28 листопада 2025 року Справа № 480/186/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/186/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України оформлене витягом з протоколу засідання з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №33/в від 25 жовтня 2024 року, п. 56, про відмову солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого 05 січня 2023 року в районі н.п. Соледар Донецької області, при виконанні обов'язків військової служби, а саме - бойового завдання в районі населеного пункту Соледар Донецької області, під час захисту Батьківщини.
Свої вимоги мотивує тим, що він вчинив у найкоротший термін всі можливі дії з метою отримання необхідних документів для подання заяви на виплату одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності через поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, та об'єктивно не мав можливості отримати відповідну довідку МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав змоги вплинути на строк отримання довідки про обставини отримання поранення №350 від 10.01.2024р., направлення його на МСЕК та проведення МСЕК.
Відтак, в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку, а був здійснений 15.02.2024р., про що йому була видана довідка серії 12ААА №024723 від 11.03.2024р. про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Відтак, позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою від 20.01.2025р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву (а.с.66-68), в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки у довідці МСЕК серії 12ААА № 024723, яка видана на підставі довідки військово-лікарської комісії від 30.03.2023р., позивачу встановлено втрату працездатності у розмірі 25% встановленого внаслідок отримання травми, пов'язаного із проходженням військової служби та зазначено дату - 11.03.2024.
Отже, дата 11.03.2024, що зазначена у довідці МСЕК серія 12ААА №024723, є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Однак, слід звернути увагу, що встановлення ступеня втрати працездатності 25% згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА № 024723 від 11.03.2024, відбулося поза межами тримісячного строку після його звільнення з військової служби - 07.07.2023, що є порушенням вимог п.7 ч.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Оскільки позивачу вперше встановлена часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, то право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє.
Неотримання ОСОБА_2 довідки від МСЕК раніше, ніж дата звільнення, не пов'язано із компетенцією ІНФОРМАЦІЯ_3 та МОУ та не є наслідком неправомірних дій, рішень чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , МОУ, адже проходження МСЕК після звільнення з військової служби має заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника.
Посилання позивача на те, що військовою частиною не було проведено службове розслідування та ним було отримано довідку про обставини травми лише 10.01.2024р., на думку представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заслуговують на увагу, оскільки довідка медико-соціально експертної комісії серії 12ААА № 024723 від 11.03.2024р. видана на підставі довідки військово- лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023р.
Представником позивача подана відповідь на цей відзив (а.с.73-74), згідно з якою відповідач, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порушення вимог із п.13 Порядку № 975 не подав у 15-денний строк з дня реєстрації заяви та всіх документів розпорядникові бюджетних коштів, яким є Міністерство оброни України, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого були додані документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку, що підтверджується відповіддю № 639 від 12 квітня 2024 року та відповіддю №1179 від 28 травня 2024 року на адвокатський запит. Документи до Міністерства оборони були направлені тільки 03.06.2024 року, тобто через два з половиною місяці, що підтверджується супровідним листом №11/5800 від 04.06.2024 року, а позивачу про це стало відомо тільки 21.06.2024 року.
Міністерством оборони України, як розпорядником коштів, у порушення встановленого цим же Порядком №975 місячного строку, отримана на початку червня 2024 року, заява з доданими документами не розглянута та не прийняте відповідне рішення, що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3212 від 21.11.2024 року та копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №33/в від 25 жовтня 2024 року.
Тобто заява позивача яка була направлена на початку червня 2024 року була розглянута майже через чотири місяці.
Тому представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Представником відповідача - Міністерством оборони України надіслано відзив на позовну заяву (а.с.81-86), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також містить особливий критерій для призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після звільнення з військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби, однак і в такому разі часткова втрата працездатності повинна бути пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Крім того, позовна вимога про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням в його дискреційні повноваження як уповноваженого органу, щодо призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тому при розгляді справ за такими позовами адміністративний суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, що не належить до компетенції суду.
Представником позивача надано відповідь на цей відзив (а.с.105-108), в якому вказує, що у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини, але такі підстави для відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у цьому випадку в законі відсутні.
Отже, немає жодних альтернативних шляхів прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, оскільки позивач має право на отримання одноразової допомоги, передбаченої вимогами пункту 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені, з огляду на таке.
Судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 , проходив службу у ЗСУ на посадах солдата радіотелефоніста 3 взводу, 1 роти, 1 стрілецького батальйону та солдата резерву змінного складу 39-ї запасної роти військової частини НОМЕР_2 . Під час проходження служби брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
05 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Соледар Донецької області, отримав мінно-вибухову травму - вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої гомілки, що підтверджується первинною медичною карткою форми 100 виданої ПХГП Рай-Олександрівка о 04 год. 35 хв.
05.01.2023 року та евакуйований до м. Дніпро.
У період з 05.01.2023 року до 08.01.2023 року згідно з випискою №0031523 проходив лікування у стаціонарі КНП «МКЛ №6» Дніпровської міської ради з діагнозом: вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої гомілки (осколок).
У період з 08.01.2023 року до 19.01.2023 року згідно з випискою №60 проходив лікування у стаціонарі КНП центральної міської лікарні м. Олександрія з діагнозом: ВОСП правої гомілки з наявністю металевого осколку від 05.01.2023 р.
У період з 19.01.2023 року до 27.01.2023 року згідно з випискою №529 про лікування у стаціонарі КП центральної міської лікарні м. Олександрія з діагнозом: мінно- вибухова травма від 05.01.2023 р., ВОСП м'яких тканин правої гомілки з наявністю металевого осколку.
У період з 09.02.2023 року до 02.03.2023 року згідно з випискою №536, проходив лікування у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом: стан після МВТ (05.01.2023), вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої гомілки з наявністю стороннього тіла м'яких тканин в ділянці правої підколінної ямки, післятравматичної невропатії правого литкового нерву з больовим синдромом і помірним порушенням статики і ходьби.
У період з 03.03.2023 року до 17.03.2023 року згідно з випискою від 17.03.2023 року проходив реабілітацію у КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом: травма інших нервів у ділянці гомілки та вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин правої гомілки з наявністю стороннього тіла м'яких тканин в ділянці правої підколінної ямки, післятравматичної невропатії правого литкового нерву з больовим синдромом і помірним порушенням статики і ходьби.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії №4319 від 30 березня 2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 1987 р.н., солдата в/ч НОМЕР_2 , мобілізованого ІНФОРМАЦІЯ_5 у листопаді 2022 року, яким встановлено діагноз та зв'язок отримання поранення з проходженням військової служби, а саме: наслідки МВТ (05.01.2023) вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин правої гомілки у вигляді післятравматичної невропатії литкового нерву зі стійким больовим синдромом та парестезією, помірним порушенням функції, зміцнілих рубців, невидаленого стороннього тіла. Астеноневротичний синдром, помірно виражені короткотривалі прояви з виходом в астенію. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007р. травма відноситься до тяжкого ступеню. Травма ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини отримання поранення на час огляду не надана. Крім поранення виявлено захворювання, а саме: НЦД за змішаним типом, СН0. Захворювання також ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі ст. 76Б, 83Б графи ІІ Розкладу хвороб рішенням комісії ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 196 від 07.07.2023 року солдата ОСОБА_1 , солдата резерву змінного складу 39-ї запасної роти військової частини НОМЕР_2 , звільненого, у зв'язку з пораненням, з раніше займаної посади радіотелефоніста наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 14 травня 2023 № 116 РСБ, у запас на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обв'язок та військову службу» за сімейними обставинами, виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Після отримання поранення солдатом ОСОБА_1 та під час проходження ним лікування керівництвом військової частини службове розслідування про обставини отримання поранення не проводилось. Позивач неодноразово особисто та допомогою адвоката звертався до керівництва про необхідність проведення службового розслідування за фактом отримання ним 05.01.2023 року поранення в районі населеного пункту Соледар Донецької області.
Після звернення до служби військового правопорядку було призначено та проведено службове розслідування щодо обставин отримання поранення солдатом ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1035 від 26.09.2023 року за результатами службового розслідування встановлено: що 05.01.2023 року під час виконання обов'язків військової служби, а саме - бойового завдання в районі населеного пункту Соледар, Донецької області під час мінно-артилерійського обстрілу з боку противника, солдат ОСОБА_1 отримав «мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої гомілки з наявністю металевого осколку», який брав участь у складі свого підрозділу у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. На момент бойового поранення вищевказаний військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та шолом), без ознак сп'яніння, бойове поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. На підставі вищевикладеного, вважати бойове поранення солдата ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, таким, що сталося під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, одержано під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, бойове поранення не пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного порушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1035 від 26.09.2023 року «Про результати службового розслідування» зобов'язано начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 в десятиденний строк з моменту підписання наказу (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2023р. №3354 «Про призначення службового розслідування" підготувати та видати солдату ОСОБА_1 довідку про обставини поранення за змістом, визначеним додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом від 14.08.2008р. №402 Міністерства оборони України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008р. за №1109/1500.
За результатами службового розслідування ОСОБА_1 видано довідку про обставини отримання поранення №350 від 10.01.2024 року, яка отримана позивачем наприкінці січня 2024 року.
Після отримання довідки про обставини поранення позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 для направлення на МСЕК з метою визначення ступеню втрати працездатності та визначення групи інвалідності. За результатами огляду МСЕК відповідно до довідки серії ААА № 024723 від 11.03.2024р. про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, виданої Обласною МСЕК №2 загального профілю Сумського обласного центру медико-соціальної експертизи, на підставі акту огляду № 379, встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків. Причина втрати працездатності травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби підтверджена висновком згідно з довідкою ВЛК № 4319 від 30.03.2023 року.
Вищевказана довідка отримана позивачем 11.03.2024 року.
Після отримання довідки МСЕК 18.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, яка призвела до втрати 25 % працездатності. До вказаної заяви було долучено копію паспорта, копія довідки РНОКПП, копія витягу з реєстру Територіальної громади, довідка з обласної МСЕК серії ААА № 024723 від 11.03.2024 р., копія довідки військово-лікарської комісії № 4319 від 30 березня 2023 року, копія довідки про обставини отримання поранення №350 від 10.01.2024 року, копія витягу з наказу № 196 від 07.07.2023 року, копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (форма 6), копія довідки з реквізитами особистого банківського рахунку, згода на обробку персональних даних.
Згідно з листом №11/2939 від 20.03.2024 року документи позивача були повернуті з ІНФОРМАЦІЯ_7 до ІНФОРМАЦІЯ_8 з відмовою в направлені їх до Міністерства оборони України на підставі того, що виплата одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7 ч. 4 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975, призначається у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.
В подальшому, документи повторно були направлені до ІНФОРМАЦІЯ_7 та 03.06.2024 року за вих. № 11/5746 були спрямовані до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, про що позивачу стало відомо 26.06.2024 року, що підтверджується відміткою позивача на листі начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №11/5800 від 04.06.2024 року.
3а результатами розгляду наданих документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із при значенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: солдату в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 07.07.2023р. звільнено з військової служби та 15.05.2024р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 05.01.2023р. (довідка МСЕК серія 12ААА №024723 від 11.03.2024р.).
Вказану відмову було викладено у витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №33/в від 25 жовтня 2024 року п. 56, та мотивовано наступним чином.
Заявника звільнено з військової служби 07.07.2023р., а 15.02.2024р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, тому звернувся із цим позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011), (тут й надалі на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Статтею 16-1 Закону № 2011 визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону №2011 одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011 у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 3 статті 16-3 Закону № 2011 визначено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з пунктами 8-9 статті 16-3 Закону № 2011 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 975).
Згідно із п. 11 Порядок № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно із п.13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до п. 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
При цьому, за приписами п.7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, на який відповідачі посилаються в обґрунтування своєї позиції та прийняття оскаржуваного рішення, також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Посилаючись на вказані норми, представники відповідачів вважають, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності був встановлений після спливу 3 місяців після звільнення позивача з військової служби.
Суд не погоджується з такими доводами, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з військової служби у запас за «підпунктом «г» (через такі сімейні обставини: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», тобто не внаслідок отриманого поранення та без визначення ступеня втрати працездатності.
Згідно з витягом із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №33/в від 25.10.2024р. солдату у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 07.07.2023р. звільнено з військової служби та 15.02.2024р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 05.01.2023р. (довідка МСЕК серія 12 ААА №024723 від 11.03.2024р).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 1б Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Заявника звільнено з військової служби 07.07.2023р., а 15.02.2024р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби (а.с.70).
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №024723 від 11.03.2024р. ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №379 встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках у розмірі 25% (а.с.22-23).
Позивачем подано пакет документів для виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, позивач вчинив всі можливі дії з метою отримання необхідних документів для подання заяви на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Крім того, слід звернути увагу на неоднозначність норми підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 у співставленні з пунктом 8 статті 16-3 цього ж Закону, якщо в першому випадку визначений присічний строк - три місяці з дати звільнення з військової служби, то в другому випадку особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
При цьому, виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 975, дата довідки медико-соціальної експертної комісії є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Оскільки позивач, в силу вимог пункту 2 статті 16-3 Закону № 2011, є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, то підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011 суперечить пункту 8 статті 16-3 цього ж Закону.
Позивач 11.03.2024р. (а.с.23) отримав довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №024723 та 18.03.2024р. звернувся із заявою до місцевого РТЦК СП у найкоротші строки.
Як вбачається з довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №024723 від 11.03.2024р., позивачу встановлено 25% ступеня втрати працездатності саме з 11.03.2024р., тобто на дату останнього дня проходження огляду військово-лікарською комісією. Причиною втрати працездатності є травма, так, пов'язана із проходженням військової служби.
Зважаючи на обставини цієї справи, суд доходить висновку, що позивач об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав змоги вплинути на строк направлення його на ВЛК та проведення ВЛК. Відтак, в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку.
Подібний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 826/7472/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 200/4753/20-а, від 15 листопада 2023 року у справі № 160/11386/20 та від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21.
Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи, встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте без врахування всіх обставин у справі, а тому не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №33/в від 25 жовтня 2024 року, п. 56, про відмову солдату в запасі ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу, встановлену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого 05 січня 2023 року в районі н.п. Соледар Донецької області, при виконанні обов'язків військової служби, а саме - бойового завдання в районі населеного пункту Соледар Донецької області, під час захисту Батьківщини.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова