справи, пенсійний орган не висловлював жодних зауважень щодо змісту таких довідок та не стверджував про невідповідність їх вимогам законодавства.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.05.2025 №о/р 241670084317 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу України" від 10.12.2015 № 889-VIII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 з 18.04.1994 року по 23.04.2025 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно Закону України "Про державну службу" .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 05.05.2025 року у розмірі 60 відсотків від сукупного заробітку, зазначеного у довідках Чернівецької митниці від 01.05.2025 №22.02-07/69 та № 22.02-07/70.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 1211,20 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84122, Код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя І.В. Маренич