Справа № 2-4770/11
№ провадження 6/495/207/2024
Про заміну сторони її правонаступником
"28" листопада 2025 р. м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря П'єлик Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області заяву головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про заміну сторони її правонаступником, -
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про заміну сторони її правонаступником.
Заява обґрунтована тим, що у провадженні Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 43518979 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4770/11, виданого 08.04.2014 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" боргу в сумі 246 320,53 грн.
03.12.2015 дане виконавче провадження було закінчено в порядку п.3 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення даної постанови) у зв?язку з тим, що згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник помер, про що свідчить відповідний актовий запис про смерть за № 1150 29.09.2015.
Ухвалою про заміну сторони у виконавчому провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4770/11, номер провадження: 6/495/94/2022 від 18.11.2022, замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815, адреса: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, 2, офіс 205.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01.05.2023 по справі № 2-4770/11, номер провадження: 22-ц/813/5221/23, скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про закінчення виконавчого провадження від 03.12.2015 року у виконавчому провадженні № 43518979 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4770/11, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, так як дані правовідносини передбачають правонаступництво.
Згідно листа приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Іваницького О.Ю. за вих. № 166/01-16 від 11.09.2024 року стало відомо про те, що відносно померлої ОСОБА_1 відкрито спадкову справу № 11/2019 та спадкоємцем її майна є її чоловік ОСОБА_3 .
У порядку доступу державного виконавця до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отримано інформацію про дані чоловіка померлої: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, просить замінити боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на її правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене, суд розглядає заяву про заміну сторони виконавчого провадження за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2014 сторонами у виконавчому провадженні № 43518979 є боржник: ОСОБА_1 та стягувач: ПАТ КБ «Надра».
03.12.2015 виконавче провадження № 43518979 закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі смертю боржника.
23.08.2024 постановою начальника Білгород-Дністровського ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Білгород-дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування процесуального документа документ «Постанова про закриття виконавчого провадження» від 03.12.2015 - скасована.
26.08.2024 у виконавчому провадженні ВП № 43518979 замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 4069815.
Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу від 03 жовтня 2024 року, листа приватного нотаріуса Білгород-дністровського районного нотаріального округу Іваницького Олексія, 22 січня 2019 року заведена спадкова справа № 11/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину є ОСОБА_3 - чоловік спадкодавця.
Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.
Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати системувиконання судовихрішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
Відповідно до стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом. А також є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Виходячи зі змісту наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні (відповідно до статей 512 і 520 ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 2 ст. 442 ЦПК України передбачено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч.5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п.28 ч.1 ст.353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11, від 14 лютого 2024 року у справі № 2604/3166/2012, від 03 квітня 2024 року у справі № 299/374/15-ц.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1968 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 Цивільного кодексу України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи
Так, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), 25 травня 2020 року у справі № 390/2041/17.
Крім того, як окреслив у своїй постанові Верховний Суд у справі № 192/2761/14, провадження № 61-4724св18 від 23.05.2018, основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
На підставі вищевикладеного, виходячи із засади обов'язковості судового рішення, враховуючи, що зобов'язання, які мають місце у справі, допускають правонаступництво, з огляду на те, що єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, відповідно до наявних матеріалів справи, є чоловік спадкодавця ОСОБА_3 , суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 55, 260, 261, 352-355, 442 ЦПК України,
Заяву головного державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», про заміну сторони її правонаступником - задовольнити.
Замінити боржника у виконавчому провадженні № 43518979 з виконання виконавчого листа № 2-4770/11, виданого 08.04.2014 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , на її правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження надіслати учасникам справи, а також державному виконавцю, в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Повний текст ухвали складений 28 листопада 2025 року.
Суддя