28 листопада 2025 рокусправа № 380/20821/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 ;
зобов'язати донарахувати та довиплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що є дружиною зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 та мала право на отримання 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди її чоловіка. Проте, в порушення вимог чинного законодавства відповідач за місяць травень 2024 року нарахував та виплатив лише 50% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 , всупереч Порядку №884. Станом на момент подання позовної заяви до суду чоловік ОСОБА_2 офіційно вважається безвісти зниклим. Зменшення розміру виплат грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти ОСОБА_2 його дружині із 100 % до 50 % за місяць травень 2024 року є протиправним, а вона як дружина військовослужбовця, який зник безвісти, має право на 100 % виплат, відповідно до п.7 Порядку №884 (у редакції чинній станом на травень 2024 року).
Відповідач у відзиві вказав, що відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції за 2024р.) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, військовою частиною НОМЕР_1 за травень 2024р. було виплачено 100% всіх видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (зі змінами), безвісти зниклого ОСОБА_2 наступним чином: 50% дружині - ОСОБА_1 та 50% дочці - ОСОБА_3 . Тобто військова частина НОМЕР_1 виплатила членам сім'ї грошове забезпечення та додаткову винагороду зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% всіх виплат, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_2 №937 за травень 2024р. на загальну суму 119 793,73 грн. та довідкою АТКБ «ПРИВАТБАНК» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 22.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач є дружиною ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ).
Позивач та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтва про народження від 09.02.2016 року, які наявні в матеріалах справи).
Актом про фактичне місце проживання від 01.02.2024 року встановлено, що позивач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Дочки позивача та ОСОБА_2 проживають за тією ж самою адресою (витяги з реєстру територіальної громади).
ІНФОРМАЦІЯ_1 сповіщенням сім'ї від 22.01.2024 року повідомив позивача, що її чоловік ОСОБА_6 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Крохмальне Купянського району Харківської області зник безвісти.
Вказане також підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.01.2024 року, витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який наявний в матеріалах справи.
Листом від 20.08.2025 року у відповідь на звернення представника позивача військова частина НОМЕР_1 повідомила, що виплата грошового забезпечення їй як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 ґрунтується виключно на чинному законодавстві України. Відповідно до платіжної інструкції від 16.06.2025 року на картковий рахунок позивача було нараховано 142752,85 грн., з них грошове забезпечення за 02,03,04,05 місяць 2025 року - 31940,59 грн. та додаткова винагорода за 02,03,04 місяць 2025 року - 110812,26 грн., та 20.06.2025 року нараховано 36937,5 грн. додаткової винагороди за 05 місяць 2025 року, решта грошового забезпечення депоновано.
Змістом спірних правовідносин є невиплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення (абзац перший ч.6 ст.9 Закону № 2011-XII).
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (абзац шість ч.6 ст.9 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №884).
Відповідно до п.2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із абзацом першим п.3 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення (абзац перший п.4 Порядку №884).
Судом встановлено, що позивачу відповідачем було виплачено 50% грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно зниклого ОСОБА_2 за травень 2024 року.
Вказане позивачем не заперечується.
Натомість, позивач стверджує, що має право на виплату 100% грошового забезпечення ОСОБА_2 за вказаний період.
Із пояснень відповідача вбачається, що у безвісно зниклого ОСОБА_2 є також дочка ОСОБА_3 .
Зазначена обставина позивачем також жодним чином не спростована.
Із долучених до матеріалів справи відповідачем картки особового рахунку ОСОБА_2 №937 вбачається, що у травні 2024 року йому було нараховано до виплати 119793 грн. 73 коп.
Окрім того, до матеріалів справи було долучено довідку АТКБ «ПРИВАТБАНК» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, відповідно до якої грошове забезпечення безвісно зниклого ОСОБА_2 з урахуванням додаткової винагороди було виплачено у рівних частинах позивачу та ОСОБА_3 .
Іншими словами, згадане грошове забезпечення разом із додатковою винагородою були розділені порівно (по 50%) між позивачем та дочкою безвісно зниклого ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
Як наслідок, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок виплачувати позивачу 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року.
Відтак, позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, вказані витрати поверненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович