Справа № 369/21662/25
Провадження № 2-н/369/4192/25
28.11.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Мартиненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Агрокомбінат «Пуща-Водиця » нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати,
До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаною заявою звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , в якій просив видати судовий наказ про стягнення з ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», код ЄДРПОУ 00849296 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 337585,19 грн.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що 12.09.2025 його було звільнено з вказаного підприємства, проте підприємство має заборгованість перед ним по заробітній платі в розмірі 337585,19 грн. Відповідно до довідки, долученої до заяви, розмір заборгованості по заробітній платі без утримання податків становить 868265,51 грн, після утримання податків 337585,19 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Проте у видачі судового наказу необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі №640/8835/22 викладено висновок про те, що системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів (п. 75).
Оскільки при стягнені заборгованості по заробітній платі суд має враховувати також розмір податків та зборів, які будуть утриманні податковим агентом під час виконання вказаного рішення суду, а з поданих заявником документів слідує, що в його вимозі до суду розмір заробітної плати не включає відповідні податки та збори, суд дійшов висновку про те, що розмір заробітної плати, який підлягає стягненню на користь заявника становить 868265,51 грн.
Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
А отже, до вимог, щодо яких судом може бути видано судовий наказ, застосовуються норми права, які встановлюють порядок для розгляду справ у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки судом встановлено, що розмір заробітної плати, який підлягає стягненню на користь заявника становить 868265,51 грн, що відповідає 286 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про те, що ним заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
А отже, у видачі судового наказу необхідно відмовити, роз'яснивши заявнику його право звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі в позовному провадженні.
Доцільно буде також зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до ч. 1 ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Керуючись ст. ст. 161, 165, 166 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою, заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мартиненко В.С.