28 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13808/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме: протирадіаційного укриття №60410, просп. Свободи 4, м. Кременчук, Кременчуцького району;
- зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та розміщення оголошення про взяття безхазяйного нерухомого майна на облік у друкованих засобах масової інформації.
В обґрунтування позову зазначено, що на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади м. Кременчука, перебуває споруда цивільного захисту №60410, у якої немає власника та балансоутримувача. На переконання прокурора, оформлення у комунальну власність територіальної громади безхазяйних об'єктів цивільного захисту дасть можливість вирішувати питання збереження таких об'єктів для подальшого їх використання за призначенням.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві представник відповідача зазначив, що до моменту приватизації колишнього державного підприємства "Кременчуцький завод шляхових машин ім. В.І. Леніна" Фондом державного майна України у 1994 році ПРУ № 60410 обліковувалось як державний об'єкт цивільної оборони, а після приватизації фактично ПРУ № 60410 набуває статусу звичайного підвальне приміщення, яке увійшло до цілісного майнового комплексу підприємства у складі будівлі заводоуправління.
Розгляд цієї справи відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей в паспорті сховища №60410 та облікової картки протирадіаційного укриття від 07.08.2006 протирадіаційне укриття здано в експлуатацію в 1960 році, місткість - 270 осіб, загальна площа 135,7 кв.м., належить ВАТ "Кредмаш" /а.с. 31-33/.
Згідно з актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття №60410 від 20.02.2024 бансоутримувачем є ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" і розташоване на території даного підприємства /а.с. 72-75/.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи, 4-Г, не зареєстровано право власності на об'єкт цивільного захисту протирадіаційне укриття № 60410. Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:001:0490 за адресою м. Кременчук, просп. Свободи 4 є власністю територіальної громади м. Кременчука та перебуває в оренді ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин"/а.с.76-83/.
У листі Фондом Державноrо майна України № 10-33-12731 від 09.05.2024 наведено, що матеріали справи з приватизації ВАТ "Кременчуцькі дорожні машини" не дають змогу ідентифікувати споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №60410 за адресою: м. Кременчук просп. Свободи 4. Також Фонд Державного майна України повідомив, що в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, серед майна, яке не увійшло до статурного капіталу та перебувало на балансі ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", значаться захисні споруди цивільного захисту: №60464 та №60471, які передані до сфери управління Кременчуцької районної державної адміністрації /а.с.49/.
Кременчуцькою окружною прокуратурою до Кременчуцької міської ради скеровано лист №52-9751 вих-24 від 28.06.2024 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району щодо безхазяйного нерухомого майна - споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №60410 /а.с.17-18/.
У відповіді №01-36/12524 від 02.08.2024 відповідачем зазначено, що департаментом у межах своїх повноважень вживаються заходи контролю за готовністю захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням. Зокрема, департамент бере участь в роботі комісії з проведення перевірок (обстежень) стану готовності протирадіаційного укриття №60410, розташованого по проспекту Свободи 4, в м. Кременчуці Полтавської області. Зазначено, що передавати протирадіаційне укриття №60410 до комунальної власності є недоцільним, оскільки цей об'єкт знаходиться на території підприємства ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин"/19-24/.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 1932-XII (далі - Закон №1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до статті 3 Закону №1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Статтею 4 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ України) визначено, що цивільним захистом є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
За визначенням у пункті 14 частини першої статті 2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Згідно з частиною восьмою статті 32 КЦЗ України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Постановою від 10.03.2017 № 138 "Деякі питання використання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту Кабінет Міністрів України" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку
Згідно з пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138, у редакції, чинній на час звернення з позовом), утримання об'єктів фонду захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності об'єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням.
Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Пунктом 3 Порядку № 138 також встановлено, що балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд, крім об'єктів, що мають перебувати в постійній готовності.
Відповідно до пункту 26 частини другої статті 19 КЦЗ України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13 судом зроблено правовий висновок про те, що на орган місцевого самоврядування у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебували захисні споруд цивільного захисту населення, а також за наявності безхазяйних захисних споруд, покладено прямий обов'язок щодо прийняття рішення про подальше використання таких захисних споруд цивільного захисту, у тому числі взяття їх на баланс та передачу у комунальну власність.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами третьою, п'ятою статті 16 Закону № 280/97-ВР визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 60 Закону №280 визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 329 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
З вищевикладеним норм вбачається, що сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Отже, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо вирішення питання використання безхазяйних захисних споруд.
Поняття безхазяйного майна визначене частиною першою статті 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування статті 355 Цивільного кодексу України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:
(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам: - відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;
(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Відповідно до частини другої статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Оскільки частина друга статті 355 Цивільного кодексу України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
У розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.
Таким чином, процедура, передбачена статтею 335 Цивільного кодексу України складається з декількох послідовних етапів, у зв'язку з чим для визнання судом безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено відповідне майно, зобов'язаний:
1) у порядку, визначеному частиною чотирнадцятою статті 18 Закону та Порядком № 1127, подати до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
2) після взяття нерухомої безхазяйної речі на облік та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забезпечити публікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
3) після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі звернутися до суду з належно оформленою заявою про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю.
Зазначені етапи реалізації цих повноважень органом місцевого самоврядування вказують на те, що заява про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю подається в порядку окремого провадження за правилами статті 333 Цивільного кодексу України тільки в разі, якщо цей об'єкт вже перебуває на обліку як безхазяйне майно й оголошення про зазначені обставини опубліковано в друкованому засобі масової інформації не менше року тому.
Отже, саме Кременчуцька міська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйної споруди цивільного захисту на території громади шляхом звернення з заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Споруда цивільного захисту сховище №60410, що знаходиться по проспекту Свободи, 4, м. Кременчук, Полтавська область є безхазяйним, оскільки перебування його у власності не підтверджено сторонами у справі й відомості про право власності та інші речові права на нього у Реєстрах відсутні.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач не звертався до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: вищенаведеної споруди цивільного захисту. Безпідставне зволікання відповідача у питання взяття на облік укриття як безхазяйного майна може призвести до його нецільового використання, руйнування, що прямо порушує інтереси держави.
Зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту та готовності її до використання за призначенням, саме Кременчуцька міська рада зобов'язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу протирадіаційного укриття.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас, здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 в справі № 826/13768/16.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2024 у справі № 620/6905/22 також звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Тому ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття відповідних суб'єктів владних повноважень дій щодо захисту інтересів держави.
Кременчуцькою окружною прокуратурою до Кременчуцької міської ради скеровано лист №52-9751 вих-24 від 28.06.2024 щодо безхазяйного нерухомого майна - споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №60410 /а.с.17-18/.
У відповіді №01-36/12524 від 02.08.2024 відповідачем зазначено, що департаментом, в межах своїх повноважень, вживаються заходи контролю за готовністю захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням. Зокрема, департамент бере участь в роботі комісії з проведення перевірок (обстежень) стану готовності протирадіаційного укриття №60410, розташованого по проспекту Свободи 4, в м. Кременчуці Полтавської області. Зазначено, що передавати протирадіаційне укриття№60410 до комунальної власності є недоцільним, оскільки цей об'єкт знаходиться на території підприємства ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин"/19-24/.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4 та зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4 у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна захисної споруди цивільного захисту, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4; розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі захисної споруди цивільного захисту, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4 на облік у друкованих засобах масової інформації.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про порушення прав ПрАТ "Кредмаш" спростовуються вищенаведеним. Щодо права власності на будівлю заводоуправління, де знаходиться ПРУ № 60410, суд у цій справі не вирішує ці питання з огляду на предмет спору.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до частин першої, другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Водночас, суд зазначає, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі 818/208/18.
Прокурор звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій.
Отже, враховуючи наведене, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (проспект Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи.
Зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4 у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна захисної споруди цивільного захисту, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4; розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі захисної споруди цивільного захисту, сховища № 60410 за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4 на облік у друкованих засобах масової інформації.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна