27 листопада 2025 року Справа № 280/8325/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний,166 код ЄДРПОУ ВП 44118663) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 30 468,75 грн. (тридцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 75 копійок) із яких:
- 28 125,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UA348999980333139341000008433; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ с.Михайлівка, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11010500;
- 2 343,75 грн. по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UA 068999980313070137000008001; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька обл., код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011001.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 28 125,75 гривень, а також з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 2 343,75 гривень. Платнику податків направлена податкова вимога, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовом з дня отримання даної ухвали судді.
Вказана ухвала судді отримана відповідачем засобами поштового зв'язку 21 жовтня 2025 року. Правом на подання відзиву у строки встановленні вищезазначеною ухвалою судді відповідач не скористалась.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 12 травня 2023 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Запорізькій області як платник податків і зборів, свідченням чого є відомості із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1819463 від 25 вересня 2025 року.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виходячи із положень підпункту 162.1.1., 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 та підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та платником військового збору.
Досліджуючи питання щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору, суд виходить із наступних аргументів.
Так, підпункти 162.1.1., 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначають, що платником податку на доходи фізичних осіб, серед інших, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також податковий агент.
Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Базою оподаткування коментованих податків відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пункту 164.1.3. статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
При цьому, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (абзац 4 пункту 164.1. статті 164 ПК України).
В силу приписів пунктів 177.1., 177.2. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Приписами пункту 167.1. статті 167 коментованого Кодексу визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Щодо військового збору, то відповідно підпунктів 1.1-1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, як зазначено вище, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
В свою чергу, у підпунктах 162.1.1., 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку, зокрема, є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, а також податковий агент.
Об'єкт оподаткування резидента, поряд з іншим, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Таким чином, податковий агент та фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником також військового збору, об'єктом оподаткування якого є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем самостійно 03 липня 2025 року подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік, в якій визначено суму доходів 28 125,00 гривень та військового збору в розмірі 2 343,75 гривень.
Вказаних самостійно визначених зобов'язань відповідач не виконав і на момент звернення до суду заборгованість за вищевказаний період згідно декларацій, яка не сплачена в загальному становить 30 468,75 гривень.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає, та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Кодексу).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 30 468,75 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
При розгляді справи встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу форми «Ф» 0001962-1314-0801 від 16 квітня 2024 року на суму 62 212,93 грн., яка повернута АТ «Укрпошта» на адресу позивача із відміткою «За закінченням терміну зберігання».
У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нараховані самостійно платником податків та контролюючим органом зобов'язання в загальній сумі 30 468,75 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 30 468,75 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 30 468,75 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 30 468,75 грн. (тридцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 75 копійок) із яких:
- 28 125,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UA348999980333139341000008433; отримувач - ГУК у Запорізький області/ТГ с.Михайлівка, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11010500;
- 2 343,75 грн. по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UA 068999980313070137000008001; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька обл., код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011001.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов