27 листопада 2025 року Справа № 280/8146/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.02.2019 № Ф-1498-55 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний соціальний внесок в розмірі 16 638,60 грн. за основним платежем;
визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу від 20.05.2019 № Ф-1498-55 на суму 21030,90 грн, від 05.11.2019 № Ф-1498-55 на суму 26539,26 грн, від 14.02.2020 № Ф-1498-55 на суму 29293,44 грн, від 17.11.2020 № Ф-1498-55 на суму 35588,74 грн, від 25.05.2021 № Ф-1498-55 на суму 37788,74 грн;
зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску розміром 16 638,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зважаючи на те, що позивач перебував у трудових відносинах, як найманий працівник, нарахована відповідачем заборгованість за періоди офіційного працевлаштування, порушує права позивача та спричиняє подвійну сплату ЄСВ, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1498-55 на суму 18276,72 грн., яка сформована за період 2017-2018 року (8448,0грн за 2017 рік та 9828,72грн за 2018 рік) щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 16 638,60 грн. є протиправною та підлягає скасуванню. Вказує також, що зважаючи на те, що кожна із наступних вимог містить заборгованість за минулий період (в тому числі період офіційного працевлаштування позивача), всі оскаржувані наступні вимоги підлягають скасуванню, а інтегрована картка платника єдиного внеску на суму 16 638,6 грн. (період офіційного працевлаштування) -коригуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
14.10.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№51281), в якому останній зазначає, що у розумінні Закону № 2464 позивач як фізична особа-підприємець був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 28.11.2008 по 13.08.2025. Вказує, що протягом періоду, за який ОСОБА_1 нарахована заборгованість, яка зазначена в оскаржуваній вимозі, позивач не відносився до осіб, які на підставі Закону №2464 звільняються від сплати єдиного внеску, з огляду на що відсутні жодні правові підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Зауважує, що заборгованість по ЄСВ, яка зазначена в оскаржуваних вимогах складається із нарахувань за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року. Натомість, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Пенсійного фонду України позивач у періоді з листопада 2018 по грудень 2020 включно не була працевлаштована, а отже відсутні дані про відрахування із заробітної плати позивача внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за дані періоди часу. Вказує, що у зв'язку з наявністю станом на 31.01.2019, 30.04.2019, 31.10.2019, 31.01.2020, 31.10.2020 та 31.01.2021 у позивача недоїмки з єдиного внеску, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1498-55 на суму 18276,72 грн, від 20.05.2019 № Ф-1498-55 на суму 21030,90 грн, від 05.11.2019 № Ф-1498-55 на суму 26539,26 грн, від 14.02.2020 № Ф-1498-55 на суму 29293,44 грн, від 17.11.2020 № Ф-1498-55 на суму 35588,74 грн та від 25.05.2021 № Ф-1498-55 на суму 37788,74 грн. Вважає, що відсутні жодні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки). Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/8146/25. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 28.11.2008 по 13.08.2025 та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС У Запорізькій області.
ГУ ДПС у Запорізькій області у зв'язку з наявністю станом на 31.01.2019, 30.04.2019, 31.10.2019, 31.01.2020, 31.10.2020 та 31.01.2021 у ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску, було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1498-55 а суму 18276,72 грн, від 20.05.2019 № Ф-1498-55 на суму 21030,90 грн, від 05.11.2019 № Ф-1498-55 на суму 26539,26 грн, від 14.02.2020 № Ф-1498-55 на суму 29293,44 грн, від 17.11.2020 № Ф-1498-55 на суму 35588,74 грн та від 25.05.2021 № Ф-1498-55 на суму 37788,74 грн.
Не погодившись із вказаними вимогами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Законом України від 06.12.2016 №1774 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI).
З аналізу викладеного встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено з матеріалів справи, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувалась заборгованість по єдиному внеску, що виникла внаслідок насупних нарахувань:
09.02.2018 нараховано за 2017 рік 8448,00 грн.
19.04.2018 нараховано за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн.
19.07.2018 нараховано за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн.
19.10.2018 нараховано за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн.
21.01.2019 нараховано за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн.
19.04.2019 нараховано за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн.
19.07.2019 нараховано за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн.
21.10.2019 нараховано за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн.
20.01.2020 нараховано за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн.
21.04.2020 нараховано за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн.
20.07.2020 нараховано за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн.
19.10.2020 нараховано за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн.
19.01.2021 нараховано за 4 квартал 2020 року 2200,00 грн.
Таким чином, станом на 31.01.2019 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному внеску у сумі 18276,72 грн, станом на 31.04.2019 - у сумі 21030,90 грн., станом на 31.10.2019 - у сумі 26539,26 грн, станом на 31.01.2020 - у сумі 29293,44 грн., станом на 31.10.2020 - у сумі 35588,74 грн., станом на 31.01.2021 - у сумі 37788,74 грн., на підставі чого були складені оскаржувані вимоги.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), які свідчать про нарахування позивачу доходу та відомості про утримання страхових внесків, у спірний період з січня 2017 року по жовтень 2018 року позивач перебував у трудових відносинах з Регіональною Філією «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного Товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
З аналізу наведених обставин та приписів Закону № 2464-VI встановлено, що позивач у період з січня 2017 року по жовтень 2018 року, в розумінні зазначеного закону, був застрахованою особою.
Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов'язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.
Таким чином, у періоді з січня 2017 року по жовтень 2018 року, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов'язку по сплаті у цей період єдиного внеску.
Доказів зворотного відповідачем не надано і судом не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, в частині нарахування ЄСВ за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року на суму 16638,60 грн.
Тому, оскільки кожна з оскаржуваних вимог включає суму нарахувань ЄСВ за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року, то наявні підстав для скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування ЄСВ за період з січня 2017 року по жовтень 2018 року.
В свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази працевлаштування позивачки як найманого працівника за трудовим договором і сплату єдиного внеску за період з листопада 2018 року по 4 квартал 2020 року включно. Не підтверджує такі обставини і позивач у позовній заяві, зазначаючи про працевлаштування лише у період з січня 2017 року по жовтень 2018 рік.
Враховуючи викладене, відповідачем правомірно нараховано позивачу єдиний внесок за період з листопада 2018 року по 4 квартал 2020 року включно, тому відсутні підстави для скасування вимог від 18.02.2019 № Ф-1498-55, від 20.05.2019 № Ф-1498-55, від 05.11.2019 № Ф-1498-55, від 14.02.2020 № Ф-1498-55, від 17.11.2020 № Ф-1498-55, від 25.05.2021 № Ф-1498-55 в частині сум ЄСВ, нарахованих за період з листопада 2018 року по 4 квартал 2020 року включно.
Щодо вимоги про збов'язання Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску розміром 16 638,60грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Оскільки, суд дійшов висновку, що про протиправність дій відповідача, в частині нарахування ЄСВ за період 2017 рік - жовтень 2018 року на суму 16638,60 грн., та наявність підстав скасування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) в частині цієї суми, то зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16638,60 грн., є належним способом захисту порушеного права позивача.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 798,62 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 № Ф-1498-55, від 20.05.2019 № Ф-1498-55, від 05.11.2019 № Ф-1498-55, від 14.02.2020 № Ф-1498-55, від 17.11.2020 № Ф-1498-55, від 25.05.2021 № Ф-1498-55 в частині нарахування заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16 638,60 грн. за період 2017 рік - жовтень 2018 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) здійснити коригування даних в інтегрованій картці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16638,60 грн.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 62 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.11.2025.
Суддя Л.Я. Максименко