24 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/10835/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Веснянко О.М.,
від відповідача - Набок В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" (надалі - ТОВ "Тікрайт", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051820701, яким ТОВ "Тікрайт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в 2023 році на загальну суму 229500,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 183600,00 грн; за штрафними санкціями - 45900,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051840701, яким ТОВ "Тікрайт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість за травень 2024 року на загальну суму 951091,25 грн, в тому числі: сума основного платежу - 760873,00 грн; за штрафними санкціями - 190218,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051850701, яким ТОВ "Тікрайт" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 331010,00 грн за вересень 2024 року по взаємовідносинам з ТОВ "Гофер" (код 24827454).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу донараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість (надалі - ПДВ), зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2024 року, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції. Позивач стверджував, що при формуванні витрат операційної діяльності та податкового кредиту ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між ТОВ "Тікрайт" та ТОВ "Гофер" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 2, а.с. 88-95/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентами не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність постачальників виконати свої зобов'язання за договорами поставки.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
28.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 2, а.с. 151-154/, у якій представник позивача наголошував на правомірності формування показників податкової звітності за спірний період і, як наслідок, безпідставності доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій. На думку представника позивача, наявна у податкового органу інформація щодо ймовірних порушень податкового законодавства контрагентом у ланцюгах постачання не може впливати на право добросовісного платника податків, яким є позивач, на віднесення до витрат та податкового кредиту фінансового результату господарських операцій з ТОВ "Гофер".
Крім того, представник позивача наголошував, що винагорода оператору електронного майданчика у розмірі 1020000,01 грн правомірно віднесена на рахунок 93 "Витрати на збут" підприємства за 2023 рік, що підтверджено листом Міністерства фінансів України від 27.12.2016 №31-11420-07-16/37214.
У підготовчому засіданні 09.09.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
23.09.2025 до суду надійшли пояснення ГУ ДПС у Полтавській області /т. 2, а.с. 187-191/, у яких представник відповідача наголошував на безпідставності доводів ТОВ "Тікрайт" щодо правомірності віднесення винагороди оператору електронного майданчика до витрат на збут, зазначивши, що відповідні витрати мали бути обліковані як капітальні інвестиції та віднесені до загальної вартості придбаних активів (первісної вартості об'єкта основних засобів).
Представник позивача 03.10.2025 надав до суду заперечення, у якому, з посиланням на приписи частини п'ятої статті 159 КАС України, просив відмовити у прийнятті додаткових пояснень ГУ ДПС у Полтавській області від 23.09.2025 /т. 2, а.с. 192-193/.
У судових засіданнях 16.10.2025 та 23.10.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача - проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Обставини справи
ТОВ "Тікрайт", ідентифікаційний код 42356826, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків, що не оспорюється сторонами.
ГУ ДПС у Полтавській області у період з 12.03.2025 по 25.03.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Тікрайт", результати якої оформлені актом від 08.04.2025 №4540/16-31-07-01-01/42356826 /т. 1, а.с. 46-84/.
При цьому при складенні акта перевірки відповідач допустив механічну описку, зазначивши рік складення "2024" замість "2025".
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивач не оспорює.
За висновками акта перевірки відповідач встановив порушення ТОВ "Тікрайт" вимог:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5.5 НП(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382, п. 4, п. 7, п. 8 п. 9 НП(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, п. 8 НП(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за №499/3792, Інструкції №291, р. 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів від 30.09.2003 №561, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2023 рік на загальну суму 183600,00 грн;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість за травень 2024 року у розмірі 760873,00 грн;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, що включається до складу наступного звітного податкового періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2024 року у розмірі 331010,00 грн.
Такі висновки податковий орган мотивував твердженням про:
- неправомірність включення до складу витрат на збут у 2023 році суми винагороди оператору в розмірі 1020000,01 грн за придбані основні фонди (майновий комплекс);
- безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у ціні придбаних у ТОВ "Гофер" послуг (монтажні роботи на об'єкті замовника "Нове будівництво відділення приймання та розварювання крохмалевмісної сировини по вул. Полтавській, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 14.03.2023 №14/03-23-Б на суму 4276988,00 грн, в т.ч. ПДВ - 712831,00 грн; поточний ремонт технологічного обладнання "Цех приймання та розварювання крохмалевмісної сировини" по вул. Полтавській, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 21.03.2023 №22/07-42-Р на суму 356310,00 грн, в т.ч. ПДВ - 59385,00 грн; виконання будівельних робіт по зерносховищу: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3, на підставі договору підряду від 08.08.2023 №08/08-23-Б на суму 998000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 166333,00 грн; виконання будівельних робіт по вул. Полтавській, 3 в м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 01.11.2023 №01/11-23-Б на суму 920000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 153333,00 грн).
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 25.04.2025 сформовано податкові повідомлення рішення:
- №00051820701, яким ТОВ "Тікрайт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в 2023 році на загальну суму 229500,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 183600,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 45900,00 грн /т. 1, а.с. 28-30/;
- №00051840701, яким ТОВ "Тікрайт" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за травень 2024 року загалом у розмірі 951091,25 грн, в тому числі: сума основного платежу - 760873,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 190218,25 грн /т. 1, а.с. 31-33/;
- №00051850701, яким ТОВ "Тікрайт" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2024 року на 331010,00 грн /а.с. 34-36/.
Скарга платника податків на вказані податкові повідомлення-рішення залишена без задоволення рішенням ДПС України від 10.07.2025 №19854/6/99-00-06-01-01-06 /т. 1, а.с. 105-125, 126-134/.
Позивач не погодився правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та оскаржив їх до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.
Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі позивач оспорює правомірність податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, за якими йому донараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ, зменшено від'ємне значення суми ПДВ, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку /частина друга статті 2 КАС України/.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.04.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств за 2023 рік загалом на 229500,00 грн, з них: 183600,00 грн - основний платіж, 45900,00 грн - штрафні (фінансові) санкції, суд встановив такі обставини.
Підставою для формування зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкової перевірки про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5.5 НП(С)БО 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382, п. 4, п. 7, п. 8 п. 9 НП(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, п. 8 НП(С)БО 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за №499/3792, Інструкції №291, р. 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів від 30.09.2003 №561.
Так, у ході перевірки встановлено, що 07.12.2022 позивач брав участь в електронному аукціоні, за результатами якого став переможцем і придбав лот "Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Жовтневий спиртовий завод", що розташований за адресою: Полтавська область, Полтавський р-н, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3 (протокол аукціону №SPE001-UA-20221118-28082) /т. 1, а.с. 138-140/.
06.12.2022 ТОВ "Тікрайт" сплачено гарантійний внесок у розмірі 6 247 740,66 грн, отримувач - ТОВ "Публічні процедури", що підтверджено платіжним дорученням від 06.12.2022 №1, призначення платежу: гарантійний внесок для участі в аукціоні № SPE001-UA-20221118-28082 згідно рахунку від 29.11.2022 №2638 /т. 1, а.с. 136/.
У Протоколі аукціону № SPE001-UA-20221118-28082 зазначено, що гарантійний внесок підлягає перерахуванню Регіональному відділенню Фонду державного майна по Полтавській і Сумській областях в розмірі 5 227 740,65 грн за мінусом винагороди оператору, що становить 1 020 000,01 грн /т. 1, а.с. 138-140/.
За результатами проведеного аукціону ТОВ "Тікрайт" та ТОВ "Публічні процедури" складено акт надання послуг від 09.01.2023 №22 на суму 1020000,01 грн без ПДВ; найменування робіт, послуг - винагорода оператора Протокол аукціону № SPE001-UA-20221118-28082 /т. 1, а.с. 143/.
У бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено за Дт 93 "Витрати на збут" - Кт 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами (в національній валюті)", з одночасним віднесенням вартості цих послуг до складу рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (Форма 2-м) за 2023 рік.
Тобто сума винагороди оператору, яка відокремлена від загальної суми гарантійного внеску, як вартість виконаної послуги, оплачена оператору ТОВ "Публічні процедури" та включена до загальної суми витрат на збут ТОВ "Тікрайт".
Мотивуючи правомірність своїх дій позивач зазначав, що єдиний майновий комплекс придбаний для використанні у фінансово-господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутку, а тому відповідні витрати віднесені на рахунок 93.
При цьому позивач посилався на лист Міністерства фінансів України від 27.12.2016 №31-11420-07-16/37214, яким надані роз'яснення щодо обліку витрат на участь у тендері /т. 1, а.с. 135/.
Відповідач наведені доводи платника податків заперечив, зазначивши, що відповідні витрати мали бути обліковані як капітальні інвестиції та віднесені до загальної вартості придбаних активів (первісної вартості об'єкта основних засобів).
Оцінюючи наведені доводи сторін, суд враховує таке.
Зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382 (далі - НП(С)БО 25).
Відповідно до вимог пп. 5.5 п. 5 розділу ІІ НП(С)БО 25 (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), у статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.
Зміст господарської операції придбання основних засобів (майнового комплексу) шляхом участі в електронному аукціоні має особливості у документуванні. Так, специфіка операції полягає в тому, що гроші за договором купівлі-продажу сплачені одному контрагенту (органу Фонду держмайна), а об'єкти основних засобів будуть передані за актом приймання-передачі від іншого контрагента - держпідприємства (юридичної особи).
В обліку підприємства відображається операція з придбання ідентифікованих активів і зобов'язань, які повинні бути відображені в обліку покупця за їх справедливою вартістю відповідно до п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 за №499/3792 (далі - НП(С)БО 19).
У додатку до НП(С)БО 19 визначено, що для основних засобів у вигляді будівель справедливою вартістю є їх ринкова вартість.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття її у фінансовій звітності визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92, зареєстрованим в Мін'юсті 18.05.2000 за №288/4509 (далі - НП(С)БО 7).
У розумінні п. 4 НП(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Згідно з п. 7 НП(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів /абзац дванадцятий пункту 4 П(С)БО 7/.
Відповідно до п. 8 П(С)БО 7 первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
У силу п. 9 НП(С)БО 7 первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
За приписами розділу 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, які застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності і організаційно-правових форм:
- підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів (п. 10 розділ 3);
- основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається, з-поміж іншого, з таких витрат: реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів (п. 11 розділу 3).
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами податкового органу, що згідно вимог НП(С)БО 7, НП(С)БО 19, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України вiд 30.09.2003 №561, винагороду оператора аукціону, яка була сплачена як частина гарантійного внеску при придбанні основних засобів, належало облікувати як капітальні інвестиції та віднести до загальної вартості придбаних активів.
Щодо посилань позивача на лист Міністерства фінансів України від 27.12.2016 №31-11420-07-16/37214, яким надані роз'яснення з питання обліку витрат на участь у тендері, суд зауважує, що такий лист носить інформаційно-роз'яснювальний характер, не встановлює норм права, не є індивідуальною чи узагальнюючою податковою консультацією, внаслідок чого не підтверджує правомірність дій позивача з віднесення суми винагороди оператору майданчика до витрат на збут.
Суд враховує, що порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 №893/4186 (далі - Інструкція №291).
За змістом Інструкції №291 Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.
Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» має такі субрахунки: 151 "Капітальне будівництво", 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів", 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів".
За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).
На субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" відображаються витрати на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".
А оскільки винагорода організатору електронного майданчика є складовою гарантійного внеску, що сплачений позивачем за придбання єдиного майнового комплекту, суд погоджується з доводами відповідача, що витрати у розмірі 1 020 000,01 грн, сплачені позивачем ТОВ "Публічні процедури" за організацію та проведення аукціону, мали бути обліковані як капітальні інвестиції та віднесені до загальної вартості придбаних активів.
За наведених обставин, суд визнав обґрунтованим висновок податкового органу про завищення ТОВ "Тікрайт" показників рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (Форма 2-м) за 2023 рік на 1 020 000,01 грн та, як наслідок, правомірність донарахування позивачу податку на прибуток підприємств за 2023 рік на 229500,00 грн, з них: 183600,00 грн - основний платіж, 45900,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Тож у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тікрайт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051820701 належить відмовити.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №№ 00051840701, 00051850701, суд враховує такі обставини.
Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за травень 2024 року загалом у розмірі 951091,25 грн (у т.ч.: основний платіж - 760873,00 грн; штрафні (фінансові) санкції - 190218,25 грн) та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2024 року на 331010,00 грн внаслідок визнання документально непідтвердженими господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Гофер" (код 24827454).
Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
За обставин цієї справи суд встановив, що ТОВ "Тікрайт" на підставі укладених з ТОВ "Гофер" договорів підряду придбав у останнього послуги:
- монтажні роботи на об'єкті замовника "Нове будівництво відділення приймання та розварювання крохмалевмісної сировини по вул. Полтавській, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 14.03.2023 №14/03-23-Б на суму 4276988,00 грн, в т.ч. ПДВ - 712831,00 грн /т. 1, а.с. 175-184/;
- поточний ремонт технологічного обладнання "Цех приймання та розварювання крохмалевмісної сировини" по вул. Полтавській, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 21.03.2023 №22/07-42-Р на суму 356310,00 грн, в т.ч. ПДВ - 59385,00 грн /т. 2, а.с. 1-9/;
- виконання будівельних робіт по зерносховищу: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавська, 3, на підставі договору підряду від 08.08.2023 №08/08-23-Б на суму 998000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 166333,00 грн /т. 2, а.с. 19-25/;
- виконання будівельних робіт по вул. Полтавській, 3 в м. Карлівка Полтавського району Полтавської області на підставі договору підряду від 01.11.2023 №01/11-23-Б на суму 920000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 153333,00 грн /т. 2, а.с. 49-55/.
Факт виконання підрядником будівельних та монтажних робіт за вищезгаданими договорами підряду підтверджений залученими до матеріалів справи копіями актів надання послуг /т. 1, а.с. 185, 200, 212, 222, 230; т. 2, а.с. 10, 26, 56/, договірної ціни з локальним кошторисом /т. 1, а.с. 186-195, 201-208, 213-219, 223-227, 231-235, 236-237; т. 2, а.с. 11-14, 27-32, 57-63/.
За результатами вищеописаних господарських операцій підрядник склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні /т. 1, а.с. 238-251; т. 2, а.с. 17-18, 39-48, 69-76/, що дає право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Розрахунки за придбані послуги проведені у повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями рахунків на оплату та платіжних інструкцій /т. 1, а.с. 196-199, 209-211, 220, 221, 228, 229; т. 2, а.с. 15, 16, 33-38, 64-68/.
Згадані вище будівельні та монтажні роботи проведені за адресою єдиного майнового комплексу (вул. Полтавська, 3, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область), що придбаний позивачем за результатами аукціону на підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2023 /т. 1, а.с. 150-174/.
Суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15, від 02.04.2025 у справі №640/34282/21) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із контрагентом ТОВ "Гофер", дійшов висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності цього контрагента, встановив факт виконання будівельних та монтажних робіт, обумовлених договорами підряду, відображення підрядником податкових зобов'язань з ПДВ по цим господарським операціям, пов'язаність придбаних послуг з цілями та метою господарської діяльності позивача.
Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Доводи контролюючого органу про відсутність у ТОВ "Гофер" власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності суд відхиляє, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС «Податковий блок» не є доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.
Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №640/34282/21 та враховані судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що господарська діяльність ТОВ "Гофер" податковими органами не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних.
Водночас суд враховує, що складені ТОВ "Гофер" за наслідками наданих позивачу послуг податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Суду не надано доказів застосування відповідним контролюючим органом процедури зупинення реєстрації податкових накладних, віднесення підприємства до ризикових платників податків тощо.
Оцінюючи доводи відповідача щодо ненадання на перевірку документів на підтвердження ввезення на територію єдиного майнового комплексу ТОВ "Тікрайт" матеріалів, обладнання, техніки та перебування працівників ТОВ "Гофер", суд зазначає, що такі відомості в силу закону не відносяться до первинних документів, а їх наявність у позивача законом обов'язковою не визначена.
Щодо тверджень відповідача, що акти надання послуг не містять змістовної інформації щодо виконаних підрядником робіт, суд зазначає, що згадані акти фіксують факт надання послуги та її вартість і є підставою для складення виконавцем (підрядником) податкової накладної, тоді як детальний зміст наданих послуг наведений у підсумковій відомості ресурсів та договірній ціні.
Загалом матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання послуг меті та задачам діяльності позивача і його контрагента, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.
Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За вищевикладених обставин, суд визнав спростованими висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість за травень 2024 року у розмірі 760873,00 грн та завищення від'ємного значення з ПДВ, що включається до складу наступного звітного податкового періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2024 року у розмірі 331010,00 грн.
А тому, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №№ 00051840701, 00051850701 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Тікрайт" в цій частині - задовольнити.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Тікрайт" частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 22674,01 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /т. 1, а.с. 16, 17/.
Суд враховує, що цей позов поданий через електронний кабінет користувача Електронного суду.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У силу положень частини першої статті 4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
При цьому, як визначено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом цього спору була правомірність податкових повідомлень-рішень, якими збільшено грошові зобов'язання позивача зі сплати податків загалом на суму 1511601,25 грн.
Тож за звернення до суду з цією позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 18139,22 грн (1511601,25 грн х 1,5% х 0,8).
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на задоволення позовних вимог ТОВ "Тікрайт" щодо визначення грошових зобов'язань у розмірі 1282101,25 грн, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15385,22 грн (1282101,25 грн х 1,5% х 0,8).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми /частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір"/.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Тож суд вважає за доцільне повернути ТОВ "Тікрайт" з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 4534,79 грн, що є різницею між фактично сплаченою сумою судового збору (22674,01 грн) та сумою, яку належало сплатити (18139,22 грн).
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №№ 00051840701, 00051850701.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 25.04.2025 №00051820701 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15385,22 грн (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень двадцять дві копійки).
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4534,79 грн (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні сімдесят дев'ять копійок).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікрайт" (код ЄДРПОУ 42356826; вул. Київська, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39631).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Олександр КУКОБА